Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №645/2059/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 645/2059/25

Номер провадження 22-ц/818/1119/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Візіра О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2025 року в складі судді Костіної І.Г. по справі № 645/2059/25 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медичко-соціальної експертизи», про стягнення надміру виплаченої пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертиз», про стягнення надміру виплаченої пенсії.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримував пенсію по інвалідності, призначену з 19 червня 2023 року на підставі заяви від 11 липня 2023 року, виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ№699963 від 19 червня 2023 року, виданої міжрайонною Слобідською медико-соціальною експертною комісією м. Харкова.

Вказало, що на підставі довідки Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 06 грудня 2024 року № 30 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 19 червня 2023 року рішенням відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20 січня 2025 року № 204650019246 припинено виплату пенсії та скасовано рішення від 19 червня 2023 року № 204650019246 про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

Листом від 22 січня 2025 року № 2000-0308-8/12729 ОСОБА_1 було повідомлено про те, що виплату пенсії призупинено у зв`язку зі скасуванням інвалідності та зайво виплачено пенсію за період з 19 червня 2023 року по 31 січня 2025 року у розмірі 124 477,86 грн, які запропоновано внести на рахунок Пенсійного фонду України. Проте кошти на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не надходили.

Просило стягнути з ОСОБА_1 суму переплати пенсії у розмірі 124 477,86 грн і судовий збір.

09 травня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Чумаком Р.В. через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю. Вказав, що будь-яких доказів, які б свідчили про надання відповідачем завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживань з його боку при отриманні наведеної в позові суми, позивач суду не надав. Позивачем не зазначено, які неправомірні дії відповідача призвели до нарахування та безпідставної виплати пенсії, а також не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для стягнення з відповідача зазначеної у позові грошової суми.

Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що зловживань та недобросовісності з боку відповідача при визнанні його інвалідом і отриманні ним пенсійних виплат не встановлено.

На вказане судове рішення 16 жовтня 2025 року ГУ ПФУ в Харківській області до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду – скасувати та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права. ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності, призначену з 19 червня 2023 року на підставі заяви від 11 липня 2023 року, виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ№699963 від 19 червня 2023 року, виданої міжрайонною Слобідською медико-соціальною експертною комісією м. Харкова. До ГУ ПФУ в Харківській області від Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» надійшла довідка від 06 грудня 2024 року №30 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 19 червня 2023 року, на підставі якої рішенням від 20 січня 2025 року припинено виплату пенсії. Тобто, право на призначення пенсії по інвалідності у відповідача відсутнє. У зв`язку зі скасуванням довідки було зайво виплачено пенсію ОСОБА_1 за період з 19 червня 2023 року по 31 січня 2025 року у розмірі 124 477,86 грн, яку він не повернув. Пенсія виплачена відповідачу неправомірно, внаслідок порушення ним вимог, передбачених підпунктами 1, 5 пункту 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

06 лютого 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Чумаком Р.В. через підсистему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Відзив мотивовано тим, що позивачем не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для стягнення з відповідача зазначеної грошової суми. Будь-яких доказів, які б свідчили про надання відповідачем завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживань з його боку при отриманні наведеної суми, позивач суду не надав. Про факт невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю відповідним органом МСЕК-2 йому стало відомо лише після відкриття провадження у даній справі 03 квітня 2025 року, адже рішення було прийнято без участі відповідача. У разі, якщо у подальшому буде встановлено, що рішення, яке було прийнято органом МСЕК-1, виявилось недостовірним та має бути скасоване, то повинно бути дотримано принципу «належного урядування». Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 09 липня 2026 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

Головним управлінням Пенсійного Фонду в Харківській області отримано в електронному кабінеті 07 листопада 2025 року (а.с. 127, т. 1);

ОСОБА_1 – повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 133–134, т. 1), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 128, т. 1);

адвокатом Чумаком Романом Васильовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано в електронному кабінеті 26 листопада 2025 року (а.с. 126, т. 1);

Комунальним закладом охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» отримано в електронному кабінеті 07 листопада 2025 року (а.с. 125, т. 1).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримував пенсію по інвалідності II групи з 19 червня 2023 року, яка була призначена згідно рішення від 19 червня 2023 року за № 204650019246 відповідно до Закону №1058 на підставі особистої заяви від 11 липня 2023 року, виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 699963 від 19 червня 2023 року, виданої міжрайонною Слобідською медико-соціальною експертною комісією м. Харкова (а.с. 11).

Рішенням відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 204650019246 від 20 січня 2025 року припинено виплату пенсії та скасоване рішення від 19 червня 2023 року за № 204650019246 про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 на підставі довідки, виданої Обласним центром медико-соціальної експертизи від 06 грудня 2024 року № 30, про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 19 березня 2023 року (а.с. 8-9, 10).

22 січня 2025 року подана службова записка № 1525/04-16 від начальника відділу опрацювання документації №2 управління з питань виплат ГУ ПФУ в Харківській області. В даній службовій записці вказане наступне: ОСОБА_1 , перебуває на обліку та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01 лютого 2025 року. Сума переплаченої пенсії за період з 19 червня 2023 року по 31 січня 2025 року складає 124 477, 86 грн (а.с. 12).

Листом від 22 січня 2025 року № 2000-0308-8/12729 ОСОБА_1 повідомлявся про те, що виплату пенсії призупинено у зв`язку зі скасуванням II групи інвалідності. У зв`язку зі скасуванням довідки ОСОБА_1 за період з 19 червня 2023 року по 31 січня 2025 року було зайво виплачено пенсію у розмірі 124 477,86 грн та запропоновано внести зазначені кошти на рахунок Пенсійного фонду України як зайво виплачена пенсія (а.с. 13).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ч. 1 ст. 4 Закону №1058).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з вимогами ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: трудового каліцтва або професійного захворювання; загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок № 22-1).

Розділом ІІ вказаного Порядку встановлено, зокрема, перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

Згідно із п. 2.2. Порядку № 22-1 до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто, документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; індивідуальні відомості про застраховану особу, надані органом, що призначає пенсію та відомості про місце проживання особи.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.

Згідно з вимогами ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо особа не з`явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15 зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.

Порядок повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 21 березня 2003 року № 6-4 (із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2014 року № 25-3), визначає механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення.

Зі змісту п. 3 вказаного Порядку вбачається, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припинити виплату пенсії у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи на підставі особистої заяви та виписки з акту огляду міжрайонної Слобідської МСЕК м. Харкова серії 12ААВ№699963 від 19 червня 2023 року, яку в подальшому було скасовано у зв`язку із скасуванням інвалідності ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та виплату пенсії здійснено внаслідок недобросовісної поведінки відповідача, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.

Доказів, що доводять умисел ОСОБА_1 на отримання пенсії без законних для цього підстав, надання ним завідомо неправдивих даних, встановлення його вини у вчиненні будь-якого правопорушення суду не надано.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, вони не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 26 квітня 2018 року у справі «CAKAREVIC v. CROATIA» суд звертав увагу, що у випадку, коли компетентний орган приймає рішення на користь заявника та продовжує здійснювати відповідні платежі, заявник має законні підстави припускати, що отримані платежі є юридично правильними. Також ЄСПЛ підкреслював, що з урахуванням того, що сума, яку отримувала заявниця, була достатньо скромною і витрачена на задоволення основних життєвих потреб, вимога до заявниці про відшкодування суми допомоги, виплаченої помилково компетентним органом, становить надмірний індивідуальний тягар для неї і свідчить про порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії», у справі «Трґо проти Хорватії»).

Посилання ГУ ПФУ в Харківській області на те, що пенсія виплачена відповідачу внаслідок порушення ним вимог, передбачених підпунктами 1,5 пункту 1 статі 49 Закону № 1058-IV, є неспроможним, оскільки зазначеними нормами матеріального права визначено підстави для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду, а не для її повернення.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Апеляційну скаргу залишено без задоволення, отже підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 13 липня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина