Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №638/8401/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/8401/26

Провадження № 2/638/7502/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд стягнути з відповідача половину сплаченої ним суми за квартплату та послуги з електроенергії, опалення та постачання гарячої води, за період з 2023 по 2025 рік, у розмірі - 36359,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 2002 року до серпня 2023 року. З моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства, а саме з липня 2020 року і до теперішнього часу відповідачка фактично проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Власником квартири є матір позивача ОСОБА_4 . Остання є пенсіонером, доходів не має, тому позивач сплачував комунальні послуги за вищевказану квартиру за даний період у загальному розмірі 72718,15 грн.

На підставі ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 4 ст. 554 ЦК України, позивач вважає, що виконав солідарний обов`язок та має право зворотної вимоги до відповідачки на половину сплаченої ним суми на оплату житлово-комунальних послуг, тобто у розмірі 36359,07 грн.

Позивач надсилав відповідачу претензію на вказану суму, проте відповідач відповіді на претензію не надала, претензію не виконала, що стало підставою звернення до суду з цим позовом.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подала, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 23 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

У судове засідання сторони не з`явилися, про судове засідання повідомлені належним чином. Позивач просив справу розглянути за його відсутністю. Відповідач причини неявки суду не повідомила, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталася.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 01 липня 2020 року і дотепер зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 22 квітня 2026 року, а також відомостями паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 від 30.04.2009.

Довідкою ОСББ «ЖК ГРАНД» від 11.12.2025 підтверджується, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.07.2020 по теперішній час.

Власником вказаної квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав №34518558 від 16.06.2012 року, Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №б/н від 23.03.2012 року; технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_3 (інвентаризаційна справа №88946).

Згідно з Довідкою ОСББ «ЖК ГРАНД» від 18.12.2025 за квартиру АДРЕСА_3 , в якій проживає ОСОБА_2 , з 01.07.2020 по теперішній час проводить оплату квартплати (внесок на утримання будинку) ОСОБА_1 .

Платіжними інструкціями № 0.0.3193488274.1 від 12.09.2023 на суму 1306,98 грн та № 0.0.3288877611.1 від 07.11.2023 на суму 1380,52 грн підтверджується сплата ОСОБА_4 на рахунок ОСББ «ЖК ГРАНД» вартості житлово-комунальних послуг у розмірі 2687,50 грн.

Платіжними інструкціями у кількості 42 прим. підтверджується сплата платником ОСОБА_1 протягом серпня 2023 року – грудня 2025 року на рахунки ОСББ «ЖК ГРАНД», КП «Харківські теплові мережі», ПрАТ «Харківенергозбут» вартості житлово-комунальних послуг у розмірі 70030,65 грн.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується відомостями паспорту громадянина України на його ім`я, серія НОМЕР_2 від 03.07.1998.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор, у зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ст. 541 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Системний аналіз цитованих норм дає підстави стверджувати, що власник квартири, як особа зобов`язана утримувати належне їй майно, та зареєстровані у квартирі особи, як споживачі житлово-комунальних послуг, є солідарними боржниками у зобов`язання зі сплати вартості житлово-комунальних послуг.

Відтак, у разі виконання одним із боржників солідарного обов`язку зі сплати вартості таких послуг, він набуває права на зворотну вимогу до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі досліджених та оцінених доказів судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є солідарними боржниками у зобов`язанні з оплати житлово-комунальних послуг, нарахованих за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки у ОСОБА_4 , як у власника майна, такий обов`язок виник безпосередньо зі ст. 322 ЦК України, а у ОСОБА_2 – з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

При цьому, ОСОБА_1 не є солідарним боржником у цьому зобов`язанні в розумінні ст. 543 ЦК України, оскільки не є ані співвласником майна, ані фактичним споживачем послуг, що свідчить про відсутність у нього обов`язку зі сплати житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 528 ЦК України врегульовано питання щодо виконання обов`язку боржника іншою особою. Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Водночас, суд зауважує на обов`язкові умові застосування ст. 528 ЦК України – виключно боржник наділений правом покласти виконання зобов`язання на іншу особу. При цьому, ст. 528 ЦК України не передбачає виникнення у такої особи права регресу до боржника.

Матеріали справи не містять доказів того, що виконання солідарного обов`язку на ОСОБА_1 було покладене відповідачем ОСОБА_2 в порядку ч. 1 ст. 528 ЦК України.

Відтак, добровільне виконання ОСОБА_1 обов`язку солідарного боржника - своєї матері ОСОБА_4 не зумовлює виникнення у нього права регресу ані до ОСОБА_4 , ані до ОСОБА_2 відповідно до ч. 1 ст. 544 ЦК України.

Крім того, суд враховує, що однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Складовою принципу добросовісності є заборона суперечливої поведінки.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 127/12240/22, безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що у ОСОБА_1 не був солідарним боржником і в нього не було відповідно до закону обов`язку зі сплати житлово-комунальних послуг, нарахованих за адресою: АДРЕСА_1 . Доказів того, що на позивача такий обов`язок було покладено будь-ким із боржників в порядку ст. 528 ЦК України матеріали справи також не містять. Водночас, будучи обізнаним про відсутність такого обов`язку, ОСОБА_1 виконував його (як зазначено у позові – за свою матір ОСОБА_4 , яка є пенсіонером та не має достатнього доходу), в тому числі за солідарного боржника ОСОБА_2 , а тому поведінка позивача є суперечливою, оскільки він не був зобов`язаний сплачувати вартість житлово-комунальних послуг за ОСОБА_2 , проте він здійснював ці платежі протягом тривалого часу, регулярно, а тому вимога про повернення половини таких коштів, тим більше без передбаченої законом підстави, є вочевидь суперечливою та недобросовісною.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 36359,07 грн у зв`язку з їх необґрунтованістю.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 131, 141, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 13 липня 2026 року.

Суддя І.П. Латка