Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №216/3907/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3907/26

провадження 3/216/1144/26

ПОСТАНОВА

іменем України

06 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Цимбалістенко О.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Криворізького районного управління поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка працює на посаді головного бухгалтера ТОВ «Еліт Бізнес», проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

І. Суть справи

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 01 травня 2026 року серії ВАД № 962372, складеного інспектором СЮП Якубовським В.В., 12 квітня 2026 року о 15 год 55 хв ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України батьківських обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого дитина з діагнозом «Алкогольна інтоксикація» була доставлена до КНП «КРИВОРІЗЬКА МЛ №16» КМР.

ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання не з`явилась.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі та вживати активних заходів для отримання інформації про рух справи. Так у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03): Суд наголосив, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, і нести «ризик незнання». Разом із цим у рішенні ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13): ЄСПЛ вказав, що ігнорування цього обов`язку та покладання всієї відповідальності на суд порушує принцип правової визначеності, який є основоположним аспектом верховенства права.

Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи яка притягується до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП не є обов`язковою.

Також, суд враховує, що ОСОБА_1 достеменно відомо про складення щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП та здійснення його розгляду Центрально-Міським районним судом м. Кривий Ріг, що підтверджується її підписами у зазначеному протоколі.

Разом з цим 02.07.2026 до суду надійшло клопотання адвоката Коваленка Д.О. про відкладення розгляду справи призначеного на понеділок 06.07.2026 та ознайомлення з матеріалами справи. Однак захисник ОСОБА_3 ні в четвер 02.07.2026, ні в п`ятницю 03.07.2026 не скористався своїм правом на ознайомлення із матеріалами справи.

При цьому слід зазначити, що правопорушення вчинено 12 квітня 2026 року і відповідно до частини 2 статті 38 КУпАП стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, в даному випадку не пізніше 12 липня 2026 року, а з врахуванням робочих днів суду, не пізніше п`ятниці 10 липня 2026 року.

Європейський суд у рішеннях від 8 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», від 20 січня 2011 року у справі «Мусієнко проти України» неодноразово наголошував на тому, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається передусім на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Враховуючи викладене, вважаю можливим проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Коваленка Д.О.

ІІІ. Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення

В силу приписів статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я та безпечні умови життя, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 1 статті 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

ІV. Оцінка суду

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, давши відповідну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, вважаю, що провадження в справі підлягає закриттю з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, на суд покладається обов`язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в надані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У відповідності статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядкуст.251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол та не може бути перекладено на суд.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, в силу рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАПУкраїни провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду надано:

- протокол про адміністративне правопорушення від 01 травня 2026 року серії ВАД № 962372,

- рапорти інспектора чергового Криворізького РУП, відповідно до яких на 12.04.2026 о 16 год 20 хв надійшло повідомлення зі служби 102, що бригадою швидкої медичної допомоги на вулиці Миколи Ходича, 23, виявлений ОСОБА_4 , 12 років з діагнозом гостре отруєння алкоголем – а.с.2,3.

- заява ОСОБА_1 , відповідно до якої вона просила припинити будь-яке розслідування за фактом звернення в поліцію;

- письмові пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких 12.04.2026 їй зателефонував знайомий сина та повідомив, що її сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зле біля буд. 23 по вул.. М.Ходича. Коли вона приїхала до лікарні, лікарі відпустили дитину додому, оскільки його здоров`ю нічого не загрожувало – а.с.5.

- письмові пояснення лікаря-анестезіолога реанімаційного відділення КНП «КРИВОРІЗЬКА МЛ №16» КМР ОСОБА_5 , відповідно до яких вона оглядала госпіталізованого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якого були блювота та підвищений рівень ацетона, наслідок порушення функції підшлункової залози, симптомів алкогольної інтоксикації у дитини виявлено не було. Життю чи здоров`ю дитини нічого не загрожує – а.с.6.

Так, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.

Разом з цим, надані на підтвердження протоколу рапорти працівників поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі №524/4668/17.

Обставини щодо перебування малолітнього ОСОБА_2 , 11.10.2013 року викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та рапортах працівників поліції спростовуються письмовими поясненнями лікаря – анестезіолога ОСОБА_5 , яка безпосередньо проводила огляд госпіталізованої дитини ОСОБА_2 та зазначила, що ознак алкогольної інтоксикації у дитини виявлено не було, життю та здоров`ю дитини нічого не загрожує.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 962372, складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може бути підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності, оскільки фактичні обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів, а отже, протокол не відповідає вимозі його достовірності.

Згідно з положеннями ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

У свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71), та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» («Korobov v.Ukraine», заява № 39598/03).

Оцінивши в сукупності надані докази, а також врахувавши встановлені в судовому засіданні обставини, суддя приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів, які достовірно свідчать про наявність складу адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 184 КУпАП під час розгляду адміністративних матеріалів в суді - не здобуто, а ті, що надані в якості підтвердження суддя оцінює критично з наведених вище обставин.

За таких обставин та враховуючи зазначені норми Закону, суддя приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП слід закрити, відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 184, 245, 247, 251, 280, 294 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити за відсутністю події і складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО