Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №504/1935/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/1935/26

Номер провадження 1-кп/504/536/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 рокус-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області:

у складі головуючого судді – ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , законного представника потерпілого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 розглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що внесене до ЄРДР за №12026161200000057 від 23.01.2026 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одружений, проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

22.01.2026 приблизно о 17:50 годині, водій ОСОБА_6 приступив до керування автомобілем марки «Toyota Corolla» реєстраційний номер « НОМЕР_2 », та грубо порушив пункти: 1.5., 2.3. (б), 4.16, 12.3, 12.4 та 18.1 Правил, які зобов?язують водія:

п. 1.5. - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров?ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3. - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов?язаний: 6) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п.4.16 «Пішохід має право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами»;

п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об?єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об?їзду перешкоди». п. 12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год»;

п. 12.9 б). «Водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4.»;

п. 18.1. «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидксть та зупинитися зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Порушення вищевказаних Правил виразились в тому, що в зазначений день та час, водій ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Toyota Corolla» реєстраційний номер « НОМЕР_3 », здійснюючи рух по автодорозі сполученням Одеса-Південне в межах с. Нова Дофінівка Одеського району Одеської області, наближаючись до регульованого перехрестя автодороги M-28 на 10-му кілометрі + 100 метрів, де організовано двосторонній рух транспортних засобів по одній смузі руху в кожному напрямку, вкрай уважним не був, за дорожньою обстановкою та її зміною постійно не слідкував, діючи з необережності, не врахував дорожню обстановку та свої практичні навички керування транспортними засобами, на автодорозі М-28 на 10-му кілометрі + 100 метрів, не впорався з керуванням та допустив наїзд передньою частиною автомобіля марки «Toyota Corolla» реєстраційний номер « НОМЕР_3 », на неповнолітнього ОСОБА_4 , який перебував на пішохідному переході.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав наступні тілесні ушкодження, а саме: поєднана краніо-скелетна травма, ЗЧМТ, струсу головного мозку, забійна рана потиличної ділянки, закритий перелому с/з правої стегнової кістки зі зміщенням, які в своїй сукупності супроводжуються розладом здоров?я тривалістю більше 3-х тижнів (21 день) і по цьому критерію згідно п.2.2.1 в) мають ознаки тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом N? 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.

Допущені водієм ОСОБА_6 порушення вимог «Правил дорожнього руху України», знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв?язку виникненням дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_4 .

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушив правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В судовому засіданні, обвинувачений свою винуватість у вчиненні вказаного злочину, визнав повністю, не оспорював доказів, що зібрані стороною обвинувачення, а також фактичних обставин кримінального провадження, які встановлені судом. Обвинувачений вказав, що він в січні 2026 року, точної дати не зазначив, в темну пору доби, їхав на автомобілі в межах с. Нова Дофінівка Одеського району Одеської області із швидкістю близько 65 км./год. В свою чергу, пішохід швидко переходив дорогу на пішохідному переході, відбулося ДТП. В ДТП постраждав неповнолітній, зламавши ногу. Також зазначив, що не оспорює обставин, що викладені прокурором в обвинувальному акті, потерпілого відвідував у лікарні після події.

Оскільки обвинувачений визнав свою винуватість у скоєнні злочину, підтвердивши викладене в обвинувальному акті, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорюються, відсутні заперечення та сумніви у добровільності їх позицій, суд, з`ясувавши думку учасників судового засідання, роз`яснивши сторонам кримінального провадження вимоги ч. 3 ст.349КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, що будуть досліджуватися, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого, потерпілих та законних представників потерпілих, письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого, письмових матеріалів, щодо заявлених цивільних позовів. Сторонам було роз`яснено, що в даному випадку вони позбавляються права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи, встановлені доказами, які судом не були досліджені.

На підставі вищезазначеного, оцінюючи обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості надані сторонами у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження є доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України.

При призначені покарання обвинуваченому суд керується положеннями ст.65ККУкраїни щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, згідно із приписами ст.65ККУкраїни особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з вказаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

Так, відповідно до ст.12ККУкраїни злочин, передбачений ч.1ст.286ККУкраїни є нетяжким злочином, який характеризується необережною формою вини.

Пом`якшуючими обставинами, що впливають на вид та міру покарання обвинуваченого є визнання вини. При цьому, обставин наявності щирого каяття судом не встановлено, оскільки обвинувачений в ході судового розгляду з потерпілими не примирився, негативних наслідків своїх дії не усунув, потерпілий та його законний представник наполягали на застосуванні до обвинуваченого найсуворішого виду та розміру покарання.

Обтяжуючих обставин, що впливають на вид та міру покарання обвинуваченого судом не встановлено.

При визначені обвинуваченому, виду та міри покарання, враховується ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яким заподіяно тілесні ушкодження потерпілому, який є неповнолітніми, характер вчиненого порушення, особа обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не одружений, проходить військову службу.

Враховується судом і поведінка обвинуваченого після вчиненого, який з потерпілими не примирився, завдану шкоду не відшкодував.

Санкція інкримінованого діяння передбачає можливість застосування наступних основних видів покарання: штраф; виправні роботи; арешт обмеження волі. При цьому штраф є найм`якішим видом покарання, а обмеження волі відповідно найтяжчим. Суд враховує, що призначення покарання у виді виправних робіт обвинуваченому є недоцільним, так як останній не працює, що унеможливить виконання вироку в цій частині. Покарання у виді арешту, може бути застосоване виключно до військовослужбовців (ч. 1 ст. 60 КК України), яким і є обвинувачений, проте позбавлення останнього свободи, в умовах воєнного стану, не виправдає мети застосування покарання і не буде збалансованим .

Враховуючи характер та тяжкість вчиненого порушення, наявність певних обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутність обтяжуючих обставин, з урахуванням особи винного, який є несудимим, військовослужбовцем, враховуючи необережний характер вчиненого кримінального правопорушення, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням дії ст. 75 КК України та звільнення від призначеного покарання, думку та потерпілого та його представника, які просили призначити обвинуваченому суворе покарння, враховуючи дані про потерпілого який є неповнолітнім, наслідки, що настали, суд дійшов висновку, про те, що призначення обвинуваченому найтяжчого покарання, яке передбачене санкцією ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі буде явно несправедливим.

Термін «явно несправедливе покарання» на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Зазначене роз`яснення надав Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 716/1224/19.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому основне покарання за ч. 1 ст. 286 КК України, яке повинно бути реальним, проте не найтяжчим, а тому саме покарання у виді штрафу у середніх межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України досягне мети покарання.

Крім того, суд приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченого і додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки призначення такого покарання є обов`язковим та передбачено у санкції ч. 1 ст. 286 КК України, в редакції чинній на час вчинення кримінального правопорушення. Строк такого покарання судом визначено через грубе порушення вимог ПДР обвинуваченим та заподіяння шкоди неповнолітньому. Обвинувачений не довів, що у зв`язку із призначення такого покарання, він буде позбавлений єдиного заробітку та не зможе продовжувати проходити військову службу.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого слід стягнути на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз.

Арешт майна, що накладений ухвалою слідчого судді від 28.01.2026 року Південного міського суду Одеської області, а саме автомобіля Toyota Corolla НОМЕР_4 слід скасувати.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Клопотань про застосування запобіжних заходів не надходило.

Цивільний позов не заявлений.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 100, 349, 368, 369-371, 373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 4000,00 (чотирьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Арешт майна - накладений ухвалою слідчого судді від 28.01.2026 року Південного міського суду Одеської області, а саме автомобіля Toyota Corolla НОМЕР_4 номер кузова НОМЕР_5 скасувати повністю.

Речові докази: автомобіль Toyota Corolla НОМЕР_4 повернути ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 22267 (двадцять дві тисячі двісті шістдесят сім) гривень 22 (двадцять дві) копійки процесуальних витрат на користь держави.

Вручити сторонам кримінального провадження копію вироку негайно після його проголошення.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Доброславський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1