Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №489/3660/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/3660/26

Провадження № 2/489/2309/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судових засідань Бородіною В.Ю.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

В квітні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 29585-09/2023 від 23.09.2023 в розмірі 30 000,00 грн., а також понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн. та на оплату судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Як на підставу позовних вимог посилалось на те, що 23.09.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було договір по надання фінансового кредиту № 29585-09/2023, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 3 000,00 грн. зі сплатою відсотків за його використання. Договір було підписано відповідачем електронним цифровим підписом у вигляді одноразового ідентифікатора. Відповідачу кредитні кошти було перераховано на платіжну картку. Проте ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів не виконав належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 30 000,00 грн., з яких: 3 000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 27 000,00 грн. – заборгованість за відсотками.

29.03.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 29032024, згідно якого позивач набув право вимоги, серед іншого, до відповідача.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить стягнути з нього наведену заборгованість.

До позовної заяви представником позивача було долучено клопотання про витребування доказів, а саме просить суд витребувати у АТ «Універсал Банк» інформацію про надходження на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 коштів в розмірі 3 000,00 грн. 23.09.2023.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 30.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; витребувано докази по справі у АТ «Універсал Банк».

30.04.2026 витребувані докази надійшли на адресу суду.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в судове засідання не з`явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином, у позовній заяві просив суд про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином. Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі та доданих до неї документів, та додатково шляхом направлення смс-повідомлення на номер телефону, зазначений в позовній заяві, яке не було доставлено. Направлена на його адресу судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відмовився», що відповідно до статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

23.09.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 29585-09/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» надало позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору. Сума кредиту – 3 000,00 грн., кредит надається загальним строком на 360 днів; проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 2,50 % за кожен день користування кредитом (а.с. 8-14).

Згідно п. 1.6 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Договір підписано позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Аванс Кредит» свої зобов`язання за договором кредиту виконало в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в строки та на умовах, визначених договором, що підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.06.2026 (а.с. 20), а також повідомленням АТ «Універсал Банк» від 20.05.2026, наданим на запит суду.

Разом з тим, позивач посилається на те, що в порушення положень договору та вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач, користуючись коштами, наданими йому ТОВ «Аванс Кредит», не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання, не вносив платежі, передбачені умовами договору, у зв`язку з чим станом на 16.09.2024 виникла заборгованість у сумі 30 000,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 3 000,00 грн., заборгованості за відсотками – 27 000,00 грн. Вказане підтверджується розрахунком заборгованості, долученим до матеріалів справи (а.с. 21-25).

29.03.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 29032024, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача, зокрема за вказаним кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру боржників (а.с. 26-30).

Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 30 000,00 грн., яка складається із 3 000,00 грн. - заборгованості по кредиту та 27 000,00 грн. – заборгованості по процентам.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір було укладено між його сторонами у електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатору.

Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 під час розгляду справи № 127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі.

Дослідженими судом доказами також підтверджується, що відповідачу було виплачено кредит в розмірі 8 000,00 грн., але він порушив грошові зобов`язання та не повернув кредит та нараховані відповідно до договору платежі в установлений строк, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач підтвердив розрахунком.

Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п`ятою згідно Закону України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.

Згідно з частиною п`ятою статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує наведених змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%; з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%; з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Із наданого розрахунку слідує, що нарахування заборгованості позивач здійснив за період з 23.09.2023 по 16.09.2024, проценти складають 27 000,00 грн.

Нарахування процентів фактично здійснено по 16.09.2024, тобто у межах строку кредитування, за процентною ставкою 2,50 % в день.

Отже, розрахунок процентів за період з 22.04.2024 по 16.09.2024 не відповідає вимогам законодавства щодо розміру процентної ставки, яка не може перевищувати 1,5 % та 1 % в день. У зв`язку і цим, нарахована заборгованість відповідача по процентам у вказаний період суперечить положенням діючого законодавства.

Разом з тим, суд вважає за можливе зменшити розмір процентів з огляду на нижче наведене.

За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Як зазначено в Рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

Пунктом 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд вважає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів підлягають зменшенню до розміру основної суми боргу – 3 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості в загальному розмірі 6 000,00 грн., з якої 3 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3 000,00 грн. – заборгованість по процентам.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. 00 коп., суд приходить до наступного.

За положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження судових витрат позивачем суду надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025; копію акта № 170 наданих послуг від 10.04.2026; копію детального опису наданих послуг; копію ордеру на надання правничої допомоги.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем було понесено витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується вище переліченими доказами.

В той же час, при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв - дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Згідно висновків Верховного Суду у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги складність справи, суму заборгованості відповідача, часткове задоволення позову, фактичну відсутність участі адвоката у розгляді справи, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Оскільки позов про стягнення заборгованості задоволено частково (20 %), на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі в сумі 532,48 грн.

Керуючись ст. ст. 141-142, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 29585-09/2023 від 23.09.2023 станом на 16.09.2024 в розмірі 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок), яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 3 000,00 грн., заборгованості за відсотками – 3 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 13.07.2026.

Суддя Г.А. Микульшина