Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №2-1370/08 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 2-1370/08 Головуючий суддя І інстанції Штих Т. В.

Провадження № 22-ц/818/3944/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Мариничева Юрія Павловича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2026 року, у цивільній справі №2-1370/08, за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі №2-1370/08 за позовом ВАТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

19 лютого 2026 року адвокат Мариничев Юрій Павлович звернувся до Шевченківського районного суду міста Харкова в інтересах ОСОБА_1 із заявою, в якій просив суд визнати виконавчий лист цивільної справи №2-1370/08 за позовом ВАТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості таким, що не підлягає виконанню.

Заява мотивована тим, що в провадженні Шевченківського районного суду м.Харкова перебувала справа №2-1370/08 за позовом ВАТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. 10.04.2024 року ОСОБА_1 стало відомо про наявність в Шевченківському відділі ДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчого провадження №ВП №36651588, зокрема про наявність відносно нього обтяжень з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (обтяження №36651588 від 21.11.2013 року Дзержинського ВДВС ХМУ). На адвокатський запит представника Онопрієнка Р.О. від 11.04.2024 року Шевченківський ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом №52823 від 16.04.2024 року повідомив про те, що виконавчого провадження ВП №36651588 було закінчено 25.03.2014 року на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Однак арешт на майно боржника, який був накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження №36651588 від 21.11.2013 року за вказаним виконавчим провадженням знятий не був.

У відповідності до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.01.2008 р. у цивільній справі № 2-1370/08 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «КРЕДОБАНК» в особі Харківської філії ВТ «КРЕДОБАНК» 60 272,52 грн., з яких 49 912,52 грн – сума неповернутого кредиту за кредитним договором № Ф1776/06-06 від 06.06.2006, 8 853,86 грн – сума несплачених відсотків за кредитом, 879,67 грн – сума несплаченої комісії за управління кредитом, 596,46 грн – сума несплаченого позивачем держмита за подачу позовної заяви, 30,00 грн – понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа № 2011/16094/12 за позовом ТОВ «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Ф1776/06-06 від 06.06.2006 р.

Згідно рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.01.2013 р. у цивільній справі № 2011/16094/12 з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» заборгованість за кредитним договором № Ф1776/06-06 від 06.06.2006 р. в розмірі 88 112,74 грн. та судовий збір в розмірі 881,13 грн.

Зазначеними судовими рішеннями за кредитним договором № Ф1776/06-06 від 06.06.2006 р. була стягнута заборгованість двічі, різними сумами, на користь різних кредиторів.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.01.2013 р. у цивільній справі № 2011/16094/12 було встановлено, що:

«06 червня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», що в подальшому було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Кредобанк », та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № Ф 1776/06-06, за умовами якого (п. 2.1 Договору) Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 55 150,00 на строк до 01 червня 2011 року.

Відповідно до п . 3.2 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує банку 18% річних.

Також судом установлено, що 06 жовтня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» відповідно до чинного законодавства України був укладений Договір відступлення права вимоги . Згідно даного Договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 1776/06-06 від 06 червня 2006 року, що був укладений між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 .».

Таким чином, належним кредитором за кредитним договором № Ф1776/06-06 від 06.06.2006 р. є саме ТОВ «Кредекс Фінанс», яке в подальшому було перейменоване на ТОВ «Вердикт Капітал».

Постановою Господарського суду м. Києва від 05.02.2025 р. у господарській справі № 910/6826/24 ТОВ «Вердикт Капітал» було визнано банкрутом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2026 року у задоволенні клопотання заявника про витребування від АТ «КРЕДОБАНК» (79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78) інформацію та документи, які свідчать про перехід прав кредитора за кредитним договором № Ф1776/06-06 від 06.06.2006 р. від ВАТ «КРЕДОБАНК» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» — відмовлено.

У задоволенні клопотання заявника про витребування від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (04053, м. Київ, вул. Кудрявській узвіз, буд. 5-Б) інформацію та документи, які свідчать про перехід прав кредитора за кредитним договором № Ф1776/06-06 від 06.06.2006 р. від ВАТ «КРЕДОБАНК» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» — відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2026 року Заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню – залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, 20 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Мариничев Юрій Павлович подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати повністю ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 08.04.2026 р. та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі № 2-1370/08 – задовольнити в повному обсязі.

В порядку ст. 84 ЦПК України витребувати у АТ «КРЕДОБАНК» (79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78) інформацію та документи, які свідчать про перехід прав кредитора за кредитним договором № Ф1776/06-06 від 06.06.2006 р. від ВАТ «КРЕДОБАНК» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». Витребування вказаної інформації є необхідним для повного та об`єктивного розгляду цивільної справи. Судові витрати покласти на Відповідача.

Скаржник зазначає, що станом на дату подання заяви ТОВ «Вердикт Капітал» перебуває у стані припинення у зв`язку з визнанням його банкрутом (справа № 910/6826/24 у Господарському суді м. Києва). Вказав, що 06 жовтня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» відповідно до чинного законодавства України був укладений Договір відступлення права вимоги . Згідно даного Договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 1776/06-06 від 06 червня 2006 року, що був укладений між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 .». Таким чином, належним кредитором за кредитним договором № Ф1776/06-06 від 06.06.2006 р. є саме ТОВ «Кредекс Фінанс», яке в подальшому було перейменоване на ТОВ «Вердикт Капітал». Постановою Господарського суду м. Києва від 05.02.2025 р. у господарській справі № 910/6826/24 ТОВ «Вердикт Капітал» було визнано банкрутом. У відповідності до ст. 432 ЦПК України Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У письмовому відзиві представник Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нагорний Р.О. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.

Вважає, що відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з невиконанням відповідачем судового рішення.

Вказав, що 21.11.2013 реєстратором Харківське міське управління юстиції, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 36651588 від 21.11.2013 Дзержинського ВДВС ХМУЮ. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з таких підстав.

На примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 36651588 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-1370/08, виданого 14.03.2008 Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредобанк» суму боргу в розмірі 60 272,52 грн. Підтвердженням цього, є відповідь на адвокатський запит від 16.04.2024 вихідний № 52823.

Рішення за яким скаржник оскаржує дії/бездіяльність державного виконавця та виконавче провадження не співпадає з рішенням, яке перебувало на виконанні та в межах якого накладено арешт на майно боржника. 23.09.2008 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 36651588. 01.10.2008 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 6027,25 грн. 21.11.2013 для забезпечення реального виконання рішення суду за виконавчим провадженням № 36651588 було накладено арешт на все майно боржника в розмірі 60272,52 грн. В результаті проведених виконавчих дій на момент повернення виконавчого документа було встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. З урахуванням цього, 25.03.2014 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон України № 606-XIV) було винесено постанови про повернення виконавчого документу стягувачу. Зазначені відомості надаються згідно із даними «спецрозділу» Автоматизованої системи виконавчого провадження, оскільки на виконання приписів розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017, виконавче провадження № 36651588 було знищено у січні 2018 року. Перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що у період з 25.03.2014 по теперішній час, виконавчий лист № 2- 1370/08 повторно до відділу на примусове виконання не пред`являвся. Правові підстави та наслідки завершення виконавчого провадження були встановлені ст. 47, 50 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон України № 606-XIV у редакції, чинній на час проведення виконавчих дій).

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України № 606-XIV якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними – виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертався стягувачу. Виходячи з аналізу положень ч. 3-5 ст. 47, ст. 50 Закону України № 606-XIV повернення виконавчого документу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 цього Закону не мало наслідком зняття арешту з майна боржника. Зазначені положення Закону спрямовані на забезпечення можливості в подальшому виконати рішення суду за рахунок набутого боржником майна та кореспондуються із правом стягувача на повторне пред`явлення виконавчого документу протягом строку, встановленого законом (ч. 5 ст. 47 Закону України № 606-XIV). Також, Законом № 606-XIV було передбачено обов`язок боржника щодо сплати виконавчого збору.

Згідно до ч. 1 ст. 28 цього Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

Боржником жодних доказів сплати боргу, виконавчого збору, витрат виконавчого провадження за рішеннями по справі № 2-1370/08 суду або державному виконавцю не надано.

Отже, зняття арешту з майна боржника порушить права стягувача ВАТ «Кредобанк» на отримання боргу за рішеннями суду, а також сприятиме не стягненню виконавчого збору на користь Державного бюджету України. Водночас, Законом України «Про виконавче провадження» (Закон України № 1404-VIII) передбачено підстави для зняття арешту з майна боржника. Так, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 59 цього Закону арешт знімається у разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Після сплати Скаржником боргу за рішенням суду/надання документальних підтверджень такої сплати, а також перерахування виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій на депозитний рахунок відділу ДВС арешт з майна боржника буде знятий. Отже, позовні вимоги є передчасними та безпідставними, спрямовані на ухилення від виконання рішень суду й сплати виконавчого збору та, на переконання Відповідача, – не підлягають задоволенню.

Звертає увагу суду на те, що у разі визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, буде створено підстави які сприятимуть не стягненню виконавчого збору на користь Державного бюджету України

Щодо заявленого клопотання про витребування виконавчого провадження № 36651588.

Відповідно до частини 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

На підставі зазначеного вище виконавче провадження № 36651588 було знищено у січні 2018 року, тому відсутні підстави для його витребування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника ц визначених ст. 367 ЦПК України межах, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для витребування виконавчого провадження, за його безпідставністю, та про залишення без задоволення апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржене рішення суду відповідає.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) суд зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.

Крім того, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

В частинах 1, 3 статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до вимог частин 1 - 2 статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11, від 17 жовтня 2019 року у справі № 2-3558/2010 та від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявні обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Матеріально-правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 січня 2008 року у цивільній справі № 2-1370/08 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «КРЕДОБАНК» в особі Харківської філії ВТ «КРЕДОБАНК» 60272,52 грн, з яких 49912,52 грн – сума неповернутого кредиту за кредитним договором № Ф1776/06-06 від 06.06.2006, 8853,86 грн – сума несплачених відсотків за кредитом, 879,67 грн – сума несплаченої комісії за управління кредитом, 596,46 грн – сума несплаченого позивачем держмита за подачу позовної заяви, 30,00 грн – понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набрало законної сили 05 лютого 2008 року.

Листом в.о. начальника Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Катерини Нагорної від 16 квітня 2024 року № 52823, повідомлено, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження до складу якої входить спецрозділ, в якому містяться виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень» на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП 36651588 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1370/08, виданого 14.03.2008 Дзержинським районним судом м Харкова, про «стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредобанк» суму боргу в розмірі 60272,52 грн». Станом на теперішній час виконавче провадження закінчено 25.03.2014 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 «Про виконавче провадження» що втратив чинність на підставі Закону № 1404-VIII (1404-19) від 02.06.2016. Надати більш детальної інформації Відділ не має можливості, оскільки згідно п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, проваджень становить 3 (три) роки, крім виконавчих завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження – згідно з статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу – згідно з статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, – згідно з статтею 48 цього Закону.

Пункт 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV визначав, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч.2 ст.432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, статтею 432 ЦПК України, передбачено, що ухвалою суду можна визнавати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню лише у випадках: якщо його було видано помилково; якщо обов`язок боржника відсутній у зв`язку з його припиненням добровільними виконанням боржником чи іншою особою або з інших передбачених законом причин.

Так, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Заявником не доведено, що виконавчий лист №2-1370/08 від 14.03.2008 року містить помилки, достатні для визнання вказаного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Крім того, заявником не надано доказів відсутності обов`язку боржника у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржниками чи іншою особою або з інших передбачених законом причин.

Факт повернення виконавчого документу стягувачу не є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Також на момент розгляду даної заяви не було встановлено, що заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.03.2008 року скасовано, доказів його оскарження матеріали справи не містять, як не містять і доказів на підтвердження задоволення грошових вимог АТ «Кредобанк».

Таким чином, рішення суду є чинним і відповідачем на час розгляду справи не виконане, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви адвоката Мариничева Ю.П. про визнання виконавчого листа у справі №2-1370/08 від 14.03.2008 року таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів звертає увагу, що сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

У даній справі за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, заявником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що ним було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його обов?язок припинився, або його обов?язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно встановив відсутність процесуальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, які б свідчили про помилковість видачі судом.

Наведеним у скарзі доводам в суді вже було надано належну оцінку, наведені з цього приводу висновки суду не спростовані.

Щодо заявленого клопотання про витребування від АТ «КРЕДОБАНК» (79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78) інформацію та документи, які свідчать про перехід прав кредитора за кредитним договором № Ф1776/06-06 від 06.06.2006 р. від ВАТ «КРЕДОБАНК» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»; про витребування від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (04053, м. Київ, вул. Кудрявській узвіз, буд. 5-Б) аналогічних документів, колегія суддів також виходить з такого.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у якого відсутні докази, може клопотати перед судом про їх витребування у разі, якщо надання таких доказів є можливим. Разом з тим витребування доказів є виправданим лише тоді, коли обставини, для встановлення яких вони призначені, входять до предмету доказування у конкретному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України виконавчий документ визнається таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Наведена норма охоплює виключно обставини, що виникли або стали відомі після набрання рішенням законної сили і стосуються поточного стану зобов`язання боржника — а не правомірності самого судового рішення, на підставі якого видано виконавчий документ.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22, які підтримані в постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 824/85/21.

Як вже зазначалось вище, ОСОБА_1 є боржником за двома судовими рішеннями суду, які не виконані ним, тому твердження апелянта за своїм змістом є запереченням правомірності ухвалених судових рішень у справах, а не посиланням на пост-юдикатні обставини, що свідчать про відсутність або припинення обов`язку боржника з їх виконання.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню (відповідно до ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України), якщо обов`язок боржника відсутній через припинення зобов`язання, добровільне виконання боржником або іншою особою, чи з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Разом з цим законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпними, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

Заявник не надав до суду доказів про наявність зазначених підстав для припинення цивільно-правових зобов`язань, які самі по собі не залежать від особи стягувача. При цьому у порядку ст. 432 ЦПК України судом не здійснюється перевірка законності та обґрунтованості рішення, яке є чинним та підлягає примусовому виконанню, оскільки у цивільному судочинстві діє принцип верховенства права, ст. 10 ЦПК України, складовою частиною якого є принцип цивільної визначеності та обов`язковості виконання чинного рішення суду.

Перевірка правомірності судового рішення, що набрало законної сили, є предметом апеляційного або касаційного провадження в порядку ст. 367, 389 ЦПК України, а не провадження в порядку ст. 432 ЦПК України. Задоволення заяви за наведених підстав суперечило б принципу обов`язковості судових рішень, закріпленому у ст. 18 ЦПК України.

Отже у даному випадку, обставини, для встановлення яких апелянт просить витребувати документи, не входять до предмету доказування в провадженні за ст. 432 ЦПК України, тому клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягає.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Оскільки рішення суду залишено без змін перерозподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Мариничева Юрія Павловича –залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2026 року-залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 10 липня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії Ю.М. Мальований.

О.Ю. Тичкова.