Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №723/1579/25 — Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/1579/25

Провадження № 1-кп/723/500/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернiвецької областi

в складi: головуючого суддi ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залi суду в мiстi Сторожинець кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025262150000006 від 08.01.2025 року по обвинуваченню

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженки с. Сучевани Глибоцького району Чернівецької області, жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, румунки, освіта вища, не одруженої, не працюючої, раніше не судимої,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_3

захисників ОСОБА_5

ОСОБА_6

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України

встановив:

ОСОБА_3 , за попередньою змовою із невстановленою особою, достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово було продовжено, у зв`язку з чим, продовжують діяти обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, діючи умисно, протиправно, з метою незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяла в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, за наступних обставин.

ОСОБА_3 , не пізніше 02.01.2025 року, вступила у попередню злочинну змову з невстановленою особою. Надалі невстановлена особа, діючи за раніше розробленим злочинним планом, використовуючи мобільний додаток «WhatsApp» підшукала чотирьох осіб віком від 18 до 60 років, щодо яких діють обмеження на виїзд за кордон та які бажали незаконно перетнути державний кордон України поза межами пункту пропуску, а саме ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 , обумовивши з останніми порядок та умови організації їх незаконного переправлення через державний кордон України.

У подальшому, невстановлена особа передала інформацію щодо вказаних осіб ОСОБА_3 , та обумовила із нею умови сприяння в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, які полягали у наданні засобів та усуненню перешкод, а саме зустріч і доставка громадян ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на автомобілі марки «ВМW» моделі «320D» номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває у її фактичному користуванні, з міста Чернівці до заздалегідь обумовленого місця, яке було визначено біля одного із господарств в селищі Красноїльськ Чернівецького району Чернівецької області, адреса якого не встановлена, звідки їх мали незаконно переправити через державний кордон.

Так, ОСОБА_7 , діючи за вказівками невстановленої особи, 02.01.2025 року самостійно прибув в м. Чернівці, до місця координати якого йому було надано невстановленою слідством особою, шляхом надсилання їх через мобільний додаток WhatsApp, а саме стоянки, що розташована за адресою вул. Рівненська 8 м. Чернівці. В свою чергу ОСОБА_3 , діючи за раніше узгодженим злочинним планом, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на сприяння в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, 02.01.2025 року біля 19:40 год. прибула на автомобілі марки «ВМW» моделі «320D» із номерними знаками НОМЕР_1 , до місця де на неї очікував ОСОБА_7 та надала йому вказівки сідати до салону автомобіля на заднє пасажирське сидіння позаду неї, вимкнути свій мобільний телефон і передати його їй. Після чого ОСОБА_3 повезла ОСОБА_7 в напрямку лінії розмежування державного кордону України та Румунії, а саме в напрямку селища Красноїльськ Чернівецького району Чернівецької області.

В ході поїздки, наближаючись до контрольного прикордонного блок поста, який розташовувався на їх шляху руху в адміністративних межах села Кам`яна, ОСОБА_3 , з метою не викриття її злочинної діяльності, надала вказівку ОСОБА_7 пригнутись в автомобілі, таким чином, щоб він не проглядався через вікна автомобіля та не був виявлений працівниками правоохоронних органів.

Проїхавши вказаний контрольний пункт, ОСОБА_3 , продовжила рух та привезла ОСОБА_11 до одного із господарств в селищі Красноїльськ Чернівецького району Чернівецької області, адреса якого не встановлено та надала вказівку ОСОБА_11 йти до вказаного господарства та очікувати подальших вказівок щодо його незаконного переправлення через державний кордон України.

У подальшому, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи за вказівками невстановленої особи, кожен самостійно прибули до м. Чернівці та в подальшому 08.01.2025 року направились до обумовленого із невстановленою слідством особою місця, координати якого їм було надіслано через мобільний додаток «WhatsApp», а саме на стоянку по вул.Рівненській, 8, в м. Чернівці.

Надалі невстановлена особа, діючи за раніше розробленим злочинним планом, передала ОСОБА_12 , інформацію про місце перебування ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , яка продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на сприяння в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України шляхом надання засобів, 08.01.2025 року біля 16:00 год. приїхала на автомобілі марки «ВМW» моделі «320D» із номерними знаками НОМЕР_1 на стоянку по вулиці Рівненській 8 в м. Чернівці, де на неї очікували ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та надала їм вказівки сісти до салону автомобіля, вимкнути мобільні телефони та передати їх їй, після чого повезла їх в напрямку лінії розмежування державного кордону України та Румунії, а саме в напрямку селища Красноїльськ Чернівецького району Чернівецької області.

В ході поїздки, наближаючись до контрольного прикордонного блок поста, який був на їх шляху, ОСОБА_3 , з метою не викриття її злочинної діяльності, надала вказівку ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , пригнутись та замаскуватись підручними засобами в автомобілі, таким чином, щоб вони не проглядалися через вікна автомобіля та не були виявленні працівниками правоохоронних органів, з метою подолання перешкоди, у вигляді контрольного пункту та безперешкодного перевезення їх через такий контрольний пункт.

Проїхавши вказаний контрольний пункт, ОСОБА_3 , продовжила рух в напрямку державного кордону України та привезла ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до одного із господарств в селищі Красноїльськ Чернівецького району Чернівецької області, адреса якого не встановлена, де вже перебував ОСОБА_7 та надала вказівку ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 йти до вказаного господарства, а саме до житлового будинку, та очікувати на подальші вказівки щодо їх безпосереднього переправлення через державний кордон України.

Однак, біля 20 год. 40 хв. 08.01.2025 року по вул. Дружби в селищі Красноїльськ Чернівецького району Чернівецької області ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було виявлено працівниками державної прикордонної служби України, а також неподалік вказаного місця зупинено автомобіль марки «ВМW» моделі «320D» номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , чим припинено її протиправну діяльність.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України - сприяння в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, шляхом надання засобів та усунення перешкод, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України, визнала повністю, пояснила та підтвердила всі обставини зазначені в обвинувальному акті. Щиро розкаюється у вчиненному.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкрімінованого їй правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що учасники судового провадження прокурор, обвинувачена та її захисники не оспорюють фактичні обставини провадження і правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд роз`яснивши їм положення ст.349 ч.3 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд враховує, що у Постанові від 10.07.2018 року (справа №148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

У Постанові від 14.06.2018 року (справа №760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду, як вже було зазначено вище, визнаються і Європейським судом з прав людини.

Верховний суд зауважив, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».

Вирішуючи питання про розмір і вид покарання, яке слід призначити обвинуваченійОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; особу винного, яка раніше не судима, не одружена, дала критичну оцінку своїм злочинним діям, вказала готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого злочину тяжких наслідків не настало, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, психічними розладами не страждає, має позитивну характеристику за місцем проживання, її молодий вік.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 відповідно до ст.66 КК України є щире розкаяння, повне визнання своєї вини та молодий вік обвинуваченої.

Вказані обставини в тому числі ступінь фактичної тяжкості вчиненого злочину та обставини його скоєння, його роль у вчиненні злочину, поведінка обвинуваченої після вчинення злочину, наявність обставин, що пом`якшують покарання, з урахуванням даних про особу обвинуваченої, яка на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, психічними розладами не страждає, має позитивну характеристику за місцем проживання, її молодий вік, спосіб життя, у сукупності істотно знижують ступінь тяжкості скоєного. Суд вважає, що такі обставини є достатньою підставою для застосування вимог ст. 75 КК України та призначення покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі, в межах встановленої санкцією ч. 2 ст. 332 КК України.

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Запобіжні заходи відносно обвинуваченої ОСОБА_3 не обирати.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На пiдставi викладеного, та керуючись ст.ст. 349, 367-371, 373-374, 615 КПК України, суд, -

Ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України та призначити їй міру покарання у виді п`яти років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на два роки, поклавши на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме:

-періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.

Речові докази:

Мобільний телефон марки Apple iPhone 14 Pro Max IMEI НОМЕР_2 , IMEI1: НОМЕР_3 , із сім карткою оператора водафон НОМЕР_4 , повернути ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

Мобільний телефон марки Apple iPhone 11, IMEI НОМЕР_5 , із сім карткою оператора київстар НОМЕР_6 , повернути ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Мобільний телефон марки Samsung Galaxy A6 IMEI1: НОМЕР_7 ; IMEI2 НОМЕР_8 із сім карткою оператора Київстар НОМЕР_9 повернути ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Мобільний телефон марки "Apple iPhone 15 Pro Max Imei1 НОМЕР_10 IMEI2 НОМЕР_11 із сімкарткою оператора Київстар НОМЕР_12 , повернути ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Мобільний телефон марки Samsung Galaxy A54 IMEI1: НОМЕР_13 ; IMEI2 НОМЕР_14 із сім карткою оператора Київстар НОМЕР_15 , повернути власнику;

Мобільний телефон марки "Realme" моделі "Х2 Рro", IMEI1 НОМЕР_16 IMEI2 НОМЕР_17 , із сімкарткою оператора Київстар НОМЕР_18 , повернути власнику;

Мобільний телефон марки Samsung Galaxy S24 IMEI1: НОМЕР_19 ; IMEI2 НОМЕР_20 із сімкарткою оператора Київстар НОМЕР_18 , повернути власнику;

Мобільний телефон марки ZTE моделі 9046 IMEI1: НОМЕР_21 ; IMEI2 НОМЕР_22 із сімкарткою оператора Київстар НОМЕР_23 , повернути власнику.

Скасувати арешт вищевказаних речових доказів, згідно ухвали слідчого судді Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10.01.2025 року.

Вилучені речові докази знаходяться в камері зберігання речових доказів ВП №1 (м.Сторожинець) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області за адресою м. Сторожинець вул. Б. Хмельницького 45 Чернівецького району.

Скасувати арешт транспортного засобу марки BMW моделі 320D з номерним знаком НОМЕР_1 , власником якого, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_24 , є ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького Апеляцiйного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сторожинецького районного суду ОСОБА_1