Вирок від 09 липня 2026 р. у справі №205/8716/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/8716/26

Номер провадження1-кп/205/973/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

за участю секретаря – ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026047120000155 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, має середньо-технічну освіту, розлучений, військовослужбовець, немає на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно судового наказу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська №2/205/1223/15 від 10.04.2015 року обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов`язаний виплачувати аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 11 березня 2015 року, і до досягнення ОСОБА_4 повноліття.

Проте, ОСОБА_3 , будучи обізнаним про рішення суду, встав на шлях злісного ухилення від сплати аліментів.

Будучи обізнаним про аліментні зобов`язання та попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, ігноруючи вимоги державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про необхідність виконання аліментних зобов`язань за рішенням судового наказу Ленінського районного суду Дніпропетровської області від 10.04.2015 року, у період часу з 01 січня 2025 року по 01 липня 2026 року почав ухилятись від сплати аліментів, іншої будь-якої матеріальної допомоги не надавав, достовірно знаючи про необхідність виплати аліментів, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, маючи намір, спрямований на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, тривалий час не виконував в добровільному порядку покладені на нього судовим рішенням зобов`язання по виплаті аліментів.

У 2025 році ОСОБА_3 з метою ухилення від кримінальної відповідальності здійснив п`ять переказів грошових коштів по 600 грн.та у 2026 році один переказ грошових коштів в сумі 600 грн на користь ОСОБА_6 . Встановлено, що ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 в період з січня 2026 року по травень 2026 року отримував заробітну плату в загальній сумі 108 020 грн., але виплат по аліментам на утримання дитини здійснював не в повному обсязі з метою ухилення від кримінальної відповідальності на суму 3000 грн. у період злісного ухилення з січня 2025 року по липень 2026 року.

З січня 2025 року ОСОБА_3 виплати по аліментам на утримання неповнолітньої дитини здійснював нерегулярно, подарунків не дарував та іншої матеріальної допомоги дитині не надавав, в Дніпровський міський центр зайнятості не звертався та заходів до працевлаштування не приймав, протипоказань за станом здоров`я до працевлаштування та інших поважних причин для відмови в працевлаштуванні не мав, на попереджувальні листи Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Новокодацькому та Чечелівському районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України погасити заборгованість і сплачувати аліменти, не реагував, а також неодноразово вже будучи засудженим за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина, почав злісно ухилятись від сплати аліментів на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в результаті чого утворилась заборгованість по сплаті аліментів за період з січня 2025 року по липень 2026 року в сумі 120542 грн. 25 коп., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці.

Згідно довідки - розрахунок Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра у ОСОБА_3 утворилась заборгованість:

-в період з січня 2025 року по грудень 2025 року включно встановлено, виплати не здійснювались взагалі. Сума боргу 77 487 грн. 50 коп.;

-в період з січня 2026 року по липень 2026 року включно встановлено, що виплати не здійснювались взагалі. Сума боргу 43 759 грн.

Станом на 09.07.2026 року, загальна сума заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_3 складає 121 246 грн. 50 коп.

Умисні дії ОСОБА_3 , що виразилися у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.

До обвинувального акту, який містить клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, додані: письмова заява обвинуваченого ОСОБА_3 складена в присутності його захисника – адвоката ОСОБА_7 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначеними вище, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні, а також письмова заява потерпілої ОСОБА_6 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Дослідивши зміст відповідних заяв та матеріалів дізнання, суду приходить до висновку що вказані заяви обвинуваченого та потерпілого є усвідомленими, відповідають їх внутрішній волі, а їх процесуальна позиція сформована без будь-якого стороннього неправомірного впливу на них.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Встановлені в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження і суд, з огляду на відповідність цих обставин матеріалам кримінального провадженні, а також з урахуванням відсутності підстав для сумніву в їх об`єктивності та доведеності, визнає їх доведеними.

Таким чином, суд приходить до висновку про достатність підстав для прийняття рішення про визнання обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд визнає його щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено .

Обговорюючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого, який судимості не має, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, військовослужбовець, неодружений, за місцем мешкання характеризується задовільно.

Суд, оцінюючи характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального проступку, виходить із того, що дії ОСОБА_3 виразилися у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання дитини, що порушує гарантовані Конституцією України та Сімейним кодексом права дитини на належне матеріальне забезпечення.

Такі дії є суспільно небезпечними, оскільки тривала несплата аліментів позбавляє дитину необхідних засобів для існування, суперечить моральним засадам сімейного виховання та підриває принцип невідворотності виконання судових рішень. Незважаючи на наявність стабільного доходу та попередження органів державної виконавчої служби, він тривалий час ухилявся від виконання рішення суду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що менш суворе покарання, не пов`язане з обмеженням волі, не забезпечить досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, — виправлення засудженого та попередження нових правопорушень.

Водночас суд вважає, що покарання у вигляді обмеження волі є необхідним та достатнім для досягнення його мети, з урахуванням того, що проступок не відноситься до тяжких, а обвинувачений висловив готовність до виправлення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження нових кримінальних правопорушень, буде призначити покарання у вигляді обмеження волі на строк, передбачений санкцією ч. 1 ст. 164 КК України, оскільки менш суворе покарання, враховуючи особу обвинуваченого, не забезпечить його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, звільнивши обвинуваченого від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Витрат на залучення експерта у кримінальному провадженні не здійснювалося, цивільного позову не заявлялося, заходів забезпечення кримінального провадження не застосовувалося.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання за цим законом у виді обмеження волі строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк в один рік.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням та покласти на нього такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за поведінкою ОСОБА_3 на період проходження ним військової служби покласти на командира військової частини за місцем служби.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

В іншій частині вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження

Суддя: ОСОБА_8