Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №641/9260/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 641/9260/24

Номер провадження 22-ц/818/1061/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Візіра О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2025 року в складі судді Зелінської І.В., присяжних Свіріденко О.Ю., Чаленко М.І. по справі № 641/9260/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки, призначення опікуна,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки, призначення опікуна.

Заява мотивована тим, що його мати має деменцію альцгеймерівського типу судинного генезу та дисцикуляторну енцефалопатію ІІІ ступеню з дифузним атрофічним процесом головного мозку корково-підкоркового типу, когнітивними розладами, встановлені 10 грудня 2024 року, що підтверджується Консультативним висновком спеціаліста. Він зареєстрований разом з матір`ю, має добрий стан здоров`я, алкогольними напоями та наркотичними засобами не зловживає, на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває, судимостей не має, у розшуку не перебуває. Його матір досягла пенсійного віку та має серйозні порушення психічного здоров`я, не може розуміти значення своїх дій і керувати ними, а тому потребує визнання недієздатною та встановлення над нею опіки. Вказав, що чоловік ОСОБА_2 та його батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а інший її син ОСОБА_4 проживає в рф та має громадянство рф, тому не може бути опікуном матері. Зазначив, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 , яка проживає та зареєстрована за іншою адресою, та шлюбно-сімейні відносини між ними припинені.

Просив визнати недієздатною ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та встановити над нею опіку, призначивши його опікуном.

Згідно письмових пояснень представника заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 від 25 серпня 2025 року він вважав вимоги в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 такими, що не підлягають задоволенню. Вказав, що заявник проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-санітара медичного пункту механізованого батальйону, у зв`язку з чим не зможе в повному обсязі забезпечити постійного щоденного догляду над ОСОБА_2 у разі визнання її недієздатною.

Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , уродженку м. Окуловка, Новгородської області, недієздатною. У задоволенні іншої частини вимог – відмовлено. Встановлено строк дії рішення у даній цивільній справі про визнання недієздатною ОСОБА_2 2 (два) роки, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. Тимчасово покладено обов`язки опікуна над недієздатною ОСОБА_2 на Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Харківської міської ради до вирішення питання про призначення опікуна у порядку, встановленому законом.

Рішення суду мотивовано тим, що згідно з висновком експерта № 293 від 28 квітня 2025 року ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними внаслідок хронічного стійкого психічного розладу у формі деменції не уточненої, тому її слід визнати недієздатною. Разом з тим, подання опікунської ради адміністрації Слобідського району Харківської міської ради про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 у разі визнання її недієздатною є необґрунтованим, адже не містить оцінки можливості ОСОБА_1 виконувати повноваження опікуна, з огляду на те, що він з 03 червня 2024 року призваний за мобілізацією та проходить військову службу в лавах Збройних Сил України. Проходження військової служби унеможливлює фактичне виконання ним обов`язків як опікуна.

На вказане судове рішення засобами поштового зв`язку 10 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Плотнікова І.Ю. до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду – скасувати в частині призначення опікуном Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Харківської міської ради та призначити опікуном ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що відмова у призначенні опікуном лише з тієї підстави, що заявник є військовослужбовцем та перебуває у лавах Збройних Сил України, а тому не має можливості виконувати функції опікуна, є відмовою у доступі до правосуддя. Судом не наведено мотивів чи доказів, які б підтверджували неможливість ОСОБА_1 фактично здійснювати догляд за своєю матір`ю або належним чином виконувати обов`язки опікуна. Матеріали справи не містять даних, що він не зможе забезпечити матері належний догляд, або що існують інші особи, здатні це робити. Навпаки, саме він тривалий час опікується матір`ю, проживає з нею за однією адресою та фактично виконує всі дії, спрямовані на задоволення її побутових та медичних потреб. Призначення його опікуном буде передбаченою законом підставою для звільнення з військової служби, що дозволить виконувати обов`язки опікуна. У справі наявне належне подання органу опіки та піклування про доцільність призначення його опікуном, та закон не надає суду права оцінювати доцільність чи можливість призначення певної особи опікуном замість уповноваженого органу. Орган опіки та піклування, на який суд поклав обов`язки опікуна, є чужим для його матері, не обізнаний з її потребами і способом життя, не має права безперешкодного доступу до помешкання, де вона мешкає, тому оскаржуване рішення порушує права недієздатної ОСОБА_2 .

Відзивів на апеляційну скаргу подано не було.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 09 липня 2026 року надіслані апеляційним судом на адреси учасників справи:

ОСОБА_1 отримано в електронному кабінеті 11 листопада 2025 року (а.с. 212, т. 1);

Адвокатом Плотніковою Іриною Юріївною, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано 18 лютого 2026 року (а.с. 215, т. 1);

Військовою частиною НОМЕР_1 отримано в електронному кабінеті 17 листопада 2025 року (а.с. 210, т. 1);

Органом опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради отримано в електронному кабінеті 17 листопада 2025 року (а.с. 211, т. 1);

29 червня 2026 року від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про розгляд справи без участі.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 7).

Згідно копії консультативного висновку спеціаліста від 10 грудня 2024 року, виданого ДУ «Інститут неврології психіатрії та наркології ім. П.В. Волошина НАМН України» щодо ОСОБА_2 встановлено діагноз - деменція альцгеймерівського типу (без психозу) судинного генезу та дисцикуляторна енцефалопатія ІІІ ступеню з дифузним атрофічним процесом головного мозку корково-підкоркового типу, когнітивними розладами (а.с. 11).

Згідно копії консультативного висновку спеціаліста від 26 березня 2025 року, виданого КНП ХОР «ОПНД №3» щодо ОСОБА_2 , їй встановлено діагноз: судинна деменція не уточнена без ознак гострого психозу (а.с. 52).

ОСОБА_3 - чоловік ОСОБА_2 та батько ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).

Другий син ОСОБА_2 – ОСОБА_1 має громадянство рф (а.с. 13-14).

ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , 2008 року народження, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15, 28). Дружина заявника ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18).

ОСОБА_1 не має незнятої чи непогашеної судимості, не притягується до кримінальної відповідальності, не перебуває у розшуку згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» від 10 грудня 2024 року (а.с. 20), психіатричних протипоказань для виконання обов`язків опікуна не має, що підтверджується довідкою КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» від 01 липня 2024 року (а.с. 19).

Як вбачається з висновку судово-психіатричного експерта № 293 від 28 квітня 2025 року Харківської філії судових експертиз ДУ “Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» ОСОБА_2 на теперішній час виявляє хронічний, стійкий психічний розлад у формі деменції не уточненої, на теперішній час відповідно до свого психічного стану нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 64-65).

Згідно подання опікунської ради адміністрації Слобідського району Харківської міської ради № Х-3-6621/0/1-25.08-31-193/0/166-25 від 26 травня 2025 року орган опіки та піклування вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуном над своєю матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у разі визнання її недієздатною (а.с. 72-73).

Зі змісту подання вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 призваний за мобілізацією до Збройних Сил України 03 червня 2024 року, що підтверджується службовою характеристикою від 11 березня 2025 року. ОСОБА_5 є дружиною ОСОБА_1 , зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , вимушена тимчасово мешкати з ОСОБА_2 , що завдає незручностей, оскільки ОСОБА_5 працює, має неповнолітню дитину.

Рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні вимоги про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 .

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка (частини перша статті 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статті 60 ЦК України).

Інститут опіки та піклування має комплексний характер, він створений для захисту особистих немайнових і майнових прав повнолітніх осіб, що за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки, а також для піклування про створення їм необхідних побутових умов, здійснення за ними догляду, забезпечення їх виховання, навчання та розвитку, а у необхідних випадках і лікування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Статтею 64 ЦК України визначено випадки, коли фізична особа, не може бути опікуном або піклувальником.

За змістом цієї статті, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:

1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Цей перелік обмежувальних обставин є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

За змістом статті 64 ЦК України вбачається, що у ній відсутні положення, які б дозволяли стверджувати, що інші обмеження у призначенні опікуна чи піклувальника можуть бути передбачені законами або іншими нормативно-правовими актами. Конструкція цієї статті не передбачає обмеження у призначенні особи опікуном через перебування останньої на військовій службі, у тому числі у зв`язку із мобілізацією.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).

Отже, можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23, провадження № 61-6358св24, де також вказав, що законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення мобілізованого військовослужбовця опікуном над недієздатною фізичною особою.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24, провадження № 61-9539сво25, дійшов висновку, що сам по собі факт проходження військової служби не може розглядатися як автоматична та безумовна перешкода для призначення військовослужбовця опікуном. Абзац п`ятнадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» пов`язує можливість реалізації відповідної правової підстави з наявністю або відсутністю інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати опіку над недієздатною особою.

Верховний Суд у наведеній постанові вказав, що згідно з пунктом «г» частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять службу за мобілізацією, звільняються зі служби через такі сімейні обставини, як необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною.

Відповідно до абз. 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.

Наведені положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» свідчать, що під час дії воєнного стану законодавець передбачив виключні та чітко визначені підстави звільнення військовослужбовців, призваних під час мобілізації, у тому числі за сімейними обставинами або з інших поважних причин.

Необхідність здійснення опіки над недієздатною особою визнається законодавством самостійною та поважною сімейною обставиною, яка об`єктивно унеможливлює подальше проходження військової служби.

Підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану є сукупність юридичних фактів, зокрема: особа проходить військову служб за призовом під час мобілізації; військовослужбовець має обов`язок та фактичну необхідність здійснювати опіку над такою особою; відсутні інші особи, які здійснюють опіку або піклування щодо цієї недієздатної особи.

Положення статті 64 Конституції України допускають можливість обмеження окремих прав і свобод в умовах воєнного стану, однак такі обмеження не можуть стосуватися прав, гарантованих, зокрема, статтею 24 Конституції України, а саме рівності конституційних прав і свобод громадян.

Абзац 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» конкретизує, що військовослужбовець не може здійснювати опіку над особою, визнаною судом недієздатною, за умови, що опіку чи піклування щодо такої особи не здійснює/може здійснювати інша особа.

Тобто єдиною законною підставою для обмеження права військовослужбовця бути призначеним опікуном над недієздатною особою є наявність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати таку опіку.

Указана норма права не містить застережень щодо неможливості призначення опікуном особи, яка проходить військову службу, а також не ставить реалізацію цієї підстави у залежність від попереднього припинення військової служби цією особою.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що сам по собі факт проходження військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації не може бути підставою для відмови у призначенні його опікуном над особою, визнаною недієздатною.

У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на теперішній час виявляє хронічний, стійкий психічний розлад у формі деменції не уточненої, на теперішній час відповідно до свого психічного стану нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що стало підставою для визнання її недієздатною.

При вирішенні питання щодо призначення опікуна колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , вони мешкають разом, мають приязні відносини, заявник має бажання бути опікуном матері, не має медичних протипоказань для здійснення повноважень опікуна, що в сукупності дає підстави вважати можливим виконання ОСОБА_1 повноважень опікуна над недієздатною ОСОБА_2 .

Судом не встановлено наявності інших осіб, окрім заявника, які реально могли б взяти на себе обов`язки опікуна над ОСОБА_2 та виявили б таке бажання.

Чоловік недієздатної ОСОБА_2 помер у 2022 році, її другий син мешкає в рф та не може виконувати обов`язки опікуна щодо неї.

Наразі ОСОБА_2 вимушено проживає зі своєю невісткою (дружиною заявника) ОСОБА_5 , що завдає останній незручностей, оскільки вона працює та має неповнолітню дитину, у зв`язку з чим не може у повній мірі опікуватися недієздатною ОСОБА_2 , про що зазначено у поданні органу опіки та піклування. ОСОБА_5 із заявою про призначення її опікуном не зверталась, проти призначення опікуном свого чоловіка не заперечувала, що підтверджується її заявою до органу опіки та піклування від 15 травня 2025 року (а.с 74).

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що в силу вимог ст. 63 ЦК України особа може бути призначена опікуном лише за наявності її згоди, а ОСОБА_5 такої згоди не надавала і бажання бути опікуном не висловлювала.

З висновком суду першої інстанції щодо недостатньої умотивованості подання органу опіки та піклування про доцільність призначення саме ОСОБА_1 опікуном над недієздатною матір`ю ОСОБА_2 колегія суддів не погоджується. Подання про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 від 26 травня 2025 року містить належне обґрунтування з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, складено на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування. Орган опіки та піклування має перевірити особу, яка має намір стати опікуном, на відповідність вимогам, що висуваються законом до опікунів, що й було ним зроблено, оцінка інших обставин при складанні відповідного подання не входить до його повноважень.

Сам по собі факт того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, не перешкоджає йому бути опікуном, адже законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення мобілізованого військовослужбовця опікуном над недієздатною фізичною особою. Більше того, законодавство передбачає механізм реалізації права на опіку при вирішенні питання про призначення опікуном мобілізованого військовослужбовця не шляхом обмеження чи заборони призначення такого військовослужбовця опікуном, а навпаки шляхом визначення такої підстави для звільнення із військової служби, у тому числі за мобілізацією. Відповідно, законодавство про військову службу, мобілізацію і мобілізаційну підготовку не тільки не забороняє призначати військовослужбовця опікуном, а встановлює наслідки такого призначення - звільнення особи з військової служби, у тому числі і за мобілізацією.

Будь-яких доказів того, що заявник ОСОБА_1 звернувся із заявою про визнання його матері ОСОБА_2 недієздатною та призначення його опікуном не з метою забезпечення реалізації прав матері, а з метою уникнути виконання його обов`язку щодо захисту Вітчизни, щодо наявності обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви у щирості намірів потенційного опікуна та відповідності його дій інтересам недієздатної матері, матеріали справи не містять.

Відмова у призначенні опікуном ОСОБА_1 та тимчасове покладення обов`язків опікуна на Орган опіки та піклування не спрямовані на забезпечення реалізації прав та інтересів недієздатної ОСОБА_2 , тривале врегулювання правовідносин і не захищають належним чином прав недієздатної особи, фактично залишаючи її без належної опіки.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення у відповідній частині.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким призначити ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 .

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

У справах окремого провадження, з урахуванням особливостей розгляду цих справ, судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2025 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки, призначення опікуна - задовольнити.

Призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) опікуном над недієздатною ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 13 липня 2026 року

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина