Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №758/20319/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/20319/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м.Києва у складі:

головуючої судді Якимець О.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпишиної К.С.,

учасників справи:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення захист прав споживачів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить суд:

- розірвати Договір купівлі продажу № 576 від 08.11.2025 укладеним між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

- стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 67 500,00 грн, а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, переглянувши оголошення на платформі OLX, домовилася з відповідачем про придбання зарядної станції Bluetti EH500pro ємністю 5,1 кВт. Після досягнення домовленості сторони уклали договір купівлі-продажу № 576 від 08.11.2025, відповідно до якого позивач здійснила попередню оплату вартості товару у розмірі 67 500,00 грн, а відповідач зобов`язався поставити товар протягом 10 робочих днів з моменту отримання коштів.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконала у повному обсязі, однак відповідач у встановлений договором строк товар не поставив, грошові кошти не повернув, а намагання позивача зв`язатися з ним результатів не дали. У зв`язку з необхідністю забезпечення електроживлення позивач була змушена придбати аналогічний товар в іншого продавця.

Посилаючись на положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про захист прав споживачів», позивач вважає, що відповідач істотно порушив умови договору, що є підставою для його розірвання та повернення сплаченого авансу.

У зв`язку з такими обставинами, позивач просить захистити його порушені права та майнові інтереси, ухваливши рішення про задоволення позову.

Відповідачем не подано відзив на позов, який містив би заперечення на нього.

10 березня 2026 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у справі.

Присутні у судому засіданні 08.06.2026 представник позивача та позивач підтримали доводи та вимоги, викладені у письмових заявах, поданих до суду.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив на позовну заяву, а відтак, враховуючи що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи та враховуючи наявність умов передбачених ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання, про заочний розгляд справи з дотриманням вимог, встановлених ст. 281 Цивільного процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

В матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу № 576 від 08.11.2025, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти його та оплатити на умовах договору.

Згідно з розділом 1 договору, предметом договору є зарядна станція Bluetti EP500Pro (ємність 5,1 кВт) у кількості 1 шт. загальною вартістю 67 500,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору загальна сума договору становить 67 500,00 грн.

Згідно з п. 2.1 договору розрахунки здійснюються шляхом 100% попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Пунктом 2.6 договору визначено, що у разі порушення продавцем строків поставки товару більш як на п`ятнадцять календарних днів, покупець має право відмовитися від прийняття товару та розірвати договір в односторонньому порядку, а продавець зобов`язаний повернути покупцю сплачені кошти у повному обсязі протягом трьох днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Відповідно до п.п. "а", "г" п. 2.8 договору продавець зобов`язаний своєчасно поставити товар у розпорядження покупця та доставити його у строк, визначений договором.

Згідно з п. 3.1 договору постачання товару здійснюється продавцем протягом 10 робочих днів з моменту повної попередньої оплати товару.

До матеріалів справи долучено рахунок № 670 від 08.11.2025, виставлений ФОП ОСОБА_3 , відповідно до якого покупцю запропоновано до оплати зарядну станцію Bluetti EP500Pro (ємність 5,1 кВт) у кількості 1 шт. загальною вартістю 67 500,00 грн.

З платіжної інструкції № Т9Н5-9ТХА-9В42-КРТВ від 08.11.2025, вбачається, що ОСОБА_1 перерахувала на рахунок ФОП ОСОБА_3 67 500,00 грн із призначенням платежу «Оплата за рахунком 670».

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною другою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність) /див. постанову Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 916/2239/22/.

Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки (див. постанову Верховного Суду від 11.01.2024 № 916/1247/23).

У ст.ст. 626, 628 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У справі, що є предметом розгляду, обставин, які б свідчили про визнання недійсним договору, на підставі якого позивачем пред`явлено позовні вимоги, не встановлено.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт укладення між сторонами договору купівлі-продажу, погодження сторонами предмета договору, його вартості, умов оплати та строку поставки товару, а також підтверджують виконання позивачем свого обов`язку щодо здійснення повної попередньої оплати вартості товару у розмірі 67 500,00 грн.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що мала право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у ч. 2 ст. 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає ст. 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення).

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 910/3948/19.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання договору та стягнення здійсненої позивачем оплати за договором підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 259, 265, 273, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення захист прав споживачів - задовольнити.

Розірвати договір купівлі продажу № 576 від 08.11.2025 укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 67 500 (шістдесят сім тисяч п`ятсот) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 15.06.2026.

Суддя О. І. Якимець