Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №345/2852/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2852/26

Провадження № 2/345/2279/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді Кардаш О.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.02.2019 у справі №345/5035/18 та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 15000 грн. щомісячно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим що рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.02.2019 стягунуто із ОСОБА_2 аліменти на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1800 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Зазначає, що дитина має інвалідність, потребує постійного стороннього догляду, постійного лікування, медичного нагляду, реабілітації, спеціального харчування.

На сьогоднішній день встановлений судом розмір аліментів є критично недостатнім та не забезпечує навіть базових потреб дитини, яка має інвалідність і потребує постійного лікування, медичного супроводу та особливих умов життя, а стан здоров`я дитини потребує постійних витрат на придбання лікарських засобів, медичні обстеження, реабілітацію.

При цьому, фактично весь тягар утримання, лікування та догляду за дитиною покладений виключно на неї. Натомість, відповідач участі у вихованні дитини не бере, станом здоров`я не цікавиться, матеріальної допомоги не надає та не компенсує будь-які додаткові витрати, а тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву остання не скористалася, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд ухвалює рішення у заочному порядку, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Встановлено, що рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.02.2019 у справі №345/5035/18 стягунуто із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 1800 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3ст. 51 Конституції України).

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст. 182 СК України).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.1,2 ст. 182 СК України).

Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є зміна матеріального і сімейного стану певної сторони як самостійні підстави для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни сімейного та зміни матеріального стану. Проте зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.

Ураховуючи зміст ст. 181,192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку зі значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження №61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).

При вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід) і щодо яких таких платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч.2,3 ст.182 СК України). Проте наявність вищенаведених витрат стороною позивача у справі не доведено, окрім голослівних тверджень про сплату відповідачем двома платежами значної суми боргу за несплаченими аліментами минулих періодів. Заяв та клопотань про витребування доказів з цього приводу на стадії підготовчого провадження у справі не заявлено. Більше того, позивач та її представник не були позбавлені можливості подати самостійно відповідні докази (довідки державного (приватного) виконавця про розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, квитанції банківських установ про надходження коштів і т.д.).

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має вроджену ваду серця, хворіє на цукровий діабет та має ускладнення, проходить лікування, обстеження (а.с. 17, 18, 19). Суд враховує і те, що визначений законом розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років постійно змінюється, як і змінюються потреби дитини з урахуванням її віку.

При цьому, згідно посвідчення серії НОМЕР_1 позивач отримує державну соціальну допомогу на дитину-інваліда до 18 років (а.с.4).

Вирішуючи цей спір суд зважає на те, що ані позовна заява, ані додані до неї матеріали не містять даних щодо працездатності відповідача, стану його здоров`я, доходів та реальної можливості сплачувати запропоновану позивачем суму аліментів, не доведено існування в нього активів у вигляді нерухомого майна чи цінного рухомого майна, корпоративних прав тощо.

Присудження судом аліментів на дитину в розмірі одного прожиткового мінімуму (рекомендований розмір) пов`язується із достатністю заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3512,00 грн. на місяць.

Тобто, на даний час мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину віком від 6 до 18 років становить 3 512,00 грн.

Проте, це не обмежує суд в повноваженнях ухвалити рішення про стягнення аліментів з платника в розмірі, який буде вищим або значно вищим від мінімального рекомендованого розміру аліментів на дитину, із врахуванням обставин, що невичерпно визначені в ч.1 ст.182 СК України.

Однак, зважаючи на встановлені обставини цієї справи, суд не має об`єктивних підстав на ухвалення рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина у заявленому розмірі в 15 000,00 грн. щомісячно.

При цьому, суми аліментів, яка визначена рішенням суду від 20.02.2019, на даний час не вистачає для того, щоб забезпечити нормальні умови життя, розвитку та харчування дитини; значно зросли ціни на продукти харчування, одяг, взуття, ліки, житлово-комунальні послуги, що створює для позивача додаткове навантаження з догляду та виховання сина, у зв`язку з чим, певним чином з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обидва батьки для розвитку своїх дітей.

Тому, суд доходить до переконання що з відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти в сумі 5000 грн. щомісячно на утримання сина, що є співмірним із реальними базовими потребами дитини та відповідає принципу розумності.

Суд також звертає увагу позивача на те, що обґрунтування позову, а саме необхідність у придбанні медикаментів, медичного обстеження, проходження реабілітації, то ці витрати є додатковими і не можуть бути підставою для винесення рішення про збільшення розміру аліментів.

Так, додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України).

Виходячи з аналізу ст. 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат.

Аналіз наведених норм чинного законодавства вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

З урахуванням викладеного та наявності додаткових витрат на дитину позивач вправі звернутися до суду з позовом про стягнення таких витрат.

Позивач від сплати судового збору за позовними вимогами про збільшення розміру аліментів звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Тому, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути за результатами розгляду справи мінімальний визначений законом судовий збір у даній категорії справ за одну позовну вимогу в розмірі 1 331,20 грн., який діяв на час пред`явлення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів та стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - невідомий, зареєстрованого АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 5000 гривень щомісячно на дитину, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і проводитидо досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів у новому розмірі розпочати з часу набрання цим рішенням законної сили і проводити до досягнення дитиною повноліття, припинивши з цього моменту стягнення аліментів за підставі рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.02.2019 в цивільній справі № 345/5035/18.

Виконавчий лист у справі за № 345/5035/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дитини відкликати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 331,20 грн. судового збору.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ :