Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №160/30633/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 рокуСправа №160/30633/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, у період з 01.08.2024 по 08.08.2024, з 19.08.2024 по 30.09.2024;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, у період з 01.08.2024 по 08.08.2024, з 19.08.2024 по 30.09.2024 з розрахунку 30 000 гривень у сумі 50322,58 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України у населеному пункті Краматорськ Донецької області і має право на додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Така додаткова винагорода відповідачем не виплачена.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 року (суддя Златін С.В.) відкрито провадження по справі №160/30633/25 на підставі ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з призначенням судді Златіна С.В. суддею іншого суду, на підставі Указу Президента України від 13.12.2025 року № 958/2025, на підставі розпорядження В.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 №127д проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2025, справа розподілена на суддю Врона О.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 року прийнято суддею Вроною О.В. до свого провадження справу №160/30633/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Розгляд справи розпочато спочатку.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на відповідь надану представнику позивача щодо надання інформації стосовно підстав не виплати додаткової винагороди за серпень, вересень 2024 року.

Відповідач також посилається на порушення позивачем строку звернення до суду з позовною заявою, визначеного ст.233 КЗпП України.

Ухвалою суду від 26.03.2026 продовжено процесуальний строк розгляду справи на розумний строк , достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Судом встановлено наступні обставини, які підтверджені матеріалами справи.

Позивач – ОСОБА_1 проходив військову службу з 15.03.2022 по 04.12.2024 у Військовій частині НОМЕР_1

Відповідно до копії з витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.12.2024 №349, вважається таким, що виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_1 , командир відділення-командир машини 1 відділення супроводження взводу охорони роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , призначений наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) №1581-РС від 25.11.2024 на посаду водія автомобільного відділення автомобільного взводу підвозу боєприпасів роти забезпечення Військової частини НОМЕР_2 . ВОС 790037А , з 04 грудня 2024 року.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 2026, старший солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 15.07.2024 по 09.08.2024, з 19.08.2024 по 30.09.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Торецькій мтг, Бахмутський район, Лиманській мтг. Краматорський район, Донецька область.

Підставою для видачі довідки були: журнал бойових дій батальйону матеріального забезпечення Військової частини НОМЕР_1 інв. №203 дск від 01.09.2024, бойове розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 №0624/ОКП/2077 дск від 30.06.2024.

Позивач зазначає, що йому в період з 01.08.2024 по 08.08.2024 і з 19.08.2024 по 30.09.2024 не нараховувалась і не виплачувалась додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», не дивлячись на поданий рапорт командира підрозділу на виплату додаткової винагороди за вказаний період.

З питанням виплати додаткової винагороди неодноразово звертався з адвокатськими запитами представник позивача.

Так, представник позивача звертався до Міністерства оборони України з адвокатським запитом 12.09.2025 , в якому просив надати підстави невиплати додаткових видів грошового забезпечення у розмірі 30000 грн. на місяць пропорційно часу перебування за період з 01.08.2024 по 08.08.2024 та з 19.08.2024 по 30.09.2024; надати документи які підтверджують місця перебування ОСОБА_1 в зоні введення бойових дій за період з 01.08.2024 по 08.08.2024 та з 19.08.2024 по 30.09.2024; надати довідку стосовно ОСОБА_1 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Листом від 24.09.2025 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що нарахування та виплата старшому солдату ОСОБА_1 належних видів грошового забезпечення здійснювалась відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, рішення Міністерства Оборони України від 04.03.2022 №248/1210, рішення Міністерства оборони України від 27.01.2020 №248/612, наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44/нм «Про внесення змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, відповідно до внесених змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, рішення Міністра оборони України від 04.03.2022 №248/1210, від 06.03.2023 №5718/з, від 25.03.2022 №248/1298, від 23.06.2022 №912/з/29, роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 05.07.2023 №62579, згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 , на підставі рапортів командира (начальника) структурного підрозділу.

До листа було додана довідка про нарахування і утримання грошового забезпечення ОСОБА_1 на 3 арк.

Позивач вважає, що протиправною бездіяльність військової частини у невиплати йому додаткової грошової винагороди у розмірі 30000,00 грн. з розрахунку на місяць, порушуються його законні права і інтереси.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

За приписами ст. 1-2 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011 -ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ).

Частинами 2-4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24 лютого 2022 року №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено неодноразово продовжувався Указами Президента України і діє на цей час.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», абз. 4 пункту 1-1 якої (в редакції на час виникнення спірних відносин) установлено, що військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

За пунктом 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 р. (Порядок №260).

Відповідно до п. 1 розділу І Порядку №260 (в редакції на час виникнення спірних відносин) грошове забезпечення згідно з цим Порядком виплачується: військовослужбовцям, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, військовій частині НОМЕР_3 (далі - військові частини).

Пунктом 2 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі: 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;

з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;

з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;

у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;

у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту);

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань (п. 4 . розділу XXXIV Порядку №260).

Згідно п.9 розділу XXXIV Порядку №260, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;

керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Пунктом 8 розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.

З вищенаведених норм вбачається, що однією з підстав виплати 30000,00 грн. додаткової винагороди у спірний період відповідно до Постанови №168 є, зокрема, виконання бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Суд зазначає, що підставою видачі позивачу довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, був в тому числі журнал бойових дій батальйону матеріального забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .

Суд також виходить з того, що позивач проходив військову службу у спірний період у відділенні взводу забезпечення групи матеріального забезпечення військової частини.

За приписами ст. 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (Закон № 1932-XII) бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно до вказаного Переліку (із змінами і доповненнями) у спірний період на території Торецька мтг. і Лиманська мтг. не велися воєнні (бойові) дії.

Разом з тим, Верховний Суд у справі № 340/3094/24, зазначив, що посилання суду першої інстанції на те, що територія, на якій позивач виконував бойові завдання у спірний період, не входила до районів ведення воєнних (бойових) дій, є безпідставним.

Суд зазначає, що статус території як активної зони бойових дій або зони можливих бойових дій не має визначального значення під час розгляду питання про право військовослужбовця на додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168. Як уже неодноразово наголошувалося Верховним Судом, ключовим є встановлення факту підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки, відсічі і стримування збройної агресії.

Між тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, дійшла висновків, що конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, який суди можуть використовувати для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

У постанові від 02 жовтня 2025 року у справі № 560/14120/24 Верховний Суд зазначив, що невключення території до переліку районів ведення бойових дій саме по собі не є підставою для відмови у виплаті додаткової винагороди, оскільки визначальним є документально підтверджений факт безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або виконанні завдань, пов`язаних із забезпеченням національної безпеки. Висновок апеляційного суду визнано необґрунтованим через відсутність належного дослідження первинних доказів такої участі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі №200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23, для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови №168 є саме документальне підтвердження участі військовослужбовця у бойових діях (заходах).

У постанові від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23 Верховний Суд зауважив, що розглядаючи дану категорію справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінуючи усі наявні у справі докази у їх сукупності, обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, а також заперечення відповідача на відсутність прав у позивача на виплату додаткової винагороди у спірний період , суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами щодо беззаперечної участі позивача у бойових діях, а отже вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статями 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя О.В. Врона