Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №724/1592/26 — Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1592/26

Провадження № 2-а/724/48/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026р. м. Хотин

Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Гураль Л.Л.

за участю секретаря судового засідання: Шуть Х.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 4075 від 24 листопада 2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,

І. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

09.06.2026 р. представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Боднарюк Віталій Іванович звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 4075 від 24 листопада 2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 4075 від 24 листопада 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 17000 гривень.

Так, позивач ОСОБА_1 не може погодитись із зазначеною постановою, при цьому вважає, що остання прийнята із грубим порушенням норм законодавства, є необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. А саме, із оскаржуваної постанови вбачається, що в ній не зазначена дата вчиненого правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, відсутнє посилання щодо визнання винним позивача та за якою статтею.

Оскільки підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності вказано те, що він як обмежено придатний до військової служби, мав пройти медичний огляд до 05.06.2025 року, всупереч цьому в оскаржуваній постанові відсутнє рішення ВЛК або наказ чи розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про проведення медичного огляду ОСОБА_1 до 05.06.2025року.

Окрім того, пояснює, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 не дотримано порядку направлення ОСОБА_1 на медичний огляд. Оскільки ОСОБА_1 не отримував повістки від ІНФОРМАЦІЯ_3 до військово-лікарської комісії на проходження медичного огляду, як це передбачено законодавством.

Водночас, ОСОБА_1 було неналежним чином повідомлено про час та місце розгляду справи щодо нього. Оскільки, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді.

Стверджує, що відповідач в оскаржуваній постанові невірно кваліфікував дії позивача за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, що тягне за собою її скасування.

06.07.2026 року на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позов ОСОБА_1 . Обґрунтовуючи відзив, ІНФОРМАЦІЯ_4 не визнає позовних вимог та заперечує проти них з наступних підстав. Зазначає, що ОСОБА_1 на дату складення протоколу був визнаний непридатним у мирний час та обмежено здатним у військовий час. Отже, враховуючи це вбачається, що позивач мав обов`язок протягом встановленого законом терміну з 04.05.2024 по 05.06.2025 самостійно звернувся до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення ВЛК для проходження медичного огляду та пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Однак, даного обов`язку позивачем на дату складення протоколу виконано не було. Згідно даних протоколу ОСОБА_1 доведено зміст ст. 268 КУпАП та повідомлено про час та місце розгляду справи повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 24.11.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . На розгляд даної справи позивач з`явився, однак вину у вчиненому правопорушенні не визнав.

Представник позивача Боднарюк В.І. 06.07.2026 року надіслав на адресу суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, також просить слухати справу в його відсутності та відсутності позивача..

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи, про причини неявки суд не повідомив.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 15.06.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 24.06.2026. Запропоновано відповідачу з урахуванням особливостей розгляду справ даної категорії, визначених ст. 286 КАС України, подати до 24.06.2026р. відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені,а також витребувано матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1

24.06.2026р. судове засідання було відкладено на 09.07.2026р., у зв`язку з відсутністю відомостей щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 №4075 від 24.11.2025р. за справою про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за вчинене правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 будучи військовозобов`язаним, який був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності Законом України від 21.03.2024р. №3621-ІХ (крім осіб, визнаних у встановленому порядку особами з інвалідністю) та перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 , з дня набрання чинності Законом України від 12.02.2025р. №4235-ІХ зобов`язаний був до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Отже, на виконання вимог Закону України від 12.02.2025р. №4235-ІХ ОСОБА_1 зобов`язаний був самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, однак вищевказані вимоги Закону не були виконані.

Своїми протиправними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги Закону України від 21.03.2024р. №3621-ІХ, п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних з проходженням військової служби під час дії воєнного стану» від 28.06.2023р. №3161-ІХ із змінами внесеними Законом України від 06.09.2023р. №3379-ІХ, ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.1,2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період. Тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Громадянин ОСОБА_1 на розгляд справи про адміністративне правопорушення не з`явився, хоча згідно даних повідомлення №4075 від 11.011.2025р. був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про поважність причин неявки не повідомив.

Постановою про відкриття виконавчого провадження №81171759 відносно ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження з примусового стягнення штрафу у розмірі 34000,00 грн. на підставі постанови №4075 від 24.11.2025 року.

Судом досліджено копію Витягу військово-облікового документа Резерв+ з відміткою про вчасно уточнені дані (адреса проживання: АДРЕСА_1 ), категорія обліку: військовозобов`язаний, постанова ВЛК від 30.03.2026р.: придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), мед підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони; має відстрочку до завершення мобілізації.

ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як слідує з оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за не виконання ним вимог п. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року, а саме не проходження до 5 червня 2025р. повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, та його дії кваліфіковані за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною 3 статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18 березня 2014 року наголосив Верховний Суд України у постанові від 30 травня 2018 року в справі №521/12726/16-ц.

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Отже як на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так і в період не проходження повторного медичного огляду, зазначеного в постанові, діяв особливий період.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Тобто, диспозиція ст.210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII(далі по тексту Закон № 3543-XII).

Згідно з абзацом 4 частини 1 Закон №3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Як випливає з вищезазначених правових норм, обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Таким чином, доводи позивача про відсутність в матеріалах справи рішення військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або керівника ТЦК та СП, тобто наказ або розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про проведення медичного огляду позивача Грека до 05.06.2025р. є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеними вимогами законодавства.

Судом враховується, що відсутність у спірній постанові відомостей коли саме та якою військово-лікарською комісією ОСОБА_1 було визнано обмежено придатним до військової служби, не є самостійною підставою для скасування спірної постанови.

При цьому позивач не подав до матеріалів справи доказів на спростування вищезазначених обставин, встановлених спірною постановою.

Доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період до 05 червня 2025 року і пройшов медичний огляд до 05 червня 2025 року, суду не надано.

Суд наголошує, що з набранням чинності вище вказаним Законом обов`язок щодо повторного проходження медичного огляду у термін до 05 червня 2025 року покладено на позивача. Твердження позивача щодо обов`язку ТЦК та СП вручення позивачу повістки щодо цього та необхідність відображення в протоколі про адміністративне правопорушення цієї обставини, направлення для проходження ВЛК є безпідставними, оскільки саме позивач згідно із Законом мав обов`язок самостійно протягом встановленого терміну звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, не приймаються до уваги доводи позивача про неналежне повідомлення про час та місце розгляду справи.

Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 11.11.2025р., вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 24.11.2025р. об 11:00 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить підпис позивача на протоколі.

Не знайшли свого підтвердження також доводи позивача про невірність кваліфікації дій позивача за ч. 3 ст .120-1 КУпАП, оскільки як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в спірній постанові міститься посилання на порушення особою спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Суд відхиляє доводи позивача про відсутність в постанові дати вчинення адміністративного правопорушення та висновку про визнання винним позивача та за якою статтею з врахуванням такого.

Відповідно до ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

По справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення (п.1 ч.1 ст. 284 КУпАП).

Постанова у справі про адміністративне правопорушення №4075 від 24.11.2025р. відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, виходячи із положень ч. 2 ст. 77 КАС України та закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

В ході розгляду справи судом встановлено правомірність оскаржуваного рішення, наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Отже, оцінивши відповідно до ст.90 КАС України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи, постанова ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №4075 від 24.11.2025р. підлягає залишенню без змін, а позовна заява – без задоволення.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги положення статті 139 КАС України, та з огляду на те, що позов задоволенню не підлягає, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.

Керуючись ст.ст.5, 20, 72, 77, 79, 139, 159, 162, 165, 194, 229, 241-246, 250, 251, 255, 268, 269, 286, 293 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №4075 від 24.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 4075 від 24 листопада 2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 09.07.2026р.

Суддя: Лілія ГУРАЛЬ