Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №621/2445/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 621/2445/25

Номер провадження 22-ц/818/1407/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М.,

суддів Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» на заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2025 року в складі судді Овдієнко В.В. по справі № 621/2445/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Зміївського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 16 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір № 4649507 в електронній формі. Згідно з умовами договору відповідач отримав кредит у сумі 5000 грн зі сплатою процентів та комісії відповідно до умов договору. Кредитний договір укладено шляхом акцепту оферти із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Після укладення договору грошові кошти були перераховані на платіжну картку позичальника, що підтверджується платіжними документами.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

23 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 74-МЛ, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 4649507 від 16 квітня 2021 року. Разом із правами вимоги новому кредитору було передано матеріали кредитної справи та розрахунок заборгованості.

Станом на момент звернення до суду позивач визначив суму заборгованості відповідача у розмірі 23100,00 грн, з яких: 5000,00 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 17100,00 грн - прострочена заборгованість за процентами; 1000,00 грн - прострочена заборгованість за комісією.

Позивачем направлено відповідачу письмову претензію про погашення заборгованості, однак заборгованість добровільно погашена не була.

Посилаючись на викладені обставини, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 23100,00 грн, а також судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Заочним рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 4649507 від 16 квітня 2021 року задоволено частково: стягнуто 7 100,00 грн заборгованості, з яких 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 2 100,00 грн - заборгованість за відсотками, в іншій частині позовних вимог відмовлено. Також рішенням зазначено про стягнення на користь позивача 744,65 грн витрат по сплаті судового збору та 2 151,80 грн витрат на правову допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суд встановив факт укладення 16 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 4649507 в електронній формі, отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн, а також перехід права вимоги до позивача на підставі договору відступлення права вимоги № 74-МЛ від 23 липня 2021 року. Разом із тим суд дійшов висновку, що право кредитодавця нараховувати проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а тому підлягають стягненню лише 2 100,00 грн відсотків, нарахованих у межах строку користування кредитом, тоді як нарахування відсотків після 14 травня 2021 року є неправомірним. У задоволенні вимоги про стягнення 1 000,00 грн комісії суд відмовив, визнавши відповідну умову договору нікчемною, оскільки вона фактично встановлює плату за надання інформації щодо кредиту, безоплатність якої передбачена Законом України «Про споживче кредитування».

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі - стягнути з відповідача 23 100,00 грн заборгованості.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положення статті 1050 ЦК України, дійшовши помилкового висновку про відсутність у кредитодавця права нараховувати проценти після 14 травня 2021 року.

Скаржник зазначає, що умовами договору передбачено пролонгацію строку кредитування на стандартних (базових) умовах у разі подальшого користування позичальником кредитними коштами після спливу первісного строку, з нарахуванням процентів за базовою ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування, але не більше ніж протягом 60 днів. Оскільки відповідач продовжив користування кредитними коштами, строк кредитування був продовжений, а проценти нараховані відповідно до умов договору.

Крім того, апелянт вважає безпідставним висновок суду щодо нікчемності умови про сплату комісії за надання кредиту. На його думку, частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» прямо передбачає можливість включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням та обслуговуванням кредиту, а тому встановлення договором комісії у розмірі 1 000,00 грн є правомірним.

У зв`язку з викладеним апелянт просить змінити рішення суду першої інстанції та задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» на заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4649507, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 28 днів з датою повернення 14 травня 2021 року зі сплатою процентів за користування кредитом (а. с. 6).

Умовами договору передбачено, що комісія за надання кредиту становить 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1).

Проценти за користування кредитом складають 2100,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2, 2.3 цього Договору (п. 1.5.2, 1.7 договору).

Згідно п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.3.1 продовження вказаного в п. 1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Пунктом 2.3.1.1. договору передбачено порядок пролонгації на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Кредит може бути продовжено на 3, 7 або 15 днів. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною п.1.5.2 Договору.

Умовами п. 2.3.1.2. договору визначено порядок пролонгації на стандартних (базових) умовах. Так, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.

Відповідно до п. 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п.1.4, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

За п 6.1. Договору цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п.6.5 договору).

Додатками до кредитного договору є графік платежів та паспорт споживчого кредиту № 4649507, який містить умови, аналогічні умовам договору (а.с. 10 зворот - 11).

Відповідно до платіжного доручення № 43983328 від 16 квітня 2021 року кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн ТОВ «Мілоан» перераховано отримувачу ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 з призначенням: кошти згідно договору 4649507 (а.с. 13).

23 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 74-МЛ, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 4649507 від 16 квітня 2021 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , у розмірі 23100,00 грн перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», що підтверджується витягом з Реєстру боржників додатком до договору відступлення вимоги № 74-МЛ (а.с. 15-19, 23 зворот).

На час укладання вказаного договору відступлення прав вимоги заборгованість ОСОБА_1 становила 23100,00 грн, з яких 5000,00 грн - тіло кредиту, 17100,00 грн - сума заборгованості за відсотками та 1000,00 грн - сума заборгованості за комісією, що підтверджується розрахунком ТОВ «Мілоан». Відсотки за користування кредитом нараховані у період з 17 квітня 2021 року по 14 травня 2021 року в розмірі по 75,00 грн на день, з 15 квітня 2021 року по 13 липня 2021 року – по 250,00 грн на день (а.с. 13 зворот -14).

13 червня 2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на ім`я ОСОБА_1 направлено досудову вимогу щодо повернення заборгованості за кредитним договором у розмірі 23100,00 грн (а.с. 24).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору про споживчий кредит № 4649507, укладеного між ОСОБА_1 з ТОВ «Мілоан», вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору (п. 6.2 договору), і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, №912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, №910/18943/20 від 27 липня 2021 року.

З умов договору про споживчий кредит № 4649507 від 16 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 вбачається, що позичальнику надано кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 28 днів з датою повернення 14 травня 2021 року.

Разом з тим, умовами договору передбачено два випадки збільшення строку кредитування: за ініціативою позичальника на пільгових умовах на періоди 3, 7 та 15 днів та на базових умовах на період до 60 днів у разі продовження користування позичальником кредитними коштами після завершення строку кредитування.

При цьому, якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6 договору, тобто 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Оскільки ОСОБА_1 отримані кредитні кошти не були повернуті до 14 травня 2021 року, то відповідно до вказаних умов договору відбулась пролонгація строку кредитування ще на 60 днів.

Таким чином, розмір відсотків за користування кредитом протягом встановленого умовами кредитного договору строку розраховувався у період із 17 квітня 2021 року по 14 травня 2021 року у розмірі 1,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що складає: 5000,00 * 1,5% *28 днів = 2100,00 грн, та у період із 15 травня 2021 року по 13 липня 2021 року за ставкою 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що складає: 5000,00*5%*60 днів = 15000,00 грн, тобто загалом 17100,00 грн.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення відсотків після спливу первісного строку кредитування, оскільки нарахування відсотків у межах 88-денного строку (з урахуванням передбаченої договором пролонгації) відповідає умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства, а тому за ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати відсотків у розмірі 17100,00 грн, яка підлягає стягненню.

Разом з тим, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комісії колегія суддів виходить з такого.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які кредитор здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

Таким чином, вказана комісія у сумі 1000,00 грн стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача не підлягає, та в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Питання щодо розміру та розподілу витрат на професійну правничу допомогу апелянтом не оскаржувалося, у зв`язку з чим підстав для перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині колегія суддів не вбачає.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Отже, рішення суду підлягає зміні зі збільшенням суми заборгованості за договором споживчого кредиту, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», з 7 100,00 грн до 22100,00 грн (5000,00 грн (тіло кредиту) + 17100,00 грн (заборгованість зі сплати відсотків)).

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

При зверненні з позовом до суду ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» сплатило судовий збір у сумі 2422,40 грн (а.с. 5).

За подання апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн (а.с. 84).

Оскільки за результатами апеляційного перегляду позовні вимоги задоволено частково, а саме на 95,67 %, позивач має право на відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам у сумі 5793,78 грн (2422,40 грн + 3633,60 грн = 6056,00 грн ? 95,67 %).

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» задовольнити частково.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2025 року змінити, збільшивши суму заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів, 79018, код ЄДРПОУ: 35234236) за кредитним договором від 16 квітня 2021 року № 4649507 з 23 100 (двадцять три тисячі сто) грн 00 коп. до 22 100 (двадцять дві тисячі сто) грн 00 коп.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів, 79018, код ЄДРПОУ: 35234236) судовий збір в розмірі 5 793 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто три) грн 78 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 15 червня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина