Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №646/3377/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 646/3377/26 Головуючий суддя І інстанції Демченко І. М.

Провадження № 22-ц/818/3968/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: іпотечного кредиту

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ашурової Аліни Рашидівни на ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2026 року, у цивільній справі №646/3377/26, за позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІННОВАЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , ТОВ «АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП», ТОВ «ТЕЛЛУС-М», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «ФОРМЛЕНД», про визнання права іпотекодержателя та застосування наслідків нікчемних правочинів,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІННОВАЦІЯ» звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просила суд про :

- визнання за ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІННОВАЦІЯ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39409610) права іпотекодержателя за договором іпотеки № 010/2000/001/5/1 (з фізичною особою), посвідченим 24.12.2007 року Саврасовою І.О., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, та зареєстрованим в реєстрі за № 3650, укладеним між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_5 , стосовно іпотечного майна: нежитлові приміщення підвалу № 9, 9а, 10, 11, 11a, 11б, 12, 12а, 13, 13а, 13б, першого поверху № І, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, антресолі першого поверху № 6, 7, 7а, 8, 8а, другого поверху № 9, 10, 11, 12, 13, 14, 14а, 15, 15а, 16, 16а, 16б, 17, 17а, 18, 19, II, третього поверху № 11, 12, 12а, 13, 13а, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 20а, IV у літ. «А-3», загальною площею 667,2 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 2064506963101, про що зробити відповідний запис у державному реєстрі;

- скасування державної реєстрації права власності (номер відомостей про речове право: 39060330) ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на 1/2 частку нежитлових приміщень підвалу № 9, 9а, 10, 11, 11a, 11б, 12, 12а, 13, 13а, 13б, першого поверху № І, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, антресолі першого поверху № 6, 7, 7а, 8, 8а, другого поверху № 9, 10, 11, 12, 13, 14, 14а, 15, 15а, 16, 16а, 16б, 17, 17а, 18, 19, II, третього поверху № 11, 12, 12а, 13, 13а, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 20а, IV у літ. «А-3», загальною площею 667,2 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 2064506963101;

- застосування наслідків нікчемного правочину та відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на 1/2 частку нежитлових приміщень підвалу № 9, 9а, 10, 11, 11a, 11б, 12, 12а, 13, 13а, 13б, першого поверху № І, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, антресолі першого поверху № 6, 7, 7а, 8, 8а, другого поверху № 9, 10, 11, 12, 13, 14, 14а, 15, 15а, 16, 16а, 16б, 17, 17а, 18, 19, II, третього поверху № 11, 12, 12а, 13, 13а, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 20а, IV у літ. «А-3», загальною площею 667,2 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 2064506963101, та належать йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 14.05.2019 року державним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної кантори Чернолясовою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 346;

- застосування наслідків нікчемних правочинів та відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на 1/2 частку на нежитлові приміщення підвалу № 9, 9а, 10, 11, 11a, 11б, 12, 12а, 13, 13а, 13б, першого поверху № І, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, антресолі першого поверху № 6, 7, 7а, 8, 8а, другого поверху № 9, 10, 11, 12, 13, 14, 14а, 15, 15а, 16, 16а, 16б, 17, 17а, 18, 19, II, третього поверху № 11, 12, 12а, 13, 13а, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 20а, IV у літ. «А-3», загальною площею 667,2 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 2064506963101, та належать їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 14.05.2019 року державним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної кантори Чернолясовою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 348.

Разом з позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме: заборонити Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам, відділам та його територіальним органам, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно нежитлових приміщень підвалу № 9, 9а, 10, 11, 11a, 11б, 12, 12а, 13, 13а, 13б, першого поверху № І, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, антресолі першого поверху № 6, 7, 7а, 8, 8а, другого поверху № 9, 10, 11, 12, 13, 14, 14а, 15, 15а, 16, 16а, 16б, 17, 17а, 18, 19, II, третього поверху № 11, 12, 12а, 13, 13а, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 20а, IV у літ. «А-3», загальною площею 667,2 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 2064506963101.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що до набрання рішенням суду законної сили у цій справі об`єкти нерухомості можуть бути відчужені третім особам, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2026 року заяву представника позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІННОВАЦІЯ» – адвоката Грекової Лариси Володимирівни про забезпечення позову - задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме: заборонити Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам, відділам та його територіальним органам, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно нежитлових приміщень підвалу № 9, 9а, 10, 11, 11a, 11б, 12, 12а, 13, 13а, 13б, першого поверху № І, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, антресолі першого поверху № 6, 7, 7а, 8, 8а, другого поверху № 9, 10, 11, 12, 13, 14, 14а, 15, 15а, 16, 16а, 16б, 17, 17а, 18, 19, II, третього поверху № 11, 12, 12а, 13, 13а, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 20а, IV у літ. «А-3», загальною площею 667,2 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 2064506963101.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Ашурова Аліна Рашидівна подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Вказала, що ухвала суду є необґрунтованою та ухваленою без дослідження наданих доказів. Заява сторони позивача про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях заявника про наявність прав іпотекодержателя у ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» на нежитлові приміщення літери «А-3» по АДРЕСА_1 , а відтак і законних підстав по перешкоджанню власнику розпорядженням своїм майном немає.

Позивач стверджує, що застосування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «ТЕЛЛУС-М», ТОВ «АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» та ОСОБА_1 приватно-правових конструкцій було здійснено з метою створення видимості добросовісного набуття права власності та свідчить про зловживання, як учасниками цивільного обороту, своїми правами. Вищенаведене твердження є сумнівним та суб`єктивною думкою позивача з наступних підстав.

ОСОБА_1 є власником даного об`єкту нерухомості з 2020 року і наміру продажу даного майна не мала. Додані у заяві фото оголошення на «Домріа» не стосуються власності ОСОБА_1 і доказів цьому заявник не надає. Рандомне фото подвір`я будівлі по АДРЕСА_1 з-під підлоги та неба свідчить про те, що за цією адресою знаходиться маса будівель різної форми, які мають абсолютно різних, десь біля 15 власників. Навпаки, позивач вводить суд в оману, додаючи лише фото подвір`я і не додає інші фото, що є у вказаному оголошенні, адже вони свідчать про те, що це інша будівля, 2-поверхова, іншої площі та розташування, у кутку двору, і вона вже власником продана. Також, дивно, що позивач, який вважає себе іпотекодержателем не знає як ззовні та зсередини виглядає предмет іпотеки, що додатково вказує на недобросовісність вимог позивача. Тоді як позивається ТОВ «ФК «Інновація» щодо триповерхової будівлі літери «А-3». Окрім цього, через неправомірність дій заявника, ОСОБА_1 позбавлена реєстрації частини належного їй майна, наразі в Державному реєстрі прав на нерухоме майно існує лише нежитлових приміщень, що ускладнює можливість продажу майна, а тим паче підвалу та першого поверху.

Всі правочини, які позивач зазначає як недобросовісні взагалі не стосуються жодних прав ТОВ «Фінансова компанія «Інновація», яке втратило права іпотеки по- перше, звернувши стягнення на предмет іпотеки літ «А-4», таким чином створивши у реєстрі прав на нерухоме майно новий об`єкт, якого не існує в натурі, по-друге не є ані кредитором ані іпотекодержателем по відношенню до спадкоємців померлого ОСОБА_5 , які виконали свої зобов`язання перед кредитором померлого, в рамках успадкованого майна, відповідно до ст. 1282 ЦК України. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)). На час набуття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у власність майна, а також протягом інших приватно-правових конструкцій з ТОВ «ТЕЛЛУС-М» та ТОВ «АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП», відомості про обтяження нежитлової будівлі літ. «А-3» іпотекою, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містив і не містить наразі. Отже, можна дійти висновку, що вищезазначені особи є добросовісними набувачами спірного майна. Позивач не доводив недобросовісності набуття відповідачами спірного майна належними та допустимими доказами, хоча, виходячи з характеру цивільно- правового спору, саме позивач має довести недобросовісність відповідача під час набуття у власність спірного майна як визначальну підставу для задоволення вимоги про визнання позивача іпотекодержателем нерухомого майна.

У письмовому відзиві представник ТОВ «ФК Інновація» адвокат Грекова Л.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Вказала, що у своїй позовній заяві та клопотанні про забезпечення позову ТОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ» навело всі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами, щодо застосування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «ТЕЛЛУС-М», ТОВ «АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» та ОСОБА_1 протягом довільно короткого періоду часу приватно-правових конструкцій, а саме: реєстрація спадкоємцями - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на Предмет іпотеки за померлим спадкодавцем – ОСОБА_5 без перенесення запису про іпотеку до відповідного розділу в ДРРП; реєстрація спадкоємцями - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були обізнані про кредиторські вимоги ТОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ», права власності на успадкований Предмет іпотеки та погашення за його рахунок вимог іншого кредитора, який не є іпотекодержателем стосовно Предмета іпотеки та пов`язаний зі спадкоємцями; подальше внесення спадкоємцями - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 часток Предмету іпотеки (по 1/2 кожний) до статутного капіталу ТОВ «ТЕЛЛУС-М», директором якого є чоловік ОСОБА_3 ; подальша передача ТОВ «ТЕЛЛУС-М» по 1/2 часток Предмета іпотеки в якості забезпечення боргів спадкоємців в іпотеку ОСОБА_1 (доньці ОСОБА_2 , племінниці ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 (довіреної особи спадкодавця- ОСОБА_5 ); звернення стягнення ОСОБА_1 на 1/2 частку Предмета іпотеки і реєстрація права власності ОСОБА_1 на 1/2 частку Предмета іпотеки в ДРРП за собою; відступлення ОСОБА_4 права іпотеки на 1/2 частку Предмета іпотеки на користь ТОВ «АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП», кінцевими бенефіціарними власниками якого є ОСОБА_1 (донька ОСОБА_2 , племінниця ОСОБА_3 ) та ОСОБА_6 (довірена особа ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ); звернення стягнення ТОВ «АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» на іншу 1/2 частку Предмету іпотеки та подальший її продаж на користь свого кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_1 (донька ОСОБА_2 , племінниця ОСОБА_3 ) і реєстрація права власності ОСОБА_1 на 1/2 частку Предмета іпотеки в ДРРП за собою, з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення або ускладнення захисту прав ТОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ» як добросовісного іпотекодержателя, що по своїй суті є недобросовісними діями та свідчить про зловживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «ТЕЛЛУС- М», ТОВ «АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» та ОСОБА_1 , як учасниками цивільного обороту, своїми правами.

Таким чином, внаслідок вищезазначених неправомірних дій, станом на сьогодні право власності на 1/2 частку Предмету іпотеки зареєстровано в ДРРП за ОСОБА_1 без запису про обтяження Предмета іпотеки іпотекою. Право власності на іншу 1/2 частку Предмету іпотеки не зареєстровано в ДРРП внаслідок скасування наказом Міністерства юстиції України № 1971/5 від 02.06.2021 року рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чуприни Г.О. № 52843140 від 25.06.2020 року, що не перешкоджає ОСОБА_1 знову зареєструвати право власності на 1/2 частку Предмета іпотеки вільним від обтяження Предмета іпотеки іпотекою.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

Тому, твердження представника Відповідача про те, що вищезазначені особи є добросовісними набувачами спірного майна а Позивач не довів недобросовісність Відповідача під час набуття у власність спірного майна не мають вирішальної ролі для суду при розгляді питання щодо забезпечення позову, адже суд при забезпеченні позову не встановлює правову оцінку обґрунтованості позовних вимог по суті.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши її доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаним вимогам оскаржене судове рішення відповідає.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд зазначив, між сторонами дійсно існує спір. Який перебуває на розгляді у суді, спірне нерухоме майно, щодо якого заявник просять застосувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту є предметом спору.

Вказано, що арешт майна полягає у позбавленні можливості лише розпоряджатися цими об`єктами нерухомого майна та не призведе до жодних негативних наслідків, не призведе до надмірного обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Положеннями частини першої статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Забезпечення позову – заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті – це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при й застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, шо не € п учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року справа № 623/2015/21, від 29 липня 2024 року в справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі № 361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частина 1 статті 150 ЦПК України визначає види забезпечення позову.

Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, під час використання механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, – навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судом встановлено, що звернення ТОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ» до суду з позовом про визнання права іпотекодержателя та застосування наслідків нікчемних правочинів обумовлене необхідністю захисту своїх прав іпотекодержателя щодо Предмету іпотеки, які за твердженнями позивача були порушені ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «ТЕЛЛУС-М», ТОВ «АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» та ОСОБА_1 через незаконні дії щодо виведення нежитлових приміщень «А-3» з під іпотеки.

Позивач зазначає, що на сьогодні стосовно іпотечного майна – Нежитлових приміщень «А-3» відсутній запис в ДРРП про іпотеку, дає можливість ОСОБА_7 оперативно здійснити всі вищезазначені дії, направлені на перешкоджання відновлення прав ТОВ «ФК ІННОВАЦІЯ» як іпотекодержателя. Більш того, ОСОБА_3 є діючим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, що може свідчити про об`єктивну можливість її сприяння подальшому відчуженню чи/або обтяженню чи/або поділу Предмету іпотеки.

Приймаючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції установив, шо між сторонами дійсно існує спір щодо захисту права іпотекодержателя ТОВ «ФК «Інновація», здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, врахував обставини, які можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, та дійшов обґрунтованого висновку щодо застосування заходу забезпечення позову.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір щодо визнання прав іпотекодержателя, у зв`язку із протиправними діями та скасування державної реєстрації права власності та поновлення майнових прав, зважаючи на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, колегія суддів приходить переконання, що висновок місцевого суду про наявність підстав для вжиття заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, зокрема у разі задоволення позовних вимог, з метою забезпечення позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, є очевидним.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно застосував згадані норми цивільного процесуального права, та правові висновки касаційного суду, які є послідовними та сталими, належним чином зважив інтереси сторін та пріоритетне завдання цивільного судочинства, ст. 2 ЦПК України, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про те, що такі заходи є співмірними із заявленими у справі позовними вимогами щодо поновлення прав іпотекодержателя на предмет іпотеки, що спростовує доводи скарги.

Відтак, доводи апеляційної скарги щодо безпідставного застосування заходів забезпечення позову не заслуговують на увагу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, відповідності до положень ст.149,150 ЦПК України .

Суд керувався виключно тим, що вжиття заходів забезпечення позову виключить ризики неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову. Такий вид забезпечення позову не порушує прав відповідачів, оскільки не позбавляє їх права користування та володіння, а лише тимчасово обмежує у праві розпорядження належним їм майном на власний розсуд.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Суд у даному випадку діяв відповідно до принципу пропорційності, ст. 11 ЦПК України, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з додержанням вимог закону, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ашурової Аліни Рашидівни – залишити без задоволення.

Ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2026 року-залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 10 липня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії Ю.М. Мальований.

О.Ю. Тичкова.