Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №639/2116/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

13.07.2026

Справа №639/2116/26

Провадження № 1-КП/639/251/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/2116/26 (в ЄРДР №12026221210000056 від 20.01.2026) за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Пісочин Харківського району Харківської області, українки, громадянки України, з неповною вищою освітою, розлученої, маючої на утриманні малолітню дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судимої – 04 травня 2026 року Основ`янським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком на 3 роки, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор – ОСОБА_5 ,

обвинувачена – ОСОБА_3 ,

захисник – ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в :

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

Постановою судді Основ`янського районного суду м. Харкова ОСОБА_7 від 26.08.2025 (справа №646/7447/25, провадження №3/646/2252/25), яка набрала законної сили 08.09.2025, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушеннь, передбаченого ч. 7 ст. 121, ч. 5 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років. Про рішення суду була достовірно обізнана.

Незважаючи на це, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, будучи обізнаною про наявність вказаної постанови Основ`янського районного суду м. Харкова від 26.08.2025, з метою невиконання рішень суду в частині позбавлення його права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 11.09.2025 о 01 годині 00 хвилин, о 02 годині 04 хвилин будучи позбавленою права керувати транспортними засобами, керувала автомобілем AUDI Q5 з реєстраційним номером НОМЕР_1 рухалася по вул. Планова, 50А, в м. Харкові, де була зупинена екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 450062 від 11.09.2025 року, серії ЕПР1 № 450088 від 11.09.2025 року, серії ЕПР1 № 450075 від 11.09.2025 року, серії ЕПР1 № 450086 від 11.09.2025 року, за результатом розгляду яких Новобаварським районним судом м. Харкова винесено постанову від 06.10.2025 (справа № 639/6980/25, провадження № 3/639/1825/25, 3/639/1826/25,3/639/1827/25, 3/639/1828/25), якою ОСОБА_3 визнано винною у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, ч.1 ст.130 КУпАП.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, будучи обізнаною про наявність вказаної вище постанови Основ`янського районного суду м. Харкова від 26.08.2025 та з метою невиконання рішень суду в частині позбавлення її права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 29.09.2025 о 23 годині 40 хвилин, будучи позбавленою права керувати транспортними засобами, керувала автомобілем Fiat Scudo з реєстраційним номером НОМЕР_2 , рухалася по проспект Любові Малої, 47 в м. Харкові, де була зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 468914 від 30.09.2025 ч. 5 ст. 126 КУпАП, за результатом розгляду якого Новобаварським районним судом м. Харкова винесено постанову від 03.10.2025 (справа №639/7532/25, провадження № 3/639/1907/25), якою ОСОБА_3 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а також протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 468899 від 30.09.2025 ч. 2 ст. 130 КУпАП, за результатом розгляду якого Новобаварським районним судом м. Харкова винесено постанову від 04.10.2025 (справа №639/7534/25, провадження № 3/639/1909/25), якою ОСОБА_3 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, будучи обізнаною про наявність вказаної вище постанови Основ`янського районного суду м. Харкова від 26.08.2025 та з метою невиконання рішень суду в частині позбавлення її права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 21.10.2025 о 23 годині 52 хвилин, будучи позбавленою права керувати транспортними засобами, керувала автомобілем Peugeot RCZl з реєстраційним номером НОМЕР_3 , рухалася по вул. Полтавський Шлях 179-б в м. Харкові, де була зупинена екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 490276 від 22.10.2025 та ЕПР № 1 490265 від 22.10.2025 ч. 2 ст. 130, ч.5 с.126 КУпАП, за результатом розгляду якого Основ`янським районним судом м. Харкова винесено постанову від 11.12.2025 (справа №646/11201/25, провадження № 3/646/3000/25), якою ОСОБА_3 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпА, ч. 5 с.126 КУпАП.

Отже, внаслідок умисних, протиправних дій ОСОБА_3 постанова Основ`янського районного суду м. Харкова від 26.08.2025 (справа №646/7447/25, провадження 3/646/2252/2025), яка набрала законної сили 08.09.2025, не була останньою виконана в частині позбавлення його права керування транспортними засобами строком на 5 років, що порушило один із основних принципів судочинства - обов`язковість судових рішень.

ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала повністю та пояснила, як скоїла його при вищезазначених обставинах, вона не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті. Зокрема, ОСОБА_3 підтвердила, що, будучи обізнаною про позбавлення її постановою Основ`янського районного суду м. Харкова від 26.08.2025 права керування транспортними засобами на строк 5 років, все одно сідала за кермо та керувала: 11.09.2025 автомобілем AUDI Q5 з реєстраційним номером НОМЕР_4 по вул. Планова, 50А, в м. Харкові; 29.09.2025 о 23 годині 40 хвилин автомобілем Fiat Scudo з реєстраційним номером НОМЕР_2 по проспект Любові Малої, 47 в м. Харкові, 21.10.2025 о 23 годині 52 хвилин автомобілем Peugeot RCZl з реєстраційним номером НОМЕР_3 по вул. Полтавський Шлях 179-б в м. Харкові, де кожен раз її зупиняли працівники патрульної поліції та складали відносно неї відповідні протоколи.

Свої дії ОСОБА_3 піддала критичній оцінці, висловила жаль щодо скоєного. Водночас ОСОБА_3 просила не позбавляти її волі, посилалась на наявність на утриманні малолітньої доньки, яку вона виховує самостійно, вказувала, що зробила висновки для себе та більше протиправної поведінки допускати не буде, та зазначила, що працює неофіційно у магазині квітів, має дохід, який забезпечує їй можливість сплатити штраф, якщо їй його буде призначено.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Обвинувачена ОСОБА_3 вважала недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які нею не оспорюються.

Цю позицію також висловили прокурор та захисник.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченою ОСОБА_3 своєї вини, а також, що вона не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченою змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченої, суд розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням доказів, що характеризують особу ОСОБА_3 ..

ІV. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченою ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що її вина в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України), є доведеною. Дії обвинуваченої ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанов суду, що набрали законної сили.

V. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, мотиви суду при призначенні покарання

Перевіркою даних про особу обвинуваченої ОСОБА_3 встановлено, що вона раніше судима – 04 травня 2026 року Основ`янським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком на 3 роки; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; розлучена, має на утриманні малолітню доньку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку виховує самостійно; офіційно не працевлаштована; має місце реєстрації та постійне місце проживання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самою обвинуваченою, так і іншими особами; враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним нетяжким злочином; кількість епізодів злочинної діяльності; відношення обвинуваченої до скоєного кримінального правопорушення, його конкретні обставини; особу винної, її молодий вік та наявність на утриманні малолітньої дитини; обставину, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, у частині другій статті 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 (справа № 298/95/16)

При цьому обставин, які б явно свідчили, що призначення ОСОБА_3 покарання, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, у виді штрафу буде неправомірним та недостатнім для забезпечення мети покарання ОСОБА_3 прокурором не доведено.

При цьому ОСОБА_3 зазначила про можливість виконання нею такого покарання, з урахуванням її майнового стану, зокрема, наявності місця роботи без офіційного працевлаштування.

Щодо наявної судимості, то кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_3 засуджена вироком Основ`янського районного суду м. Харкова від 04.05.2026, було скоєно нею після кримінального правопорушення, що є предметом даного судового розгляду, та їй за нього призначено покарання, тобто вона вже зазнала заходи державного примусу за скоєне, а тому вочевидь, з урахуванням принципів справедливості та індивідуалізації покарання, наявність цієї судимості не може мати визначального значення при призначенні ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 382 КК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що досягнення цілей покарання щодо ОСОБА_3 в цілому на теперішній час можливе шляхом призначення їй покарання у виді штрафу в межах санкцій ч. 1 ст. 382 КК України, яке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої тапопередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень.

Стосовно вироку Основ`янського районного суду м. Харкова від 04.05.2026, то з урахуванням висновків, викладених в постановах об`єднаної палати ККС ВС від 15 лютого 2021 року у справі № 760/26543/17 та від 01 квітня 2024 року у справі № 183/6854/20, а також постанові ККС ВС від 12 березня 2025 року у справі № 755/2715/24, він має виконуватися самостійно, адже покарання у виді штрафу ОСОБА_3 належить відбувати реально, а за вироком Основ`янського районного суду м. Харкова від 04.05.2026 її звільнено від покарання на підставі ст. 75 КК України, тому положення ч. 4 ст. 70 КК України в цьому випадку не застосовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч грн. 00 коп.).

Вирок Основ`янського районного суду м. Харкова від 04.05.2026, за яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі й на підставі положень ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, виконувати самостійно.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченій, її захиснику та прокурору.

Роз`яснити обвинуваченій право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1