Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №758/12297/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12297/25

Категорія 67

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , представника третьої особи Шандиби Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про поновлення батьківських прав

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 (надалі за текстом - позивач) звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі за текстом - третя особа), про поновлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтоване тим, що 24 травня 2023 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/34891/21 позивача було позбавлено батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_5 . Відповідне рішення ухвалене, оскільки позивач, як матір, дитиною не займалася, зловживала спиртними напоями, протягом тривалого часу життям доньки не цікавилася, свого обов?язку щодо утримання та участі у вихованні дитини не виконувала. Цим рішенням судом встановлено піклування над дитиною, та призначено її піклувальником відповідача

В позові пояснено, що позивач не брала участі у розгляді справи, оскільки перебувала в кризовому життєвому становищі, без підтримки, що суттєво вплинуло на її можливості надати пояснення щодо ситуації. Однак, після ухвалення Рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/34891/21 у житті позивача відбулись суттєві зміни, які підтверджують повне усунення підстав, що стали основою для позбавлення її батьківських прав, а тому, є підстави для їх поновлення.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025 цивільну справу передано для розгляду судді Подільського районного суду м. Києва Гребенюку В.В.

Ухвалою суду від 15.08.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків. 22.08.2025 до суду від представника позивача надійшли заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 26.08.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати цивільну справу в загальному позовному провадженні та призначено по даній справі підготовче судове засідання.

23.09.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

09.10.2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

10.10.2025 року представник відповідача подав заяву про виклик свідків.

15.10.2025 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

03.11.2025 року представник відповідача подав клопотання про долучення доказів.

У судове засідання 05.11.2025 року з`явилися відповідач та її представник, сторона позивача подала заяву про перенесення судового засідання до наявності письмового висновку органу опіки та піклування щодо доцільності поновлення. Відповідач не заперечила проти відкладення.

11.11.2025 року до суду надійшов Висновок Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації щодо доцільності поновлення батьківських прав громадянки ОСОБА_4 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_5 .

18.12.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У судове засідання 25.02.2026 року з`явилися представник позивача, відповідач, представник відповідача та представник третьої особи.

Представник позивача підтримав клопотання від 18.12.2025 року, в якому просив долучити докази, а саме, знімки екрану грошових переказів та листування, письмові пояснення, а також характеристика відповідача та її сім`ї, медичні довідки останньої. Клопотання обґрунтоване тим, що всі вищевказані документи були отримані стороною позивача вже після подання позовної заяви. Ці докази підтверджують відмову від шкідливих звичок, що усуває минулі підстави для позбавлення прав та демонструють турботу про дітей.

Сторона відповідача не заперечила проти клопотання, суд вирішив задовольнити та долучити докази до матеріалів справи.

Представник відповідача підтримала клопотання від 03.11.2025 року та просила долучити письмові показання. Також, просила задовольнити заяву про виклик свідків від 10.10.2025 року.

Розглянувши клопотання про долучення доказів у вигляді письмових показань, проти якого заперечив представник позивача, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання, оскільки письмові опитування не є належними засобами доказування, відповідно до принципу безпосередності.

Щодо виклику свідків, судом ухвалено задовольнити заяву та викликати у якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Представник третьої особи підтримала Висновок Органу опіки та піклування про недоцільність поновлення в батьківських правах позивача. Також, вирішено закрити підготовче засідання та призначити справу до розгляду по суті.

У судове засідання 15.04.2026 року прибули позивач, відповідач, їх представники та представник третьої особи.

Судом було допитано свідків, сторони поставили свої питання.

Позивач підтримала свої позові вимоги у повному обсязі, пояснивши, що участі в засіданнях про позбавлення батьківських прав не брала, перебувала в кризовому становищі і була змушена виїхати в Нідерланди у вересні 2022 року. У грудні 2021 року проходила психологічну реабілітацію, за власним бажанням пройшла лікування і хотіла змінити своє життя. За власним бажанням припинили лікування. Після реабілітації, підписала заяву про відмову від дитини, бо відповідач поставила ультиматум, на той час, вважала, що так буде краще для самої дитини і відповідач на той час зможе створити кращі умови для дитини. Після підписання заяви про відмову, певний час проживала разом з дитиною та відповідачем, перешкоджань у спілкуванні з ОСОБА_5 не було.

Позивач стверджує, що виїхавши за межі України, продовжила спілкуватися з ОСОБА_5, надсилати подарунки і кошти, однак підтвердження останньому не має. У 2024 році уклала шлюб та народила двох дівчаток, сім`я дружня, проблем у притулку не мають, а чоловік заробляє 300-500 € на тиждень та здатен забезпечити сім`ю.

Позивач самостійно ствердила, що розуміє, що ОСОБА_5 звикла проживати з опікуном, однак, все рівно бажає відразу забрати дитину від опікуна до себе у Нідерланди і вважає за доцільне раптову зміну місця проживання дитини. Водночас, проти подальшого спілкування з родиною та відповідачем не буде заперечувати та зробить все можливе для комфорту дитину. У який спосіб пояснити не змогла.

01.05.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів

У судове засідання 04.06.2026 року з`явилися представник позивача, відповідач, представник відповідача та представник третьої особи.

Щодо клопотання, представник позивача пояснив, що відповідні докази, а саме, знімки екрану електронних сторінко/ресурсів, були отримані лише зараз.

Сторона відповідача заперечила проти долучення вищезазначених доказів, адже встановити точно хто на знімках неможливо, та й події, на які вказує позивач відбулись у 2023 році і відношення до справи не мають.

З огляду на стадію розгляду справи, предмету позову і підстав звернення до суду, суд вирішив відмовити у долучення доказів до справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, вважає, що під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження наданими стороною позивача доказами той факт, що підстави - залежності, які стали основними для позбавлення батьківських прав, усунуті. А підписана та нотаріально засвідчена відмова позивача від дитини, була вчинена під примусом. Посилаючись на листи-характеристики, фото умов проживання, стверджує, що спільне життя позивача та її нинішнього чоловіка хороші, чоловік заробляє достатньо, зауважень до їх поведінки відсутні, за зловживанням алкоголю чи наркотичних засобів не спостерігались

Щодо Висновку Органу опіки та піклування зазначив, що він є некоректним, бо не було досліджено всіх наданих матеріалів та не було встановлено всіх обставин. До того ж, висновок має рекомендаційний характер для суду.

Відповідач у судовому засіданні категорично заперечила у задоволені позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, додатково пояснивши суду, що підстави позбавлення батьківських прав, на її думку, не були усунуті, доказів зміни життя нема. Позивач, знаходячись у Києві під час минулого судового засідання, протягом тижня не постаралась поспілкуватись чи побачитись з дитиною. Востаннє бачила ОСОБА_5 у 2023 році, а відтак, між позивачем та дівчинкою втрачений емоційний і психологічний зв`язок. Загалом дитиною не цікавилась, ні що любить ОСОБА_8 , ні чим грається. Не допомагала фінансово, а з серпня 2025 року взагалі перестала спілкуватись з відповідачем та родиною.

Наголосила, що дитина проживає з нею як опікуном з двох місяців, після того як була покинута позивачем. За цей час дитина адаптувалась до життя з ними, відповідач з родиною знають який до неї треба підхід. ОСОБА_5 є дитиною з інклюзією, відвідує спеціальну логопедичну групу. На даний час присутній прогрес у розвитку ОСОБА_8 , дитина почала краще спілкуватися, займається з психологом. Однак, якщо відбудеться розлучення дитини з відповідачем і родиною та різка зміна проживання, відбудеться регрес.

Представник відповідача просила відмовити у позові. Ще раз наголосила, що позивач не пояснила як буде відновлювати спілкування, психологічний зв`язок з дитиною та займатися вихованням. Не було показано як будуть створені умови для освіти і лікування ОСОБА_8 . Відсутні підстави вважати, що стан позивача стабільний, адже остання так і не закінчила проходити реабілітацію. Сторона відповідача вважає, що позивач хоче поновити батьківські права для власного матеріального стану у Нідерландах. Не надано доказів хоч якогось доходу самої позивачки, а відтак, вона є фінансово залежної від теперішнього чоловіка. Водночас, відповідач забезпечує дитину, її індивідуальні потреби для гармонійного розвитку, навчання та лікування. А тому, поновлення у батьківських правах позивача буде суперечити найкращим інтересам дитини.

Представник третьої особи, підтримала висновок про недоцільність поновлення у батьківських правах, додатково до мотивування у висновку додала, що ними був надісланий запит позивачу з питаннями щодо проживання та подальшої освіти дитини. Третя особа отримала відповідь, у якій зазначалось про неможливість відповісти на питання чи буде надана сім`ї позивача розширена квартира, а на питання де буде ОСОБА_8 отримувати освіту відповіді не було надано взагалі. Також, зазначалось, що ОСОБА_5 мало знайома з позивачем та взагалі не знайома з чоловіком позивача, з якими буде змушена проживати.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності в їх сукупності та їх достатності у взаємозв`язку, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами першою та другою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог статей 76-79, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно з частинами 4-6 статті 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів, зокрема, щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судом встановлено, що згідно копії витягу з державного порталу ДІЯ свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20.02.2021 року Фастівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_9 та позивач є батьками малолітньої дитини ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис за № 71 (а.с. 8-9).

Відповідно до Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.05.2023 року у цивільній справі № 761/34891/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , третя особа: Служба у справах дітей та сім?ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, позовні вимоги були задоволені у повному обсязі, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 позбавленні батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 та призначено її піклувальником ОСОБА_2 (а.с. 10-16).

Із вказаного рішення вбачається, що судом було встановлено наступне: ОСОБА_4 залишила свою дитину та пішла жити в інше місце. Відповідачі ухиляються від виконання своїх обов?язків по вихованню дитини, коштів на утримання доньки не надають, не беруть участі у її вихованні та розвитку, тоді як, ОСОБА_2 самостійно здійснює виховання та утримання дитини. Разом з цим судом встановлено, що 21.04.2021 ОСОБА_2 зверталася до Фастівського РУП ГУМВС України в Київській області із заявою щодо протиправних дій ОСОБА_4 стосовно доньки ОСОБА_5 . Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07.06.2021 у справі № 381/1451/21, ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Крім того, 06 липня 2021 року ОСОБА_4 написала заяву про відмову від своєї малолітньої доньки ОСОБА_5 , що була посвідчена державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Ларіною О.В. та зареєстрована в реєстрі за № 1-231.

Отже, підставою для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно її малолітньої доньки стало її ухилення від виконання своїх обов?язків по відношенню до доньки. Той факт, що вона не займаються її вихованням, розвитком та матеріальним забезпеченням, тоді як, ОСОБА_2 самостійно займається вихованням та утриманням дитини.

Листами Благодійного фонду «БЕРТІНА» № 9 та №9/1 від 12.10.2023 року (а.с. 19) повідомлено, що позивач поступила у центр для реабілітації 13.12.2021 року з метою позбутися небажаної вагітності. По 28.04.2022 року позивач дійсно перебувала на реабілітації. За час перебування проявила себе як слухняна, поступлива, проте, абсолютно не адаптована до соціального життя. Нарікань з боку персоналу не було. Однак, програму реабілітації повністю не пройшла, вибула за власним бажанням.

Листом від 14.04.2025 року від Керівника Проєкту надання притулку біженцям з України пані В.Й. Дююрсма -Ейландер зазначено, що позивач проживала з 19.12.2022 року по даний час у трьох різних пунктах прийому людей з України. Протягом цього часу поводила себе як добропорядна мешканка, не була причетна до інцидентів та не була помічена за вживанням алкоголю, наркотичних речовин або куріння (а.с. 22).

Відповідно до оригіналу присяжного перекладу з нідерландської на українську мову витягу із свідоцтва про шлюб № НОМЕР_2 , позивач та ОСОБА_11 уклали шлюб 10.09.2024 року (а.с. 33).

Відповідно до оригіналу присяжного перекладу з нідерландської на українську мову виписки з акту реєстрації народження № 100836 у позивача та ОСОБА_11 народилася донька ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 36).

Відповідно до оригіналу присяжного перекладу з нідерландської на українську мову довідки про вагітність з лікарні Gelre Ziekenhuizen від 18.04.2025 року, ОСОБА_4 має одноплідну вагітність (а.с. 43).

Відповідно до оригіналів у кількості 3 штук присяжного перекладу з нідерландської на українську мову довідок про заробітну плату за тиждень 31.03.2025 - 06.04.2025, 07.04.2025 - 13.04.2025, 14.04.2025 - 20.04.2025 року, ОСОБА_11 заробив 487,57 €, 570,81 € та 322,61 € відповідно (а.с. 48-62).

Крім того, позивачем в обґрунтування її вимог, надані копії фотосвітлин умов проживання (а.с. 63-70), проте, дата зйомки на них не зазначена, як і не зазначено які кімнати є у спільному користуванні у таборі, а які належать виключно позивачу та її сім`ї.

З копії листа від муніципалітету Апелдорн (Нідерланди) від 08.10.2025 року, відомо, що позивач із сім`єю живуть у спільній кімнаті в притулку за адресою АДРЕСА_1. Ця кімната розрахована на чотирьох (4) осіб. У цьому притулку проживає не більше тридцяти (30) осіб Сім?я проживає в гуртожитку, що означає, що наявна мебльована вітальня. Кухня та санітарні приміщення є спільними з іншими мешканцями. Також надана відповідь, що якщо ОСОБА_5 зможе приїхати до Нідерландів, на той час буде розглянуто питання про інше житло для сім?ї з 5-ти осіб у тимчасовому притулку. Якщо в Апелдорні, то це буде кімната на 5-6 осіб у великому приймальному центрі де, ймовірно, буде можливість самостійно готувати їжу на спільній кухні, а також будуть спільні санітарні приміщення (можливо, душ на іншому поверсі). Якщо це буде за межами Апелдорна (оскільки в Апелдорні не знайдеться кімнати для сім?ї з 5-ти осіб), сім`я може опинитися в будь-якій точці Нідерландів, тому наразі неможливо визначити, як виглядатиме притулок. Притулки в Нідерландах надзвичайно переповнені, знайти заміну буде нелегко і в такому випадку сім?ї доведеться продумати/забезпечити тимчасове житло для себе.

Більше того, стороною позивача надані скріншоти банківських транзакцій про грошові перекази від позивача на рахунок відповідача від 05.09.2023 року, 20.11.2023 року та 15.07.2024 року, без зазначення призначення платежу (а.с. 120-121). Та скріншоти її листування в месенджері з відповідачем, де відображено позивач запитує про здоров`я дитини (наприклад, "Яка температура?", "Як ОСОБА_5", "Як справи?"), а також, скріншоти листування з сестрою позивача, з відео та фото дитини (в літаку, за їжею, на відпочинку), коментарями на кшталт "Красива моя", "Такая взрослая и маленькая девочка моя", скасованими дзвінками та голосовими повідомленнями (а.с. 127-131). Однак, слід зазначити, що скріншоти демонструють листування виключно за серпень та початок вересня, та без вказання відповідного року.

Під час дослідження письмових доказів, наданих відповідачем, встановлено наступне.

Відповідно до довідки Дошкільного навчального закладу (дитячий садок) комбінованого типу № 23 Шевченківського району м. Києва, ОСОБА_5 прийнято 06.08.2024 р. до вищезазначеного навчального закладу відповідно до запрошення та висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи. Дівчинка виховується у родині відповідача. Проживають разом з ОСОБА_13 (чоловік відповідача) та ОСОБА_14 (донька відповідача). Сім?я проживає в квартирі, умови проживання задовільні. Відповідач та ОСОБА_13 приймають значну участь у вихованні дитини, приводять та забирають дівчинку із садочка, постійно цікавляться досягненнями та проблемами, консультуються з вихователями, вчителем - логопедом та практичним психологом щодо виховання та навчання дитини. Відповідач та ОСОБА_13 швидко та легко знаходять спільну мову в родині, приходять до єдиної думки, не допускають суперечок у принципових питаннях, приймають активну участь у житті закладу дошкільної освіти.

ОСОБА_5 завжди вдягнута охайно, доглянута. Дівчинка з великим задоволенням відвідує заклад дошкільної освіти, не має пропусків. Мати дівчинки - позивач жодного разу не відвідувала садочок та ніколи будь-яким можливим способом не цікавилася життям, здоров?ям та досягненнями дитини.

Також, стороною відповідача додано скріншоти щодо проведення транзакцій, які показують, що позивач з чоловіком займали у відповідача грошові кошти у гривні щоб задовольнити особисті потреби, а не надавали безповоротно грошові кошти для участі у житті дитини (а.с. 145-151).

З висновку Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації щодо доцільності поновлення батьківських прав громадянки ОСОБА_4 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що комісією з питань захисту прав дитини при Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації на засіданні 05.11.2025 (протокол № 24) розглянуто вищезгадане питання в присутності сторін по справі. 3 письмового пояснення позивача відомо, що вона уклала шлюб з гр. ОСОБА_11 та на даний час вони виховують дві спільні доньки. Позивач виконує свої батьківські обов?язки добросовісно. Вона систематично телефонує до відповідача, цікавиться життям старшої доньки, розвитком, інтересами. Позивач стверджує, що дуже любить свою доньку та має бажання забрати її до себе в родину для виховання, лікування та повноцінного розвитку.

ОСОБА_11 офіційно працевлаштований, має стабільну роботу в клінінговій компанії та підтримує дружину щодо поновлення батьківських прав відносно доньки ОСОБА_8 , бажає щоб ОСОБА_8 зростала разом зі своїми сестрами.

Водночас, відповідач належним чином виконує свої обов?язки: утримує та виховує онуку, піклується про стан її здоров?я, навчання, дозвілля. Малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 14880 відділення з надання психіатричної допомоги дітям молодшого віку має клінічний діагноз: F 80.1, основний: розлад експресивного мовлення, загальне недорозвинення мовлення ІІ рівня.

В своєму поясненні відповідач повідомляє, що заперечує поновлення батьківських прав позивача, оскільки ОСОБА_8 її бачила лише по відеодзвінках. Дитина потребує психологокорекції та дефектологічної корекції, на що позивач говорить, що «Бог допоможе». Позивач не наладила відносини зі своєю донькою, з дитиною не спілкується на належному рівні, не бере участі у її вихованні та лікуванні в повному обсязі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, матеріальної допомоги не надає.

Враховуючи вищезазначені факти, надані документи по справі, керуючись інтересами дитини, відповідно до статей 164, 165 Сімейного кодексу України, Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за не доцільне поновити в батьківських правах позивача відносно її малолітньої дитини ОСОБА_5 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка є директором навчального закладу дитини пояснила суду, що з 2023 року ОСОБА_8 відвідує їхній дитячий садочок. Відповідач з родиною приводять та забирають дитину увесь цей час. Більше ніхто не приходив і не цікавився ОСОБА_8 , в тому числі і позивач. Дитина, коли прийшла у садочок майже не розмовляла, зараз відвідує спеціальну логопедичну групу та вже почала спілкуватися. З іншими дітьми дружня, любить співати та танцювати, завжди приходить у гарному стані. Про конфлікти між позивачем та відповідачем не чула, причин позбавлення батьківських прав не знає. Відомо лише, що відповідач навідувала позивача у Нідерландах.

На питання представника третьої особи відповіла, що ОСОБА_5 називає відповідача ОСОБА_15 , як остання і просить, однак може назвати і мамою. Крім відповідача, як свого опікуна, ОСОБА_8 нікого не згадує і мамою не називає.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що є хресною ОСОБА_8 , а також була знайома з позивачем з дитинства. Самостійно, не зі слів інших, знає, що позивач, коли ОСОБА_8 було два місяці не виходила на зв`язок і не приходила до дитини. Свідок з ОСОБА_5 спілкується не менше одного разу на місяць, вони гуляють в парку та на дитячому майданчику, дитина самостійно може їй зателефонувати. Протягом цього часу ОСОБА_8 не згадує позивача, не говорить про неї, проте, називала відповідача мамою декілька разів. Свідок зазначає, що у позивача була змога зв`язатися з нею та попросити посприяти у спілкуванні з дитиною, однак останньою не було зроблено таких спроб.

При розгляді справи про позбавлення батьківських прав суд виходить з положень Конвенції про права дитини, Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства».

Відповідно до ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до частини третьої ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частинах першій, другій ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Ст. 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливим. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v.UKRAINE, №10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно із частинами другою та четвертою ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ст. 171 СК України).

Згідно із частинами першою, четвертою ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Відповідно до частини четвертої ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 466/5767/18 (провадження № 61-20485св19) вказано, що «на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

При розгляді вказаної справи, суд виходить з того, що дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат, та що судом вирішується не тільки спір між батьками, а визначається подальша доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Суд, провівши повний судовий розгляд та дослідивши докази, надані сторонами та з огляду на найвищі інтереси саме дитини дійшов переконання, що позивачем не доведена обґрунтованість та наявність підстав для задоволення її позовних вимог про поновлення її батьківських прав відносно малолітньої дитини.

На переконання суду, надані позивачем докази не доводять, що вона намагалася налагодити емоційний та психологічний зв`язок з ОСОБА_5 та змінила своє ставлення до виконання батьківських обов`язків саме щодо неї. Та що вона наполегливо та щиро цікавилася життям дитини, її здоров`ям, уподобаннями, інтересами, проявляла до неї материнську любов та турботу, намагалася стати частиною її життя.

Дослідивши надані стороною позивача письмові докази, суд звертає увагу, що зазначені докази дійсно підтверджують зміни у способі життя позивача, а саме: її сімейного стану та відсутність шкідливих звичок, разом з тим, вони не доводять, що інші обставини, внаслідок яких позивачку було позбавлено батьківських прав, а саме, ухилення від виконання своїх обов?язків по відношенню до доньки, тоді як, відповідач самостійно займається вихованням та утриманням дитини, припинили існувати. Усі знімки екранів з листування позивача задля спілкування з ОСОБА_5 свідчать, що таке спілкування мало епізодичний характер, здійснювалось нетривалий період часу та переважно перед зверненням її із позовом до суду Позивач не пояснила як буде адаптували ОСОБА_5 до різких змін у її життя, чи справді зможе надати необхідне лікування та забезпечити освіту. Також не було надано доказів систематичної фінансової допомоги, окрім трьох переказів у 2023 та 2024 роках. Більше того, позивач та її чоловік самі позичали кошти у відповідача. Щодо умов місця проживання, невідомо чи сім`ї буде виділено більшу кімнату, а на даний момент позивач з двома малолітніми дітьми проживає у таборі для переселенців зі спільними кухнею та душем.

Разом з тим, відповідач має достатній матеріальний стан, щоб забезпечити індивідуальні потреби дитини для гармонійного розвитку, навчання та лікування, з врахуванням клінічного діагнозу дитини. ОСОБА_5 має міцний емоційний та психологічний зв`язок з відповідачем, зростає разом з нею та іншими членами родини з двох місяців, періодично називає відповідача мамою.

Крім того, суд приймає до уваги висновок Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, у якому встановлена недоцільність поновлення у батьківських правах позивача, з врахуванням найвищих інтересів дитини, оскільки дитина потребує психологокорекції та дефектологічної корекції, які успішно надає відповідач. В той час, як позивач не наладила достатній контакт зі своєю донькою, з дитиною не спілкується на належному рівні, не здатна відповісти на питання про майбутнє місце проживання та освіту ОСОБА_5. Сама зазначила, що розуміє, що дівчинка погано її знає та не знає, як її називати.

Суд звертає увагу, що після виїзду позивача у вересні 2022 року, позивач бачила дитину востаннє у 2023 році. Вказаний період відсутності матері у житті дитини, 2021 року народження, є досить тривалим та за цей час у останніх склалися певний стиль та ритм життя, усталені доброзичливі та теплі відносини у родині, з відповідачем та її чоловіком, ОСОБА_5 має прогрес у своєму мовленні та зі свідчень свідків і скріншотів листування виглядає щасливою та доглянутою дитиною. Однак, різка зміна країни проживання, мовний бар`єр, відсутність змоги продовжити відвідувати звичну спеціальну логопедичну групу, різке зменшення спілкування з опікуном та проживання з невідомими людьми у кімнаті, і загалом у таборі для переселенців з великою кількістю людей може мати негативні психологічні наслідки для дитини та зупинити/сповільнити її розвиток.

Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови - на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст. ст. 19, 155, 169, 171 СК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про поновлення батьківських прав - залишити без задоволення;

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду;

Суддя В.В. Гребенюк