Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №140/5089/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5089/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування довідки, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач 2), Військової частини НОМЕР_1 (відповідач 3) про визнання протиправною та скасування довідки військово-лікарської комісії від 24 березня 2026 року; визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26 березня 2026 року №1573-мп «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» відносно поіменного списку №827 26 березня 2026 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до Військової частини НОМЕР_1 ; визнання протиправним та скасування наказу ТВО командира Військової частини НОМЕР_1 від 25 березня 2026 року №84 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу та зарахування до списків особового складу та всі види забезпечення; зобов`язання начальника Військової частини НОМЕР_1 звільнити з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с.33-43).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що з 2004 року працював у військовій частині УМНС України у Волинській області та 13 квітня 2012 року лікарською-експертною комісією УМНС України в Волинській області за сукупністю захворювань його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та видано свідоцтво про хворобу, яке було затверджене Центральною лікарською-експертною комісією МНС України. Відомості про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку містили військово-обліковий документ, виданий 11 серпня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 , та Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів. ОСОБА_1 зазначив, що 24 березня 2026 року під час перевірки документів представниками ІНФОРМАЦІЯ_5 , попри наявність при собі документів про непридатність до військової служби, його без будь-яких пояснень було затримано та доставлено з метою проходження військово-лікарської комісії до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Позивач наголосив, що про висновок військово-лікарської комісії про придатність до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони йому стало відомо із застосунку «Резерв+», сформованого 30 березня 2026 року, оскільки довідка військово-лікарської комісії йому не видавалась. Надалі наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26 березня 2026 року позивача було призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 , а наказом ТВО командира вказаної військової частини зараховано до списків особового складу та всі види забезпечення.

На переконання позивача проведення повторного медичного огляду військово-лікарською комісією здійснено з порушенням процедури, визначеної Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженим, наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 року №402 (Положення №402), адже обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я не проводилося. Повторний медичний огляд, так і призов на військову службу під час мобілізації особи, визнаної непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, не пов`язане з жодною передбаченою Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок і військову службу» підставою.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_3 позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю (а.с.67-72). В обґрунтування такої позиції зазначив, що довідкою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 - мобілізаційний пункт від 24 березня 2026 року №2026-0325-1126-4261-7 проведено медичний огляд позивача та на підставі статті 39 б графи ІІ розкладу хвороб, графи ТДВ визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Огляд позивача відбувався з дотриманням усіх норм Положення №402, в тому числі у відповідності до порядку та процедури медичного огляду. Доказів порушень порядку чи процедури медичного огляду позивачем не надано. Також зазначив, що наказ про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, в особливий період, як акт індивідуальної дії, реалізується його застосуванням, а тому його оскарження не є належним способом захисту прав чи інтересів позивача, так як скасування наказу не може призвести до відновлення попереднього (первісного) стану особи.

Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву також заперечила позовні вимоги, вказавши, що 25 березня 2026 року солдат ОСОБА_1 прибув у супроводі військової (зведеної військової) команди з оформленим ІНФОРМАЦІЯ_4 поіменним списком від 25 березня 2026 року №3013 для проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 та був зарахований до списків особового складу на підставі наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25 березня 2026 року №84 на посаду водія автотранспортного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 1 інженерно-технічного батальйону (спеціалізованого) військової частини НОМЕР_1 . Чинним законодавством не передбачені для військових частин обов`язки чи повноваження по перевірці законності мобілізації територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, тому необхідності сумніватися у наданих ІНФОРМАЦІЯ_4 документах, які підтверджують законність мобілізації ОСОБА_1 , у військової частини НОМЕР_1 не було. Процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у поясненнях по справі повідомив, що у березні 2026 року ОСОБА_1 ,1973 року народження, проходив військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 мобілізаційний пункт), за результатами якої був визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони; був призваний на військову службу по мобілізації згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26 березня 2026 року. Відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 114).

У відповіді на відзив відповідача 1 позивач заперечив доводи відзиву. Зауважив, що саме на підставі оскаржуваних наказів він розпочав проходження військової служби, тому такі накази є юридично значимими, оскільки мають безпосередній вплив на його суб`єктивні права та обов`язки (а.с.80-83).

У відповіді на відзив позивач заперечив доводи відзиву відповідача 3 та підтримав доводи, викладені у позовній заяві (а.с.104-109).

Військова частина НОМЕР_1 подала заперечення на відповідь на відзив. У яких зауважила, що підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби, передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відсутні, а сама по собі протиправність призову не породжує автоматичного обов`язку звільнення з військової служби.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Відповідно до витягу з наказу Управління МНС України в Волинській області (по особовому складу) від 20 квітня 2012 року №40 підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника оперативно-координаційного центру Управління МНС України в Волинській області, відповідно до Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту звільнено із служби у відставку (з виключенням з військового обліку) за пунктом 99, підпунктом «з» (станом здоров`я) та з 20 квітня 2012 року виключено з кадрів МНС, зі списків особового складу Управління МНС України в Волинській області та знято зі всіх видів забезпечення (а.с.17).

Як слідує з записів паперового військово-облікового документа №280620249316573000089, виданого ІНФОРМАЦІЯ_11 11 серпня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , на підставі довідки лікарської-експертної комісії УМНС України у Волинській області від 13 квітня 2012 року №11/354а за направленням начальника відділу по роботі з персоналом визнаний непридатним з виключенням з військового обліку гр. ІІ ст. 13в, 38б,39б,40б,41б,52в,54в. Тут же зазначено, що позивач не підлягає повторному медичному огляду (а. с. 18).

З військово-облікового документа, сформованого у застосунку «Резерв+» станом на 25 січня 2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 є невійськовозобов`язаним; підстава зняття/виключення – непридатний з виключенням з військового обліку; дата ВЛК – 13 квітня 2012 року (а.с.20).

24 березня 2026 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_13 – мобілізаційний пункт проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого його визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, про що свідчить довідка від 24 березня 2026 року №2026-0325-1126-4261-7 (а.с.74). Указані дані відображено в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (а.с.54).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 23 березня 2026 року №1573-мп «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» рядового ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 (а. с. 55).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25 березня 2026 року за №84 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення 25 березня 2026 року (а. с. 56).

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частина друга статті 19 Конституції України встановлює обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232-XII).

Частина друга статті 1 Закону №2232-XII передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини третьої статті 1 цього Закону військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

У зв`язку з введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та на виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» здійснюється призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон №3543-ХІІ).

У статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (частина п`ята статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі – Положення №402).

Пунктом 1.2 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання (пункт 2.1 розділу І Положення №402).

Пункт 1.1 розділу ІІ Положення №402 визначає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності: до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю; військовослужбовців, призовників, військовозобов`язаних та резервістів до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення; кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів; кандидатів до військової служби за контрактом; кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу; військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ) та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; військовослужбовців до служби у спеціальних спорудах; а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я; потреби у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва); потреби у тривалому лікуванні.

Згідно абзацу 1 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Так, абзацом 2 підпункту «б» пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення №402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймається постанова, в тому числі, такого змісту: «Непридатний до військової служби».

Як уже встановлено судом, відповідно до записів паперового військово-облікового документа №280620249316573000089, виданого ІНФОРМАЦІЯ_11 11 серпня 2025 року, ОСОБА_1 , на підставі довідки лікарської-експертної комісії УМНС України у Волинській області від 13 квітня 2012 року №11/354а за направленням начальника відділу по роботі з персоналом визнаний непридатним з виключенням з військового обліку гр. ІІ ст. 13в, 38б,39б,40б,41б,52в,54в. Підлягає повторному медичному огляду – «ні» (а. с. 18).

Суд зазначає, що питання виключення осіб з військового обліку врегульовано положеннями статті 37 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до пункту 3 частини шостої статі 37 Закону №2232-XII (в редакції на час проходження позивачем лікарської-експертної комісії – 13 квітня 2012 року) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до чинної на сьогодні редакції частини шостої статті 37 Закону №2233-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Отже, підстава «визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку» в чинній редакції для виключення з військового обліку має формулювання «визнані непридатними до військової служби», що суті не змінює.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного.

На переконання суду, виключення громадянина України з військового обліку свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП чи раніше військового комісаріату) прийняла рішення про визнання особи такою, що не підлягає призову на військову службу та звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Суд враховує правову позицію, викладену у пунктах 37-39 постанови Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №280/2880/24, відповідно до якої законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку». При цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військово-зобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону №2232-XII слідує, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Водночас, як встановлено судом вище, відповідач 1 проігнорував ту обставину, що позивач більше не є військовозобов`язаним та, відповідно, не має обов`язку проходити військово-лікарську комісію та не може бути призваний на військову службу під час мобілізації внаслідок того, що він виключений з військового обліку.

Після отримання повідомлення від позивача про його виключення з військового з обліку за станом здоров`я, відповідач 1 був зобов`язаний вжити належних заходів для перевірки цієї інформації та врахування її при проведенні подальших мобілізаційних заходів позивача.

Також суд звертає увагу, що відповідно до приписів пункту 3.3 розділу II Положення №402, особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу. Лікар - член ВЛК районного, міського ТЦК та СП формує електронне направлення в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатка 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання, - за графою III додатка 1 до цього Положення.

Якщо офіцери запасу раніше служили у Збройних Силах України або інших військових формуваннях, тоді ТЦК та СП у направленні на огляд вказує, коли і з якої причини вони були звільнені у запас. На звільнених із військової служби за станом здоров`я у ВЛК обов`язково подається Свідоцтво про хворобу (додаток 11) або його копія (пункт 3.7 розділу II Положення №402).

Доказів обстеження позивача у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу, наявності електронних направлень в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень позивача (як того вимагає пункту 3.3 розділу II Положення №402) відповідачами до суду не надано, судом під час розгляду даної справи не отримано.

У відповідності до пункту 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення, яке формується в електронній формі засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або у паперовій формі за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально (пункт 3.2 глави 3 розділу ІІ Положення №402).

Згідно із пунктом 3.4 глави 3 розділу ІІ Положення №402 перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

З наведених вище положень випливає, що при медичному огляді військовозобов`язаного військово-лікарська комісія повинна діяти за чітко визначеним та послідовним алгоритмом.

При цьому, суд уважає важливим акцентувати увагу на тому, що питання визначення наявності або відсутності у позивача певного діагнозу та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі виконувати повноваження цього органу.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень військово-лікарської комісії, суд вправі перевірити законність висновку військово-лікарської комісії лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку військово-лікарської комісії виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що непридатний до військової служби.

Із наданої до суду картки обстеження та медичного огляду від 24 березня 2026 року (а.с.116) позивач оглянутий наступними терапевт, хірург, невропатолог, офтальмолог, лор, психіатр, однак медична карта підтверджує непроходження позивачем медичного огляду дерматологом та стоматологом, що є порушенням пункту 3.1. глави 3 Розділу ІІ Положення №402.

Разом із тим, відповідно до пункту 3.8. глави 3 Розділу ІІ Положення №402, паперова копія документа з постановою ВЛК, що не потребує затвердження штатною ВЛК, видається особі, що пройшла медичний огляд, за її запитом в день звернення після закінчення медичного огляду у закладі охорони здоров`я, де проводився медичний огляд ВЛК, або у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку. Паперова копія такого документа засвідчується печаткою закладу охорони здоров`я, де проводився медичний огляд (у разі звернення до закладу охорони здоров`я), або ТЦК та СП (у разі звернення до ТЦК та СП), та видається особі, що пройшла медичний огляд, з її підписом про ознайомлення та датою. Паперова копія документа з постановою, що потребує затвердження штатною ВЛК, видається за запитом особи, що пройшла медичний огляд, у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку у день звернення після отримання ТЦК та СП протоколу засідання штатної ВЛК. Паперова копія документа з постановою засвідчується печаткою ТЦК та СП та видається особі з її підписом про ознайомлення та датою разом з паперовою копією електронного протоколу засідання штатної ВЛК, засвідченою печаткою штатної ВЛК.

Однак в порушення наведеної норми Положення №402, в матеріалах справи наявна паперова копія документа, у якій відсутня відмітка про ознайомлення ОСОБА_1 з постановою військово-лікарської комісії (а.с.74).

Обставини недотримання порядку проходження позивачем медичного огляду не були спростовані відповідачами в ході розгляду справи належними та достатніми доказами та свідчать про неповне медичне обстеження позивача при визначенні придатності до військової служби, відповідно такий висновок військово-лікарської комісії є передчасним.

Матеріали справи не містять доказів того, що довідку лікарської-експертної комісії УМНС України у Волинській області від 13 квітня 2012 року №11/354а, якою позивач визнаний непридатним з виключенням з військового обліку на підставі гр. ІІ ст. 13в, 38б,39б, 40б, 41б, 52в, 54в згідно з встановленим Положенням №402 порядком переглянуто, скасовано чи змінено.

При цьому, обов`язок проходити повторний медичний огляд щодо громадян, визнаних непридатними до військової служби, законодавець не встановив.

За таких обставин суд приходить до висновку, що проведення повторного огляду військово-лікарською комісією позивача здійснено з порушенням визначеної процедури, а отже довідка військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_9 (Волинський обласний мобілізаційний пункт) від 24 березня 2026 року №2026-0325-1126-4261-7 про визнання позивача придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26 березня 2026 року №1573-мп в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації та відправки до Військової частини НОМЕР_1 НОМЕР_2 суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (Порядок №560, в редакції на час спірних правовідносин), на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Згідно з абзацом третім пункту 69 Порядку №560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Приписами пункту 81 Порядку №560, зокрема, визначено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до пункту 82 Порядку №560 наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається:

керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи); командиром військової частини, керівником розвідувального органу або визначеним ним керівником відповідного підрозділу розвідувального органу, Головою СБУ, його заступниками чи керівником підрозділу, органу, закладу, установи СБУ - в день призову та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу, закладу, установи СБУ).

Між тим наведені положення Порядку №560 стосуються громадян України, які перебувають на військовому обліку, або за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Утім, відповідач 1 залишив поза увагою правовий статус позивача, який за відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не належить до категорії військовозобов`язаних осіб. Зважаючи на факт виключення позивача з військового обліку за непридатністю до військової служби та звільнення від військового обов`язку, визначені мобілізаційним законодавством обов`язки щодо проходження медичного огляду та призову на військову службу на нього не поширювалися.

ІНФОРМАЦІЯ_3 також не надав суду докази того, що на дату взяття ним на військовий облік позивача довідка лікарської-експертної комісії УМНС України у Волинській області від 13 квітня 2012 року №11/354а була скасована.

Суд вважає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов`язків не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов`язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов`язаних за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження медичного огляду ВЛК.

У постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі №826/13000/18 зазначено, що складовою принципу законності та принципу верховенства права є «правова процедура» («fair procedure» - справедлива процедура), яка передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Взяття на військовий облік, як і призов на військову службу під час мобілізації позивача, визнаного непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку, не пов`язане з жодною передбаченою Законом №2232-XII та Законом №3543-XII підставою.

На думку суду, питання мобілізації та призову на військову службу є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів, проте зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.

За приписами пункту 4 частини першої та частини третьої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 14 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (затверджена наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 року за №1407/38743), встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Отже, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Таке зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд.

Для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) ТЦК та СП, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Судовим розглядом встановлено, що саме протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_5 стали наслідком взяття позивача на військовий облік, направлення для проходження медичного огляду за чинної постанови ВЛК про непридатність до військової служби, призов на військову службу під час мобілізації шляхом прийняття начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 наказу від 26 березня 2026 року №1573-мп «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову рядового ОСОБА_1 на військову службу та відправлення до Військової частини НОМЕР_1 .

Неправомірні діяння не можуть породжувати правомірний результат. Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжують необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

В контексті наведеного слід звернути увагу і на доктрину «плодів отруйного дерева» (Fruit of the Poisonous Tree), яка була сформована у судовій практиці США та у подальшому знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах «Gаfgen v. Germany», «Teixeira de Castro v. Portugal», «Шабельник проти України (№2)», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

Суть доктрини «плодів отруйного дерева» полягає у тому, що, якщо доказове «дерево» є отруйним, то те ж саме стосується і його «плода». Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.

Іншими словами, неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.

Отже, наказ від 26 березня 2026 року №1573-мп в частині, що стосується позивача, підлягає скасуванню як протиправний.

Правовим наслідком скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права є те, що спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

В той же час, оскільки судом встановлено, що позивача незаконно мобілізовано на військову службу, а чинним законодавством щодо проходження військової служби не передбачено, що скасування документів з оформлення процедури мобілізації має наслідком скасування наказу про зарахування особи до складу військової частини та виключення такої особи зі складу військової частини, куди її направлено відповідним районним ТЦК та СП, то наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25 березня 2026 року №84 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини також є протиправним та підлягає скасуванню, незважаючи на те, що командир військової частини безпосередньо і фактично не вчиняв протиправної поведінки при прийнятті таких наказів.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що наказ ІНФОРМАЦІЯ_5 №1573-мп про призов ОСОБА_1 на військову службу та відправлення до Військової частини НОМЕР_1 датований 26 березня 2026 року, тоді як наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №84 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини – 25 березня 2026 року.

З приводу тверджень відповідачів про неможливість скасування акта індивідуальної дії необхідно зауважити, що саме по собі виконання такого акта або вичерпання ним своєї дії не позбавляє особу права на судовий захист.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Тож будь-який індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо впливає на права чи законні інтереси особи, може бути предметом судового оскарження. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах. Такий підхід відповідає завданню адміністративного судочинства, - забезпечити ефективний захист порушених прав особи у публічно-правових відносинах, а не абстрактну констатацію законності чи незаконності таких актів.

Підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, визначені пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII. Ним встановлені ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено відповідно до вимог закону (інакше кажучи, процедура призову не ставиться під сумнів на предмет її законності та легітимності).

На переконання суду, відсутність у статті 26 Закону №2232-XII такої підстави для звільнення з військової служби як скасування наказів на призов особи на військову службу та зарахування до складу військової частини є виключно свідченням того, що законодавець при прийнятті зазначених норм не допускав можливості проходження військової служби особою, яка мобілізована до складу Збройних Сил України з порушенням вимог законодавства.

У розглядуваному випадку ОСОБА_1 звернувся до суду через незаконність призову на військову службу під час мобілізації. Зарахування особи до списків особового складу військової частини стало наслідком незаконної мобілізації, а тому збереження юридичного статусу військовослужбовця за позивачем унеможливлює фактичне відновлення порушеного права та залишає його у стані правової невизначеності. Отже, позов у частині зобов`язання відповідача 3 виключити позивача зі списків особового складу військової частини необхідно також задовольнити.

При цьому суд враховує, що Верховним Судом в постанові 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22 підтверджено можливість звільнення особи з військової служби, у зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини.

Протилежні ж висновки призвели б до неможливості відновлення порушеного права незаконно мобілізованих осіб.

Суд не позбавлений можливості відновити порушені права та захистити інтереси особи, послуговуючись принципом верховенства права та спираючись на статтю 129 Конституції України, яка визначає, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Обираючи такий спосіб захисту прав позивача, суду враховує, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України в Рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Вищевказаний спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним та в повній мірі забезпечить повне припинення порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, наведених вище норм законодавства, суд дійшов висновку, що про задоволення позову у спосіб визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії, яка оформлена довідкою від 24 березня 2026 року №2026-0325-1126-4261-7; визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26 березня 2026 року №1573-мп «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу та направлення ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ; про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25 березня 2026 року №84 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення; зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 5325,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжною інструкцією від 24 квітня 2026 року №6, тоді як за заявленими позовними вимогами сплаті підлягав судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 (протиправними діяннями якого зумовлений цей спір) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн. Питання про повернення надміру сплаченого судового збору, за подання даного адміністративного позову може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_6 ) про визнання протиправною та скасування довідки, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії від 24 березня 2026 року №2026-0325-1126-4261-7.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 березня 2026 року №1573-мп «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25 березня 2026 року №84 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у сумі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк