Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Дата: 12 липня 2026 р.
Справа: №160/16918/26
Суддя: Прудник Сергій Володимирович
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2026 рокуСправа №160/16918/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в особі представника Жифарської Ірини Віталіївни до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-
ВСТАНОВИВ:
17.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 16.06.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в особі представника Жифарської Ірини Віталіївни до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.02.2026 року про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №75893018 за виконавчим листом №360/320/24, виданим Луганським окружним адміністративним судом 31.07.2024 року.
Вказані позовні вимоги вмотивовані тим, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною, оскільки винесена з порушенням вимог статей 18, 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII, без належного та повного з`ясування всіх фактичних обставин виконавчого провадження, які мають істотне значення для правильного вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для застосування заходів відповідальності до боржника. Зокрема, при винесенні спірної постанови державним виконавцем не було належним чином перевірено фактичний стан виконання судового рішення, не досліджено обсяг уже вчинених боржником дій на його виконання, а також не встановлено причин, з яких повне виконання рішення у визначений строк є об`єктивно ускладненим та пов`язаним із порядком бюджетного фінансування та черговістю здійснення виплат за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того, оскаржувана постанова прийнята без належного встановлення обов`язкової складової для застосування штрафу - вини боржника у формі умисного або безпідставного невиконання судового рішення. При цьому позивач як суб`єкт владних повноважень вжив усіх залежних від нього заходів, спрямованих на виконання судового рішення, зокрема здійснив відповідні нарахування та перерахунки пенсійних виплат, однак їх фактична виплата здійснюється у межах бюджетних асигнувань та встановленої законодавством черговості. Також при прийнятті постанови не враховано правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої застосування штрафних санкцій у виконавчому провадженні можливе виключно за умови доведення факту безпідставного ухилення боржника від виконання судового рішення та наявності реальної можливості його виконання у відповідний строк. Отже, спірна постанова є такою, що винесена передчасно, без належної правової оцінки всіх обставин справи, у зв`язку з чим підлягає скасуванню як незаконна та необґрунтована.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.
22.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області строк звернення до суду із позовною заявою. Відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подати до суду: засвідчену належним чином копію виконавчого провадження №75893018 з примусового виконання виконавчого листа №360/320/24 виданого 31.07.2024 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 року у справі №360/585/23 перерахунок пенсії ОСОБА_1 із врахуванням передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн та поновити її нарахування та виплату з 01.01.2024 року. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 10.07.2026 року. Судом попереджено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області є боржником у виконавчому провадженні №75893018, відкритому на підставі виконавчого листа №360/320/24, виданого Луганським окружним адміністративним судом 31.07.2024 на виконання рішення цього ж суду від 06.06.2024 у справі №360/320/24.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі №360/585/23 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Кіровоградській області» від 14.03.2023 №ЛК-0037, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання зазначеного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області у грудні 2023 року проведено відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 . При цьому, за період з 01.12.2019 по 31.12.2023 було нараховано доплату до пенсії у розмірі 339 413,80 грн.
У подальшому, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі №360/320/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити з 01.01.2024 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Судом встановлено, що зазначене рішення суду набрало законної сили та на його виконання Луганським окружним адміністративним судом 31.07.2024 видано виконавчий лист №360/320/24.
23.08.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області отримано постанову державного виконавця від 22.08.2024 про відкриття виконавчого провадження №75893018 щодо примусового виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі №360/320/24.
Судом встановлено, що після відкриття виконавчого провадження боржником вживалися заходи щодо виконання рішення суду.
Так, 28.08.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області направило до органу державної виконавчої служби лист №1200-0308-5/21815, яким повідомило про виконання рішення суду, додавши довідку щодо проведеного перерахунку пенсії та розрахунок доплати.
Матеріалами справи підтверджено, що у серпні 2024 року Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 із врахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. За період з 01.01.2024 по 31.08.2024 було нараховано доплату у сумі 16 000,00 грн, а з 01.09.2024 пенсія виплачується у новому розмірі — 19 332,76 грн.
Разом з тим, у зв`язку з наявністю заборгованості, яка виникла на виконання судових рішень, повна виплата нарахованих сум не була здійснена одночасно.
Судом встановлено, що відповідно до даних електронної пенсійної справи ОСОБА_1 обліковуються суми заборгованості за судовими рішеннями у справах №360/585/23 та №360/320/24.
Згідно з матеріалами справи, відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за минулий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165, виплата заборгованості проводиться за окремою бюджетною програмою, за рахунок коштів державного бюджету, у межах виділених бюджетних призначень та з урахуванням черговості.
Судом встановлено, що в рахунок погашення заборгованості за судовими рішеннями ОСОБА_1 було здійснено виплати:
у 2024 році - 7083,00 грн;
у 2025 році - 9124,00 грн;
у 2026 році - 7785,00 грн.
Загальний розмір виплачених коштів становить 23 992,00 грн., при цьому залишок невиплаченої заборгованості становить 315 421,80 грн.
Судом також встановлено, що 25.10.2024 державним виконавцем у виконавчому провадженні №75893018 вже виносилася постанова про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Однак, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі №360/1316/24 позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області було задоволено, постанову державного виконавця від 25.10.2024 у виконавчому провадженні №75893018 про накладення штрафу визнано протиправною та скасовано.
Надалі, 05.06.2025 на адресу Головного управління надійшла вимога державного виконавця від 04.06.2025 про повне та фактичне виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі №360/320/24.
У відповідь на зазначену вимогу 10.06.2025 Головне управління листом №1200-0308-5/14425 повідомило орган державної виконавчої служби про стан виконання рішення суду, розмір проведених нарахувань та порядок виплати заборгованості.
Судом встановлено, що 27.02.2026 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні №75893018, якою на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області накладено штраф у розмірі 10 200,00 грн за невиконання рішення суду.
Вказана постанова мотивована тим, що боржником не виконано рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі №360/320/24 у встановлений строк.
Разом з тим, судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не заперечувало обов`язку виконання судового рішення, здійснило перерахунок пенсії, поновило нарахування та виплату щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн, а невиплата всієї суми заборгованості пов`язана із процедурою бюджетного фінансування та встановленим законодавством порядком погашення заборгованості за судовими рішеннями.
Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою про накладення штрафу, звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Подібні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.
Схожий підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 07 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.
Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Схожа правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.
Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 року у справі №360/585/23 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Кіровоградській області» від 14 березня 2023 року №ЛК-0037, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання зазначеного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області у грудні 2023 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , внаслідок чого за період з 01.12.2019 по 31.12.2023 визначено суму доплати у розмірі 339 413,80 грн.
У подальшому, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі №360/320/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01 січня 2024 року.
З метою примусового виконання зазначеного рішення суду Луганським окружним адміністративним судом 31 липня 2024 року видано виконавчий лист №360/320/24.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 22 серпня 2024 року відкрито виконавче провадження №75893018 з виконання виконавчого листа №360/320/24.
Після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області вчинено дії, спрямовані на виконання рішення суду.
Так, 28 серпня 2024 року Головне управління листом №1200-0308-5/21815 повідомило орган державної виконавчої служби про стан виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі №360/320/24 та надало відповідний розрахунок доплати і відомості щодо проведеного перерахунку пенсії.
Матеріалами справи підтверджено, що у серпні 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області виконано рішення суду в частині поновлення нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн.
За період з 01.01.2024 по 31.08.2024 ОСОБА_1 було нараховано доплату у сумі 16 000,00 грн, а з 01.09.2024 пенсія виплачується з урахуванням зазначеної доплати у розмірі 19 332,76 грн.
Водночас судом встановлено, що предметом спору у цій справі є не сам факт обов`язку Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області виконати рішення суду, а правомірність застосування до нього заходу відповідальності у вигляді штрафу за нібито невиконання судового рішення без поважних причин.
Судом встановлено, що 25 жовтня 2024 року державним виконавцем у межах виконавчого провадження №75893018 вже виносилась постанова про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Разом з тим, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі №360/1316/24 адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області було задоволено, постанову начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 25.10.2024 у виконавчому провадженні №75893018 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн визнано протиправною та скасовано.
Судом також встановлено, що 04 червня 2025 року державним виконавцем направлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області вимогу щодо повного та фактичного виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі №360/320/24.
У відповідь на зазначену вимогу 10 червня 2025 року Головне управління листом №1200-0308-5/14425 повідомило державного виконавця про порядок виконання рішення суду, проведений перерахунок пенсії та наявність заборгованості, яка підлягає виплаті у порядку, визначеному законодавством.
Судом встановлено, що невиплачена сума, яка виникла на виконання судових рішень, обліковується в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 та підлягає виплаті за рахунок коштів державного бюджету в межах бюджетних призначень.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за минулий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року №1165, виплата сум за минулий період здійснюється за окремою бюджетною програмою з урахуванням наявного фінансового ресурсу та черговості.
Так, на виконання судових рішень ОСОБА_1 було здійснено виплати:
у 2024 році - 7083,00 грн;
у 2025 році - 9124,00 грн;
у 2026 році - 7785,00 грн.
Загальний розмір здійснених виплат становить 23 992,00 грн., при цьому залишок заборгованості складає 315 421,80 грн.
Судом встановлено, що 27 лютого 2026 року начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову у виконавчому провадженні №75893018, якою на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області накладено штраф у розмірі 10 200,00 грн.
Підставою для винесення зазначеної постанови державний виконавець визначив невиконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі №360/320/24 у встановлений строк.
Разом з тим, судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не ухилялося від виконання судового рішення, не заперечувало наявність обов`язку щодо здійснення відповідних виплат, здійснило перерахунок пенсії, поновило нарахування та виплату щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн., а невиплата всієї суми заборгованості у визначений державним виконавцем строк була зумовлена об`єктивними причинами, а саме встановленим законодавством порядком фінансування та виплати заборгованості за судовими рішеннями.
Таким чином, судом встановлено, що на момент винесення оскаржуваної постанови від 27.02.2026 відсутні докази умисного ухилення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від виконання рішення суду або наявності у нього реальної можливості здійснити повну виплату заборгованості поза межами передбаченого законодавством механізму бюджетного фінансування.
Суд зазначає, що згідно з статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280) Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення № 280 Пенсійний фонд України розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат і соціальних послуг, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486 (далі - Положення № 28-2), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Відповідно до пункту 4 Положення № 28-2 Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: 2) планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; 4) забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами).
Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснює виплати винятково за рахунок фінансового забезпечення на проведення таких виплат, яке здійснюється Пенсійним фондом України - головним розпорядником бюджетних коштів.
Тож, виконання рішення суду від 06.06.2024 у справі №360/320/24 в частині виплати заборгованості з пенсії, що утворилась після її перерахунку, залежить не тільки від дій позивача, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів від Пенсійного фонду України) присуджених за судовим рішенням пенсійних виплат.
Таким чином судом установлено, що рішення суду в цій частині не виконано боржником з поважних та незалежних від нього причин, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності, як накладення штрафу за невиконання судового рішення.
На переконання суду, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється Пенсійним фондом України (головним розпорядником бюджетних коштів), не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, ухвалах від 23 січня 2021 року у справі № 611/26/17.
Отже суд зазначає, що обставини, на які посилається позивач свідчать про реальну фінансову неможливість виконати судове рішення, оскільки невиплата в повному обсязі коштів за виконавчим документом зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов`язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, що не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, не має правових підстав.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20.
Крім того, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно значення актів Кабінету Міністрів України у соціальній сфері.
Так, у постанові від 02 грудня 2018 року у зразковій справі № 802/2196/17-а (Пз/9901/1/18) Велика Палата Верховного Суду врахувала, що у пункті 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. У пункті 2.2 цього ж Рішення Конституційний Суд України вказав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України). В Рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади.
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у державного виконавця правових підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 10 200 грн є обґрунтованими, тому постанова начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.02.2026 року про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №75893018 за виконавчим листом №360/320/24, виданим Луганським окружним адміністративним судом 31.07.2024 року не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 139, 241-242, 244-246, 260, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в особі представника Жифарської Ірини Віталіївни до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу – задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.02.2026 року про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №75893018 за виконавчим листом №360/320/24, виданим Луганським окружним адміністративним судом 31.07.2024 року.
Судові витрати у вигляді судового збору у справі не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 272 КАС України.
Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, оскаржується у строк та порядок встановлений ч. 6 ст. 287 КАС України.
Суддя С. В. Прудник
Оригінал: reyestr.court.gov.ua