Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №240/6678/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/6678/26

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати йому щомісячної доплати до пенсії відповідно до статті 45 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» та ст. 29 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік», а саме як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26.04.1986 року чи у період з 26.04.1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 08.08.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату йому щомісячної доплати до пенсії відповідно до статті 45 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» та ст. 29 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік», а саме як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26.04.1986 року чи у період з 26.04.1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 08.08.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач є непрацюючим пенсіонером, який проживає в населеному пункті на території, віднесеній до зони гарантованого добровільного відселення, а тому має право на нарахування та виплату йому Відповідачем підвищення (доплати) до пенсії, що передбачено статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ) у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». Позивач зазначає, що Відповідач протиправно не здійснює нарахування та виплату такої доплати до пенсії Позивача, чим порушує право Позивача на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 26.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

До суду від Відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що за результатами звірки з Єдиним державним демографічним реєстром відсутні дані про місце реєстрації/проживання Позивача з 05.07.2003 по 24.11.2003 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що Позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Згідно з витягом з Реєстру Овруцької територіальної громади від 09.07.2025 року, Позивач зареєстрований та проживав з 01.01.1986 по 18.02.1997 у селі Велика Фосня Коростенського району Житомирської області, з 18.02.1997 по 04.07.2003 - у місті Овруч Коростенського району Житомирської області, а з 25.11.2003 і по теперішній час зареєстрований та проживає у селі Велика Фосня Коростенського району Житомирської області.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року у справі № 240/20702/21, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 27.01.2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Позивач звернулася до Відповідача із заявою про нарахування та виплату підвищення (доплати) до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Листом від 07.01.2026 Відповідач, у відповідь на заяву Позивача повідомив, що за результатами звірки з Єдиним державним демографічним реєстром встановлено, що в період з 19.02.1997 по 25.11.2003 не підтверджено факт проживання Позивача у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, а тому з 01.01.2025 доплата до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, не встановлена.

Вважаючи дії Відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії протиправними, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини у цій справі пов`язані з бездіяльністю Відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону України № 796-XII, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Правове регулювання спірних правовідносин здійснюється, зокрема, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ.

Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, була викладена так: Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України (далі - Закон №76-VIII), який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

Законом України від 04 лютого 2016 року №987-VIII Про внесення змін до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон №987-VIII), який згідно з розділом ІІ Прикінцеві положення набрав чинності з 01 січня 2016 року, до Закону №796-ХІІ включено статтю 39 Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження такого змісту: Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 39 Закону №796-ХІІ (у редакції Закону №987-VIII), яка чинна з 01 січня 2016 року, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01 січня 2015 року, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів.

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 21 січня 2019 року та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі №240/4937/18 дійшли висновку, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено право особи на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.

Разом із тим, оскільки спірні правовідносини виникли у 2025 році, суд вважає за необхідне врахувати зміни законодавства, якими на період дії воєнного стану визначено особливості реалізації права на зазначене підвищення до пенсії.

Так, статтею 45 Закону № 4059-ІХ установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у відповідних зонах станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.

Відповідно до статті 45 Закону №4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1524, якою передбачено, що у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та інших державних реєстрах факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин: особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.

Відповідно до статті 29 Закону №4695-IX аналогічні положення передбачені на 2026 рік. Зокрема, доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у відповідних зонах станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 2595 гривень.

Отже, у зв`язку із набранням чинності з 01.01.2025 Законом №4059-ІХ, змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні гарантованого добровільного відселення. Статтею 45 Закону №4059-ІХ та статтею 29 Закону №4695-IX визначено умови, порядок та розмір виплати такої доплати.

З матеріалів справи убачається, що Позивачу з 01.01.2025 не була встановлена доплата в сумі 2361,00 грн відповідно до статті 45 Закону № 4059-ІХ та з 01.01.2026 в сумі 2595,00 грн згідно із статтею 29 Закону № 4695-IX з тих підстав, що за результатами звірки з Єдиним державним демографічним реєстром встановлено, що в період з 05.07.2003 по 24.11.2003 не підтверджено факт проживання Позивача у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення).

Як уже зазначалося вище, відповідно до витягу з Реєстру Овруцької територіальної громади від 09.07.2025 року Позивач був зареєстрований та проживав з 01.01.1986 по 18.02.1997 у селі Велика Фосня Коростенського району Житомирської області, з 18.02.1997 по 04.07.2003 - у місті Овруч Коростенського району Житомирської області, а з 25.11.2003 і по теперішній час зареєстрований та проживає у селі Велика Фосня Коростенського району Житомирської області.

Вказані населені пункти (село Велика Фосня Коростенського району, місто Овруч Коростенського району) відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Стосовно відсутності в Єдиному державному демографічному реєстрі відомостей про проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення протягом незначного часу (з 05.07.2003 по 24.11.2003), то суд бере до уваги доводи Позивача про те, що це пов`язано із зміною місця проживання з села Велика Фосня в місто Овруч Коростенського району, та у вказаний період відомості про те, що Позивач змінив місце проживання за межі зони гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернувся на постійне місце проживання до цієї зони, відсутні.

Крім того, суд зауважує, що Позивачу вже було призначено підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року у справі №240/20702/21.

Надаючи оцінку таким діям пенсійного органу, суд зазначає, що підстави припинення такої виплати визначені саме частиною 3 статті 45 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» та статті 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», якою передбачено, що виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів, а також у разі працевлаштування (зайнятості) особи за межами зони безумовного (обов`язкового) відселення та зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідачем у спірному випадку не підтверджено, що Позивач після призначення такої доплати до пенсії на виконання рішення суду залишив своє місце постійного проживання та реєстрації на території гарантованого добровільного відселення. Більше того, Відповідач не надав доказів постійного проживання та реєстрації місця проживання Позивача за межею зони гарантованого добровільного відселення, в тому числі в період з 05.07.2003 по 24.11.2003. Відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів про реєстрацію місця проживання Позивача за межею зони гарантованого добровільного відселення Відповідач суду не надав.

Саме пенсійний орган, припиняючи виплату спірного підвищення до пенсії, зобов`язаний встановити підстави для припинення такої доплати, а не покладати такий обов`язок на отримувача цієї доплати чи посилатись на відсутність відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі про проживання отримувача такої доплати в межах відповідної зони в певний період. При цьому, частина 4 статті 45 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» та статті 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» передбачає, що для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.

Відповідач фактично ототожнив відсутність відомостей у державному реєстрі із фактом непроживання Позивача на відповідній території.

Суд наголошує, що відсутність інформації у державному реєстрі сама по собі не є належним та достатнім доказом проживання особи поза межами відповідної території та не свідчить про наявність передбачених законом підстав для припинення виплати.

Крім того, суд враховує, що право Позивача на отримання відповідного підвищення до пенсії вже було встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому припинення виплати можливе лише за наявності нових обставин, які Відповідачем не доведені.

Таким чином, Відповідач безпідставно відмовив Позивачу у встановленні та виплаті доплати, оскільки матеріалами справи підтверджено дотримання ним умов, визначених статтею 45 Закону №4059-ІХ. Отже, дії Відповідача є протиправними.

Порушене право Позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов`язання Відповідача здійснити з 08.08.2025 та з 01.01.2026 нарахування та виплату Позивачу доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", та у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

Відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України витрати Позивача на сплату судового збору відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (с. Велика Фосня, Овруцький район, Житомирська область, 11161, РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 08.08.2025 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», а з 01.01.2026 - у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 08.08.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.01.2026 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплачений судовий збір в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк

09.07.26