Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №280/4695/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 липня 2026 року Справа № 280/4695/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 11 червня 2020 року по 19 травня 2023 року включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; та за період проходження військової служби з 18 червня 2025 року по 30 квітня 2026 року з розрахунку множення 1762 гривні на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премії), в тому числі грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2025, 2026 роки, за період з 11 червня 2020 року по 19 травня 2023 року, та з 18 червня 2025 року по 30 квітня 2026 року включно, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, за період з 11 червня 2020 року по 31 грудня 2020 року; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, за період з 01 січня 2021 року по 31.12.2021; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року, за період з 18 червня 2025 року по 31 грудня 2025 року; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01 січня 2026 року, за період з 01 січня 2026 року по 30 квітня 2026 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати на підставі занижених показників складових грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 11 червня 2020 року по 31 грудня 2022 року та з 18 червня 2025 року по 30 квітня 2026 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 11 червня 2020 року по 31 грудня 2022 року та з 18 червня 2025 року по 30 квітня 2026 року у відповідності до показників складових грошового забезпечення після здійснення їх перерахунку з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на кожен відповідний рік Законами України про Державний бюджет.

Суддею встановлено, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103. Отже, на думку позивача, пункт 6 Постанови №103 втратив чинність, у зв`язку з чим відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення скасованих судом змін, згідно з якою розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та розміру окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. Таким чином, у зв`язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважає, що з 11 червня 2020 року по 19 травня 2023 року та з 18 червня 2025 року по 30 квітня 2026 року має право на перерахунок його грошового забезпечення, а також виплату розміру посадового окладу, окладу за військовими званнями та відсоткової ставки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. З урахуванням вищезазначеного просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 20 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач з 11 червня 2020 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Позивач зазначає, що у період проходження військової служби, а саме з 11 червня 2020 року по 19 травня 2023 року та з 18 червня 2025 року по 30 квітня 2026 року, йому не повністю виплачене грошове забезпечення, а саме: розрахунок здійснювався з урахуванням прожиткового мінімуму на 01 січня 2018 року, тоді як слід застосовувати прожитковий мінімум на 01 січня року, в якому були нарахування.

Також позивач зазначає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 11 червня 2020 року по 31 грудня 2022 року та з 18 червня 2025 року по 30 квітня 2026 року здійснювалась на підставі занижених показників складових грошового забезпечення , а саме розрахунок індексації грошового забезпечення здійснювався з врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня 2018 року, тоді як слід застосовувати прожитковий мінімум на 01 січня року, в якому були нарахування, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року, та якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704), у первісній редакції було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постанова №704 набрала чинності з 01 березня 2018 року.

На момент набрання чинності Постановою №704, пункт 4 цієї постанови був викладений у редакції згідно з пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, а саме:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18.

Тобто, з 29 січня 2020 року, враховуючи дату ухвалення цього судового рішення, була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, що запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.

Однак, 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

За змістом пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Під час розв`язання колізії між нормами п. 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пунктом 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103 (після скасування таких змін у судовому порядку) перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Оскільки норма п. 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 Постанови № 704, то відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Подібні правові висновки щодо розв`язання колізії норм права (п. 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704), зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2019 року (справа № 240/4946/18).

Таким чином, згідно з Постановою № 704, в редакції після скасування п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Водночас, суд відхиляє доводи відповідача, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, що проходять військову (спеціальну) службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом станом на 1 січня 2018 року, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 у редакції, що була чинною до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", якою п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України N 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)" передбачено використання "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та нечинним пункт 6 Постанови № 103, яким пункт 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.

Таким чином, у зв`язку з ухваленням судового рішення від 29 січня 2020 року відновлено дію пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 у редакції, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Разом з тим, 20 травня 2023 року набрала чинності постанова № 481, якою вирішено: 1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою № 103; 2. Внести зміни до п.4 постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14; 3. Установити, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Отже, з 20 травня 2023 року у зв`язку із внесенням постановою від 12 травня 2023 року № 481 змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 та Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн. та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що грошове забезпечення позивача за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно повинно було визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, а не на 01 січня 2018 року, тому у цій частині позовні вимоги слід задовольнити.

У подальшому, рішенням від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, Київський окружний адміністративний суд визнав дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 неправомірними; визнав протиправним та нечинним пункт 2 постанови КМУ від 12 травня 2023 року № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Згідно з вимогами частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За вказаних обставин, пункт 2 Постанови КМУ від 12 травня 2023 року № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб втратив чинність з 18 червня 2025 року.

Таким чином, починаючи з 18 червня 2025 року необхідно враховувати редакцію пункту 4 постанови КМУ № 704, що була чинною до змін, внесених пунктом 2 постанови КМУ від 12 травня 2023 року № 481.

Тобто, на переконання суду, з 18 червня 2025 року відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

З урахуванням зазначеного, з 18 червня 2025 року грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а саме станом на 01 січня 2025 року за Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії відповідача, які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення позивача (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 18 червня 2025 року по 30 квітня 2026 року, включно шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, є протиправними.

При цьому, грошова допомога для оздоровлення, премії та індексація грошового забезпечення також мали обчислюватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного (2020,2021, 2022, 2023,2025,2026) року.

Крім того, суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Отже, враховуючи занижений розмір виплат грошового забезпечення позивачу з 11 червня 2020 року по 31 грудня 2022 року та з 18 червня 2025 року по 30 квітня 2026 року, перерахунку також підлягає індексація грошового забезпечення виплачена за вказаний період.

Таким чином для належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача провести перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року та з 18 червня 2025 року по 30 квітня 2026 року, включно, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії, та індексації грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01 січня 2026 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, що на даний час є дієвим та достатнім способом захисту порушеного права позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України). Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до статті 139 КАС України не стягуються.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 11 червня 2020 року по 19 травня 2023 року та з 18 червня 2025 року по 30 квітня 2026 року, включно грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 11 червня 2020 року по 19 травня 2023 року та з 18 червня 2025 року по 30 квітня 2026 року, включно, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії, індексації грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01 січня 2026 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 13 липня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов