Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №953/6908/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року

м. Харків

справа № 953/6908/25

провадження № 22-ц/818/3490/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Маміної О.В., Мальованого Ю.М.,

сторони справи:

позивач – Головне управління Пенсійного Фонду в Харківській області

відповідач – ОСОБА_1

треті особи – Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи», Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна Клінічна лікарня»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2026 року в складі судді Муратової С.О.,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача неправомірно отриману пенсію в розмірі 11183,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування». Листом від 13.03.2024 №19-20/13/-815 Державним закладом «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» повідомлено головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що розширеною експертною комісією закладу від 31.01.2024 була проведена медико-соціальна експертиза щодо дослідження обґрунтованості та законності встановлення інвалідності міжрайонною Київської МСЕК та скасовано інвалідність ОСОБА_1 з 19.09.2023. Враховуючи вищевикладене, право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058 у ОСОБА_1 відсутнє. Таким чином, по пенсійній справі ОСОБА_1 за період з 19.09.2023 по 29.02.2024 виникла переплата пенсії у розмірі 11183 грн. 75 коп. Відповідна сума є надмірно сплаченою та підлягає обов`язковому поверненню на рахунковий рахунок Управління проте на момент звернення до суду кошти на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не надходили. Оскільки відповідач добровільно не відшкодував вказані кошти, позивач звернувся до суду із позовом про їх стягнення у примусовому порядку.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2026 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню. При цьому суд зазначає, що обов`язок спростування презумпції добросовісності покладається на суб`єкта, який відповідні дії (правочин) ставить під сумнів.

Не погодившись з рішенням суду Головне Управління пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням матеріальних та процесуальних норм права. Суд неповно встановив обставини у справі та не надав належної оцінки наданим позивачем доказам того що надмірна сплата пенсії відбулась з вини пенсіонера, а саме через зловживання, зокрема у вигляді надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації. Зазначені обставини у дійсній справі доведені. Проте суд їм належної оцінки не надав та ухвалив необґрунтоване рішення.

04 травня 2026 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зазначає що позивачем не доведено жодним належним та допустимим доказом факту неправомірної поведінки та зловживання правами з боку відповідача, яка передувала вказаним у позовній заяві обставинам.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом встановлено, що відповідно до копії виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Міжрайонної Київської медико-соціальної експертної комісії від 20.09.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав другу групу інвалідності з 19.09.2023 по 01.10.2024, на підставі загального захворювання (а.с. 8).

Згідно довідки ДЗ «Центральної медико-соціальної експертної комісії» Міністерства охорони здоров`я України №14 про невизнання інвалідом, ОСОБА_1 31.01.2024 заочно оглянутий ДЗ «Центральної медико-соціальної експертної комісії» Міністерства охорони здоров`я України і за результатами не визнаний інвалідом з 19.09.2023 (а.с. 6).

Відповідно до копії рішення ГУ ПФУ в Харківській області Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Відділу перерахунків пенсії №1 від 27.03.2024 №204750017878, під час розгляду матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що за результатами опрацювання за принципом екстериторіальності заяви від 10.10.2023, наданих документів та виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 42 ААВ №694341 (рішення міжрайонної Київської медико-соціально експертної комісії від 20.09.2023 № 794) про визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання з 20.09.2023 по 30.09.2024. Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.10.2023 16704750017878 ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058 1 19.09.2023 по 30.09.2024 року. Листом від 13.03.2024 №19-20/13/-815 Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» повідомлено головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про проведення медико-соціальної експертизи в межах кримінального провадження №12023220000000867 щодо обґрунтованості встановлення групи інвалідності ОСОБА_1 , за результатами якої 31.01.202 було скасовано рішення міжрайонної Київської медико-соціальної експертної комісії в 20.09.2023 №794 та ОСОБА_1 не було визнано особою з інвалідністю з 19.09.2023 (довідка про невизнання особою з інвалідністю №14). Враховуючи вищевикладене, право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058 у ОСОБА_1 відсутнє (а.с. 14).

Листом від 17.09.2024 №2000-0401-8/165021 відповідач повідомлявся про те, що за період з 01.09.2023 по 29.02.2024 було зайво виплачено пенсію у розмірі 11183,75 грн у зв`язку із відсутністю підстав для призначення пенсії по інвалідності, та йому запропоновано внести зазначені кошти на рахунок Пенсійного фонду України як зайво виплачену пенсію.(а.с.7)

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 по справі №520/13521/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України» визнання протиправними та скасування рішення задоволено частково; визнано протиправними та скасовано висновок медико-соціальної експертизи Держав закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» №214/1 від 31.01.2024, яким скасовано рішення Міжрайонної київської медико-соціальної експертної комісії КЗОЗ «Обласного центру медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації №79-19.09.2023 про встановлення ОСОБА_1 . ІІ групи інвалідності терміном на 1 рік, загальне захворювання; скасовано довідку Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія інвалідом І групи №14 від 31.01.2024 (а.с. 71-80).

Відповідно до повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.09.2025 №2000-0202-8/135478, адресованого адвокату Мазюку О., листом від 06.06.2025 №2000-0307-8/86874 головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області направлено запит до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» стосовно дійсності рішення міжрайонної Київської медико-соціальної експертної комісій від 20.09.2023 №794 про визнання особою з інвалідністю ОСОБА_1 , що необхідно для вирішення питання поновлення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 . До головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 05.08.2025 надійшло в порядку електронної інформаційної взаємодії з електронної системи до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 (зі змінами), рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 31.07.2025 №65/25/1328 на ОСОБА_1 про встановлення 3 групи інвалідності загального захворювання з 31.07.2025. Питання продовження ОСОБА_1 пенсії по інвалідності згідно з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 31.07.2025 №65/25/1328 може бути розглянуто після отримання від Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» відповіді на лист головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.06.2025 №2000-0307-8/86874 щодо дійсності рішення міжрайонної Київської медико-соціальної експертної комісії від 20.09.2023 №794 про визнання особою з інвалідністю ОСОБА_1 . Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області підготовлено повторний запит до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» стосовно дійсності рішення міжрайонної Київської медико-соціальної експертної комісії від 20.09.2023 №794 про визнання особою з інвалідністю ОСОБА_1 . Питання первинного призначення пенсії по інвалідності на підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 31.07.2023 5/25/1328 може бути розглянуто при зверненні ОСОБА_1 з заявою про призначення пенсії та необхідними документами у спосіб, передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами), затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (а.с. 89-90).

Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 08.10.2025, ОСОБА_1 є пенсіонером по інвалідності 3 групи, загальне захворювання, термін дії до 31.08.2026 року (а.с.89-90).

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпе7чувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ч. 1 ст. 4 Закону №1058).

Відповідно до ст. 9 Закону №1058, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б)загального захворювання ( втому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи (ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058 затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі за текстом Порядок № 22-1).

У розділі ІІ Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії. Згідно із п. 2.2. до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж; індивідуальні відомості про застраховану особу, додані органом, що призначає пенсію; відомості про місце проживання особи.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК (абзац 2 п. 2.2. Порядку № 22-1).

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.2 ст.35 Закону №1058-ІV у разі якщо особа не з`явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи. Ч.3 ст.35 Закону №1058-ІV визначено, що у разі якщо строк оцінювання повсякденного функціонування особи пропущено особою з інвалідністю з поважних причин або у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності поновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, але не більш як за три роки, якщо експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи визнає її за цей період особою з інвалідністю.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до списання визначений Порядком повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15 травня 2003 року № 374/7695 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду № 25-3 від 25.11.2014).

Зі змісту п. 3 цієї Постанови вбачається, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпаний і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припинити виплату пенсії у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував пенсію по інвалідності 2 групи з 19.09.2023 року по 01.10.2024 року на підставі виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ №694341 від 19.09.2023 року.

Крім того судовим розглядом також встановлено що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 року у справі №520/13521/24, було визнано протиправним та скасовано висновок медико-соціальної експертизи ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України №214/1 від 31.01.2024 року яким скасовано рішення Міжрайонної експертної Київської медико-соціальної експертної комісії КЗОЗ «Обласного центру медико-соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації №794 від 19.09.2023 року про встановлення ОСОБА_1 2 групи інвалідності терміном на 1 рік та скасовано довідку ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія» про невизнання ОСОБА_1 , інвалідом 2 групи №14 від 31.01.2024 року.

Отже доводи позивача про те, що пенсія у спірному розмірі була виплачена ГУ ПФ України в Харківській області відповідачу внаслідок порушення відповідачем вимог, передбачених п.1 пп.1,5 ст.49 Закону №1058-IV, не підтверджені жодними доказами та суперечать наявним в матеріалам документам зокрема саме виписці з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ №694341 від 19.09.2023 року відповідно до якої відповідачу була призначена II група інвалідності, та висновку зробленому у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 року у справі №520/13521/24.

Також судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 08.10.2025 року ОСОБА_1 знову призначено пенсію по інвалідності 3 групи, загальне захворювання, терміном дії до 31.08.2026 року.

Отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Ю.М. Мальований