Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №631/861/26 — Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/861/26

провадження № 3/631/381/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Нововодолазьким РС ГУДМС України в Харківській області 26 грудня 2013 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області від Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області для розгляду по суті надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 .

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 261090, складеного 12 червня 2026 року поліцейським офіцером громади Берестинського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8, убачається, що 12 червня 2026 року близько 14 години 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , мати - громадянка ОСОБА_1 ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме: було брудно в будинку, не купані діти, діти не забезпечені продуктами харчування, мати перебувала в стані алкогольного сп`яніння, не займається вихованням та лікуванням дітей.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як неналежне виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення належних умов життя неповнолітніх дітей.

ОСОБА_1 у судові засідання, що були призначені на 07 липня 2026 року та 13 липня 2026 року не з`являлась, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином у відповідності до приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення за адресою місця проживання, що зазначена у протоколі, а також шляхом направлення судових повісток про виклик в електронному вигляді на номер мобільного телефону, який зазначений у протоколі та заяві про отримання судових повісток в електронному вигляді від 12 червня 2026 року. Так, згідно довідки про доставку SMS на мобільний номер телефону ( НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 отримала судову повістку на 07 липня 2026 року - 02 липня 2026 року о 13 годині 58 хвилин, на 13 липня 2026 року - 09 липня 2026 року о 10 годині 01 хвилину.

Про поважність причин своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомляла, клопотань про відкладення розгляду справи чи пояснень по суті справи на адресу суду не надсилала.

З цього приводу суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п`ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому частина 2 статті 38 Кодексу України про адміністративні визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить три місяця з дня вчинення правопорушення.

У даній справі суддя виходить з того, що особою, яка притягається до адміністративної відповідальності на власний розсуд використано процесуальні права. Також ОСОБА_1 не повідомляла суд будь-яким способом про бажання брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Отже, обставини неявки у судове засідання ОСОБА_1 , якій було достовірно відомо про дату, час та місце проведення судового засідання, а також про те, що відносно неї складений протокол про адміністративне правопорушення, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення нею своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, строки розгляду якої, обмежено законодавством.

З огляду на що, виходячи з вище зазначених правових норм та беручи до уваги те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у її відсутність, адже (з огляду на викладене в сукупності) розгляд суддею/судом цієї справи за відсутності указаної сторони здійснюється на підставі загальних засад і відповідає конституційному принципу верховенства права. Це не призведе до обмежень прав і свобод людини і громадянина, а забезпечить оперативний і об`єктивний судовий контроль на виконання завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначених у статті 1 вказаного Кодексу. Тим більше, що положення статті 268 Кодексу України про адміністративні не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 184 Кодексу України про адміністративні за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного

Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до приписів частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписами частини 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто ухиленні від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя дитини підтверджується сукупністю даних, що містяться в наступних належних та допустимих доказах, безпосередньо досліджених в судовому засіданні, а саме:

протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 261090, складеному 12 червня 2026 року поліцейським офіцером громади Берестинського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8, у якому зафіксовано, що 12 червня 2026 року, близько о 14 годині 30 хвилин, за адресою АДРЕСА_1 , мати - громадянка ОСОБА_1 ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме: було брудно в будинку, не купані діти, діти не забезпечені продуктами харчування, мати перебувала в стані алкогольного сп`яніння, не займається вихованням та лікуванням дітей. Вказаний протокол складений у присутності ОСОБА_1 та містить її короткий особистий підпис з наданням власноручних пояснень «з протоколом згодна». Також викладені у протоколі факти підтверджені підписами свідків: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а. с. 1);

поясненнях ОСОБА_1 від 12 червня 2026 року, яка зазначила, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 разом із своїми дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . 12 червня 2026 року до неї додому приїхали поліцейські та служба у справах дітей з перевіркою, під час якої вона перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Потім їй було зроблено зауваження, що в неї в будинку не прибрано, діти брудні, їсти дітям нічого, вихованням та лікуванням своїх дітей вона не займається. Враховуючи вищезазначене, їй повідомили, що відносно неї буде складений адміністративний протокол за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Обіцяє виправитись (а. с. 2);

копії акту обстеження умов проживання, складеного 12 червня 2026 року комісією у складі: головного спеціаліста Служби у справах дітей ОСОБА_7 , головного спеціаліста Служби у справах дітей ОСОБА_6 , поліцейського офіцеру громади Берестинського районного відділу поліції ОСОБА_12, поліцейського офіцера громади Берестинського районного відділу поліції ОСОБА_8 , інспектора ювенальної поліції ОСОБА_9 , старости ОСОБА_10 , спеціаліста відділу соціального захисту населення ОСОБА_13, у якому зафіксовано, що на підставі усного повідомлення, з метою перевірки умов проживання, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Житло розміщене на 1 поверсі одноповерхового будинку, складається з двох кімнат: житлових кімнат, кухня та коридор. Умови проживання: будинок цегляний, вікна дерев`яні, електропостачання під`єднано, опалення пічне. Під час обстеження в будинку було не прибрано, посуд не помитий, ліжка не застелені, речі розкидані, продуктів харчування в наявності не було. Для виховання дітей створено такі умови: приміщення в антисанітарному стані, діти в брудному одязі, недостатня кількість одягу. За цією адресою проживають без реєстрації: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - мати, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - син, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - дідусь. Стосунки, традиції в сім`ї: на момент обстеження, мати з дідусем були у стані алкогольного сп`яніння, двоє старших дітей не було вдома. Мати безвідповідально ставиться до лікування двох молодших дітей, не дотримується призначень лікарів. Відповідно до актів проведення оцінки рівня безпеки дітей є загроза життю і здоров`ю дітей, незабезпечення дітей належним харчуванням, у матері наявні ознаки алкогольного сп`яніння. Діти були вилучені до Нововодолазької центральної лікарні в дитяче відділення. Вказаний протокол містить підписи членів комісії, а також особистий короткий підпис ОСОБА_1 без будь-яких зауважень (а. с. 3 - 4);

фотоматеріалами (а. с. 12 - 16).

На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Таким чином, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя малолітніх дітей, доведеним, а тому вона підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного проступку, судді не надано.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує таке.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер його вчинення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника, а також наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення ОСОБА_1 у відповідності до статтей 34 та 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддею не встановлено.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 суддя зазначає наступне.

Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.

Перша - репресивно-каральна («штрафна») - полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.

Друга функція - запобіжно-виховна - тісно пов`язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.

Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації.

Відтак, керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень її вини, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, а також наявність на утриманні чотирьох малолітніх дітей, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді попередження, з урахуванням вимог статтей 34 та 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Саме ця міра покарання, на думку судді, буде достатньою для виправлення правопорушника та запобігання вчинення нею нових адміністративних правопорушень.

В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно частини 1 та пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Статтею 7 Закону України № 4695-IX від 03 грудня 2025 року «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3328 гривень 00 копійок.

В зв`язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 665 гривень 60 копійок, - зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9 - 11, 23, 24, 25, 27, 33 - 35, частиною 2 статті 38, статтею 40-1, частиною 1 статті 184, статтями 245, 246, 249 - 252, частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання протягом трьох місяців

Суддя Т. М. Трояновська