Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №320/41956/23 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Дата: 12 липня 2026 р.

Справа: №320/41956/23

Суддя: Колеснікова І.С.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року № 320/41956/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України

в Донецькій області

до ОСОБА_1

про стягнення помилково виплаченої заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення помилково виплаченої заробітної плати у розмірі 58 406,39 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТУ ДСА в Донецькій області зазначає, Указом Президента України від 29.09.2016 №425/2016 «Про призначення та звільнення суддів» ОСОБА_1 відповідно до статті 127 та частини першої статті 128, а також пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України призначено па посаду судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області строком на п`ять років. Протягом строку, на який було призначено відповідача на посаду судді, суддівська винагорода виплачувалась у повному обсязі відповідно до вимог діючого законодавства, в тому числі із урахуванням положень частини четвертої статті 135 Закону щодо застосування регіонального коефіцієнта, адже місто Маріуполь, в якому розташований Жовтневий районний суд м. Маріуполя, має кількість населення, що перевищує сто тисяч осіб.

Разом з тим, як вказує позивач, з вересня 2021 року після спливу строку, на який відповідача було призначено на посаду судді, та припинення здійснення ним правосуддя, територіальне управління, обраховуючи розмір суддівської винагороди, помилково нарахувало ОСОБА_1 розмір регіонального коефіцієнта, у зв`язку з чим з вересня 2021 року по лютий 2022 року виплачена зайва сума регіонального коефіцієнта в розмірі 30 707,18 грн. (нараховано – 38145,57 грн., податок 19,5% - 7438,39 грн.). Зважаючи на те, що виплата регіонального коефіцієнта відповідачеві сталась внаслідок лічильної (рахункової) помилки при обрахунку розміру суддівської винагороди, зайво виплачена сума суддівської винагороди в розмірі 58406,39 грн., яка не мала виплачуватись позивачу як судді, який з вересня 2021 року не здійснював правосуддя, підлягає стягненню на користь територіального управління ДСА України в Донецькій області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався, у зв`язку з чим, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами, згідно вимог частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Судом встановлено, Указом Президента України від 29.09.2016 №425/2016 «Про призначення та звільнення суддів» ОСОБА_1 відповідно до статті 127 та частини першої статті 128, а також пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України призначено па посаду судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області строком на п`ять років.

05 серпня 2022 року начальника ТУ ДСА України в Донецькій області службовою (доповідною) запискою повідомлено про безпідставне збільшення розміру суддівської винагороди з вересня 2021 року по лютий 2022 року.

09 серпня 2022 року ТУ ДСА України в Донецькій області направлено лист, яким запропоновано підготувати та надати до управління заяву про відрахування із суддівської винагороди у розмірі 30 707,18 грн., зайво виплачених коштів, які мають бути повернуті до державного бюджету .

По закінченню місячного строку з моменту направлення листа від 09.08.2022 відповідач такої заяви не надав, добровільно зайво виплачену суддівську винагороду до бюджету не повернув, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, наявні в матеріалах справи, оцінюючи їх в сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно пункту14 частини першоїстатті 92 Конституції Українивиключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

В той же час, приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не врегульовано питання повернення суддею надмірно отриманої суддівської винагороди.

Зважаючи на те, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить норм, якими врегульовані правовідносини з приводу повернення суддею надмірно отриманої суддівської винагороди, тому суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України та Цивільного кодексу України, як норми загального права.

Відповідно до статті 93 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6, статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 року по справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності саме рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Як вказує позивача, з вересня 2021 року після спливу строку, на який відповідача було призначено на посаду судді, та припинення здійснення ним правосуддя, територіальне управління, обраховуючи розмір суддівської винагороди, помилково нарахувало ОСОБА_1 розмір регіонального коефіцієнта, у зв`язку з чим з вересня 2021 року по липень 2022 року виплачено зайву суму регіонального коефіцієнта в розмірі 58406,39 грн.

При цьому, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії службової (доповідної) записки від 05.08.2022 року, головними спеціалістами відділу планово-фінансової діяльності бухгалтерського обліку та звітності, до посадових обов`язків яких належить обрахунок заробітної плати співробітників місцевих загальних судів, в тому числі суддівської винагороди, дані про необхідність нарахування регіонального коефіцієнту суддям, у яких закінчились повноваження, помилково щомісяця вводились до програми, за допомогою якої обчислюється розмір заробітної плати, після припинення підстав для його нарахування. Введення помилкових даних до програми обрахунку заробітної плати призвело до безпідставного збільшення розміру суддівської винагороди з вересня 2021 року по липень 2022 року.

Разом з тим, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області до суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що помилка введення даних до програми обрахунку є саме рахунковою, а не помилкою, пов`язаною з помилковим застосуванням закону та інших нормативно-правових актів при обчисленні та нарахуванні суддівської винагороди чи помилки з інших підстав.

Суд зазначає, що позивачем в силу вимог статті 77 КАС Українине вказано будь-яких обґрунтувань щодо недобросовісності дій саме з боку набувача відповідача та в чому вона полягає, та судом в ході розгляду даної справи такої обставини не встановлено.

З огляду на вищевикладене та враховуючи відсутність з боку відповідача недобросовісності в отриманні спірної суми зайво виплаченої суддівської винагороди за період з вересня 2021 року по лютий 2022 року, тому такі кошти не підлягають поверненню в силу вимог статті 1215 ЦК України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Оскільки матеріали справи не містять в собі доказів понесення сторонами витрат, які пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 77, 139 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення помилково виплаченої заробітної плати у розмірі 58 406,39 грн - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua