Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №320/58330/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Київ №320/58330/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернувся ОСОБА_1 з позовом до Пенсійного фонду України, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- встановити відсутність компетенції (повноважень) у Пенсійного фонду України надати до Головного управління ПФУ в Сумській області службового листа від 10.08.2023 №2800-030201-9/44863 з вказівкою "пенсію ОСОБА_1 на виконання рішення суду необхідно поновити в розмірі, визначеному на день припинення її виплати", обґрунтованою протиправною підставою, що "зобов`язань щодо проведення ОСОБА_1 перерахунків пенсії у зв`язку зі змінами у законодавстві судове рішення від 02.08.2016 не містить , "чим були порушені права пенсіонера ОСОБА_1 , надані йому статтями 5; 6; 7; 16; 42 закону 1058 та статтями 3; 21; 22; ч.2ст.25; 46; 48; 64 ,92 Конституції України;

- зобов`язати Пенсійний фонд України відкликати з головного управління ПФУ Сумської області службового листа від 10.08.2023 2800-030201-9/44863 , який містить підставу "зобов`язань щодо проведення ОСОБА_1 перерахунків пенсії у зв`язку зі змінами у законодавстві судове рішення від 02.08.2016 не містить”, що суперечить Закону України ,, Про забезпечення функціонування української мови , як державної “ від 25.04.2019 № 2704 і містить протиправну вказівку "пенсію ОСОБА_1 на виконання рішення суду необхідно поновити в розмірі, визначеному на день припинення її виплати", яка суперечить ст. 5 ; 6;7; 42 Закону України ,,Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003р.та ст. 92 Конституції України;

- зобов`язати Пенсійний фонд України у триденний строк ,з дня отримання постанови Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/58330/24, надати розпорядження до головного управління Пенсійного фонда України в Сумській області з вимогою у триденний строк скасувати всі розпорядження головного управління Пенсійного фонда України в Сумській області , видані ним на виконання вказівки Пенсійного фонда України "пенсію ОСОБА_1 на виконання рішення суду необхідно поновити в розмірі, визначеному на день припинення її виплати", наданій службовим листом Пенсійного фонда України від 10.08.2023 №2800-030201-9/44863 до головного управління Пенсійного фонда України в Сумській області.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що Пенсійний фонд України перевищив надані йому законом повноваження, направивши до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області лист від 10.08.2023 №2800-030201-9/44863 із висновком про те, що рішення Роменського міськрайонного суду від 02.08.2016 не містить зобов`язань щодо проведення перерахунку пенсії у зв`язку зі змінами законодавства, та з вказівкою поновити пенсію в розмірі, визначеному на день припинення її виплати. Позивач вважає, що така вказівка суперечить Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Конституції України та фактично позбавила його права на подальші перерахунки, індексацію та доплати до пенсії. У зв`язку з цим просить встановити відсутність у Пенсійного фонду України відповідних повноважень та зобов`язати відкликати зазначений службовий лист.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадежння без виклику сторін.

Позивач надіслав заяву про зміну (уточненні) позовних вимог, у якій зазначає про те, що первісно заявлені позовні вимоги не забезпечують повного захисту його прав. У зв`язку з цим просить додатково зобов`язати Пенсійний фонд України відкликати службовий лист від 10.08.2023 №2800-030201-9/44863 та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області розпорядження про скасування усіх рішень, прийнятих на виконання цього листа. На думку позивача, саме зазначений лист став підставою для поновлення виплати пенсії без проведення її перерахунків, індексації та застосування інших гарантій, передбачених законодавством.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначає про те, що Пенсійний фонд України діяв у межах наданих законом повноважень при розгляді звернення позивача та за дорученням Міністерства соціальної політики України. Лист від 10.08.2023 №2800-030201-9/44863 був направлений до ГУ ПФУ в Сумській області виключно з метою приведення пенсійної справи позивача у відповідність до законодавства. Відповідач також вказує, що рішення Роменського міськрайонного суду від 02.08.2016 стосувалося лише поновлення виплати пенсії та виплати заборгованості, а питання визначення її розміру, проведення індексації чи перерахунків не було предметом розгляду суду. Крім того, відповідач вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки питання виконання судового рішення має вирішуватися у порядку виконавчого провадження, а не шляхом пред`явлення нового адміністративного позову.

Позивач заперечує доводи відзиву та у відповіді на відзив зазначає про те, що не оспорює право Пенсійного фонду України направляти службові листи. На його думку, протиправним є зміст конкретного листа від 10.08.2023 №2800-030201-9/44863, яким фактично здійснено неправильне тлумачення рішення суду та надано незаконну вказівку поновити виплату пенсії без урахування подальших змін законодавства. Позивач стверджує, що рішення суду про відновлення виплати пенсії означає відновлення усіх належних пенсійних прав, включаючи право на індексацію, перерахунок та інші підвищення, а Пенсійний фонд України не наділений повноваженнями обмежувати ці права своїми службовими листами. Також позивач вважає, що службові особи Пенсійного фонду України неправильно витлумачили текст судового рішення та фактично змінили його зміст.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Упродовж 2023– 2024 років позивач неодноразово звертався до Пенсійного фонду України, його структурних підрозділів, Голови правління, заступника Голови правління, Юридичного департаменту, Департаменту пенсійного забезпечення та інших посадових осіб із заявами, скаргами та запитами щодо причин непроведення перерахунків пенсії.

Під час розгляду звернень позивача Пенсійний фонд України виходив із того, що постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02.08.2016 у справі №585/2933/16-а відповідача було зобов`язано відновити виплату пенсії позивачу з 01.07.2016 та виплатити заборгованість за минулий період, тоді як питання проведення подальших перерахунків та індексації пенсії судовим рішенням не вирішувалося.

Листами Міністерства соціальної політики України від 28.07.2023 №2366/0/196-23 та від 11.08.2023 №2438/0/196-23 до Пенсійного фонду України було направлено звернення позивача щодо перевірки правильності обчислення його пенсії, проведення індексації та встановлення відповідних доплат. За результатами їх розгляду Пенсійний фонд України проаналізував інформацію, отриману від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, а також матеріали пенсійної справи позивача.

За результатами такого розгляду Пенсійним фондом України 10.08.2023 направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області лист №2800-030201-9/44863, у якому зазначено, що рішення суду від 02.08.2016 не містить зобов`язань щодо проведення перерахунків пенсії у зв`язку зі змінами законодавства, у зв`язку з чим пенсію позивачу необхідно поновити у розмірі, визначеному на день припинення її виплати. Саме цей лист є основним предметом спору у даній справі.

На виконання зазначеного листа Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області з 01.09.2023 було встановлено виплату пенсії у розмірі, який існував станом на день її припинення, без врахування індексації, перерахунків та інших підвищень, передбачених чинним законодавством.

Позивач вважає, що саме внаслідок виконання службового листа Пенсійного фонду України його право на належне пенсійне забезпечення було порушено.

Не погоджуючись із такими діями, позивач продовжив звертатися до Пенсійного фонду України із заявами та запитами щодо правових підстав непризначення індексації та перерахунків пенсії.

Листом від 03.10.2024 №2800-030102-8/59770 Пенсійний фонд України повідомив позивача, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не містить положень, про які він запитував, а листом від 14.10.2024 №2800-030102-8/62443 повідомив про відсутність у нього запитуваної інформації.

Вважаючи, що службовий лист Пенсійного фонду України від 10.08.2023 №2800-030201-9/44863 прийнятий без належних повноважень, містить неправильне тлумачення рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02.08.2016 та став підставою для обмеження його права на проведення перерахунків, індексації та інших складових пенсійного забезпечення, 07.11.2024 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом про встановлення відсутності компетенції Пенсійного фонду України на прийняття такого листа та зобов`язання відкликати його.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Як видно із преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (Закон № 1058-IV) цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За змістом статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії врегульовано у статті 44 Закону № 1058-IV.

Призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

У відповідності до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (Положення №280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Положення №280).

Як закріплено у пункті 10 Положення №280 Правління Пенсійного фонду України:

1) визначає поточні та перспективні завдання Пенсійного фонду України;

2) приймає у межах повноважень, передбачених законом, постанови, затверджує положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України;

3) заслуховує звіти керівників територіальних органів;

4) затверджує положення про територіальні органи Пенсійного фонду України;

5) затверджує статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Пенсійного фонду України, контролює додержання їх вимог;

6) приймає рішення з інших питань діяльності Пенсійного фонду України.

Повноваження Правління ПФУ у межах компетенції приймати постанови, затверджувати положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України було закріплено і у Положенні «Про Пенсійний фонд України», яке було затверджене Указом Президента України від 1 березня 2001 року N 121/2001 і діяло на час прийняття (затвердження) відповідного Порядку №22-1.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Порядок №22-1).

Такий Порядок зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846.

За приписами пункту 2.10 Порядку №22-1, який оскаржується у межах спірних відносин, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

За нормами абзацу п`ятого частині першої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

За положеннями частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

За визначенням у статті 1 Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності» роботодавець - юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.

За змістом статті 49 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку (стаття 30 Закону України «Про оплату праці»).

За правилами частини третьої статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, що пройшли обробку, бухгалтерська та інша звітність підлягають обов`язковій передачі до архіву. Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, що пройшли обробку, бухгалтерська та інша звітність до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерській службі у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером (пункти 6.1 і 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88).

За нормами пункту 171.1 статті 177 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Як закріплено у пункті 44.1 статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відносини, пов`язані із формуванням, обліком, зберіганням і використанням Національного архівного фонду, та інші основні питання архівної справи врегульовано Законом України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» № 3814-XII (Закон № 3814-XII).

За визначенням у статті 1 названого Закону архівна довідка - документ архівної установи, оформлений відповідно до законодавства, що містить інформацію про предмет запиту на підставі архівних документів із зазначенням їх пошукових даних; архівна установа, архів, архівний підрозділ, архівний відділ - це відповідно установа чи структурний підрозділ, що забезпечує облік і зберігання архівних документів, використання відомостей, що в них містяться, та формування Національного архівного фонду і/або здійснює управління, науково-дослідну та інформаційну діяльність у сфері архівної справи і діловодства.

За положеннями статті 32 № 3814-XII об`єднання громадян і релігійні організації, а також підприємства, установи та організації, засновані на приватній формі власності, мають право створювати архівні підрозділи для постійного або тимчасового зберігання документів, що не належать державі, територіальним громадам, передавати документи Національного архівного фонду на зберігання до державних та інших архівних установ. Зазначені юридичні особи зобов`язані забезпечити збереженість документів, що нагромадилися за час їх діяльності, до проведення експертизи їх цінності в порядку, встановленому цим Законом, та протягом року з дня реєстрації цих юридичних осіб в установленому законодавством порядку погодити свою номенклатуру справ з однією з державних архівних установ або архівним відділом міської ради.

Мінімальні строки зберігання архівних документів юридичними особами, зазначеними у частині першій цієї статті, визначаються Міністерством юстиції України, якщо інше не передбачено законом.

У разі ліквідації зазначених юридичних осіб ліквідаційні комісії зобов`язані забезпечити впорядкування та збереженість документів, у тому числі документів з кадрових питань (особового складу), регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахуванням і виплатою заробітної плати працівникам, і за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства або уповноваженою ним архівною установою визначити місце подальшого зберігання архівних документів цих юридичних осіб.

Положення про архівні підрозділи об`єднань громадян, релігійних організацій, а також підприємств, установ та організацій, заснованих на приватній формі власності, затверджуються їх засновниками з урахуванням рекомендацій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства.

Отже, із наведених норм законодавства вбачається, що питання призначення, перерахунку, поновлення виплати пенсій та визначення їх розміру врегульовані Законом №1058-IV, а Пенсійний фонд України та його територіальні органи зобов`язані діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Водночас предметом розгляду у даній справі є не правильність обчислення чи перерахунку пенсії позивача, а правомірність дій Пенсійного фонду України щодо направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області службового листа від 10.08.2023 №2800-030201-9/44863, яким, за твердженням позивача, фактично надано обов`язкові для виконання вказівки щодо порядку виконання постанови Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02.08.2016 у справі №585/2933/16-а.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 Положення №280 Пенсійний фонд України забезпечує організацію роботи територіальних органів, координує та контролює їх діяльність, надає методичну допомогу, розглядає звернення громадян, а також реалізує інші повноваження, визначені законом. Разом із тим ні Законом №1058-IV, ні Положенням №280 не передбачено повноважень Пенсійного фонду України шляхом службових листів змінювати зміст судових рішень, здійснювати їх офіційне тлумачення чи встановлювати інший порядок їх виконання, ніж визначений судом або законом.

Водночас службовий лист як форма службового листування є документом внутрішньоорганізаційного характеру, який не є нормативно-правовим або індивідуальним адміністративним актом, не встановлює для приватних осіб прав чи обов`язків та не породжує безпосередніх юридичних наслідків для позивача.

Матеріалами справи встановлено, що лист Пенсійного фонду України від 10.08.2023 №2800-030201-9/44863 був адресований виключно Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області та містив службову інформацію щодо опрацювання пенсійної справи позивача. Зазначений лист не був адресований позивачу, не приймався за результатами розгляду його заяви та не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суд враховує, що у разі якщо на підставі зазначеного службового листа територіальним органом Пенсійного фонду України були прийняті конкретні рішення щодо визначення розміру пенсії, проведення чи непроведення її перерахунку або індексації, саме такі рішення можуть бути предметом судового контролю як рішення суб`єкта владних повноважень, що безпосередньо впливають на права, свободи чи інтереси особи.

