Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №260/1332/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2026 рокум. Ужгород№ 260/1332/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (далі – відповідач), в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 , підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення;

2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ). Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.08.2024 № 603-ОС її було призначено на посаду фельдшера медичного пункту (на 15 ліжок), звільнивши з посади інспектора прикордонної служби І категорії фельдшера відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 (тип Б). Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.09.2024 № 704-ОС приступила до виконання обов`язків за посадою з 06.09.2024 року. 07.11.2025 нею було подано рапорт № 13.1/66969/25-Вн від 07.11.2025 щодо виплати підйомної допомоги згідно наказу МВС України від 19.08.2016 №848, проте отримано відповідь № 03.3/11265/26-Вн від 18.02.2026 про відмову у виплаті підйомної допомоги за переїзд до нового місця військової служби. Позивач вважає відмову у невиплаті підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення необґрунтованою та протиправною, що тягне за собою порушення гарантованих Конституцією України та Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантій та соціальних прав.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

16 березня 2026 року представником відповідача через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначено, що відповідно до п. 4 Інструкції 848 (в редакції чинній на момент призначення позивача на посаду) військовослужбовцям (у тому числі й тим, які прибули для подальшого проходження служби з інших військових формувань), які переїхали на нове місце служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на посаду, підйомна допомога виплачується за новим місцем служби на підставі наказу про призначення на посаду і наказу про вступ військовослужбовця до виконання обов`язків за посадою, а військовослужбовцям, направленим для проходження військової служби з одного підрозділу в інший підрозділ, дислокований в іншому населеному пункті, цього самого органу Держприкордонслужби, крім того, за умови підтвердження зміни місця проживання.

Разом з тим, позивач не надала належних документів, які б підтверджували факт переїзду позивача, оскільки відповідно до рапорту від 13.02.2026 №06.1.3/10064/26-Вн ОСОБА_2 отримує компенсацію за піднайом (найом) житла з 01.02.2019 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2 , що суперечить підтвердженню фактичного проживання та переїзду з впс « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) на нове місце проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно підстави для виплати підйомної допомоги відсутні. Відповідно до п. 2 Інструкції 848

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач – ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ).

Відповідно до Витягу з Наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06 серпня 2024 року №603-ОС «Про особовий склад» штаб-сержанта ОСОБА_1 (П-046064), призначено фельдшером медичного пункту (на 15 ліжок), звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 1 категорії-фельдшера відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б).

Відповідно до Витягу з Наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13 вересня 2024 року №704-ОС «Про особовий склад» штаб-сержанта ОСОБА_1 (П-046064), фельдшера медичного пункту (на 15 ліжок), вважати такою що приступила до виконання обов`язків за посадою з 06 вересня 2024 року.

07 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася з рапортом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо виплати їй підйомної допомоги згідно наказу МВС України від 19.08.2016 №848, в зв`язку з переміщенням її з посади інспектора прикордонної служби І категорії – фельдшера відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 (тип Б) на посаду фельдшера медичного пункту (на 15 ліжок) ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Листом від 18 лютого 2026 року №03.3/11265/26-Вн відповідач повідомив, що відповідно до рапорту заступника начальника відділу – начальника житлово експлуатаційної служби майора ОСОБА_3 від 13.02.2026 року №06.1.3/10064/26-Вн Ви отримуєте компенсацію за піднайом (найом) житла з 01.02.2019 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2 , що суперечить підтвердженню фактичного проживання та переїзду з впс « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) на нове місце проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з чим Вам відмовлено у виплаті підйомної допомоги за переїзд до нового місця військової служби.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Згідно із частиною першою статті 4 Закону №2232-XII, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Частиною третьою статті 9-1 Закону №2011-XII визначено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується:

1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;

2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.

Більш детально умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України унормовано в Порядку здійснення деяких виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України у разі переїзду на нове місце військової служби від 19.08.2016 №848 (далі – Порядок №848), затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 19 серпня 2016 року №848 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 15 квітня 2025 року №264).

Пунктом 1 Порядку №848 (в редакції чинній на дату звернення позивача з рапортом) передбачено, що цей Порядок визначає механізм здійснення виплат, передбачених пунктом 3 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, а також тим, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу в Державній прикордонній службі України (далі - військовослужбовці).

Пунктом 2 Порядку №848 передбачено, що у разі переїзду військовослужбовців на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, закладів фахової передвищої військової освіти (далі - військові навчальні заклади) та навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить не менше шести місяців, без збереження посади за попереднім місцем військової служби або у зв`язку з передислокацією Адміністрації Держприкордонслужби, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, регіонального управління, органу охорони державного кордону, загону морської охорони, військового навчального закладу, навчального центру (навчального підрозділу), науково-дослідної установи, підрозділу спеціального призначення, органу забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) або підрозділу органу Держприкордонслужби, їм виплачуються:

- підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;

Пунктом 3 Порядку №848 передбачено, що Розмір підйомної допомоги військовослужбовцю та членам його сім`ї обчислюється, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець набув право на отримання підйомної допомоги.

Право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає на дату:

- прийняття військовослужбовцем посади - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце військової служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду;

- зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військового навчального закладу, навчального центру (навчального підрозділу);

- прибуття до місця дислокації, оголошеного наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби,- для військовослужбовців, які переїхали на нове місце військової служби у складі органу Держприкордонслужби, підрозділу органу Держприкордонслужби в інший населений пункт.

У разі якщо дружина і чоловік є військовослужбовцями, підйомна допомога на кожного з них виплачується за новим місцем їх військової служби, а на членів сім`ї - з місячного грошового забезпечення одного з подружжя (за їх бажанням) з обов`язковим підтвердженням з місця військової служби одного з подружжя про невиплату підйомної допомоги на таких членів сім`ї.

Пунктом 4 Порядку №848 передбачено, що виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) за їх рапортом на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальнику (командиру) - на підставі наказу начальника (командира) вищого рівня із зазначенням у ньому суми, належної до виплати підйомної допомоги.

У наказі зазначаються дата й номер наказу про призначення військовослужбовця на посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов`язків за посадою (дата прибуття на нове місце дислокації органу Держприкордонслужби, підрозділу органу Держприкордонслужби), населений пункт (місце проживання), з якого вибув військовослужбовець, та населений пункт, до якого він прибув, інформація щодо переїзду членів його сім`ї, а також чи є дружина (чоловік) військовослужбовцем.

Пунктом 6 Порядку №848 передбачено, що підйомна допомога та добові з урахуванням вимог пункту 1 цього Порядку виплачуються військовослужбовцям:

1) які переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду.

При цьому, якщо військовослужбовець переїхав з одного населеного пункту в інший, що розташовані в межах однієї області чи Автономної Республіки Крим (для міст Києва, Севастополя - у Київській області, Автономній Республіці Крим відповідно), підйомна допомога та добові виплачуються після підтвердження його прибуття до нового місця військової служби. З метою перевірки достовірності даних про фактичний переїзд військовослужбовця до його нового місця військової служби начальник (командир) органу Держприкордонслужби призначає своїм наказом комісію, що здійснює перевірку, за результатами якої складається акт перевірки факту переїзду, форма якого наведена в додатку до цього Порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачем, при зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) з рапортом (зверненням) про отримання підйомної допомоги було долучено витяг з наказу про призначення на посаду, витяг з наказу про вступ до виконання обов`язків за посадою та витяг з реєстру територіальної громади.

Однак відповідачем, всупереч пункту 6 Порядку №848 не було призначено комісію, що здійснює перевірку факту переїзду військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду, яка мала здійснити здійснює перевірку, за результатами якої складається акт перевірки факту переїзду, форма якого наведена в додатку до цього Порядку

Натомість надав відповідь від 18.02.2026 року за №03.3/11265/26-Вн, яким відмовив позивачу у виплаті підйомної допомоги, вказавши, що відповідно до рапорту заступника начальника відділу – начальника житлово експлуатаційної служби майора ОСОБА_3 від 13.02.2026 року №06.1.3/10064/26-Вн Ви отримуєте компенсацію за піднайом (найом) житла з 01.02.2019 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2 , що суперечить підтвердженню фактичного проживання та переїзду з впс « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) на нове місце проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, суд дійшов висновку про наявність протиправною бездіяльності відповідача при розгляді рапорту позивача.

При цьому, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Воднораз, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 року у справі №640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Під дискреційним повноваженням розуміють такі повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

При цьому, згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної норми у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Таким чином, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Оскільки відповідач належним чином не розглянув рапорт позивача від 07 листопада 2025 року про виплату підйомної допомоги згідно наказу МВС України від 19.08.2016 року №848, то суд, з урахуванням вищенаведеної правової позиції Верховного Суду, зобов`язує відповідача повторно розглянути рапорт, за результатом чого прийняти відповідне рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 90, 139, 243, 246, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 , підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 щодо виплати підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення.

4. В задоволенні решти частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець