Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №761/7456/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7456/26

Провадження № 2/761/8816/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді: Кондратенко О.О.

при секретарі: Левчук Р.В.

за участі:

позивачки: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів

В С Т А Н О В И В :

В березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила суд:

-стягнути з ОСОБА_2 на її ( ОСОБА_1 ) користь аліменти на утримання неповнолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з листопада 2019 року. На даний час шлюб не розірвано. Від шлюбу мають двох неповнолітніх доньок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач, щомісячно надає в добровільному порядку на утримання доньок кошти у розмірі від 13 000, 00 грн. до 18 000, 00 грн., однак, цих коштів недостатньо для забезпечення належного рівня життя дітей. Фактично, діти знаходяться на утриманні позивачки. Вона самостійно здійснює повне матеріальне забезпечення, утримання та догляд за неповнолітніми доньками. Відповідач в повній мірі, як то потребують їх спільні діти не надає матеріального забезпечення на їх утримання.

Позивачка в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того зазначила, що відповідачем також у березні 2026 року в добровільному порядку були сплачені аліменти у розмірі 15 000, 00 грн.

Відповідач в судовому засіданні підтвердив обставини зазначені позивачкою, і також зазначив, що надає допомогу в утриманні доньок в добровільному порядку та буде продовжувати надавати допомогу на утримання доньок. При цьому зазначив, що оплачує оренду житла де мешкає позивачка з доньками. У своїх поясненнях звернув увагу суду, що сплатив в добровільному порядку на користь позивачки аліменти за березень 2026 року у розмірі 15 000, 00 грн.

Суд, заслухав пояснення сторін, розглянувши подані стороною позивача документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом, що сторони, перебувають у зареєстрованому шлюбі з 23 листопада 2019 року.

Від шлюбу мають двох неповнолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом, позивачка наголошувала, що спільні неповнолітні доньки сторін знаходяться на її утриманні, а батько дітей - відповідач по справі, ухиляється від покладених на нього обов`язків щодо утримання доньок. На спростування цих обставин відповідачем не було надано до суду належних і допустимих доказів.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України, сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).

Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Батьки мають рівні права та обов?язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання (ст. 141 СК України).

Таким чином, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За змістом ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч. 5 ст. 183 СК України).

Відповідно до положень ст.79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Судом достовірно встановлено, що відповідач не надає у повному обсязі матеріальної допомоги на утримання неповнолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку діти потребують.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-X11) дитина, з огляду на його фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Підстав для звільнення ОСОБА_2 від обов?язку утримання доньок, передбачених законом, судом не встановлено.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України в Постанові № 3 від 15 червня 2006 року ?Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів?, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Домовленості між батьками щодо способу утримання дитини та порядку сплати аліментів в позасудовому порядку не досягнуто.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (ст.191 СК України).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги матеріальний стан сторін, а також те, що спільні діти сторін перебуває на утриманні позивачки, та враховуючи те, що судом не встановлено, що на утриманні відповідача є інші особи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку ( доходу ) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитини відповідного віку та до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред?явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Під час розгляду справи, судом було достовірно встановлено, що відповідачем в добровільному порядку були сплачені аліменти за березень 2026 року, а тому, стягнення аліментів з ОСОБА_2 повинно відбуватися саме з 02 квітня 2026 року, а не з 02 березня 2026 року (з дня звернення до суду з позовом). Вказана обставина не оспорювалося і самою позивачкою.

Суд допускає негайне виконання рішення суду, в частині вимог про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 223, 258, 259, 263-266, 268, 280, 352, 354, 355, 430 ЦПК України; ст. 51 Конституції України; ст. ст. 180-184, 191 СК України, ст. ст. 8, 12 Закону України ? Про охорону дитинства ?, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитини відповідного віку, починаючи з 02 квітня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 в межах суми платежу за один місяць, а саме в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу ) ОСОБА_2 підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: