Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №644/2174/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/2174/25

Провадження № 1-кп/644/124/26

13.07.2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221100000047 від 09.01.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Шевченкове, Шевченківського району, Харківської області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15.04.2024 по справі № 644/2002/24 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керуванням транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Однак ОСОБА_5 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.04.2024, яка набрала законної сили 26.04.2024, та будучи ознайомлений з нею належним чином, ігноруючи виконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст.129-1 Конституції України, в частині обов`язковості судових рішень, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч вищевказаного судового рішення, яким його позбавлено права керувати транспортними засобами, вчинив дії щодо умисного невиконання вказаної постанови суду за наступних обставин.

02.01.2025 близько 16:00 год., ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом ВАЗ з д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по вулиці Васильківського (колишня Медвєдєва) в сел. Шевченкове, Куп`янського району Харківської області, де був зупинений працівниками СРПП ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, які винесли відносно останнього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ББА

№ 108922 за ч.1 ст.126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом

особою, яка не має при собі реєстраційний документ на транспортний засіб.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.382 КК України не визнав, вказав, що 02.01.2025 року ввечері відвозив відремонтований автомобіль військовим, разом з ним в автомобілі перебували двоє цивільних знайомих – ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які перебували в алкогольному сп`янінні. Під час руху на автомобілі їх почала наздоганяти поліція та зупинила, він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, після чого його доставили до відділу поліції, де він перебував три години, склали протокол та він пішов додому. 15.04.2024 року він керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу, за даним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення, під час розгляду якого він перебував в суді та був обізнаний зі стягненням яке на нього накладено, а саме 17000 грн. штрафу та позбавлення права керування на 1 рік. Вказав, що протягом року, на який його позбавлено права керування лише один раз сів за кермо автомобіля, при цьому вказав про обізнаність зі стягненням у виді позбавлення права керування, необхідність таких дій викликана тим, що треба було доставити машину. При цьому, обвинувачений вказав, що не підлягає кримінальній відповідальності за ч.1 ст.382 КК України, оскільки за фактом керування транспортним засобом під час періоду у який його позбавлено права керуванням транспортним засобом складено постанову за ст.126 КУпАП, а тому вважає, що відповідальність за ч.1 ст.382 КК України створює подвійну відповідальність.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення-злочину об`єктивно підтверджується сукупністю достатніх та незаперечних доказів, досліджених під час судового розгляду, а саме:

Свідок ОСОБА_9 , яка є матір`ю обвинуваченого, в судовому засіданні вказала, що за адресою їх проживання приходили сповіщення з суду, документи про накладення штрафів, всі ці сповіщення вона передавала синові. Її син ОСОБА_5 не має посвідчення водія та не отримував його. Вона також відвідувала судові засідання щодо свого сина проте, не всі. Вказала, що сплачує штрафи, які накладалися на її сина, оскільки останній не працює. Штраф у розмірі 17000 грн. сплатила за реквізитами добровільно, інші штрафи сплачувались через виконавчу службу. Про наявність постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 , якою ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу 17000 грн. та позбавленням права керування транспортним засобами обізнана. Кому належить автомобіль, яким керував ОСОБА_5 не знає, сідав за кермо щоб поїхати придбати запчастини, оскільки її син займається ремонтом машин. Останній раз її син сідав за кермо 02.01.2025 року.

Свідок ОСОБА_10 , поліцейський ІНФОРМАЦІЯ_4 , в судовому засіданні вказав, що знає ОСОБА_5 , у січні 2025 року був на чергуванні, під час патрулювання був зупинений ОСОБА_5 , який керував автомобілем ВАЗ 2104 під час спілкування у останнього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та встановлено, що протягом року його було позбавлено права керуванням у зв`язку з чим складено постанову за ч.ч.1,4 ст.126, ч.1 ст.121 КУпАП та протокол за ст.130 КУпАП. Зазначив, що ОСОБА_5 був разом з другом, обвинуваченого було відсторонено від керування автомобілем та вони з другом пішли пішки, матеріали щодо ОСОБА_5 складені в приміщенні відділу поліції.

Свідок ОСОБА_11 поліцейський ІНФОРМАЦІЯ_4 , в судовому засіданні вказав, що знає ОСОБА_5 як місцевого мешканця, взимку 2025 року під час чергування зупинили автомобіль ВАЗ, який рухався та не виконував вимогу про зупинку, за кермом вказаного авто був ОСОБА_5 та пасажир (місцевий мешканець). Запропонували надати документи на автівку та посвідчення водія. ОСОБА_5 не мав посвідчення водія. Під час спілкування у ОСОБА_5 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, запропонували пройти огляд на місці зупинки або в медичному закладі, на що ОСОБА_5 відмовився. Перевіркою виявлено наявність на той час постанов та складення протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП у зв`язку з даними подіями складено відносно ОСОБА_5 протокол за ч.2 ст.130 КУпАП та постанови за ст.ст.121, 126 КУпАП, відсторонено ОСОБА_5 від керування.

Крім показів свідків, вина обвинуваченого підтверджується письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду.

Постановою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.04.2024 року по справі № 644/2002/24, якою ОСОБА_5 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Згідно вказаної постанови ОСОБА_5 був присутній в судовому засіданні під час розгляду даної справи, вину визнав та не заперечував обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу місця проживання ОСОБА_5 , яке містило копію постанови від 15.04.2024 року по справі № 644/2002/24, отримане 03.09.2024 року.

Запитом в порядку ст.93 КПК України на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 по кримінальному провадженню № 12025221100000047 від 09.01.2025 від 13.01.2025 року, на виконання якого надані: 1) постанова серії ББА № 108922 від 02.01.2025 року якою на ОСОБА_5 накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.126 та ч.1 ст.121 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425 грн. Згідно вказаної постанови 02.01.2025 року о 17:20 год. в АДРЕСА_2 водій ОСОБА_5 керував авто ВАЗ 2104, д.н.з. НОМЕР_1 , у якого відсутній передбачений конструкцією грязе захисні фартухи і бризговики, та не мав при собі реєстраційного документу на транспортний засіб. 2) протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 211331 від 02.01.2025 року, відповідно до якого 02.01.2025 року о 17:20 год. в АДРЕСА_2 , водій ОСОБА_5 керував транспортним засобом ВАЗ 2104, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та в медзакладі відмовився, порушення вчинене повторно протягом року, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП. 3) актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд ОСОБА_5 не проводився у зв`язку з відмовою. 4) направленням до ІНФОРМАЦІЯ_5 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відносно ОСОБА_5 від 02.01.2025 року, огляд не проводився у зв`язку з відмовою.

Протоколом огляду речей від 07.02.2025 року, а саме компакт диску DVD-R з відеофайлами під назвами « ОСОБА_5 зупинка авто» та « ОСОБА_5 ст.130 ч.2 КУпАП», оглядом яких встановлено рух автомобіля ВАЗ, номерний знак НОМЕР_1 о 17:22 год. 02.01.2025 року та його зупинку працівника поліції, встановлено особу водія – ОСОБА_5 за допомогою застосунку «Дія», якому повідомлено про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та працівниками поліції запропоновано пройти огляд на місці зупинки або в ІНФОРМАЦІЯ_6 , на що ОСОБА_5 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Постановою про визнання речовим доказом від 07.02.2025 року DVD-R диску, на якому наявні відео файли з назвами « ОСОБА_5 зупинка авто» та « ОСОБА_5 ст.130 ч.2 КУпАП».

Відомостями ІНФОРМАЦІЯ_7 від 22.01.2025 року, згідно яких перевіркою відомостей, що містяться у Автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено те, що виконавчого провадження де боржником є ОСОБА_5 , якого визнано винним за поставною ІНФОРМАЦІЯ_3 , 15.04.2024 року за ч.1 ст.130 КУпАП на виконанні не перебуває.

Квитанцією від 06.05.2024 року про сплату ОСОБА_5 адміністративного штрафу у розмірі 17000 грн. за протоколом ААД № 0142623.

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_8 справа №646/811/25 від 03.02.2025 року про тимчасовий доступ до документів (матеріалів судової справи № 644/2002/24, протоколом тимчасового доступу до документів від 18.02.2025 року на виконання вказаної ухвали слідчого судді, згідно якого слідчому надано доступ до матеріалів судової справи № 644/2002/24 від 15.04.2024 року та видано копію постановим, супровідний лист та повідомлення про вручення поштового відправлення на 4 аркушах.

Стороною захисту надані наступні докази, що на думку захисника виключають вину ОСОБА_5 :

Постанова ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.03.2025, за ч. 2 ст. 130 КУпАП (справа № 644/223/25), відповідно до якої ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Квитанція від 13.03.2025 року про сплату адміністративного штрафу в сумі 34000 грн. за постановою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.03.2025, за ч. 2 ст. 130 КУпАП (справа № 644/223/25).

Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ББА № 1089226 від 02.01.2025 винесеної о 17:40, за ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 3776806 від 02.01.2025 винесеної о 17:57, за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Постанова про відкриття виконавчого провадження № 77575260 від 21.03.2025 за постановою № ЕНА № 3776806 від 02.01.2025 про стягнення на користь держави з ОСОБА_5 штрафу у розмірі 40800 грн..

Квитанція про сплату адміністративного штрафу в сумі 45634,80 грн. за постановою серії ЕНА № 3776806 від 02.01.2025 у виконавчому провадженні № 77575260.

Постанова про відкриття виконавчого провадження № 77576130 від 21.03.2025 за постановою № ББА № 108922 від 02.01.2025 року про стягнення штрафу в розмірі 850 грн. га користь держави з ОСОБА_5 .

Квитанція про сплату адміністративного штрафу в сумі 1255,70 грн. за постановою серії ББА № 1089226 від 02.01.2025 у виконавчому провадженні № 77576130.

Постанова про закриття виконавчого провадження № 77575260 від 30.07.2025; Постанова про закриття виконавчого провадження № 77576130 від 30.07.2025.

Відповідь за № 381789-2025 від 25.12.2025 ІНФОРМАЦІЯ_9 на адвокатській запит, відповідно до якої на протязі 2024 – 2025 років ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був неодноразово притягнутий співробітниками поліції до адміністративної відповідальності за наступними статтями:- 12.02.2024 відділом поліцейської діяльності № 1 Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області складено протокол серії ВАВ № 555238 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП із накладеним стягненням у виді штрафу 340 грн.;- 12.02.2024 ІНФОРМАЦІЯ_10 складено протокол серії ВАВ № 555236 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП із накладеним стягненням у виді штрафу 51 грн.;- 14.03.2024 ІНФОРМАЦІЯ_10 складено протокол серії ААД № 14262 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАп із накладеним стягненням у виді штрафу 17000 грн.; - 13.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_10 складено протокол серії ВАД № 199746 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.178 КУпАП із накладеним стягненням у виді штрафу 119 грн.; - 02.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_10 винесено постанову серії ББА № 108922 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП із накладеним стягненням у виді штрафу 425 грн.; - 02.01.2025 відділом поліцейської діяльності № 1 Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській винесено постанову серії ЕНА № 3776806 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 126 КУпАП із накладеним стягненням у виді штрафу 20400 грн.; - 02.01.2025 відділом поліцейської діяльності № 1 Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській складено протокол серії ЕПР1 № 211331 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП із накладеним стягненням у виді штрафу 34000 грн.

Кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 382 КК України настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України включає в себе, зокрема повне ігнорування судового рішення, що набрало законної сили.

З суб`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується прямим умислом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Положеннями ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Обвинувачений ОСОБА_5 , будучи допитаним в судовому засіданні свою вину не визнав проте пояснив, що він був обізнаний з постановою суду, якою його було позбавлено права керувати транспортними засобами, однак не заперечував і того, що все ж сідав за кермо та порушував правила дорожнього руху, за що 02.01.2025 року був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Доводи сторони захисту щодо виключення вини ОСОБА_5 на підтвердження чого надані докази щодо сплати адміністративних штрафів та закриття виконавчих проваджень відкритих на підставі постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, суд вважає неспроможними, оскільки обвинуваченому інкриміновано умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили в частині позбавлення права керування транспортними засобами, що було проігноровано ОСОБА_5 , який достеменно знав про застосовані постановою суду терміном на 1 рік обмеження щодо керування транспортними засобами.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_5 не отримував посвідчення водія суд не приймає з урахуванням наступного.

Відповідно до положень ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня

1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).

Таким чином, стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної статті КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Щодо доводів сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не наданий оригінал диску з відеозаписами, який не засвідчений належним чином та не отриманий у спосіб передбачений КПК України суд вказує наступне.

Згідно із ч.ч.1,3 ст.99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Матеріальний носій – лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Долучений до матеріалів провадження як речовий доказ DVD-диск з відеозаписами обставин подій був виготовлений у зв`язку з необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу.

Таким чином, записаний на оптичний диск – носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документа.

Така позиція узгоджується із судовою практикою, де аналогічна правова позиції викладена в постанові Касаційного кримінального суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 677/2040/16-к (провадження № 51-5738км19).

Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Згідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 86 КПК України зазначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до положень ч.2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Ст. 245-1 КПК України визначає, що зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису полягає в одержанні слідчим, прокурором від особи, яка є власником або володільцем відповідних приладів або засобів, необхідних для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, копій фото- або кінозйомки, відеозапису, здійснених у публічно доступних місцях, у тому числі в автоматичному режимі, за виключенням місць, що відносяться до приватних помешкань осіб.

Зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису здійснюється на підставі постанови слідчого, прокурора та, за необхідності, за участю спеціаліста.

У цьому провадженні слідчий відділення № 3 СВ Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_12 звернулася з запитом в порядку ст. 93 КПК до начальника ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_13 про надання відеозаписів з відео реєстратора автомобіля «Renault Duster», д.н.з НОМЕР_2 , та відеозаписів із бодікамер поліцейських ІНФОРМАЦІЯ_4 , які 02.01.20256 року складали адміністративні матеріали відносно ОСОБА_5 за ч.2 ст.130 КУпАП. На виконання вказаного запиту, супровідним листом від 16.01.2025 року було направлено в тому числі диск DVD-R диск із відео файлами.

Положеннями ст. 245-1 КПК урегульовано порядок одержання слідчим, прокурором показань технічних приладів та технічних засобів від особи, яка є власником або володільцем таких приладів або засобів. Ураховуючи положення ст. 93 КПК, а також те, що володільцем відеозапису є ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з чим законодавством не передбачено обов`язку отримання таких доказів виключно на підставі постанови слідчого чи прокурора, а тому суд не вбачає підстав для визнання його недопустимим доказом.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 керував транспортним засобом, достовірно знаючи про наявність постанови суду, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, яка набрала законної сили. У той же час цей, оскільки ОСОБА_5 , будучи ознайомленим з вказаною постановою суду, не виконав її, то зазначене свідчить про умисне ухилення останнього від її виконання, що і є однією з форм невиконання судового рішення в розумінні ч. 1 ст. 382 КК України.

Відповідно до положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Зазначені вище докази сторони обвинувачення є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності є достатніми та перебувають у взаємозв`язку між собою, доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Так, ч.1 ст. 382 КК України передбачена кримінальна відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Положеннями ч. 1 ст. 2 КК передбачено, що підставою для настання кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Складом кримінального правопорушення визнається сукупність закріплених у законі України про кримінальну відповідальність ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається кримінальним правопорушенням.

Так судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_5 керував транспортним засобом, достовірно знаючи про наявність постанови суду, якою його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, яка набрала законної сили. ОСОБА_5 , будучи ознайомленим з вказаною постановою суду, умисно не виконував її.

Дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 382 КК України, умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, є умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, і означає повне його ігнорування, та проявляється і в перешкоджанні виконанню судового рішення, що набрало законної сили, яке полягає в активній протидії його виконанню.

Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, може бути фізична особа, не на користь якої ухвалено рішення суду та яку зобов`язано вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Обвинувачений ОСОБА_5 є особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, тобто судом на нього покладено обов`язок утриматись від таких дій протягом визначеного судом строку.

Вказана обставина була встановлена як органом досудового розслідування, так і судом під час розгляду справи, та ніким не оспорювалася.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Положеннями ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Обвинувачений ОСОБА_5 , будучи обізнаним про наявність відносно нього постанови суду, якою його було позбавлено права керування транспортними засобами, проте всупереч судовому рішенню здійснював керування транспортним засобом і був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що, на думку суду, свідчить про умисне ухилення останнього від виконання постанови суду, що є однією з форм невиконання судового рішення як підстави для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК.

Основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК є інтереси правосуддя в частині забезпечення повного і своєчасного виконання судового рішення. Об`єктом правопорушення, передбаченого статті 126 КУпАП, є суспільні відносини у сфері безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту. Таким чином, суспільні відносини, які охороняються законом про кримінальну відповідальність, не є ідентичними, тому доводи сторони захисту в частині подвійної відповідальності не є спроможними.

В постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 08.02.2023 у справі № 464/4690/20 Верховний Суд прийшов до переконання, що особа, яку позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік, зобов`язана утриматися від керування транспортними засобами протягом визначеного судом строку.

Отже, дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.1 ст.382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, не працює, має постійне місце проживання та реєстрації.

Обставин які пом`якшують покарання ОСОБА_5 відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 66 КК України, та обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до вимог, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст.ст. 50,65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ч. 5 ст. 12 КК України є нетяжким злочином, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу винного, наведені вище, у зв`язку з чим суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді штрафу в межах санкції статті, передбаченої ч.1 ст. 382 КК України.

Підстав для застосування вимог ст.ст.69,75 КК України судом не встановлено.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався, підстав для його обрання суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлено. Процесуальних витрат по кримінальному провадженню немає.

Речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. (сімнадцять тисяч).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: