Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №320/47004/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року Київ Справа № 320/47004/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

- Визнати дії старшого державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цахло О.А. щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом який не набрав законної сили протиправною.

- Скасувати постанови старшого державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цахло О.А. у ВП № 78896240: про відкриття виконавчого провадження від 20 серпня 2025 року; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20 серпня 2025 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що старшим державним виконавцем Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 78896240 на підставі постанови про накладення штрафу від 09.07.2025 у ВП № 72593810, яка, на думку позивача, не набрала законної сили, оскільки її правомірність є предметом судового оскарження та на момент відкриття виконавчого провадження перебувала на стадії апеляційного перегляду.

Позивач зазначає, що державним виконавцем безпідставно визначено датою набрання чинності постановою про накладення штрафу 18.08.2025, у зв`язку з чим протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20.08.2025. У зв`язку з цим позивач просить визнати дії державного виконавця протиправними та скасувати зазначені постанови.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».

20.10.2025 (зареєстровано канцелярією суду 10.11.2025) від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме копії квитанції № К364-НВ47-ВВ6Р-87КВ від 30.09.2025 про сплату суми у розмірі 3769,00 грн в межах виконавчого провадження.

Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Постановою № 72593810 від 18.08.2025 Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції з ОСОБА_1 стягнуто штраф на користь держави у розмірі 3400,00 грн за повторне невиконання ухвали суду.

У подальшому старшим державним виконавцем Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цахло Оксаною Анатоліївною відкрито виконавче провадження № 78896240 з примусового виконання постанови № 72593810 від 18.08.2025 про накладення штрафу на позивача.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 78896240 датою набрання законної сили виконавчим документом державним виконавцем зазначено 18.08.2025.

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про її скасування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 у справі № 320/36940/25 у відкритті провадження відмовлено, яку позивач оскаржив в апеляційному порядку.

Вважаючи, що державний виконавець безпідставно відкрив виконавче провадження № 78896240 з примусового виконання постанови про накладення штрафу, зазначивши датою набрання нею законної сили 18.08.2025, попри її судове оскарження, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII ( далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу вимог п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 4 Закону № 1404-VIII передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною другою статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови

Статтею 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Відповідно до ч. 4 ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Відповідно до ч. 2 ст. 303-3 КУпАП, У разі несплати штрафу особою, яка вчинила правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення така постанова підлягає примусовому виконанню.

Разом з тим відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII обов`язковою підставою для закінчення виконавчого провадження є скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду.

Суд вважає, що доводи позивача не свідчать про протиправність оскаржуваної постанови державного виконавця.

Суд звертає увагу, що законом не передбачено обов`язку державного виконавця вчиняти будь-які дії щодо перевірки факту набрання виконавчим документом законної сили, якщо відповідні відомості наведені у самому виконавчому документі.

У даній справі судом не встановлено невідповідності виконавчого документа вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак, станом на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону № 1404-VIII, у тому числі в частині зазначення дати набрання ним законної сили, державний виконавець не мав правових підстав для повернення зазначеного виконавчого документа без прийняття його до виконання та, в силу вимог закону, був зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2025 у справі № 591/4324/24 дійшов висновку, що органи державної виконавчої служби в силу приписів Закону № 1404-VIII не наділені повноваженнями перевіряти факт оскарження відповідної постанови (виконавчого документа) у судовому порядку. Отримавши виконавчий документ, державний виконавець обтяжений обов`язком винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 815/6844/17 та від 27 березня 2019 року у справі № 826/15117/17.

Щодо посилань позивача на те, що під час розгляду справи державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 78896240 було стягнуто грошові кошти у розмірі 3 769,00 грн, суд зазначає, що вказана обставина сама по собі не є підставою для висновку про протиправність оскаржуваних постанов, оскільки їх правомірність підлягає оцінці судом з урахуванням фактичних обставин та вимог законодавства, які існували на момент їх прийняття.

Водночас законом врегульовано порядок вчинення державним виконавцем дій та прийняття ним рішень у разі встановлення після відкриття виконавчого провадження факту втрати чинності відповідним виконавчим документом або його скасування.

Таким чином, у разі виникнення передбачених законом підстав позивач не позбавлений права звернутися до старшого державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цахло О.А. із заявою про закінчення виконавчого провадження.

Щодо вимоги про скасування постанови старшого державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цахло О.А. у ВП № 78896240 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20 серпня 2025 року, суд зазначає таке.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються зі стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Частинами 2, 3 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ визначено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Пунктом 2 розділу VІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція № 512/5) передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про:

відкриття виконавчого провадження;

стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);

стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);

стягнення витрат виконавчого провадження;

закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:

виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);

пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

Отже, мінімальні витрати виконавчого провадження та виконавчий збір не є тотожними поняттями. Мінімальні витрати виконавчого провадження - це обов`язкові витрати, які понесені виконавцем у зв`язку з наявністю виконавчого провадження (плата за користування виконавцем реєстром виконавчих проваджень, витрати на друкування, папір, послуги поштового зв`язку, пов`язані з прийняттям постанов, тощо).

З оскаржуваної постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем визначено мінімальні витрати виконавчого провадження у загальному розмірі 369,00 грн відповідно до наведеного у постанові розрахунку, при цьому розмір таких витрат позивачем не оспорюється.

Разом із цим суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів наявності передбачених законом підстав для звільнення позивача від сплати мінімальних витрат виконавчого провадження.

Крім того, судом встановлено відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 78896240, а відтак підстави для скасування постанови про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження також відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що постанова від 20.08.2025 про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 369,00 грн прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Законом України «Про виконавче провадження», а тому підстави для її скасування відсутні.

З урахуванням повноважень суду, передбачених статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується відповідною квитанцією, копія якої долучена до матеріалів справи

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позовних вимог - відмовити.

2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (07400, Київська область, м. Бровари, бульвар. Незалежності, буд. 39).

Суддя Сас Є.В.