Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №205/19691/25 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/19691/25

Номер провадження2-а/205/42/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Сидорової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2025 року через систему «Електронний суд» до Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позов мотивований тим, що оскаржувану постанову позивач вважає незаконною, оскільки з боку відповідача не було надіслано жодної повістки щодо розгляду справи про його притягнення до адміністративної відповідальності і жодних доказів щодо повідомлення позивача про такий розгляд немає в матеріалах справи. Оскаржувана постанова була ухвалена відповідачем на підставі висновків, які не доведені належними доказами та не узгоджуються з фактичними обставинами, та з грубим порушенням процесуальних вимог (за відсутності позивача, який навіть не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи), а тому оскаржувана постанова є неправомірною та підлягає скасуванню.

Посилаючись на доводи викладені у позові, позивач просить визнати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 665 від 17.12.2025 року протиправною та скасувати, закрити провадження відносно нього,передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та стягнути судові витрати.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 05.01.2026 року адміністративну позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмовому провадженні), встановлено відповідачу 15-денний строк з її отримання для подання відзиву на позов.

Відповідачем відзив на позовну заяву у встановлений в ухвалі строк до суду не надано.

Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову з огляду на таке.

У ході судового розгляду встановлено, що постановою №665 від 17.12.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, яка була постановлена начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 , позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У постанові зазначено, що під час дії особливого періоду і воєнного стану військовозобов`язаний ОСОБА_1 будучи належним чином оповіщеним, у відповідності до п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. №560, про зобов`язання прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09:00 год. 05.12.2025р. з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, за викликом по повістці №5570520 від 20.11.2025р., яка була надіслана йому рекомендованим поштовим відправленням №4912800248225 від 20.11.2025р., яку він отримав на руки, і в подальшому в триденний термін надіслав поштовим відправленням повідомлення про неможливість прибуття з додаванням до нього медичних документів про хворобу з періодом непрацездатності по хворобі з 02.12.2025р. до 09.12.2025р. Однак, в подальшому у строк, що не перевищує сім календарних днів, починаючи з 09.12.2025р., тобто моменту закінчення терміну непрацездатності по хворобі, до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 не прибув і документів, які б виправдовували його неприбуття не надав, порушивши своїми діями (бездіяльністю) вимоги абзацу 15 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто порушив вимоги чинного законодавства про оборону , мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-0 КУпАП. Вирішено накласти на ОСОБА_1 штраф в сумі 17 000 грн.

Пунктом 24 Постанови №560 від 16 травня 2024 р.: «У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів».

Такі ж норми містяться в ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема: «Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; у разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів».

Аналізуючи вищевказані норми законодавства, можна дійти висновку, що законодавець передбачив можливість ненастання відповідальності за порушення у разі, якщо громадянин хоч і не прибув по повістці у вказаний день, однак не порушив строки, позаяк 7-денний термін дотримано та є поважні причини неприбуття.

Із матеріалів справи вбачається, що вказану повістку позивач отримав завчасно до дати на яку його викликав відповідач, проте, в період з 02.12.2025 року по 09.12.2025 року позивач перебував на лікарняному, що підтверджується Медичним висновком №1111-В6РС-8М3С-2ТВН від 02.12.2025р., консультативним висновком спеціаліста від 02.12.2025р.

Виходячи, із вищевикладеної статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», можна дійти висновку, що законодавець передбачив можливість ненастання відповідальності за порушення у разі, якщо громадянин хоч і не прибув по повістці у вказаний день, в даному випадку 05.12.2025 року, однак не порушив строки, позаяк 7-денний термін дотримано та є поважні причини неприбуття.

Як встановлено з матеріалів справи після описаних подій, позивач самостійно - сформувавши в застосунку «Резерв +» направлення на ВЛК №5961063 16.12.2025р., в найкоротші терміни, а саме: з 17.12.2025р. по 23.12.2025р. проходив медичне обстеження ВЛК, що підтверджується Карткою обстеження та медичного огляду та відомостями з «Резерв +». Вказані обставини свідчать про те, що у позивача не було мети ухилятись від мобілізації чи неприбутті по повістці, при об`єктивних життєвих обставинах, його дії відповідають чинному законодавству.

Крім того, із наданої позивачем роздруківки із застосунку «Резерв +» сформованої 24.12.2025р. вбачається, що станом на дату формування позивач має відстрочку, а саме : бронювання до 21.03.2026р., а також зазначена дата уточнення даних – 01.10.2025р., та вказана дата ВЛК – 23.12.2025р.

Проте, відповідачем вказані обставини при винесенні спірної постанови не були враховані.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210 - 1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-9 цього Кодексу.

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУПАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУПАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Зі змісту ст. 284 КУПАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

При цьому винесення постанови про накладення адміністративного стягнення з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних особистого, чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо уповноваженим органом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.

Разом з тим, на переконання суду, при складані спірної постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 не встановлено об`єктивної сторони адміністративного правопорушення не явки ОСОБА_1 по повістці на 05.12.2025 року, та протягом 7-денного терміну після цієї дати у разі неприбуття, не взято до уваги поважності причин неприбуття.

Щодо порушення процедури розгляду справ про вчинення адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності 210-1, 211 (крім правопорушень, військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування соціальної підтримки.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціально підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України N? 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за N? 36/41381 (далі - Інструкція).

Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.

Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об`єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов`язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.

Ст.245 КУПАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку особа) встановлює наявність в чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУПАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ст.280 КУПАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, за приписами частини першої статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ч. 1 ст. 277 КУПАП).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, спірна постанова № 665 від 17.12.2025 року була розглянута та винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП України за відсутності позивача, що свідчить про протиправність дій відповідача.

Доказів повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять, відповідачем не надано жодних достатніх, достовірних та належних доказів у спростування та заперечення доводів позивача, зважаючи на належне його повідомлення та обізнаність про розгляд справи.

Слід зазначити, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Згідно зі ст.278 КУПАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи пре адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі N 676/752/17, від 21.03.2019 у справі N 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах N 308/12552/16-а та N 482/9/17, від 06.02.2020 У справі N 205/7145/16-а зробив такі висновки: «закріплюючи процесуальні гарантії прав відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частинами 3, 4 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та підтверджується відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а для визначення розміру таких витрат учасник справи подає детальний опис виконаних адвокатом робіт.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони.

Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обґрунтованість та пропорційність їх розміру до предмета спору, значення справи для сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги №22/12/2025 від 22.12.2025 року, квитанцію про оплату послуг на суму 18000 грн., але акту виконаних робіт з детальним описом виконаних робіт стороною позивача не надано.

У зв`язку із зазначеним, суд позбавлений можливості встановити обсяг наданих послуг, витрачений час, задля визначення співмірності із складністю справи, а тому вимоги про стягнення витрати на правову допомогу не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позов підлягає задоволенню, суд також вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 77, 78, 90, 229, 242-246, 255, 286 КАС України, ст.ст. 126, 245, 251-252, 280 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову № 665, винесену 17.12.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Г.Остапенко