Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №494/1703/26 — Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

вул. Миру 17 м. Березівка Березівський район Одеська область Україна 67300

13.07.2026

Справа № 494/1703/26

Провадження № 1-кп/494/89/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2026 року м. Березівка Одеської області

Березівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026166260000021 від 12.02.2026 року за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Джугастрове Іванівського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який на момент вчинення кримінального проступку проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді механіка-водія 2 танка 3 танкового взводу 1 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі – КК України), -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді механіка-водія 2 танка 3 танкового взводу 1 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», 11.02.2026 року приблизно о 20 год 00 хв, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи в приміщенні кухні домоволодіння по АДРЕСА_2 , під час спільного вживання алкогольних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, розпочав сварку з громадянином ОСОБА_4 , в ході якої у нього виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень останньому, та надалі в той же день та час, знаходячись за вищевказаною адресою, діючи умисно, перебуваючи в положенні стоячи, завдав один удар кулаком лівої руки в область правої частини обличчя потерпілого та в подальшому підняв із підлоги один черевик взуття типу «берці», яким завдав один удар в область правої брови потерпілого, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесне ушкодження у виді 1 (одного) садна обличчя, що згідно пункту 2.3.5. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених МОЗ України від 17.12.1995 №6 відносяться до легких тілесних ушкоджень та тілесне ушкодження у виді 1 (однієї) забитої рани обличчя (верхньої повіки правого ока), що відповідно до пункту 2.3.3. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених МОЗ України від 17.12.1995 №6 відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, тобто у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Зазначені обставини були встановлені органом досудового розслідування, учасниками судового провадження не оспорюються, про що подані відповідні заяви обвинуваченого ОСОБА_3 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , в якій обвинувачений також додатково зазначив про визнання вини у скоєні зазначеного кримінального проступку та повідомив, що ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження. Крім того, обвинувачений та захисник не заперечували та надали згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку за відсутності учасників судового провадження. Потерпілий також подав заяву, в якій не заперечував проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні, зазначив, що ознайомлений з обмеженнями права на апеляційне оскарження та згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами.

Прокурор у обвинувальному акті заявив клопотання, в якому зазначається: враховуючи те, що ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акту за його відсутності, а тому відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України, прокурор просить розглянути обвинувальний акт в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків.

Згідно ч.2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Згідно п. 1,2 ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні та письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, а саме: умисно заподіяв легкі тілесні ушкодження , що спричинили короткочасний розлад здоров`я ОСОБА_4 .

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, а саме як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до вимог ч. 1 ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 – відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком, свою провину в скоєнні кримінального проступку визнав повністю та щиросердно покаявся у вчиненому.

При цьому, суд також враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, наданих суду відомостей щодо особи обвинуваченого, тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення відповідно до статті 12 КК України, позицію державного обвинувача та самого обвинуваченого, думку потерпілої, з врахуванням ставлення обвинуваченого до вчиненого діяння та наслідків діяння, а саме: що він щиро розкаявся у скоєному, а тому суд вважає за необхідне обрати йому покарання у межах ч. 2 ст. 125 КК України, за якою він обвинувачується у виді штрафу в розмірі сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян передбаченого санкцією статті, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, і захистом інтересів потерпілого.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати на залучення експертів - відсутні.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 не обиралась.

Речові докази по справі – відсутні.

Керуючись ст. 12, 302, 373-376, 381-382 КПК України, ст.125 КК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 коп.

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_3 не застосовувалися.

Витрати пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні прокурором - не заявлені.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази по справі – відсутні.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів після його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1