Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №641/1332/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 641/1332/26

Номер провадження 22-ц/818/3197/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Візіра О.В.,

представника ОСОБА_1 адвоката Щеглова І.Е.,

представника АТ «Харківобленерго» Корякіна М.І.,

представника ПрАТ «Харківенергозбут» Іващенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Харківобленерго» на ухвалу судді Слобідського районного суду м. Харкова Боговського Д.Є. від 23 лютого 2026 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 641/1332/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Харківобленерго», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Харківобленерго», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», про захист прав споживачів, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Акціонерного товариства «Харківобленерго», оформлене у вигляді Протоколу комісії з розгляду актів про порушення № 234295 від 09 січня 2026 року.

20 лютого 2026 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що наразі існують обставини, які свідчать про необхідність забезпечення позову шляхом заборони ПрАТ «Харківенергозбут» та АТ «Харківобленерго» здійснювати припинення постачання електроенергії ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказав, що АТ «Харківобленерго» встановлено факт начебто непобутового споживання з його боку і прийнято рішення про затвердження акту про порушення. Існує велика ймовірність, що ПрАТ «Харківенергозбут» може здійснити коригуючий розрахунок за електроенергію та направити йому коригуючий документ про сплату перерахованої вартості електроенергії, у разі несплати якого здійснити відключення електроенергії. У випадку настання таких обставин він може понести негативні наслідки у зв`язку з тим, що йому доведеться додатково оскаржувати перерахунок вартості електроенергії, а також заново здійснювати підключення до електропостачання. Наведені обставини значно ускладнять виконання рішення суду в разі задоволення позову, адже у разі відключення його від електропостачання, скасування рішення АТ «Харківобленерго» від 09 січня 2026 року не призведе до відновлення його прав. Необхідність заборони вчиняти дії, пов`язані з припиненням електропостачання, зумовлена такими факторами: в умовах холодів та морозів (які сягають -20 С°) відключення електроенергії повністю унеможливить функціонування системи опалення, яка працює за допомогою електричних насосів, та систему підігріву води; через постійні обстріли по місцям газовидобування та зберігання газу електроенергія може бути єдиним джерелом опалення та приготування їжі; у разі задоволення судом позовних вимог позивач не здатен буде ефективно відновити свої права, оскільки буде відключений від електропостачання та буде вимушений повторно проходити тривалу процедуру підключення до електроенергії. Отже, забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій є необхідним заходом для забезпечення ефективного виконання судового рішення, яке набрало законної сили, в разі задоволення позовних вимог.

Просив:

- заборонити ПрАТ «Харківенергозбут» здійснювати перерахунок вартості електроенергії та виставляти йому коригуючий документ з перерахунку вартості електроенергії за період з 06 вересня 2024 року на підставі рішення комісії АТ «Харківобленерго», яке оформлене протоколом від 09 січня 2026 року № 234295, до набрання рішенням суду законної сили;

- заборонити ПрАТ «Харківенергозбут» та АТ «Харківобленерго» здійснювати повне або часткове припинення постачання електроенергії ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою судді Слобідського районного суду м. Харкова Боговського Д.Є. від 23 лютого 2026 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено АТ «Харківобленерго» та ПрАТ «Харківенергозбут» здійснювати припинення постачання електроенергії ОСОБА_1 , № особового рахунку НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала суду мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду. Водночас вимога про заборону здійснення перерахунку не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття такого заходу.

На вказане судове рішення 05 березня 2026 року через систему «Електронний суд» АТ «Харківобленерго» до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, судові витрати з оплати судового збору покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено принципи та правила співмірності. Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, однак з тексту ухвали не вбачається, яким чином заборона вчиняти дії щодо припинення постачання та розподілу електричної енергії для потреб позивача може поновити його порушене право за предметом спору. Не вбачається також, яке саме право позивача на час винесення ухвали є порушеним. Судом вжито заходи забезпечення позову, які не пов`язані і не співвідносяться з позовними вимогами, не є адекватними, не забезпечують балансу інтересів сторін, а отже, і не призведуть до поновлення порушених прав позивачки. Крім того, вжиті заходи забезпечення позову обмежують законні права відповідача та третьої особи на проведення ними господарської діяльності. Суд, обмежуючи відповідача та третю особу в здійсненні ними дій по припиненню надання послуги позивачу, не врахував, що можуть виникнути й інші підстави для припинення йому розподілу/постачання електричної енергії, не пов`язані з даним позовом.

02 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача адвокат Щеглаков І.Е. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду – без змін. Відзив мотивовано тим, що ПрАТ «Харківенергозбут» ОСОБА_1 було виставлено коригувальний платіж за електроенергію № 920000505491 від 24 лютого 2026 року на суму 440 572,87 грн. Причиною виставлення даного коригувального платежу став Протокол комісії АТ «Харківобленерго» з розгляду актів про порушення №234295, яким встановлено начебто факт непобутового споживання електроенергії з боку ОСОБА_1 . Таким чином, механізм, який з нормативною невідворотністю призводить до припинення електропостачання, вже було запущено самим фактом виставлення зазначеного платіжного документа. Загроза відключення не є абстрактною чи гіпотетичною, вона є прямим та передбачуваним наслідком дій самих відповідачів. На даний момент існує цілком реальний ризик того, що позивач буде відключений від електроенергії. Право на отримання електричної енергії фактично є складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, і саме у зв`язку із вірогідним порушенням цього права позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Превентивна природа інституту забезпечення позову полягає саме у недопущенні незворотних наслідків порушення прав особи до ухвалення остаточного судового рішення. Загроза відключення електроенергії позивачу перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з рішенням АТ «Харківобленерго», яке є предметом оскарження в даній справі, тож є співмірною з позовними вимогами. Заборона здійснювати припинення електропостачання не призводить до жодних майнових втрат відповідачів, адже позивача не звільнено від обов`язку оплати вартості спожитої електроенергії, як і не заборонено відповідачам здійснювати заходи примусового стягнення вартості електричної енергії в судовому порядку.

03 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» від ПрАТ «Харківенергозбут» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому воно просило задовольнити апеляційну скаргу. Відзив мотивовано тим, що з оскаржуваної ухвали не вбачається, яким чином заборона вчиняти дії щодо припинення постачання електричної енергії може поновити порушене право позивача, та яке саме право позивача є порушеним. Заборона припинення постачання електричної енергії ОСОБА_1 є заходом, що не пов`язаний з позовними вимогами, не є адекватним і співмірним та не забезпечує балансу інтересів сторін. Вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони здійснювати повне або часткове припинення постачання електроенергії позивачеві обмежує відповідачів по справі щодо здійснення ними їх ліцензованої діяльності. Суд фактично створив для позивача умови для безперешкодного порушення Правил та уникнення відповідальності за такі дії. Крім того, заборона відключення споживача, щодо якого проводиться розгляд судом справи з питань порушення останніми Правил та/або умов договорів, встановлена чинним законодавством.

Заслухавши суддю-доповідача, представника АТ «Харківобленерго» Корякіна М.І. та представника ПрАТ «Харківенергозбут» Іващенко А.О., які підтримали апеляційну скаргу, представника ОСОБА_1 адвоката Щеглова І.Е., який проти скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу АТ «Харківобленерго» слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.

Відповідно до пп. 2 п. 7.5 ПРРЕЕ № 312 несплата коригуючого платіжного документу у тридцятиденний строк є прямою підставою для припинення електропостачання споживачу

Абзац четвертий пункту 7.11 ПРРЕЕ встановлює, що на час розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

Отже, ініціювання споживачем спору щодо порушення ПРРЕЕ є самостійною підставою для того, щоб позивача не відключали від електропостачання з підстав існування спору щодо правомірності припинення електропостачання.

Підставою для незастосування заходів щодо припинення електропостачання споживачу є ухвала про прийняття позовної заяви, а відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

За своєю суттю постачання електричної енергії передбачає доволі складну технологічну процедуру. Процес відновлення постачання електричної енергії споживачу постачальником та оператором розподілу систем є тривалим і у разі припинення постачання електричної енергії та встановлення судом безпідставності такого припинення, процедура відновлення постачання електричної енергії споживачу займе тривалий проміжок часу, що призведе до порушення прав споживача.

Мета застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ збігається з метою забезпечення позову, а тому його реалізацію необхідно здійснювати в межах відповідного спору до ухвалення судового рішення по суті справи.

Вирішення питання щодо відновлення / припинення або обмеження електропостачання на підставі пункту 7.11 ПРРЕЕ здійснюється шляхом використання інституту процесуального права - забезпечення позову, це буде відповідати завданням та основним засадам судочинства.

Окреме застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ призводить до штучного подвоєння судових спорів у справах за позовами споживачів до електропостачальників, що не відповідає розумності строків розгляду справи судом та принципу процесуальної економії.

Отже, у випадку звернення споживача до суду за захистом своїх прав безальтернативним та найефективнішим для практичного застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ є механізм забезпечення позову з огляду на зміст цієї норми права, а саме постановлення ухвали про заборону відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів.

У протилежному випадку, якщо електропостачальники не виконують вимоги пункту 7.11 ПРРЕЕ в межах ініційованого спору, це наслідок, матиме звернення до суду в рамках іншого судового процесу.

Реалізація передбаченого пунктом 7.11 ПРРЕЕ права на збереження електропостачання на час вирішення судового між споживачем і електропостачальником через механізм статей 149, 150 ЦПК України сприяє зменшенню кількості справ позовного провадження між тими ж сторонами про той самий предмет, пришвидшенню розгляду, полегшує можливість примусового виконання та скорочує термін на захист прав споживачів.

Таким чином, споживач має право звернутися до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів.

Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі №344/13201/23.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами оскарження ухвали, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Харківобленерго», третя особа: ПрАТ «Харківенергозбут», про захист прав споживачів.

У подальшому ухвалою суду від 09 березня 2026 року прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову (додано вимогу про зобов`язання здійснити перерахунок) та залучено ПрАТ “Харківенергозбут” в якості співвідповідача .

Спір між сторонами виник у зв`язку з тим, що АТ «Харківобленерго» встановлено факт непобутового споживання електроенергії з боку ОСОБА_1 і прийнято рішення про затвердження акту про порушення. Предметом спору є скасування рішення АТ «Харківобленерго», оформленого у вигляді Протоколу комісії з розгляду актів про порушення №234295 від 09 січня 2026 року. Оспорюваним протоколом вирішено, що обсяги споживання електроенергії підлягають перерахунку електропостачальником за період з 06 вересня 2024 року по 31 грудня 2025 року.

Оскільки предмет позову стосується перевірки законності нарахування позивачу вартості непобутового споживання електроенергії, з урахуванням наявності у відповідача законних повноважень щодо відключення позивача від постачання електроенергії у раз несплати коригувального платежу, ОСОБА_1 звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом заборони АТ «Харківобленерго» і ПрАТ «Харківенергозбут» вживати дії щодо відключення його від електропостачання на час вирішення спору.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що забезпечення позову шляхом заборони АТ «Харківобленерго» і ПрАТ «Харківенергозбут» вчиняти дії щодо відключення позивача від електропостачання належним чином забезпечить захист прав позивача у разі задоволення позову і є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 509/4324/19, від 03 лютого 2021 року у справі №509/4333/19.

Доводи апеляційної скарги АТ «Харківобленерго» щодо невстановлення порушення прав позивача та того, яким чином заборона вчиняти дії щодо припинення постачання електричної енергії для потреб позивача може поновити його порушене право, колегія суддів відхиляє з огляду на превентивний характер інституту забезпечення позову і його спрямованість на недопущення порушення прав позивача та забезпечення їх ефективного поновлення у межах судової справи.

Посилання відповідача на те, що вжиті заходи забезпечення позову обмежують законні права АТ «Харківобленерго» і ПрАТ «Харківенергозбут» на проведення господарської діяльності; що суд не врахував можливість виникнення й інших підстав для припинення постачання позивачу електричної енергії, не пов`язаних з даним позовом, колегія суддів відхиляє як такі, що ґрунтуються на припущеннях і висновків суду не спростовують.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою на підставі норм процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для її скасування в оскаржуваній частині відсутні.

У частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову ухвала суду не оскаржувалась та не переглядалась.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, та наразі розглядається лише процесуальне питання щодо забезпечення позову, а не справа по суті спору, підстав для розподілу судових витрат у суду апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Харківобленерго» залишити без задоволення.

Ухвалу судді Слобідського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 13 липня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина