Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №494/974/26 — Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

08.07.2026

Справа № 494/974/26

Провадження № 3/494/296/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026 р. м. Березівка

Суддя Березівського районного суду Одеської області Римар І.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від віділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався, за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року зі змінами та доповненнями (далі - КУпАП), -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2026 року до Березівського районного суду Одеської області від віділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Справу визначено судді Римар І.А згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями.

Суд вважає зазначити, що у зв`язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Миколаївського, частини Лиманського та Березівського районів; постійним повітряними тривогами на території Одеської області та враховуючи перебування судді Панчишина А. у липні 2026 року у відпустці та розподілу усіх справ лише судді Римар І у цей період, а тому суд позбавлений можливості проводити розгляд справи в розумні строки визначені КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №638978 від 12.04.2026 року ОСОБА_1 12.04.2026 року о 21 год. 16 хв. у с. Вікторівка Березівського району Одеської області по вул. Івана Франка керував автомобілем Volkswagen Golf, маючи ознаки алкогольного сп`яніння, та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, чим,, порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання 05.05.2026 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності або його представник не з`явився, водночас подав заяву захисник про відкладення справи , оскільки своєї вини не визнає та підготовки письмових заперечень.

Справу відкладено на 14.05.202026 року.

12.05.2026 року на адресу суду надійшли письмові пояснення від захисника, в яких заперечує проти притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та вказує, що останній своє вини не визнає та просить закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, з наступних підстав:

На обґрунтування своєї позиції захисник зазначив, що ОСОБА_1 своєї вини не визнає, транспортним засобом у розумінні вимог Правил дорожнього руху України не керував, а матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Зокрема, захисник зазначив, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №404/4467/16-а, під керуванням транспортним засобом необхідно розуміти виконання особою функцій водія, пов`язаних із приведенням транспортного засобу у рух та його переміщенням. На думку сторони захисту, матеріали справи, у тому числі відеозапис, не підтверджують факту керування ОСОБА_1 автомобілем Volkswagen Golf, оскільки транспортний засіб був нерухомим, а працівники поліції не зафіксували факту його руху під керуванням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Захисник звернув увагу, що на відеозаписі відсутня безперервна фіксація моменту керування транспортним засобом, а поліцейські прибули до автомобіля вже після його зупинки. Захисник зазначає, що з відеофайлу 0002022_000222 вбачається відсутність будь-якої фіксації моменту керування ОСОБА_1 автомобілем Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 . За твердженням захисника, приблизно о 20 год. 18 хв. на відеозаписі транспортний засіб уже перебуває у нерухомому стані біля узбіччя дороги, при цьому жодного руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 не зафіксовано. Крім того, приблизно о 20 год. 19 хв один із працівників поліції звертається до жінки, яка перебуває біля автомобіля, із запитанням, чи саме вона була за кермом транспортного засобу, на що остання повідомляє, що перебувала за кермом автомобіля. На думку захисника, наведена обставина свідчить про те, що навіть самі працівники поліції на момент оформлення адміністративного матеріалу не мали достовірної інформації про особу, яка безпосередньо керувала транспортним засобом. Також захисник зазначає, що на відеозаписі відсутня безперервна відеофіксація від моменту виявлення транспортного засобу до моменту спілкування із ОСОБА_1 , що не дає можливості достовірно встановити факт керування саме останнім. Окрім цього, захисник звертає увагу суду, що відеозапис не підтверджує зазначені у протоколі ознаки алкогольного сп`яніння,які взагалі відсутні. Також захисник зазначає, що на відеозаписі не зафіксовано належного роз`яснення ОСОБА_1 порядку проведення огляду відповідно до статті 266 КУпАП та Інструкції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015. Крім того, у письмових поясненнях зазначено, що працівниками поліції не було належним чином встановлено особу до складання адміністративного матеріалу, не представлено службових посвідчень, не повідомлено конкретної причини звернення до ОСОБА_1 , чим, на думку захисту, порушено вимоги Закону України «Про Національну поліцію». Також захисник вказував, що будь-які докази порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, які могли бути підставою для законної зупинки транспортного засобу відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», у матеріалах справи відсутні. Окремо захисник посилався на недотримання працівниками поліції вимог статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735. Також захисник зазначив, що поліцейськими не було дотримано передбаченого законом порядку проведення огляду на стан сп`яніння, не забезпечено належного документування всіх процесуальних дій, а матеріали справи не містять достатніх доказів належного роз`яснення ОСОБА_1 порядку проходження такого огляду та правових наслідків відмови від нього. Окрім цього, захисник звернув увагу суду на те, що адміністративний протокол сам по собі не є безумовним доказом вини особи та підлягає перевірці й оцінці у сукупності з іншими доказами. У зв`язку з викладеним захисник просив закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні 14.05.2026 року, врахувавши надані пояснення, дослідивши наявні докази та враховуючи клопотання захисника про виклик поліцейського, який складав, адміністративний протокол, суд постановою від 14.05.2026 року задовольнив та викликав поліцейського відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №3 ГУНП в Одеській області Косюгу М.В для надання пояснень та відкладено розгляд справи на 08.06.2026 року.

У судове засідання 08.06.2026 року поліцейський Косюга М.В не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи, про що свідчить список рекомендованих до вручення повісток та перевірка R067173318003 про отримання повістки(а.с.30-31).

У зв`язку з неявкою поліцейського для надання пояснень, справу відкладено на 23.06.2026 року та повторно викликано на 23.06.2026 року, про що свідчить телефонограма (а.с.33).

Судове засідання 23.06.2026 року відкладено у зв`язку з відпусткою судді згідно наказу від 22.06.2026 року №4-в (а.с.35). Справу відкладено на 08.07.2026 року та згідно телефонограми ввід 26.06.2026 року повторно викликано поліцейського для надання пояснень (а.с.36).

У судовому засіданні 08.07.2026 року захисник надав пояснення в яких зазначив, що ОСОБА_1 своєї вини не визнає, транспортним засобом не керував, законних підстав для проведення огляду не було, вимоги ст.266 КУпАП працівниками поліції не дотримані, підстав для зупинки не було та будь-які порушення ПДР не вчиняв, а матеріали справи не містять належних доказів вчинення адміністративного правопорушення, а тому просив закрити провадження по справі.

Поліцейський Косюга М.В. на виклик суду у судове засідання 08.07.2026 року повторно не з`явився та причини неявки не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надсилав.

Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

За таких обстави, у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, з урахуванням відсутності поліцейського, який належним чином двічі викликаний до суду, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами, оскільки подальше перенесення може призвести до затягування справи.

Заслухавши пояснення захисникаособи яка притягається до адміністративної відповідальності, врахувавши відсутність поліцейського, який складав адміністративний протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши та оцінивши докази по справі, переглянувши наданий поліцейськими відеозапис, суд доходить до наступного висновку:

Статтею 245 КУпАП передбачено: «Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.».

Згідно ст. 254 КУпАП «Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності…».

Відповідно до ст. 280 КУпАП «Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».

Як встановлено вище та підтверджено матеріалами справи, відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол, яким передбачено правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч.2 статті 251 КУпАП передбачено: «Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу».

Оскільки, ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення - не визнає, а тому вказані обставини у протоколі є недоведеними та підлягають встановленню (доказуванню) під час розгляду справи.

Водночас, суд враховує, що навіть у разі наявності підпису водія у протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом його вини. Вказане підтверджується практикою ВС, а саме Постановою ВС/КАС № 757/2757/16-а від 22.07.2019 року.

Проте, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 12.04.2026 року, останній відмовився від підпису та отримання його, та будь-які підписи особи, яка приятгується до адміністративної відповідальності- взагалі відсутні, а другий екземпляр вкзааного протоколу про адміністративне правопорушення також направлено до суду.

Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України: «Кожен має право на справедливий … розгляд його справи …».

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд поєднуються з положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№475/97-ВР) та є частиною національного законодавства.

Статтею 252 КУпАП передбачено: «Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю».

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Щодо обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за порушення п.2.5 ПДР, суд звертає увагу на наступне:

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 надано протокол про адміністративне правопорушення від 12.04.2026року, з яким останній не погодився; та відеодиск.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №638978 від 12.04.2026 року вбачається що ОСОБА_1 12.04.2026 року о 21 год. 16 хв. у с. Вікторівка Березівського району Одеської області по вул. Івана Франка керував автомобілем Volkswagen Golf, маючи ознаки алкогольного сп`яніння, та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, чим, порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до виписаних у ст. ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В даному випадку, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, водію ставиться обвинувачення саме за п.2.5 Правил дорожнього руху, а самеа саме: відмова особи, яка керує т/ з від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Оскільки, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що водій відмовився надавати будь-які письмові пояснення та відмовився від отримання протоколу, що в контексті спірного протоколу не підтверджує об`єктивну сторону адміністративного правопорушення.

Окрім цього, суд також звертає увагу, на посилання захисника щодо судової практики Кропивницького апеляційного суду (Справа 404/296/25 від 11.04.2025 року суддя Ремез П.М.).

Так, відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, встановлюється вимогами ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкції).

Згідно пункту 2 розділу І « Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» № 1452/735 від 09.11.2015, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції ознаками алкогольного спяніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 1 Розділу ІІ Інструкції також передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Згідно п. 6 Розділу І Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктами 3-5 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно п. 7 розділу І вказаної Інструкції .

Разом з цим, судом встановлено з відеозапису та протоколу про адміністративне правопорушення про не дотримання працівником поліції п. 3 розділу І та п.1розділу ІІ Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015, оскільки лише за наявності виявлених поліцейським ознак алкогольного сп`яніння та повідомлення про їх наявність водієві, поліцейський має підстави вимагати від водія пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів або в закладі охорони здоров`я.

Водночас, у протоколі про адміністративне правопорушення взагалі відсутні посилання на ознаки алкогольного сп`яніння, які встановив поліцейській під час складанян вищезазначеного протоколу.

З вищевказаного слідує, що поліцейський зобов`язаний запропонувати водію транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинку лише при виявлені ознак алкогольного сп`яніння, передбачених п.3 розділу І Інструкції, а у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, провести такий огляд в найближчому закладі охорони здоров`я.

При цьому, як встановлено вище у протоколі ознаки алкогольного сп`яніння відсутні.

Водночас, суд зазначає, що поліцейський також зобов`язаний дотримуватись не тільки формальним складанням протоколу , але і доказів на підтвердження до вказаного протоколу, який відмовився від проходження огляду.

Разом з цим, жодного письмового доказу згідно Інструкції та Положення, до матеріалів справи не долучено.

Водночас, поліцейським не надано пояснень з цього приводу, а саме щодо відсутності в тому числі: будь-яких актів відмови від підпису, складеного акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів згідно додатка 2 до вищевказаної Інструкції , в якому останній відмовився від продуву; складеного направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції згідно додатка 1 Інструкції, в якому останній відмовився від проходження огляду у медичному закладі, неповного відеозапису та нарізку його частинами.

Посилання лише на протокол про адміністративне правопорушення та неповний відеозапис – не може бути беззаперечною обставиною визнання вини особи, яка притягується до даміністративної відповідальності. При цьому, в матеріалах справи, які складались поліцейським відсутні будь-які письмові докази стосовно того, що водій відмовився від проходження огляду як на місці зупинки так і в медичному закладі..

Отже, порушення поліцейським Інструкцій та Порядку при здійсненні огляду, направлення на огляд та оформлення його результатів, в тому числі оформлення відмови від проходження огляду - тягне за собою визнання недійсними результату огляду та порушення порядку складення протоколу.

Суд також враховує посилання захисника про безпідставність зупинки транспортного засобу що

Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»:

1) в разі порушення водієм Правил дорожнього руху;

2) в разі очевидних ознак технічної несправності транспортного засобу (відсутність бокових дзеркал, бампера, бите лицеве скло тощо);

3) наявність інформації про причетність водія або пасажирів автомобіля до вчинення ДТП, злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо транспортний засіб пребуває у розшуку;

4) необхідність опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення ДТП, злочину, адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

5) залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам ДТП або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів ДТП;

6) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

7) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

8) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв (автомобільна сирена тощо).

Наведений вище перелік підстав зупинки транспортного засобу є вичерпним.

Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»). Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735(далі Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17грудня 2008року №1103(далі Порядок).

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції, Порядку, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19р. зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.

Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» .

Так, у своєму рішенні від 15.03.2019 Верховний Суд у справі №686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.

Згідно правових висновків Верховного Суду, висловлених при розгляді справ на неправомірні дії поліцейського, поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень ПДР України зупиняти автомобіль, перевіряти документи та, як наслідок, вимагати проходження перевірки на стан сп`яніння (рішення від 15.03.2019 справа 686/11314/17; від 23.10.2019 справа № 357/10134/17).

Тобто, якщо працівники поліції зупиняють транспортний засіб незаконно, то вони також не мають законних підстав вимагати в особи надати документи чи, наприклад вимагати пройти огляд на стан сп`яніння.

Суд констатує, що ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, та (наприклад, у справах: «Гурепка проти України», рішення від 06 вересня 2005 року; Лучанінова проти України, рішення від 09 червня 2011 року; «Вєренцов проти України», рішення від 11 квітня 2013 року; «Швидка проти України», рішення від 30 жовтня 2014 року, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53).

Відповідно доктрини «плодів отруєного дерева» яку використовує ЄСПЛ, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його (джерела) допомогою, також будуть вважатися неналежними (справа «Гефген проти Німеччини»).

Тобто незаконні дії працівників поліції не можуть у майбутньому породжувати законних вимог до особи.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, жодної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 не надано або іншої підстави для зупинки транспортного засобу не зазначено, та не надано рапорт поліцейським яким би свідчило підставу для зупинки даного автомобіля.

При цьому на відеодиску, з наданого відеозапису 0002022_00022220260412191009_0001 взагалі наданий запис відносно іншої особи. На відео 0002022_00022220260412201646_0002 запис 20:17 поліцейський питає жінку, чи вона їхала за кермом, на що остання надає відповідь ну я , ми стоїм біля подвір`я та нікуди не ідемо та просить пред`явити у неї документи. Після проходить розмова з поліцейським, та вона зазначає, що вона. На відео о 20:18 жінка знову говорить, що саме вона була за кермом. Водночас, доказів, які б свідчили, що саме ОСОБА_1 був за кермом не надано.

При цьому, на відео 0002022_00022220260412202015_0003 закінчується о 20:20:48 год.

Наступне надано відео 0002022_000222202604122033652_0006, яке розпочинається о 20:36:55 год, та одразу з того що, на особу буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд оцінює неповний відеозапис таким, що не відображає повну подію.

Більш того, поліцейським зазначається на відео 0002022_00022220260412205459_0008, що на водія буде складений адміністративний матеріал за ч.2 ст.126 КУпАП, однак доказів цього не надано до матеріалів справи та не зрозуміло , у разі складання даного матеріалу на кого саме, ОСОБА_1 чи жінку по імені Ірина був складений.

При цьому, відео надані нарізками з відсутністю значних часових проміжків часу.

Відповідно до вимог ст. ст.31,40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Отже, вищезазначеними вимогами закону, Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженунаказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18.12.2018р. та наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016р. №100, яким затверджено Інструкцію «Про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції» чітко регламентовано, що кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера.

Згідно п. п. 4, 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженоїнаказом МВС України від 18 грудня 2018 року за № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Водночас, надані суду відео, яке нарізано частинами, свідчить про те, що працівником поліції були порушені вимоги Інструкції про використання нагрудних відеокамер, затверджених Наказом МВС № 100, а саме: пп. «Б», п.1.3 розд 1 Інструкції, згідно якого випадки застосування такого превентивного заходу: «Нагрудна відеокамера (відео-реєстратор) повинна активуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відео-зйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди, при перевірці документів та ін. Поза тим, згідно п.3.5 Розділу ІІІ Інструкції про використання нагрудних відеокамер, затверджених Наказом МВС № 100 зазначено, що після активації нагрудної відеокамери відео-реєстратора, все спілкування повинно бути записане безперервно, згідно п.3.5 Розділу ІІІ Інструкції про використання нагрудних відеокамер, затверджених Наказом МВС № 100, що також суперечить відеозаписам доданим до матеріалів справи про адміністративні правопорушення.

У рішенні в справі «Гефген проти Німеччини» Європейський суд з прав людини для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.

У рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_1 не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, з урахуванням вищевикладених порушень з боку поліцейського, суд доходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч.1 ст.130, 247,283,284 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Справу про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 130 КУпАП - закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду .

У зв`язку з надмірним навантаженням, повний текст постанови виготовлено та підписано 13.07.2026 року

Суддя Римар І.А