Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №320/18143/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Київ справа №320/18143/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ФРАХТ» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ФРАХТ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 099877 від 07.01.2025.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що водій транспортного засобу при перевірці надав необхідні документи, визначені ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Зазначає, що тільки для перевезення молочних продуктів водій зобов`язаний мати санітарну книжку, а в даному випадку вантаж не містив продуктів молочного характеру, а тому водій транспортного засобу марки MAN 18.224, д.н.з. НОМЕР_1 не зобов`язаний був мати санітарної книжки. Зауважує, що уповноважений працівник відповідача, який склав акт № 112786 від 13.11.2024, за результатами рейдової перевірки транспортного засобу марки MAN 18.224, д.н.з. НОМЕР_1 , на 69 км. а/д Р-09, Золотоніський район, взагалі не мав права здійснювати на цьому відрізку дороги зупинку транспортних засобів для здійснення перевірок, оскільки вказана дільниця дороги відсутня в направленні на перевірку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) встановлено порушення вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: відсутні на момент перевірки санітарна книжка з результатами медичного огляду водія ОСОБА_1 , що зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.11.2024 № 112786.

Позивачем подано відповідь на відзив, доводи якої аналогічні викладених у позовній заяві.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.11.2024 уповноваженими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення від 08.11.2024 № 001090 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422 (далі – Порядок № 422), співробітниками Укртрансбезпека 13.11.2024 було зупинено транспортний засіб марки MAN 18.224 номерний знак НОМЕР_1 , який використовувався Позивачем під час здійснення перевезення вантажу.

Транспортний засіб належить ОСОБА_2 , перевізник – ФОП ОСОБА_3 .

Посадовими особами Відділу під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) встановлено порушення вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: відсутні на момент перевірки санітарна книжка з результатами медичного огляду водія ОСОБА_1 , що зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.11.2024 № 112786.

Актом, який був складений уповноваженими особами Укртрансбезпеки, та який слугував підставою для винесення спірної Постанови, водій був ознайомлений, про що свідчать відповідні записи: в Акті № 112786 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.11.2024 у графі «Пояснення водія про причини порушень» зазначено, що «…ознайомлений» міститься особистий підпис водія.

Повідомленням від 02.12.2024 №107180/41/24-24, яке було направлено перевізнику ФОП ОСОБА_3 рекомендованим листом, було викликано його для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 17.12.2024.

ФОП ОСОБА_3 на розгляд справи надав пояснення, де зазначив що перевізником в було ТОВ «Інтер-Фрахт» та надав копію договору №78/Є від 13.11.2024 разового перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Повідомленням від 25.12.2024 №115621/30/24-24, яке було направлено перевізнику ТОВ «Інтер-Фрахт» рекомендованим листом, було викликано його для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 07.01.2025, що не заперечується відповідачем.

На підставі вищезазначеного акту в.о. заступника начальника Відділу державного нагляду (контролю) м. Києві Радченко Дмитро виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 099877 від 07.01.2025 у розмірі 17 000,00 грн.

Матеріали справи доказів адміністративного оскарження даної постанови не містять.

Не погоджуючись з спірною постановою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у сфері перевезення вантажів регулюються Законом України від 05.04.2001р. №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон 32344-1), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 (далі - Порядок №1567), а також деякими іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 14, 17, 18 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення вантажів автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Форма первинної облікової документації № 1-ОМК «Особиста медична книжка» та Інструкція щодо її заповнення затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 23.07.2002 №280.

Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, визначено, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила) визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Пунктом 12.4 розділу 12 "Правила транспортування вантажів" Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, встановлено, що водій (експедитор), зайнятий перевезенням харчових продуктів, повинен мати санітарну книжку з результатами медичного огляду.

Таким чином, вказаний нормативно-правовий акт є спеціальним нормативно правовим актом, що визначає права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та відповідно є обов`язковим для виконання перевізниками.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані, зокрема, здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Отже, в розумінні зазначеної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення внутрішнього чи міжнародного.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №823/1199/17.

Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що водій зобов`язаний мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху передбачені законодавством документи, на підставі яких виконує вантажні перевезення, зокрема, водій, зайнятий перевезенням харчових продуктів, повинен мати санітарну книжку з результатами медичного огляду та відповідно пред`являти її особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

У порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пункту 12.4 розділу 12 "Правила транспортування вантажів" Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, водієм позивача ОСОБА_1 , при проведенні перевірки 13.11.2024 на законну вимогу представника контролюючого органу, що уповноважений здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, не було надано санітарної книжки з результатами його медичного огляду.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що водій повинен мати санітарну книжку лише під час перевезення молочних продуктів, оскільки п. 12.4 розділу 12 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, водій (експедитор), зайнятий перевезенням харчових продуктів, повинен мати санітарну книжку з результатами медичного огляду

Також, суд відхиляє доводи про позивача, про те що, уповноважений працівник відповідача, який склав акт № 112786 від 13.11.2024 за результатами рейдової перевірки ТЗ марки MAN 18.224 д.н.з. НОМЕР_1 , на 69 кв. а/д Р-09, Золотоніський район, взагалі не мав права здійснювати на цьому відрізку дороги зупинку транспортних засобів для здійснення перевірок, оскільки Направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 08.11.2024 № НР 001090 визначено ділянки дороги для проведення перевірки, зокрема Золотоніський район (з адміністративним центром у місті Золотоноша).

Абзацом 3 частини 1 статі 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підсумовуючи все викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві про застосування адміністративно-господарського штрафу № 099877 від 07.01.2025, якою вирішено застосувати до позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн., прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та обґрунтовано. Підстави для визнання її протиправною та скасування фактично відсутні.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

З огляду на те, що позивач не спростував правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2-10, 72-77, 139, 229, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ФРАХТ» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 13 липня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.