Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №755/8635/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8635/26

Провадження №: 3/755/3633/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2026 р.м. Київ Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, паспорт НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 4 ст. 173-4 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 845128 від 12.05.2026 року у період з 2024 року по травень 2026 року в приміщенні ліцею № 42 за адресою: м. Київ, вул. Хорольська, 19, неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно з іншими неповнолітніми учнями, діючи групою осіб, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , систематично вчиняли психологічне насильство щодо працівників закладу освіти, а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що полягало у висловленні нецензурної лайки в бік останніх, принижували їхню честь та гідність, висловлювали образливі та зневажливі фрази, чим заподіяли шкоду психічному здоров`ю та вчинили Булінг (цькування учасників освітнього процесу). Неповнолітній ОСОБА_2 не досяг віку, з якого настає адміністративна відповідальність, у зв`язку з чим протокол про адміністративне правопорушення складений відносно його матері ОСОБА_1 .

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Кириленко А.І. подав до суду письмові заперечення на вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення. Зазначив про відсутність події та складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 173-4 КУпАП, оскільки не зафіксовано та не доведено жодного конкретного факту (епізоду) вчинення психологічного насильства чи образ безпосередньо ОСОБА_2 у групі осіб. Наявний у справі відеозапис зафіксував лише те, що дитина мовчки стоїть у кутку гардероба та здійснює постукування по шухляді, що повністю спростовує твердження протоколу про висловлювання ним нецензурної лайки чи образ. Період систематичності вчинення дій з вересня 2024 року по квітень 2025 року протирічить диспозиції ст. 173-4 КУпАП та виключає можливість притягнення до відповідальності як дитину так і батьків дитини. Крім цього, жодного правопорушення після досягнення ОСОБА_2 . 14-річчя матеріалами справи не надано. Протокол та рапорт містять загальні, знеособлені звинувачення щодо «групи учнів» без жодної індивідуалізації дій та вини саме ОСОБА_2 , що суперечить принципам права та ст. 256 КУпАП. У справі відсутні будь-які належні докази заподіяння шкоди психічному здоров`ю потерпілих (відсутні медичні довідки, висновки психологічного обстеження тощо), в самому протоколі офіційно зафіксовано, що шкоду «не заподіяно». Таким чином, оскільки факт (подія) вчинення булінгу з боку неповнолітного ОСОБА_2 не підтверджені жодним допустимим доказом, у діях його матері, ОСОБА_1 , повністю відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 4 ст. 173-4 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 не визнала свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 173-4 КУпАП. Пояснила, що має сина ОСОБА_7 , який навчається у ліцеї № 42 Дніпровського району м. Києва. Про ситуацію, яка сталася у травні 2026 року, вона дізналася тоді, коли її викликали в ліцей. Вона була дуже здивована інформацією про неналежну поведінку її сина, адже за час всього навчання їй про це ні керівник класу, ні адміністрація ліцею не повідомляли, будь яких нарікань на поведінку її сина з боку працівників навчального закладу не було. Переглянувши відеозапис події за травень 2026 року, у судовому засіданні звернула увагу суду на те, що на відео не зафіксовано, що її син не виражався нецензурною лайкою та непристойними словами, тобто будь якого психологічного насильства чи булінгу до працівниці закладу не вчиняв. Крім того, зазначила, що в матеріалах провадження є інформація щодо проведення з її сином профілактичної бесіди 11.05.2026 року (пояснення заступника директора ліцею ОСОБА_8 від 12.05.2026 року), однак цього дня її сина не було на навчанні у ліцеї, оскільки він хворів. Підтримала письмові заперечення свого представника та просила закрити провадження в справі.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила, що приблизно три роки вона працює в ліцеї № 42 Дніпровського району м. Києва на посаді гардеробниці. Разом з нею працює на такій же посаді і ОСОБА_6 . Пояснила, що в ліцеї є група учнів - хлопці ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та інші, які у березні - травні 2026 року під час навчання приходили в гардероб ліцею, переодягалися, інколи ховалися під час уроків, балувалися, ховали мусорне відро, плювали, словесно ображали. Знає, що вони ображали співробітницю ОСОБА_6 . Повідомила, що ОСОБА_9 був з ними, але особисто її словесно не ображав, психологічного тиску щодо неї вчиняв. Після засідання комісії ліцею, ОСОБА_7 приходив до неї особисто та вибачався за себе і іншого учня, вона його вибачила. З приводу дій учнів вона повідомляла свого керівника - завхоза ОСОБА_10 , директору чи завучу не повідомляла. На відео зафіксований конфлікт учнів зі ОСОБА_6 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила, що вона працює в ліцеї № 42 Дніпровського району м. Києва на посаді гардеробниці. Пояснила, що в ліцеї є група учнів 8-В класу, які на протязі останніх 2-х років приходили до неї в приміщення гардеробу та балувалися, словесно ображали, висловлювалися нецензурною лайкою, проявляли негідну поведінку. Від таких дій учнів відчувала психологічний дискомфорт. Цими хлопцями керував учень ОСОБА_3 , разом з ним приходили ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та інші. Найбільш негідно себе вів ОСОБА_3 . Щодо зафіксованої на відео ситуації у травні 2026 року пояснила, що у той день словесно її ображав ОСОБА_3 , інші - дивилися. Після засідання комісії ліцею, ОСОБА_9 приходив до неї особисто та вибачався. З приводу таких дій учнів вона усно повідомляла завхоза ОСОБА_11 , однак не знає, які заходи вживав останній. Про конфліктні ситуації директору чи завучу, батькам учнів не повідомляла. Письмових заяв чи скарг не писала, окрім останньої події.

Дослідивши всі матеріали, які надійшли до суду, та заслухавши пояснення учасників, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання ми технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідальність за ч. 4 ст. 173-4 КУпАП настає у разі вчинення діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років.

Частиною 2 ст.173-4 КУпАП передбачено відповідальність, за вчинення діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

У свою чергу, відповідальність за ч. 1 цієї статті настає у разі вчинення булінгу (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого. Згідно ст. 2 Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), який затверджений наказом МОН України від 28/12/2019 року №1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти» вказано, що кривдник (булер) - учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, яка вчиняє булінг (цькування) щодо іншого учасника освітнього процесу; потерпілий (жертва булінгу) - учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, щодо якої було вчинено булінг (цькування). У ст. 4 розділу І вказаного Порядку вказано, що ознаками булінгу (цькування) є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме: - умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру; - словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи; - будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток; - будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів; - інші правопорушення насильницького характеру.

Протокол у справі про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказів, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення. Лише належно оформлений протокол дозволяє всебічно розглянути справу по суті. У цій справі працівники поліції поверхнево дослідили обставини справи, не зібрали достатньо доказів на підтвердження вчинення неповнолітнім ОСОБА_2 систематичного психологічного насильства у групі осіб щодо працівників закладу освіти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , тобто вчинення булінгу (цькування учасників освітнього процесу).

У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено жодної конкретної дії, яку б вчинив особисто неповнолітній ОСОБА_2 (наприклад: яку саме фразу він сказав, коли саме і стосовно кого з потерпілих, які конкретно жести демонстрував, які конкретно дії вчиняв та в який саме день або час упродовж періоду з вересня 2024 року по травень 2026 року). Опис таких дій також відсутній і в інших письмових матеріалах.

Крім того, на відеозапису із камери спостереження, встановленої у приміщенні гардероба ліцею № 42, який був переглянутий в судовому засіданні за участю всіх осіб, не зафіксовано протиправних дій неповнолітнього ОСОБА_2 , які би мали ознаки булінгу щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

При цьому суд враховує пояснення у судовому засіданні працівників освітнього процесу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Заступник директора по господарській частині ліцею №42 ОСОБА_10 , який був викликаний в суд для надання пояснень, в судові засідання не з`явився, причини неявки не повідомив.

Виходячи зі змісту закону, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

За змістом ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

У силу вимог ч. 4 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя. Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача та судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»). У зв`язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що під час розгляду справи не знайшов підтвердження факт систематичного здійснення булінгу (цькування) ОСОБА_12 у групі осіб, а за таких обставин у діях особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення - його матері ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 4 ст.173-4 КУпАП.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, провадження у справі відносно за ч. 4 ст. 173-4 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 173-4, 245, 251, 252, 247, 280, 283-285 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 173-4 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя І.М.Омельян