Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №489/3868/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/3868/26

Провадження № 1-кп/489/680/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Вирок

іменем України

13 липня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження за №12026152030000402 від 05.04.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , та зі слів постійно проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого, телефон НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

30.03.2026 у невстановлений час, але не пізніше 11:40 год, у ОСОБА_3 , який перебував на території Інгульського району міста Миколаєва, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення грошових коштів ОСОБА_5 , які знаходилися на банківському рахунку АТ КБ «ПриватБанк».

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , діючи в умовах воєнного стану, введеного в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 2102-ІХ, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу, з корисливих мотивів, використовуючи належний потерпілій ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Хіаоmі Redmi Note 8», 4GB/64GB, іmei: НОМЕР_2 , із сім-картою оператора телекомунікацій «Vodafone» НОМЕР_3 , оскільки знав, що у пам`яті зазначеного мобільного телефону збережені дані доступу (пароль) до банківського сервісу АТ КБ «ПриватБанк», без дозволу власника банківського рахунку, використав вказаний збережений пароль, тим самим здійснив несанкціонований вхід до мобільного додатку «Приват24», у результаті чого отримав доступ до інтернет-банкінгу потерпілої ОСОБА_5 .

Після того в період з 11:40 год до 11:41 год ОСОБА_3 з платіжної банківської картки № НОМЕР_4 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_5 , умисно, таємно викрав грошові кошти на загальну суму 17900 грн, перерахувавши їх на іншу платіжну картку № НОМЕР_5 , емітовану АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_6 , з метою здійснення подальших переказів та обготівкування вказаних коштів.

Після викрадення вказаних грошових коштів ОСОБА_3 розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 17900 грн.

Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив обставини скоєного кримінального правопорушення, вказані в обвинувальному акті, зокрема, що 28.03.2026 разом зі своїм знайомим ОСОБА_7 прибули до їхньої знайомої, потерпілої ОСОБА_5 , й разом відпочивали. 29.06.2026 вранці він викрав у ОСОБА_5 належний їй мобільний телефон «Хіаоmі Redmi Note 8» та став ним користуватися. 30.03.2026 з допомогою вказаного телефону він виявив, що на банківський рахунок потерпілої були перераховані грошові кошти, які він вирішив викрасти. Тому близько 11.40 год вказаного дня, перебуваючи на території Інгульського району м. Миколаєва, використовуючи мобільний телефон потерпілої «Хіаоmі Redmi Note 8, без дозволу потерпілої здійснив несанкціонований вхід до встановленого у вказаному телефоні мобільного додатку «Приват24» та в період часу з 11:40 год до 11:41 год із платіжної банківської картки № НОМЕР_4 перерахував належні ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 17900 грн на платіжну картку АТ «ПУМБ» № НОМЕР_5 , відкриту на ім`я свого знайомого ОСОБА_6 , з метою використання їх на власний розсуд. В подальшому вказаними грошовими коштами він розпорядився, перерахувавши їх на інші рахунки та витративши на покупи товарів в інтернеті. Повідомив суду, що примирився з потерпілою та добровільно відшкодував їй завдану матеріальну шкоду. У вчиненому розкаявся, засудив свої дії та запевнив суд про неприпустимість вчинення кримінальних правопорушень в майбутньому.

Крім власного визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у скоєному підтверджується також іншими, дослідженими у судовому засіданні, доказами в їх сукупності.

Із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.04.2026 вбачається, що ОСОБА_5 звернулася до поліції з приводу вчинення наглядно знайомими чоловіками 29.03.2026 близько 05:40 год крадіжки належного їй телефону «Хіаоmі Redmi Note 8», з якого викрали грошові кошти в додатку «Приват24» на загальну суму 18000 грн.

Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 04.04.2026 та протоколу огляду місця події від 06.04.2026 з фототаблицею до нього, місцем події є будинок домоволодіння по АДРЕСА_3 .

Із довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 02.04.2026 слідує, що з банківського рахунку НОМЕР_6 , відкритого на ім`я ОСОБА_5 , 30.03.2026 були здійснені перекази грошових коштів на банківську картку АТ «ПУМБ» № НОМЕР_5 в сумі 10050 грн (в т.ч. 50 грн - комісія) об 11:40 год та в сумі 7939,50 грн (в т.ч. 39,50 грн - комісія) об 11:41 год.

Із заяви ОСОБА_3 вбачається, що останній добровільно видав поліцейським мобільний телефон «Хіаоmі Redmi Note 8», іmei: НОМЕР_2 , який 30.03.2026 викрав у ОСОБА_5 .

Згідно з протоколом огляду предмета 06.04.2026 та фототаблиці до нього, слідчим за участю потерпілої ОСОБА_5 був оглянутий мобільний телефон марки «Хіаоmі Redmi Note 8, 4GB/64GB, Space Black», іmei: НОМЕР_2 .

Згідно із розпискою ОСОБА_5 , остання отримала на зберігання мобільний телефон марки «Хіаоmі Redmi Note 8, 4GB/64GB, Space Black», іmei: НОМЕР_2 .

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.04.2026 та довідки до нього, потерпіла ОСОБА_5 впізнала ОСОБА_3 як особу, з якою відпочивала за місцем проживання по АДРЕСА_3 в період з 28 на 29 березня 2026 року.

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.04.2026 та довідки до нього, свідок ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_3 як особу, на прохання якої перерахував грошові кошти на зазначені нею картки.

Відповідно до протоколу огляду предмета від 07.04.2026, слідчий оглянув добровільно виданий ОСОБА_6 мобільний телефон «Хіаоmі HyperOS», іmei1: НОМЕР_7 , іmei2: НОМЕР_8 , в якому був виявлений мобільний додаток «Pumb» з банківською карткою № НОМЕР_5 . У вказаному додатку були виявлені транзакції про зарахування коштів 30.03.2026 в сумі 10000 грн - об 11:40 год та 7900 грн - об 11:41 год. Крім того були виявлені транзакції про перерахування грошових коштів на банківські рахунки ОСОБА_8 в сумі 900 грн об 11:57 год, в сумі 4000 грн о 12:39 год та в сумі 12500 грн о 15:02 год. Також при огляді додатку «Телеграм» було зафіксовано листування з користувачем на ім`я « ОСОБА_9 », який просив переказати грошові кошти на банківські картки № НОМЕР_9 в сумі 900 грн, № НОМЕР_10 в сумі 4000 грн та № НОМЕР_11 в сумі 12500 грн.

Квитанціями АТ «ПУМБ» № 039441652625, № 039443100980 та № 579914157810 підтверджується переказ ОСОБА_6 з банківського рахунку НОМЕР_12 грошових коштів в сумі 900 грн об 11:57 год, в сумі 4000 грн о 12:39 год та в сумі 12500 грн о 15:02 год.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.04.2026 та довідки до нього, свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_3 як особу, яка 30.03.2026 прийшла до нього та попросила банківську картку.

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.04.2026 та довідки до нього, свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_3 як особу, яка 30.03.2026 надала 2000 грн для оплати оренди за кімнату.

Із протоколу огляду речей та документів від 24.04.2026 слідує, що слідчим був оглянутий диск CD-R, наданий АТ КБ «ПриватБанк», на якому знаходяться чотири файли. При перегляді вказаних файлів виявлено відомості та фотозображення, які підтверджують факти: зняття грошових коштів з банківської картки НОМЕР_4 в сумі 2500 грн, переказу грошових коштів з банківського рахунку потерпілої НОМЕР_6 30.03.2026 на банківську картку АТ «ПУМБ» № НОМЕР_5 в сумі 10050 грн (в т.ч. 50 грн - комісія) об 11:40 год та в сумі 7939,50 грн (в т.ч. 39,50 грн - комісія) об 11:41 год.

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точку зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом та його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, за місцем проживання характеризується посередньо, лікування у лікарів психіатра та нарколога не проходив, за медичною допомогою не звертався, раніше не судимий.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття, яке полягає у тому, що останній повністю визнав свою вину, зазначив що шкодує з приводу вчиненого та висловив жаль з даного приводу, а також добровільно відшкодування завданої шкоди, яке підтверджується заявою потерпілої від 08.07.2026 про те, що претензій матеріального та морального характеру вона до обвинуваченого не має.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

З урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, його щирого каяття, негативного ставлення до вчиненого, наявності обставин, що пом`якшують покарання, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також ураховуючи позицію державного обвинувача щодо виду та міри покарання, яке необхідно призначити обвинуваченому, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, визначеному санкцію ч. 4 ст. 185 КК України, та можливість звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Вказані вид та міра покарання, на переконання суду, є необхідними й достатніми для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд зазначає, що з огляду на дискреційні повноваження, суд вправі звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням за наявності для цього підстав. Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

При цьому, відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, на переконання суду, обумовлена тим, що останній раніше не судимий, характеризується посередньо, розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував потерпілій завдану шкоду, що свідчить про його стійку соціальну направленість та можливість призначення йому покарання без ізоляції від суспільства.

Також право суду призначати покарання на власний розсуд підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.10.2020 у справі №487/5034/18, згідно з якими «поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо».

Визначаючи тривалість строку випробовування, суд, окрім тяжкості кримінального правопорушення, головним чином враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, засудив свої дії, жалкує з приводу скоєного, примирився з потерпілою та повністю відшкодував їй завдану майнову шкоду, а також той факт, що в Україні введений воєнний стан, що покладає на жителів держави додаткові обмеження, тому зазначені обставини, які зменшують суспільну небезпечність обвинуваченого, вказують на можливість встановлення однорічного іспитового строку для його виправлення.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, обвинувачений не затримувався та відносно нього запобіжний захід не застосовувався.

Оскільки суд дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, тому відсутні підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Керуючись статтями 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі статей 75, 76 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробовуванням, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 13.07.2026.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Хіаоmі Redmi Note 8, 4GB/64GB, Space Black», іmei: НОМЕР_2 , - залишити у власника ОСОБА_5 ;

- диск CD-R - залишити в матеріалах судового провадження.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в сумі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 60 копійок.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набранням вироком законної сили не застосовувати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Інгульський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1