Посилання позивача на те, що Пенсійний фонд України був не наділений повноваженнями висловлювати у службовому листі позицію щодо змісту постанови Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02.08.2016, не свідчить про порушення його прав, оскільки оцінка правильності виконання зазначеного судового рішення та законності рішень, прийнятих територіальним органом Пенсійного фонду України під час його виконання, здійснюється шляхом перевірки відповідних індивідуальних рішень, а не внутрішнього службового листування між органами Пенсійного фонду України.

Таким чином, вирішуючи спір, суд виходить із того, що оскаржуваний службовий лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує для позивача юридичні наслідки, а тому заявлені позовні вимоги підлягають оцінці з урахуванням того, чи призвели дії Пенсійного фонду України щодо його направлення до реального порушення прав позивача та чи відповідає обраний позивачем спосіб судового захисту вимогам статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи наведені доводи, суд зазначає, що Пенсійний фонд України, розглядаючи звернення позивача та виконуючи доручення Міністерства соціальної політики України щодо перевірки правильності його пенсійного забезпечення, діяв у межах повноважень, визначених Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280.

Направлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області листа від 10.08.2023 №2800-030201-9/44863 було здійснено в межах реалізації координаційних та організаційних повноважень Пенсійного фонду України, пов`язаних із розглядом звернень громадян та забезпеченням однакового застосування законодавства у сфері пенсійного забезпечення. Отже, направлення зазначеного службового листа свідчить про реалізацію відповідачем наданих йому законом повноважень та не дає підстав для висновку про їх відсутність чи перевищення.

Також, суд звертає увагу на те, що постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02.08.2016 у справі №585/2933/16-а Роменське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області зобов`язано відновити позивачу виплату пенсії за віком з 01.07.2016 та виплатити заборгованість за період з 01.06.2015 по день поновлення її виплати. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 зазначене судове рішення змінено лише в частині окремих позовних вимог, тоді як у частині зобов`язання відновити виплату пенсії воно залишено без змін.

При цьому, предметом розгляду у справі №585/2933/16-а було виключно питання поновлення виплати пенсії та виплати заборгованості, тоді як питання визначення її розміру, проведення подальших перерахунків, індексації чи встановлення доплат судом не вирішувалося.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання всіма суб`єктами, на яких поширюється його дія. Водночас контроль за виконанням судового рішення здійснюється у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд неодноразово зазначав, що у разі незгоди особи з порядком або повнотою виконання судового рішення належним способом захисту є застосування спеціальних процесуальних механізмів судового контролю за виконанням судових рішень, а не пред`явлення нового адміністративного позову, спрямованого на спонукання суб`єкта владних повноважень до виконання такого рішення (постанови Верховного Суду від 19.11.2018 у справі №804/10624/15, від 20.12.2018 у справі №2а/155/17/2015, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а).

Отже, у тій частині, в якій доводи позивача фактично зводяться до незгоди з порядком виконання постанови Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02.08.2016 у справі №585/2933/16-а, суд дійшов висновку, що такі вимоги ґрунтуються на неналежному способі судового захисту, оскільки питання виконання судового рішення мають вирішуватися у порядку, передбаченому процесуальним законом, а не шляхом пред`явлення нового адміністративного позову. А тому, не підлягають задоволенню.

При цьому, позовні вимоги про зобов`язання Пенсійного фонду України відкликати службовий лист від 10.08.2023 №2800-030201-9/44863 та надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області розпорядження про скасування всіх рішень (розпоряджень), прийнятих на виконання зазначеного листа, є похідними від основної позовної вимоги щодо встановлення відсутності у Пенсійного фонду України відповідних повноважень та визнання протиправними його дій щодо направлення цього листа.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення основних позовних вимог, не встановив протиправності дій Пенсійного фонду України та не вбачає підстав для висновку про незаконність направлення службового листа від 10.08.2023 №2800-030201-9/44863, то відсутні й правові підстави для застосування похідних способів захисту у вигляді зобов`язання відповідача відкликати зазначений лист або надати територіальному органу Пенсійного фонду України відповідні розпорядження щодо скасування прийнятих ним рішень.

За таких обставин позовні вимоги про зобов`язання Пенсійного фонду України відкликати службовий лист від 10.08.2023 №2800-030201-9/44863 та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області розпорядження про скасування рішень, прийнятих на його виконання, як похідні від основних позовних вимог, також задоволенню не підлягають.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій під час розгляду звернень позивача та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області службового листа від 10.08.2023 №2800-030201-9/44863. При цьому суд не встановив, що зазначеним листом Пенсійний фонд України вийшов за межі наданих йому законом повноважень або порушив права чи законні інтереси позивача.

Натомість доводи позивача про відсутність у Пенсійного фонду України компетенції на направлення зазначеного службового листа, необхідність його відкликання та скасування рішень, прийнятих на його виконання, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються дослідженими судом доказами і нормами чинного законодавства. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.