Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №240/10579/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/10579/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон № 796-XIІ);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 17 березня 2025 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XIІ.

В обґрунтування позовних вимог позивач наполягає, що його страховий стаж складає понад 26 років, а тому, враховуючи підтверджене належним чином право на початкову величину зниження пенсійного віку та проживання на радіоактивно забрудненій території з 26 квітня 1986 року по 14 жовтня 1989 року, він набув право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XIІ. Натомість відповідач, не зараховуючи до страхового стажу відповідні періоди, не сприяв у зборі необхідних для підтвердження спірного страхового стажу періодів та не зреалізував надане статтею 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV) повноваження.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні)

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області за результатом розгляду заяви позивача прийнято обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-XIІ у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 26 років (31 - 5). Пояснює, що з урахуванням положень статті 26 Закону № 1058-IV та згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 21 рік 01 місяць 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-ХІІ. З таких підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, подавши витребувані судом матеріали пенсійної справи позивача, у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався; про причини суд не повідомив; жодних заяв, клопотань з цього приводу суду не подав.

Згідно з частиною сьомою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 2 частини шостої статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. За правилами абзацу 2 пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Аналіз норм Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, у системному зв`язку з положенням пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України дає підстави для висновку, що оскільки днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, а сервіс Електронного кабінету ЄСІТС за приписами Положення про ЄСІТС є саме такою адресою, то надсилання процесуальних документів за допомогою підсистем ЄСІТС "Електронний кабінет" та "Електронний суд" є днем вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення (ухвала Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 420/32853/23).

За даними ДСС ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи від 15 квітня 2025 року доставлено в Електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 16 квітня 2025 року о 12:59 год., про що судом отримано повідомлення 16 квітня 2025 року о 13:12 год.

Окрім того, цю ж ухвалу суду направлялось Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, й доказами в матеріалах справи підтверджено її вручення пенсійному органу 29 квітня 2025 року (а.с. 34).

Отже, ухвала від 25 березня 2025 року про відкриття провадження у цій справі, з урахуванням пункту 3 частини шостої статті 251 КАС України, вважається врученою Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області щонайпізніше 29 квітня 2025 року.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши доводи у позовній заяві та відзиві на позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Житомирською облдержадміністрацією 15 січня 2004 року (категорія 3), з метою реалізації права на пенсійне забезпечення у віці 54 років звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 17 березня 2025 року про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

З урахуванням принципу екстериторіальності, за результатом розгляду цієї заяви з доданими документами рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 25 березня 2025 року № 063550006987 позивачу відмовлено у призначенні пільгової пенсії на умовах статті 55 Закону № 796-XII у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, який склав 21 рік 01 місяць 22 дні.

Згідно з цим рішенням до страхового стажу не зараховано:

- періоди трудової діяльності з 24 серпня 1989 року по 13 жовтня 1989 року та з 03 січня 1992 року по 07 лютого 1993 року згідно з трудовою книжкою від 13 березня 1992 року НОМЕР_2 , оскільки періоди роботи передують даті заповнення трудової книжки, а також період роботи з 24 серпня 1989 року по 13 жовтня 1989 року не завірено печаткою при звільненні;

- період роботи з 03 квітня 1995 року по 16 листопада 1995 року згідно із записами вищезазначеної трудової книжки, оскільки неможливо ідентифікувати назву підприємства, куди прийнято на роботу;

- період роботи з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2003 року згідно з довідкою від 07 березня 2025 року № 11, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом № 796-XII.

Згідно зі статтею 9 зазначеного Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (стаття 11 Закону № 796-ХІІ).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 14 цього Закону особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 01 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій; постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - відносяться до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.

Згідно зі статтею 65 Закону № 796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Крім того, згідно з частиною першою статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з положеннями статті 26 Закону № 1058-ІV право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 01 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 01 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені у статті 55 Закону № 796-XII, частиною першою якої передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, згідно з приміткою до вказаної статті, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону № 1058-ІV і цього Закону.

Пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) визначені у статті 56 Закону № 796-XII, згідно з частиною другою якої право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII є:

1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;

2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01 січня 1993 року;

3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовляючи у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку виходило з того, що страховий стаж позивача, з урахуванням вимог статті 26 Закону № 1058-ІV, повинен становити 25 років, натомість наявний в нього страховий стаж становить 21 рік 01 місяць 22 дні, тобто є недостатнім для цілей призначення пенсії на пільгових умовах.

Тому суд не може не звернути увагу відповідача на те, що судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 344/9747/17 сформувала правовий висновок згідно з яким, відповідно до статті 56 Закону № 796-ХІІ, громадянам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, надано державою право саме на пенсію в повному розмірі - у розмірі не меншому за мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону № 1058-ІV.

Цей висновок послідовно підтримано Верховним Судом у постановах від 09 липня 2024 року у справі № 240/16372/23, від 19 травня 2025 року у справі № 240/505/24, від 27 листопада 2025 року у справі № 240/25327/24.

Тому, застосовуючи правові висновки Верховного Суду до цієї справи, суд констатує, що позивач як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, станом на день звернення до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України досяг віку 54 років, мав страховий стаж понад 20 років та проживав у зоні добровільного (гарантованого) відселення більше 34 років (4 роки 06 місяців 11 днів на 01 січня 1993 року), має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII на 6 років, у зв`язку з чим відмова пенсійного органу в призначенні позивачу спірної пенсії є незаконною.

Відповідаючи завданню адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, визначаючись щодо відповідності обраного позивачем способу захисту порушеному праву слід зважати й на його ефективність у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту). При цьому, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

А тому у цій справі слід враховувати, що єдина підстава, зазначена пенсійним органом на обґрунтування рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії, - недостатність страхового стажу, - спростована за результатом розгляду цієї справи, й при цьому інші умови щодо призначення спірної пенсії, як-то: вік, період приживання на радіоактивно забрудненій території задля встановлення права на початкову величину зниження пенсійного віку, перевірені пенсійним органом й визнані належними. А тому суд доходить висновку про вихід за межі заявлених позивачем вимог визнанням протиправним та скасуванням рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 25 березня 2025 року № 063550006987, обравши кореспондуючий порушеному праву спосіб захисту, якого прагне домогтися позивач, скеровуючи позовні вимоги на захист права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, - зобов`язанням пенсійного органу призначити спірну пенсію з 19 грудня 2024 року (наступний день після досягнення відповідного віку), оскільки позивач звернувся із відповідною заявою до пенсійного органу у строк, що не перевищує три місяці з моменту досягнення пенсійного віку. Такий підхід викладено у вже згаданій постанові Верховного Суду 19 травня 2025 року у справі № 240/505/24, та який, на переконання суду, слід застосувати і у цій справі.

Такий спосіб захисту, на переконання суду, ефективно поновить право позивача щодо призначення пенсії та повною мірою зумовить вичерпання спору.

Оскільки для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, дії зобов`язального характеру щодо призначення пільгової пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 09 липня 2024 року у справі № 240/16372/23.

Тому, звернені позовні вимоги до іншого відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволенню не підлягають, отже позов слід задовольнити частково.

Виходячи з положень частини третьої статті 139 КАС України, оскільки позов ОСОБА_1 містить одну вимогу немайнового характеру, яка хоча і частково, але підлягає задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених / незадоволених позовних вимог.

Такий підхід викладено Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі № 620/1116/20 та який є застосовним при вирішенні розподілу судових витрат зі сплати судового збору у цій справі.

Тож сплачений позивачем судовий збір згідно із квитанцією від 01 квітня 2025 року підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним немайновим вимогам.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, буд. 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 25 березня 2025 року № 063550006987 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 19 грудня 2024 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

13.07.26