Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №757/49490/25-ц — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №757/49490/25-ц 2/760/12917/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м.Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Нестеренко Т.В.,

за участю секретаря - Панкєєвої Ю.С.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово -комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово -комунальні послуги.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що сторони є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , кожному на праві власності належить 1/3 частина.

Згідно наданої інформаційної довідки КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» квартира АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (в рівних частках).

Відповідач не сплачує за спожиті житлово-комунальні послуги, які надаються за вказаною адресою, у зв`язку із чим дані послуги оплачує позивач понад двадцять років, а відповідач відмовляється відшкодовувати понесені нею витрати по оплаті цих послуг, хоча є співвласником квартири. Відповідачка свою частку витрат не відшкодовує та фактично перешкоджає користуватися квартирою. Вказує, що протягом останніх 9 років ним було сплачено 191289,46 грн. комунальних послуг.

Таким чином, згідно доданого до позовної заяви розрахунку з 2017 р. по 2025 р. загальний борг за відповідачкою відповідно до частки 1/3 складає 63763,15 грн, яка утворилась по комунальним платежам, підтверджується рахунками та квитанціями на сплату житлово-комунальних послуг, що додаються до позову.

Враховуючи вищевказане, позивач просить стягнути з відповідачки витрати за сплату житлово-комунальних послуг у сумі 63763,15 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1226,20 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово -комунальні послуги направлено за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 лютого 2026 року справу передано головуючому по справі - Нестеренко Т.В.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року відкрито провадження у даній справі та постановлено провести розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання надав заяву з проханням розглядати справу без його участі. Разом з тим, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити. У разі неявки відповідача в судове засідання не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового розгляду або проведення розгляду справи за його відсутності та відзив не надавав, з будь-якими іншими клопотаннями до суду не звертався. Справа, призначена на 22.04.2026, 19.05.2026 та 23.06.2026 не розглядалася у зв`язку з неявкою відповідача, яка про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином. Оголошення про виклик до судового засідання було розміщено на веб-сайті судової влади України http:court.gov.ua/sud2609/.

Небажання відповідача надавати докази, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем.

На підставі письмової заяви позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 247, 280-282 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, а також суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , кожному на праві власності належить по 1/3 частині квартири.

Згідно наданої інформаційної довідки КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» квартира АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (в рівних частках).

Як вбачається із відомостей відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Солом`янської РДА, місце проживання ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з копій квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг та розрахунку позивача, у період з 2017 р. по 2025 р. позивачем було сплачено платежів в загальній сумі 191289,46 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ч.1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Разом з тим, стаття 360 ЦК України передбачає зобов`язання співвласника відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Враховуючи викладене та з огляду на положення статті 541 ЦК України суд дійшов висновку, що зобов`язання з оплати витрат за житлово-комунальні послуги, наданих за адресою спільної квартири сторін є солідарними.

Відповідно до частини 1 статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Тобто, кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник або співвласники, які виконали солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, мають право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування у рівній частці.

Крім того, ст. 10 ЖК України встановлено, що громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію, а ст. 66 ЖК України передбачено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири.

Статтею 151 Житлового кодексу України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Так, ст. 67 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, а ст. 68 ЖК України на власників квартир покладається обов`язок своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) врегульовані права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник, серед яких обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"(в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13)

Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем комунальних послуг.

Даним Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» №2189-VIII споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» №2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином судом встановлено, що позивач виконав солідарний обов`язок щодо оплати наданих житлово-комунальних послуг в загальній сумі 191289,46 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не сплачував за надані житлово-комунальні послуги та не компенсував понесені позивачем витрати на їх оплату, у зв`язку з чим, згідно з розрахунком наданим позивачем, правильність якого перевірена судом за ОСОБА_2 утворилась заборгованість, яка складає 63763,15 грн. (сума відповідно до належної частки в майні).

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, належних доказів спростування суми боргу, надання позивачу коштів на оплату житлово-комунальних послуг та відсутності обов`язку, сплачувати за надані житлово-комунальні послуги, відповідачем не подано та не встановлено судом в ході розгляду справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивач належними та допустимими доказами (ст. ст. 77, 78 ЦПК України) довів, ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а відповідач, не надав жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин викладених у позові, суд, перевіривши розрахунки позивача, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення грошові кошти в сумі 63763,15 грн. в рахунок оплати житлово-комунальних послуг.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово -комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за житлово - комунальні послуги в розмірі 63763 (шісдесят три тисячі сімсот шісдесят три) 15 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ).

Суддя Т.В. Нестеренко