Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №187/381/26 — Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/381/26

2/0187/401/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2026 р.

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Караула О.А. за участі секретаря судового засідання Джунь І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,-

В С Т А Н О В И В

04.03.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позивач зазначила, що є донькою ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 . До повноліття батько сплачував аліменти на утримання позивача в розмірі в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно. На даний час позивач продовжує навчання на денному відділенні Дніпропетровського політехнічного коледжу, строк навчання з 01.09.2025 по 30.06.2027 року. Мати не в змозі самостійно надати належну та достатню матеріальну допомогу. Позивач навчається на денному відділенні у зв`язку з чим не може працювати та утримувати себе самостійно. Добровільно відповідач відмовляється надавати матеріальну допомогу.

За наведених обставин позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання повнолітньої дочки, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів щомісячно, починаючи з дати подачі позову до суду на період навчання дочки, але не більше як до досягнення нею 23 років.

З урахуванням положень ч.3 ст. 14 ЦПК України справа передана для розгляду головуючому судді Караулу О.А.

10.03.2026 судом було направлено запит до органу державної влади щодо доступу до персональних даних відповідача.

12.03.2026 до суду з Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області надійшла відповідь на запит, де зазначено, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У відповіді також зазначено, що громадянин ОСОБА_2 , призваний на службу до Збройних сил України з березня 2022 року де перебуває на даний час.

Ухвалою суду від 13.05.2026 відкрито провадження у справі; розглядати справу постановлено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі, яка повернулась до суду 29.05.2026 з відміткою «адресат відсутній)».

Суд зазначає, що декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема з метою створення умов для реалізації прав особи, ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою (ч.1 ст. 3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»).

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З аналізу пунктів 99, 99-1, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270) слідує, що у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику з відповідною відміткою.

Водночас до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні та достатні дії для повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи, наявні підстави вважати, що відповідач вважається таким, що повідомлений про судовий розгляд належним чином.

Тож, сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Будь-яких заяв або клопотань від сторін до суду не надано, зокрема відзиву на позовну заяву або клопотання буд-якої зі сторін про розгляд справи з повідомленням сторін.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 виданого Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровської області батьками дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є мати ОСОБА_3 та батько ОСОБА_2 , актовий запис № 399.

Позивачем надано суду довідку № 362 від 11.02.2026 р., видану Дніпровським політехнічним фаховим коледжем, в якій зазначено, що ОСОБА_1 є студентом Дніпровського політехнічного фахового коледжу 3 курсу ПР-23/1/9, денної форми навчання, строк навчання з 01.09.2023 по 30.06.2027 року.

Із наведених у позовній заяві обставин вбачається, що до повноліття батько сплачував аліменти на утримання позивача в розмірі в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно. Мати не в змозі самостійно надати належну та достатню матеріальну допомогу. Позивач навчається на денному відділенні у зв`язку з чим не може працювати та утримувати себе самостійно, у зв`язку з чим звертається до суду з даним позовом.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу, яка зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. ст. 199, 200, 201 Сімейного кодексу України).

Згідно частин 1,3 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У відповідності до вимог ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів судом враховується стан здоров`я та матеріальне становище дітей, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних рідних, інші обставини, що мають істотне значення.

Матеріали справи містять відповідь Міністерства Оборони України № 1811/10420 від 03.07.2026, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді водія 1 відділення 2 автомобільного взводу роти підвозу інженерного батальйону військової частини НОМЕР_2 з 01.03.2022 року.

Суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 344/432/24, перебування сторони на військовій службі у складі Збройних Сил України саме по собі не є безумовною підставою для зупинення провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Вирішуючи питання про наявність підстав для зупинення провадження, суд повинен встановити, чи створює проходження військової служби об`єктивну неможливість для особи реалізувати свої процесуальні права або чи перешкоджає це розгляду справи.

У цій справі таких обставин судом не встановлено. Крім того, предметом спору є стягнення аліментів, тобто захист права дитини на належне матеріальне утримання, а тому безпідставне зупинення провадження призвело б до невиправданого затягування судового розгляду та не відповідало б принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, гарантованому національним законодавством та міжнародними зобов`язаннями України.

Зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у справі, що стосується захисту конституційного права дитини на утримання, суперечить задекларованій державою засаді охорони дитинства та є порушенням права на судовий захист, яке згідно частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану. Це пов`язано з тим, що право на судовий захист є фундаментом сучасного конституційного ладу. За таких обставин підстави для зупинення провадження у справі відсутні.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що спір про стягнення аліментів стосується забезпечення належного утримання дитини і має пріоритетний, соціально значущий характер, що вимагає своєчасного судового розгляду та недопущення його безпідставного затягування. У спорах щодо утримання дітей суди повинні забезпечити право останніх на своєчасне та належне утримання, навіть за умов воєнного стану. Затягування розгляду справи шляхом зупинення провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України може призвести до порушення прав дітей на належний рівень життя.

Отже, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є повнолітньою та продовжує навчання на денній формі навчання, у зв`язку з чим не має можливості працювати та самостійно себе утримувати, тобто потребує матеріальної допомоги.

Заперечень відповідача проти задоволення позовних вимог до суду не надходило.

З огляду на викладене, суд вважає вірним позов задовольнити, та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, на утримання повнолітньої доньки, на період її навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 04.03.2026 року.

За правилами ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання про судовий збір, суд зауважує на тому, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, а тому судовий збір в розмірі 1331, 20 грн. необхідно покласти на відповідача.

На основі викладеного, керуючись ст. ст. 180-182, 199-201 СК України, ст. 4, 12, 13, 141, 259, 223, 263-265, 279, 280-282, 430 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_4 аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, на утримання повнолітньої доньки, на період її навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 04.03.2026 року.

Допустити до негайного виконання рішення в межах суми місячного платежу.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір в розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одну грн. 20 коп.) на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 )

Відповідач – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Суддя:О.А. Караул