Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №160/11675/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Справа № 160/11675/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

04.05.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) щодо не розгляду заяви від 09.04.2026 року про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП:

НОМЕР_2 ) як особи, що визнана непридатною до військової служби;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) розглянути заяву від 09.04.2026 року про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, стосовно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ), як особи, що визнана непридатною до військової служби, прийнявшиза нею рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1064 грн. 96 коп.

Ухвалою суду від 11.05.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 11.05.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- матеріали особової справи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ). в яких міститься інформація стосовно визнання непридатним до військової служби;

- заяви позивача від 09.04.2026 року про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) як особи, що визнана непридатною до військової служби;

- листи/відмови відповідача та інші докази щодо суті спору.

22.05.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.

29.05.2026 року позивачем до суду подано відповідь на відзив.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 06.07.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач був визнаний військово-лікарською комісією у 2006 році саме «непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час».

Конструкція «обмежено придатний» була введена в дію значно пізніше, однак за своєю правовою суттю вказаний висновок ВЛК, винесений на підставі Наказу МОУ №2 від 1994 року, за фактичними обмеженнями прирівнювався до звільнення від виконання військового обов`язку в мирний час.

З моменту винесення рішення про непридатність (2006 рік) і до моменту прийняття згаданих змін (2024-2025 роки) минуло майже 20 років.

За цей час військово-лікарська комісія жодного разу не визнавала Позивача придатним чи обмежено придатним до військової служби.

Зміни до законодавства, які покладають обов`язок на громадян, які вже мали статус «обмежено придатних» (або аналогічний за суттю), повторно проходити ВЛК, згідно зі статтею 58 Конституції України, не мають зворотної дії в часі.

Особа не може бути притягнена до відповідальності за невиконання обов`язку, який виник через майже 20 років після виникнення правовідносин.

Станом на момент подання позову у Відповідача вже були наявні необхідні документи, які підтверджували факт непридатності Позивача, а тому вимога проходити ВЛК повторно є безпідставною та формальною.

Щодо доводів відповідача про те, що довідка №4/81 від 09.07.2007 року втратила чинність.

Вказує, що ні Відповідачем, ні законодавством не передбачено «автоматичної» втрати чинності постанови ВЛК після досягнення особою 25-річного віку чи через певний проміжок часу, якщо особа не проходила огляд повторно.

Також, вказує про те, що як стверджує відповідач надав відповідь на звернення Позивача (№ уп/2322 від 04.05.2026), а тому відсутня бездіяльність.

Однак, Позивач наполягає на тому, що фактично відповідь не отримував.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідач не наділений повноваженнями вирішувати питання придатності та виключення з військового обліку, оскільки це компетенція ВЛК.

Вказують про те, що стаття 77 «в» за графою І не передбачає встановлення ступеню придатності – «непридатний до військової служби» та не дає підстав для виключення з військового обліку згідно пункту 3 частини 6 статті 37 «визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції від 20.06.2007 року).

Згідно наявної в довідці № 4/81 від 09.07.2026 року відмітки, позивач перебуває на обліку з 09.07.2007 року, жодних записів та штампів про «зняття» чи «виключення» з військового обліку даний документ не містить, тому твердження, що позивач «не є військовозобов`язаним» не відповідає дійсності.

Отже, так як позивач мав статус «непридатним до військової служби в мирний час, обмежено здатний у воєнний час» то був зобов`язаний до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, однак дану вимогу закону не виконав чим скоїв порушення вимог чинного законодавства, за порушення якого передбачена адміністративна відповідальність за статтею 210-1 КУпАП.

У зв`язку з скоєнням адміністративного правопорушення, відповідач 10.01.2026 року направив електронне звернення №Е4370075 до органів національної поліції щодо доставлення позивача до ТЦК та СП для складання адміністративного протоколу.

01.04.2026 року позивачу було надіслано Вимогу №6/01/04/26 з метою виконання обов`язку передбаченого частиною 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яку останній на сьогоднішній день не виконав.

Натомість, позивач 09.04.2026 року надіслав заяву до ТЦК та СП, яку відповідач отримав 15.04.2026 року.

За результатами розгляду заяви позивача, відповідачем в строки визначені Законом України «Про звернення громадян» 04.05.2026 року було надано відповідь №уп/2322 з відповідними роз`ясненнями вимог чинного законодавства.

Відповідь була надіслана групою документального забезпечення ТЦК та СП поштовим зв`язком АТ «Укрпошта» та на електронну адресу заявника, а тому відсутня бездіяльність.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 09.07.2007 року та має статус військовозобов`язаного.

У його військово-обліковому документі сформованому за допомогою застосунку «Резерв+» зазначається про те, що: «Порушення правил військового обліку».

Також, у військово-обліковому документі сформованому за допомогою застосунку «Резерв+» зазначається «Причина звернення до Нацполіції: Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».

Розшук стосовно нього встановлено починаючи з 10.01.2026 року.

Доказів отримання позивачем повістки про виклик – матеріали справи не містить.

Згідно матеріалів справи, позивач 09.11.2006 року був визнаний особою непридатною до військової служби, внаслідок захворювання, згідно ст.77 «в» Наказу МОУ №2 від 1994 року, що підтверджується довідкою від 09.07.2007 року, виданою Дзержинсько-Довгинцівським об`єднаним районним військовимкомісаріатом.

Отже, позивач проходив медичний огляд 09.11.2006 року в статусі призовника та був визнаний рішення ВЛК «непридатним до військової служби в мирний час, обмежено здатний у воєнний час», згідно графи І статті 77 «в» розкладу хвороб Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року №2 (в редакції на день прийняття рішення ВЛК).

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби та не військовозобов`язаною особою з виключенням з військового обліку, 09 квітня 2026 року позивачем було направлено заяву від 09.04.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просив розглянути його заяву та внести коректні дані з його документів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів АІКС «Оберіг», так як він є визнаний непридатним до військової служби, а також виданий йому документ не має зворотної дії у часі відповідно до статті 58 Конституції України.

До вказаної заяви, позивач долучив військово-обліковий документ сформований за допомогою застосунку «Резерв+» та довідку про визнання непридатним до військової служби.

Однак, відповідач так і не вніс відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 про його визнання непридатним до військової служби в реєстри територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, що і стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (стаття 2 Закону № 1951-VIII).

Згідно із статтею 3 Закону № 1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є:

1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Частиною 5 статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частини 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII).

За змістом статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

До службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов`язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; відомості про участь у бойових діях (стаття 8 Закону № 1951-VIII).

Відповідно до ст. 9 Закону №1951-VIII, призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

На виконання частини 1 статті 14 Закону № 1951-VIII, ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно - комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону № 1951-VIII).

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.

Відповідно до пункту 79 Порядку районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім іншого:

проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку;

виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Суд враховує, що Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» так і Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, покладає обов`язок на районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки вносити до Реєстру передбачені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В пункті 4 розділу І Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів зазначено, що основними засадами ведення Реєстру є обов`язковість внесення до Реєстру передбачених Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Як зазначено судом вище, 16.11.2005 року позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується записом у його тимчасовому посвідченні № НОМЕР_4

Водночас, згідно відзиву на позовну заяву відповідача вбачається, позивач був автоматично поновлений на військовому обліку військовозобов`язаних відповідно до вимог Постанови КМ України №932 від 01.04.2025 року.

З приводу цього суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24 зробив правовий висновок про те, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.

З аналізу положень Закону № 2232-XII Верховний Суд виснував, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

У постанові від 11.08.2025 року по справі № 640/21967/22 Верховний Суд зробив правовий висновок, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Так, згідно матеріалів справи, позивач є особою яка була 09.11.2006 року визнана непридатною до військової служби згідно ст.77в Наказу МОУ №2 від 1994 року, що підтверджується довідкою від 09.07.2007 року, виданою Дзержинсько-Довгинцівським об`єднаним районним військовимкомісаріатом.

Вказана довідка є чинною, та у передбачений порядок скасована не була.

Законодавством не передбачено «автоматичної» втрати чинності постанови ВЛК після досягнення особою 25-річного віку чи через певний проміжок часу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із заявою про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з метою усунення невідповідності відомостей.

За результатами розгляду заяви позивача, відповідачем в строки визначені Законом України «Про звернення громадян» 04.05.2026 року було надано відповідь №уп/2322 з відповідними роз`ясненнями вимог чинного законодавства.

Однак, слід вказати про те, що з аналізу приписів Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, слідує, що вирішення питання про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відноситься до дискреційних повноважень відповідача.

Водночас, судом не встановлено, а відповідачами не доведено, що заяву позивача щодо виключення з військового обліку, внесення відомостей про непридатність до військової служби з додатками належним чином розглянуто, зокрема враховуючи відомості вказані у довідці від 09.07.2007 року №4/81, виданою Дзержинсько-Довгинцівським об`єднаним районним військовимкомісаріатом, та доданим документам надана оцінка, та за наслідками її розгляду прийнято рішення.

З огляду на вищенаведене слід дійти висновку про часткове задоволення позовних вимог, зокрема в частині: визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з метою усунення невідповідності відомостей, зазначених у довідці від 09.07.2007 року №4/81, виданою ІНФОРМАЦІЯ_5 про виключення ОСОБА_1 із військового обліку, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву від 09.04.2026 року щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з метою усунення невідповідності відомостей, із врахуванням відомостей вказаних у довідці від 09.07.2007 року №4/81, виданою Дзержинсько-Довгинцівським об`єднаним районним військовимкомісаріатом, та прийняти відповідне рішення враховуючи положення чинного законодавства, з урахуванням висновків суду.

Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 798,72 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з метою усунення невідповідності відомостей, зазначених у довідці від 09.07.2007 року №4/81, виданою ІНФОРМАЦІЯ_5 про виключення ОСОБА_1 із військового обліку, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву від 09.04.2026 року щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з метою усунення невідповідності відомостей, із врахуванням відомостей вказаних у довідці від 09.07.2007 року №4/81, виданою Дзержинсько-Довгинцівським об`єднаним районним військовимкомісаріатом, та прийняти відповідне рішення враховуючи положення чинного законодавства, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 798,72 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 06.07.2026 року.

Суддя В.В. Ільков