Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №638/24773/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 638/24773/24

Номер провадження 22-ц/818/476/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Візіра О.В.,

представника АТ КБ «ПриватБанк» адвоката Кураксіної О. І.,

представника відповідача адвоката Жмуренко В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 18 червня 2025 року в складі судді Цвірюка Д.В. по справі № 638/24773/24 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, підписав Анкету-заяву № б/н від 15 березня 2010 року та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг. Відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку номер НОМЕР_1 , строк дії 10/13, тип Універсальна, на яку встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшено до 100 000,00 грн. Відповідач користувався карткою, отримував кредитні кошти, частково погашав заборгованість, що відображено у виписці по руху коштів. Після спливу строку дії першої картки ОСОБА_1 додатково отримано наступні картки: НОМЕР_2 строк дії 07/16, тип Універсальна; 5457082804431182, строк дії 11/17, тип Універсальна; 5168755525390296, строк дії 04/20, тип Універсальна; 5168742221720182, строк дії 04/22, тип Універсальна GOLD. У процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 40,8 % річних. 23 жовтня 2021 року відповідачем власноруч на планшеті підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої погоджено суттєві умови користування кредитним рахунком. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка станом на 23 жовтня 2024 року становить 123 023,92 грн, що складається із заборгованості за кредитом – 99 455,88 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом – 23 568,04 грн.

Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 березня 2010 року у розмірі 123 023,92 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

20 січня 2025 року представник відповідача адвокат Гаращак В.В. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивовано тим, що правовідносини між сторонами не оформлені належним чином, не було укладено в належній спосіб заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 23 жовтня 2021 року, позивачем не надано доказів на підтвердження факту передачі грошових коштів саме як кредиту, незаконно стягнуто проценти, пеню та штрафи, які не були обумовлені в двосторонньому порядку, а тому штучно було збільшено суму заборгованості. З Анкети-заяви вбачається, що будь-яких намірів відповідача щодо отримання кредиту та умов кредитування (розміру кредиту, відсотків, пені, штрафів тощо) немає. Тарифами передбачено обслуговування для різних видів карток з різними відсотками за користування, пенею, штрафами тощо. Матеріали справи не містять підтверджень того, які саме Умови надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, у тому числі щодо сплати процентів та неустойки. На сайті позивача відсутні повні версії Умов та Правил станом на 15 березня 2010 року, а тому неможливо встановити автентичність наданих до суду Умов та Правил. Банком не надано доказів, що саме вказана в позові процентна ставка була повідомлена відповідачу, в анкеті-заяві не вказано процентної ставки, розрахунок позивача складається з кількох частин з різним періодом, не пов`язаним між собою. Заява від 23 жовтня 2021 року не є підписаною належним чином, а тому не може братися до уваги. За підрахунками представника відповідача фактично незаконно нараховано та списано з відповідача грошові кошти в сумі 80 121,20 грн, які не підлягають стягненню.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 18 червня 2025 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що у відповідача відсутня заборгованість, адже ним було внесено кошти, що перевищують розмір витрачених коштів, а також банком нараховано та здійснено автоматичне списання відсотків, пені, штрафу та комісії з рахунку відповідача, розмір яких не був погоджений між сторонами.

На вказане судове рішення 16 липня 2025 року через систему «Електронний суд» АТ КБ “ПриватБанк” до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду – скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов у повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 15 березня 2010 року підписав Анкету-заяву № б\н та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. Клієнт не міг приєднатися до іншої редакції, і саме ця редакція додана до позовної заяви. Анкета-заява з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua), складають Договір про надання банківських послуг. Також, 23 жовтня 2021 року відповідачем підписана Заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг, в якій безпосередньо вказана процентна ставка - 42,0% річних для карт Універсальна, 40,8% річних для карт Універсальна Gold. Порядок утворення заборгованості відображений у розрахунку банку. Відповідач не заперечував факт отримання картки та факт видачі кредитних коштів. Враховуючи, що заявою від 23 жовтня 2021 року визначено істотні умови договору, відтак заявлений до стягнення розмір заборгованості підлягає стягненню з позичальника на користь кредитора через неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором. Факт укладення кредитного договору, а також розмір наявної заборгованості відповідачем не спростовано. Оскільки відповідач користувався кредитними коштами, він зобов`язаний повернути їх у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування ними.

17 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» представниця відповідача адвокат Жмуренко В.М. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а рішення суду – без змін, стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Відзив мотивовано тим, що підписана відповідачем заява не містить відомостей щодо розміру відсотків та комісії за користування кредитом, а також пені, штрафу за неналежне виконання умов кредитного договору. Крім того, не містять матеріали справи і підтверджень того, що саме з цими Тарифами та Умовами ознайомився відповідач і з ними погодився, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати відсотків, їх розміру і порядку нарахування. Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Відсутні підстави вважати, що сторони у письмовому вигляді обумовили розмір та порядок зміни процентної ставки, підстави нарахування та розмір комісії, а також відповідальність боржника у вигляді неустойки (пені та штрафу) за порушення виконання договірних зобов`язань. З наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що заборгованість за процентами виникла з 26 жовтня 2010 року та продовжувала збільшуватися, останнє списання позивачем процентів здійснено 01 серпня 2023 року. При цьому, строк дії картки закінчився у квітні 2022 року. У період дії кредитного договору відповідачем в рахунок погашення заборгованості за кредитом внесено кошти, що перевищують розмір витрачених коштів. При цьому, в період з 26 жовтня 2010 року по 22 жовтня 2021 року позивачем нараховано та здійснено автоматичне списання відсотків, пені, штрафів та комісії з рахунку відповідача, розмір яких не був погоджений між сторонами згідно підписаної відповідачем заяви-анкети, що в подальшому стало підставою нарахування відповідачу відсотків у період дії договору після 23 жовтня 2021 року. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач виконав свої зобов`язання перед банком, повернувши у повному розмірі, надані банком кредитні кошти. Розмір витрат відповідача на правничу допомогу становить 10 000, 00 грн, докази чого будуть надані до суду до ухвалення рішення суду або протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника АТ КБ «ПриватБанк» адвоката Кураксіну О.І., яка підтримала апеляційну скаргу, представника відповідача адвокат Жмуренко В. М., який проти скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 березня 2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, відповідно до умов якої він погоджується з тим, що ця Анкета-заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 100 том 2).

У подальшому 23 жовтня 2021 року ОСОБА_1 в електронній формі підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 101-112 том 2).

У Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг зазначено, що клієнт підписанням цього документу приєднується до розділу «загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка» Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що розміщені у мережі інтернет за адресою: https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї заяви, які разом становлять договір банківського рахунка, приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати.

Із змісту цієї заяви вбачається, що сторонами погоджена базова процентна ставка 42,0 % річних - для карт Універсальна та 40,8 % річних - для карт Універсальна Gold (а.с. 102 том 2), а у випадку невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується процентна ставка 84,0% - для карт Універсальна та 81,6 % - для карт Універсальна Gold (а.с.103 том 2).

Згідно з довідкою позивача від 16 травня 2025 року, за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 останньому були надані кредитні картки: НОМЕР_1 строк дії 10/13, тип Універсальна, 5211537326044133 строк дії 07/16, тип Універсальна; 5457082804431182, строк дії 11/17, тип Універсальна; 5168755525390296, строк дії 04/20, тип Універсальна; 5168742221720182, строк дії 04/22, тип Універсальна GOLD (а.с. 378 том 1).

З довідки за лімітами, виданої АТ КБ «ПриватБанк» 16 травня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 16 березня 2010 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 0 грн, який 04 вересня 2010 року збільшено до 300,00 грн, та який в подальшому неодноразово змінювався, станом на 20 грудня 2022 року складав 96 040,00 грн і 04 квітня 2023 року зменшений до 0 (а.с. 377 том 1).

З виписок за договором № б/н за період 01 січня 1999 року по 15 травня 2025 року (перша дата у виписці 13 травня 2010 року, остання 01 серпня 2023 року) (а.с. 379-413 том 1), за період 16 березня 2010 року по 28 жовтня 2024 року (перша дата у виписці 13 травня 2010 року, остання 01 серпня 2023 року) (а.с. 65-99 том 2) вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, а також здійснював поповнення кредитної картки. Всього витрати за вказаний період склали 1 561 254,93 грн, надходження 1 438 231,01 грн, баланс на кінець періоду – 123 023,92 грн.

Згідно наданого Банком розрахунку у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка станом на 23 жовтня 2024 року становить 123 023,92 грн, що складається із заборгованості за кредитом – 99 455,88 грн, за відсотками за користування кредитом – 23 568,04 грн (а.с. 15-64 том 2).

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У силу частини 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина 3 статті 1054 ЦК України).

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно положень частин 3, 4, 6, 7 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Стаття 12 Закону «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи право вимоги за кредитним договором АТ КБ «ПриватБанк» посилався на заяви відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 15 березня 2010 року та 23 жовтня 2021 року.

Разом з тим, анкета-заява ОСОБА_1 від 15 березня 2010 року не містять відповідних істотних умов кредитного договору. В ній відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом, неустойки та інших істотних умов.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ті Умови та Тарифи, що містяться у матеріалах справи, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки та комісії саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

Наданий позивачем примірник умов належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки кредитор мав можливість додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правил надання банківських послуг, відсутні підстави для врахування наведених сум при визначенні розміру заборгованості та її подальшого стягнення.

Надані позивачем Умови та правила з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий Банком Витяг з Умов та Правил банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

На підставі наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем 15 березня 2010 року позивачем було дотримано вимоги, передбачені чинним законодавством України, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих Умов та Правил банківських послуг, які вважав узгодженими Банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

З наданого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку вбачається, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором визначено з урахуванням відсотків, які нараховані згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником, та його заборгованості.

ОСОБА_1 неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала.

При цьому, як вбачається з заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 23 жовтня 2021 року, сторони погодили, що процентна ставка становить 43,2% річних для карт Універсальна та 42% річних для карт Універсальна Gold. Відповідач з викладеними у заяві умовами погодився без будь-яких зауважень або застережень, про що свідчить його підпис.

Тобто, з 23 жовтня 2021 року сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами.

Проте з виписки за договором вбачається, що банком з 23 жовтня 2021 року по 30 квітня 2022 року проценти за користування кредитом не нараховувались і не списувались.

30 квітня 2022 року сплив строк дії картки № 5168742221720182, тобто закінчився строк кредитування, отже вимоги банку про стягнення процентів після 30 квітня 2022 року (закінчення строку кредитування) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Такі правові висновки узгоджуються з позицією Великої палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 березня 2018 року у справі №14-10цс18.

До того ж, проценти з 01 травня 2022 року нараховувались на суму заборгованості, утворену з урахуванням попереднього списання з відповідача процентів, що є неправомірним.

Згідно наданих банком виписок за період з 13 травня 2010 року по 01 серпня 2023 року ОСОБА_1 було витрачено 1 561 254,93 грн, внесено 1 438 231,01 грн. При цьому, впродовж користування карткою банком нараховано та списано 80 566,72 грн відсотків, комісії, пені та штрафів, що не були передбачені умовами укладеного між сторонами договору, а тому вказана сума підлягає вирахуванню з вищевказаних витрат за картковим рахунком.

Отже, розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь банку, становить 42 457,20 грн (1 561 254,93 – 1 438 231,01 – 80 566,72), що є різницею між фактично отриманими коштами та внесеними коштами в межах кредитного ліміту.

Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України, позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Натомість суд першої інстанції помилково вважав, що ОСОБА_1 внесено на картку коштів у розмірі більшому, ніж витрачено, його розрахунок не відповідає вищенаведеним даним виписки по картці.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасування з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову банку.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с. 1 том 1), з апеляційною скаргою – 3633,60 грн (а.с. 159, 172 том 2).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на 34,5 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позову у розмірі 835,73 грн (2422,40*34,5%) та апеляційної скарги у розмірі 1 253,59 грн (3633,60*34,5%), а загалом 2 089,32 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 18 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 березня 2010 року у розмірі 42 457 (сорок дві тисячі чотириста п`ятдесят сім) грн 20 коп та судовий збір у розмірі 2 089 (дві тисячі вісімдесят дев`ять) грн 32 коп.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 13 липня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина