Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №320/38977/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року м. Київ справа №320/38977/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1

провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати протокольне рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 червня № 8, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову за мобілізацією на особливий період під час дії правового режиму воєнного стану на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно його заяви від 23.05.2024 року;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву на відстрочку від призову за мобілізацією на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з долученими додатками та надати ОСОБА_1 , відстрочку від призову за мобілізацією на особливий період під час дії правового режиму воєнного стану на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та видати довідку за встановленою формою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що матір позивача є особою, що потребує постійного догляду, а позивач зайнятий постійним доглядом за матір`ю, оскільки вона потребує постійного догляду за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Позивач вважає, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ). Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки з вищенаведеної причини, проте останній, відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2025р. відкрито провадження у справі №320/38977/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача завірену належним чином копію протокольного рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 червня №8, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову за мобілізацією на особливий період під час дії правового режиму воєнного стану на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовчу та мобілізацію», згідно його заяви від 23.05.2024 року; завірені належним чином копії матеріалів розгляду заяви позивача про відстрочку від призову від 23.05.2024 та всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті спірного рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2025р., суд у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовив.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 повторно витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 : завірену належним чином копію протокольного рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 червня №8, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову за мобілізацією на особливий період під час дії правового режиму воєнного стану на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовчу та мобілізацію», згідно його заяви від 23.05.2024 року; завірені належним чином копії матеріалів розгляду заяви позивача про відстрочку від призову від 23.05.2024 та всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті спірного рішення.

31 січня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позов.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає, надання відповідного переліку документів є саме обов`язком особи, яка звертається за відстрочкою. Натомість можливість територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки готувати запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використання інформації з публічних електронних реєстрів є правом, а не обов`язком комісії.

19 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив за змістом якої позивач вказує, ні на момент звернення позивача із заявою про надання відстрочки, ні станом на теперішній час редакція п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не змінювалась у частині, що стосується здійснення постійного догляду за своїми батьками.

Зазначена норма не містить обов`язку доведення відсутності інших працездатних членів сім`ї для осіб, які здійснюють постійний догляд за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, за своїми батьком чи матір`ю. Обов`язок доведення відсутності інших осіб встановлений законодавцем для іншої категорії — зокрема щодо батьків дружини (чоловіка) або у випадках, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону.

За посиланнями позивача, вимога ТЦК та СП щодо доведення відсутності інших працездатних осіб з самого початку була протиправною. Відповідач фактично змішав правові підстави, передбачені п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону із підставами, передбаченими п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону та незаконно застосував до позивача вимоги, які законом для нього не встановлені. Таке тлумачення призвело до безпідставної відмови у відстрочці.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Мінським РУ УГМВС України в м.Києві, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23.05.2024р., ОСОБА_1 подав на ім`я Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про оформлення у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024р. № 560, довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До заяви було додано:

- нотаріально засвідчену копію паспорту ОСОБА_1 ;

- нотаріально засвідчену копію ІПН ОСОБА_1 ;

- нотаріально засвідчену копію паспорту ОСОБА_2 ;

- нотаріально засвідчену копію ІПН ОСОБА_2 ;

- нотаріально засвідчену копію довідки медико — соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 271428 від 28.03.2024р.;

- засвідчену копію виписки із медичної карти № 654 від 17.05.2024р;

- нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 09.08.1977р.;

- засвідчену копію висновку 591 (форма №080-4/о) від 12.04.2024р.;

- засвідчену копію договору догляду № 37/24 від 10.05.2024р.

26.07.2025р., позивач отримав повідомлення №435 від 04.07.2024р., в якому зазначено, що за результатом розгляду заяви, протоколом від 26.06.2024 року № 8, комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Причини відмови: відсутність інших працездатних осіб, які зобов`язані здійснювати догляд, не підтверджено в установлено порядку.

Не погоджуючись із правомірністю оскаржуваного рішення, та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню, позивач, звернувся до суду.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У силу приписів ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 ч. 1 ст.106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України», затвердженим Законом України від 24.02.2022р. № 2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян, щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає ЗаконуУкраїни «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-XII, тут і далі в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

У статті 1 Закону №3543-ХІІ, визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024р. № 560 (далі - Порядок № 560) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок і військову службу» та цим Порядком.

Поряд з цим, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ, для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п. 9 ч. 1 цієї статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають особи, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю;.

Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві.

Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22 звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки).

При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час. З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати підтвердні документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Предметом спору у цій справі є законність рішення, оформлене протоколом № 8 від 26 червня 2024 року про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та визнання його особою, яка підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на загальних підставах.

У ході розгляду справи з наявних у ній матеріалів суд встановив, що ОСОБА_1 є особою, яка здійснює постійний догляд за матір`ю, ОСОБА_2 , яка згідно акту огляду медико — соціальною комісією серія 12 ААГ №271428 від 28.03.2024р є інвалідом ІІ групи. Відповідно до виписки № 654 (за формою № 027/2) ОСОБА_2 нездатна до самообслуговування та потребує постійного стороннього догляду.

До заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» додано наступні документи:

- нотаріально засвідчену копію паспорту ОСОБА_1 ;

- нотаріально засвідчену копію ІПН ОСОБА_1 ;

- нотаріально засвідчену копію паспорту ОСОБА_2 ;

- нотаріально засвідчену копію ІПН ОСОБА_2 ;

- нотаріально засвідчену копію довідки медико — соціальної експертної комії серії 12 ААГ № 271428 від 28.03.2024р.;

- засвідчену копію виписки із медичної карти № 654 від 17.05.2024р;

- нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 09.08.1977р.;

- засвідчену копію висновку 591 (форма №080-4/о) від 12.04.2024р.;

- засвідчену копію договору догляду № 37/24 від 10.05.2024р.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про наявність у нього права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ.

18.05.2024р. набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, який серед іншого визначає також алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Відповідно до пунктів 56 та 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку № 560).

Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини 1, пунктах 3, 4, 5 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зазначеною Постановою № 560 затверджено також додаток 5 до Порядку №560, яким є Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у сттаті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Пунктом 9 додатку 5 до Порядку №560 визначено вичерпний перелік документів, які дають категорії осіб, визначених у вказаному пункті, право на відстрочку.

Вказаний перелік є вичерпним та не передбачає подання інших документів в обов`язковому порядку.

Як вже зазначалося, позивач звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як такому, що зайнятий постійним доглядом за хворою матір`ю, ОСОБА_2 .

Причиною відмови в наданні відстрочки стало, не підтвердження в установленому порядку відсутність інших працездатних осіб, які зобов`язані здійснювати догляд.

З аналізу пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ у його взаємозв`язку з положеннями Порядку №560, суд зазначає наступне.

Положення пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ та Порядку №560, розмежовують умови надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, а також їх документальне підтвердження, у разі коли таке звернення обумовлено необхідністю постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, а також коли таке звернення обумовлено необхідністю постійного догляду за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка).

Умова щодо відсутності інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати догляд, має дотримуватися у тому випадку, якщо про надання відстрочки заявив військовозобов`язаний, який зайнятий постійним доглядом за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка). Ця частина норми викладена у дужках. Якщо ж йдеться про догляд військовозобов`язаним за своїми батьком чи матір`ю, то наявність інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд, не є перешкодою для надання відстрочки.

На користь такого висновку свідчать положення:

абз.1 п.58-1 Порядку №560, де зазначено, що військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом, зокрема, за хворими своїми батьком чи матір`ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд;

додатку 5 до Порядку №560, яким передбачено необхідність подання документів, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім`ї, лише для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка).

У даному ж випадку, позивач звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією у зв`язку з необхідністю постійного догляду за своєю хворою матір`ю, а не батьком чи матір`ю його дружини.

А відтак, суд доходить висновку, що відмова Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, викладена у протоколі від 26.06.2024р. №8, є протиправною.

Крім того, суд зазначає, що встановлення права особи на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, розгляд та оцінка отриманих документів є дискреційними повноваженнями відповідача. Як зазначено вище, для врахування факту догляду за іншими, ніж позивач особами, відповідач мав керуватися конкретними доказами, отриманими у встановленому законом порядку. Тому, позовна вимога щодо зобов`язання відповідача оформити у встановленому законодавством порядку відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України №3543-ХІІ, передчасна і задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Згідно з абз. 2 ч.4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Для повного та ефективного відновлення порушеного права та належного способу їх відновлення наявні підстави зобов`язати відповідача (при якому створена вказана Комісія, що не має статусу юридичної особи та окремого органу державної влади) у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, повторно розглянути заяву позивача від 23.05.2024р. щодо оформлення йому довідки про відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією та за наслідками її розгляду прийняти відповідне обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду в цьому рішенні.

Суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 1 статті 6 КАС України, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно приписів частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 статті 77 КАС України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, дії якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності вчинених дій та не спростовано доводи позивача в цій частині.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. згідно платіжної інструкції від 15.08.2025р. №5856-0027-3780-5184. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд зазначає, що судовий збір підлягає відшкодуванню у розмірі 1 000,00 грн., що є пропорційним задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати протокольне рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 червня № 8, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову за мобілізацією на особливий період під час дії правового режиму воєнного стану на підставі п. 9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно його заяви від 23.05.2024 року.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву від 23.05.2024 року про відстрочку від призову за мобілізацією на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з долученими додатками, з урахуванням висновків суду в цьому рішенні.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у сумі 1 000,00 (одну тисячу гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.