Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №953/3611/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 953/3611/26

Провадження № 2/643/6076/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 місто Харків

13.07.2026 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Астаповича О.В.,

за участю секретаря судових засідань Анопрієнко Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 27.03.2026 цивільну справу направлено за підсудністю до Салтівського районного суду міста Харкова.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026, справа розподілена судді Астаповичу О.В.

Ухвалою судді від 29.04.2026 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи без участі, у якій зазначено про підтримання позовних вимог та у якій представник позивача просить їх задовольнити та не заперечує проти винесення заочного рішення суду.

В судові засідання, призначені на 20.05.2026, 16.06.2026 та 09.07.2026 відповідач не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток, про причини неявки в судові засідання суд не повідомив, заяв чи клопотань до суду не подавав.

У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідач не скористався правом подати відзив на позовну заяву.

Судом ухвалено провести розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

ТОВ «Діджи Фінанс» через систему «Електронний суд» звернулось до Київського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 649/980/011521376/17 від 31.08.2017 у розмірі 46137,51 грн., судові витрати в розмірі 2662,40 грн, витрати понесені на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.08.2017 року АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 649/980/011521376/17. За даним кредитним договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання і повернення кредиту, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Таким чином, відповідач уклав кредитний договір № 649/980/011521376/17 від 31.08.2017 з АТ «ОТП БАНК» та відповідачу надано кредитні кошті, відповідно до умов та порядку, визначеному кредитним договором.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст. 526 та ст. 527 ЦК України.

15.03.2024р. між АТ «ОТП БАНК» та позивачем відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №15/03/24 (далі- «Договір факторингу»), відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 649/980/011521376/17 від 31.08.2017 року. Згідно Договору факторингу сума боргу перед позивачем є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 46137,32 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 30450,21 грн; заборгованість за відсотками становить 15687,3 грн; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0 грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн.

У зв`язку з чим позивач звертається до суду з позовом, у якому просить стягнути зазначену заборгованість.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив такі обставини справи.

Так, судом встановлено, що між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний № 649/980/011521376/17 від 31.08.2017, відповідно до якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього.

Сторонами були погоджені, зокрема, такі умови кредитування: сума кредиту, яка була погоджена сторонами 10 000,00 гривень, при щомісячному погашенні суми заборгованості рівними частинами впродовж 12 місяців, процентна ставка 36% на річних, розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01% річних. Всі ніші умови кредитування (зобов`язання по кредитній лінії) визначено в інформаційному листку.

Зазначений договір був укладений в письмовій формі, містить також анкету-заяву до договору, підписаний відповідачем власноруч.

Як вбачається з банківської виписки з рахунка приватного клієнта №649/980/011521376/17 Розрахунковий період: з 31.08.2017 по 15.03.2024, складеної АТ «ОТП БАНК», відповідачем фактично було отримані кредитні кошти у відповідності до умов кредитного договору, також відповідач користувався кредитними коштами банку, але погашення кредиту відбулось не в повному обсязі.

Згідно з банківської виписки та розрахунку АТ «ОТП БАНК», за кредитним договором №649/980/011521376/17 станом на 15.03.2024 була наявна заборгованість відповідача в загальній сумі 46137,51 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 30 450,21 грн, заборгованості за процентами у розмірі 15 687,3 грн, заборгованість за простроченими штрафними процентами 0,00 грн., заборгованість за пенею 0,00 грн.

15.03.2024 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №15/03/24, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 649/980/011521376/17 від 31.08.2017 року. Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №15/03/24, до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», як до нового кредитора перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 649/980/011521376/17 від 31.08.2017 року на загальну суму 46137,51 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, сума заборгованості за договором про надання споживчого кредиту становить наразі таку ж суму, яка була передана позивачу, як новому кредитору за договором факторингу, а саме: 46137,51 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 30450,21 грн; заборгованість за відсотками становить 15687,3 грн.

Зазначений розрахунок не спростований відповідачем.

Суд вважає що позивач довів належними, допустимими та достовірними доказами укладення між первісним кредитором АТ «ОТП БАНК» та відповідачем кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів за зазначеним договором, а також набуття позивачем прав вимоги до відповідача за договором № 649/980/011521376/17 від 31.08.2017.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень, що врегульовано положеннями ст. 77 ЦПК України.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зважаючи на викладене, наявність заборгованості відповідача перед підтверджена належними та допустимими доказами у справі та підлягає стягненню на користь позивача у заявленій в позовній заяві сумі.

Розподіл судових витрат

Що стосується стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, до інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 42649746 від 01.07.2025 укладений між позивачем та адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем, акт на підтвердження факту надання правничої допомоги від 27.11.2025 підписаний між позивачем та адвокатом Білецьким Б.М., відповідно до якого загальна вартість наданих послуг складає 7000,00 грн., в якому визначено, що оплата юридичних послуг виконавця здійснюється клієнтом у повному обсязі при підписанні відповідного акту.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18 та ін.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує те, що публічний інтерес до справи відсутній; справа належить до категорії незначної складності; має невелику ціну позову; справу розглянуто у порядку спрощеного провадження; правові позиції у цій категорії справ усталені, а також ту обставину, що зазначений позов подано представником позивача Романенко М.Е. через систему «Електронний суд», а не адвокат витрати на котрого заявлено до стягнення. В матеріалах позовної заяви відсутні будь які документи за підписом адвоката, таким чином фактичне залучення адвоката Білецького Б.М., а не деклароване, не підтверджується документами, які додані до позовної заяви.

Отже, у задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу слід відмовити за недоведеністю.

При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 2662 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263 265, 268, 280 282 ЦПК України, суд-

ухвалив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за Кредитним договором № 649/980/011521376/17 від 31.08.2017 у розмірі 46137 (сорок шість тисяч сто тридцять сім) гривень 51 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 30450,21 грн.; заборгованість за відсотками становить 15687,3 грн.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ 42649746) судовий збір у розмірі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривень 40 копійок.

5. Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

6. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

7. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

8. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

9. Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ 42649746, IBAN НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», МФО 334851);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення виготовлено 13.07.2026.

Суддя О.В. Астапович