Вирок від 09 липня 2026 р. у справі №146/641/26 — Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/641/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2026 р. селище Томашпіль Вінницької області

Томашпільський районний суд Вінницької області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 прокурора Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12026025180000018 від 17 березня 2026 року на підставі обвинувального акта по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комаргород, Томашпільського району Вінницької області, громадянина України, особи з інвалідністю 3 групи, має на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, а саме 20 квітня 2026 року Томашпільським районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України на підставі ст. 70 КК України до 3 років обмеження волі, відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням терміном 3 роки

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст.358 КК України

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

ОСОБА_4 достовірно знаючи, що на розгляді Томашпільського районного суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025025200000058 від 19.10.2025 за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України (на даний час засуджений вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 20.04.2026 за ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 3 років обмеження волі із встановленням на підставі ст. 75 КК України іспитового строку на 3 роки), при цьому належних висновків для себе не зробив та, діючи умисно, повторно вчинив нові умисні кримінальні правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до постанови Томашпільського районного суду Вінницької області від 21.10.2022 (судова справа № 146/848/22), достовірно знаючи про встановлене щодо нього обмеження та усвідомлюючи відсутність у нього законних підстав на керування транспортними засобами, не маючи наміру поновлювати відповідне право у встановленому законодавством порядку, діючи умисно, з метою подальшого незаконного використання офіційного документа у грудні 2025 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) прийняв рішення про підроблення посвідчення водія.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме у АДРЕСА_2 , діючи повторно, з корисливих мотивів та з метою незаконного набуття права керування транспортними засобами, вступив у попередню змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою (матеріали щодо якої виділено в окреме провадження), з якою досяг домовленості щодо виготовлення підробленого посвідчення водія на його ім`я.

У подальшому, діючи узгоджено з невстановленою особою (матеріали щодо якої виділено в окреме провадження), яка виконувала роль безпосереднього виготовлювача підробленого документа, ОСОБА_4 отримав від неї перелік необхідних даних та документів, після чого, усвідомлюючи протиправність своїх дій, за допомогою мобільного застосунку «Viber» надав фотокопії своїх особистих документів (паспорт громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків), фотокартку, а також зразок власноручного підпису для подальшого їх використання при виготовленні підробленого посвідчення водія.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на підроблення офіційного документа, який видається уповноваженим органом та надає право керування транспортними засобами, ОСОБА_4 у грудні 2025 року отримав від невстановленої особи (матеріали щодо якої виділено в окреме провадження) завідомо підроблений офіційний документ – посвідчення водія серії НОМЕР_1 , нібито видане 3 грудня 2025 територіальним сервісним центром № 8042, яке надає право на керування транспортними засобами категорії «В», за що передав грошові кошти у сумі 28000 грн.

За вказане суспільно небезпечне винне діяння ОСОБА_4 визнається судом винуватим, його діяння суд кваліфікує за ч.3 ст. 358 КК України, тобто підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такий документ, і яке надає право, з метою використання його підроблювачем, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 16 березня 2026 близько 23.00 год керуючи автомобілем марки «Geely МR7151А» державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Руслана Шевчука в с. Кинашів Тульчинського району Вінницької області, будучи зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області за порушення правил дорожнього руху.

У ході перевірки документів ОСОБА_4 , достовірно знаючи про підробленість посвідчення водія, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх протиправні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою уникнення адміністративної та іншої відповідальності, пред`явив працівнику поліції завідомо підроблений документ - посвідчення водія серії НОМЕР_1 .

Відповідно до висновку судової технічної експертизи документів бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , яке заповнене на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке видане 3 грудня 2025 ТСЦ 8042, не відповідає встановленим зразкам аналогічних бланків посвідчень водія, що перебувають в офіційному обігу на території України. У бланку посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , яке заповнене на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке видане 3 грудня 2025 ТСЦ 8042, штрихи фонових зображень (захисної сітки, мікротексту), бланкового тексту, серії, номеру бланку та інших вихідних даних підприємства- виробника нанесено способом термосублімаційного друку.

За вказане суспільно небезпечне винне діяння ОСОБА_4 визнається судом винуватим, його діяння суд кваліфікує за ч.4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, і вважає, як і інші учасники судового процесу за можливе при дослідженні доказів по справі обмежитись його допитом.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З`ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню, визначити допитом обвинуваченого ОСОБА_4 а також оглядом характеризуючих даних щодо особи обвинуваченого, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

По суті пред`явленого обвинувачення обвинуваченийОСОБА_4 суду пояснив, що в нього така робота, що необхідно було посвідчення водія, в вчитися не хотів іти, бо не було часу. Йому порадили, що можна купити посвідчення водія через Інтернет, дане посвідчення водія буде оригінальне, також сказали, що людина яка продасть посвідчення водія співпрацює з МРЕО. Далі обвинувачений даній людині відправив копії документів і десь через місяць ця людина йому передала посвідчення водія. З даною людиною він особисто не зустрічався, посвідчення водія отримав по Новій пошті. Отримавши посвідчення він пересвідчився, що воно дійсно як оригінальне. За посвідчення водія він заплатив 28 тисяч гривень. Обвинувачений зазначив, що він мав сумніви та підозрював, що посвідчення водія підроблене та хотів звернутися до поліції, однак та людина його запевнила, що права дійсні і немає чого хвилюватися.

Далі ОСОБА_4 даним посвідченням водія користувався, тобто сідав за кермо з вказаним посвідченням.

Через деякий час його зупинили працівники поліції через несправне освітлення в автомобілі та перевіривши посвідчення водія виявили підробку.

Також обвинувачений зазначив, що про скоєне жалкує, вчинив кримінальне правопорушення не подумавши, зробив висновок, що все треба робити законно.

ПоказиОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позицій.

Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, які узгоджуються між собою, є належними та допустимими, заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальні правопорушення мали місце за встановлених обставин, останній винуватий у їх вчиненні та підлягає покаранню в межах санкції відповідної частини відповідної статті.

Мотиви призначення покарання.

Згідно ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З врахуванням роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

За загальним правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. (ч.2 ст. 4 КК України).

Відповідно до ст.8 ч.1 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Пом`якшуючою обставиною, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обтяжуючих обставини, згідно ст.67 КК України, не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, який вину визнав, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, згідно характеристики виданої Комаргородським старостинським округом характеризується позитивно та приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе при призначенні йому покарання в межах санкції ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі та ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі, крім того суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 70 КК України та остаточно призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі, із звільненням від відбування призначеного покарання з випробовуванням протягом іспитового строку.

Також при призначенні покарання суд враховує те, що ОСОБА_4 засуджений 20.04.2026 вироком Томашпільського районного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді трьох років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком три роки.

У цьому провадженні кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст.358, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_4 вчинив в грудні 2025 року, тобто до постановлення вироку в першій справі.

Таким чином, зазначене обумовлює необхідність застосування ч.4 ст.70 КК України при призначенні покарання, на що звертає увагу об`єднана палата ККС Верховного Суду, в своїх висновках, зроблених у постанові від 23 вересня 2019 року у провадженні № 51-2631 км19 (справа № 199/1496/17), згідно яких, якщо особою, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання на підставі і в порядку ст. 75 КК України, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого також звільняється з випробуванням, суд визначає остаточне покарання згідно ч.4 ст. 70 КК України, а також звільняє особу від відбування остаточного покарання, встановивши іспитовий строк за правилами ст. 75 КК України.

Рішення щодо речових доказів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 березня 2026 року під час проведення досудового розслідування у цій справі було накладено арешт, а саме на посвідчення водія на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , виданого 03.12.2025 року в ТСЦ 8042, категорії В, яке упаковано до спеціального пакету «Національна поліція України» ICR0154747.

У зв`язку із вищевказаним, арешт накладений на вказану річ на підставі ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 березня 2026 року підлягає скасуванню.

Рішення щодо відшкодування процесуальних витрат.

Відповідно довідки витрат на проведення експертизи в кримінальному провадженні № 12026025180000018 до висновку експерт № СЕ-19/102-26/5523-ДД від 26 березня 2026 року вартість проведення судової технічної експертизи документів становить 4457 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Підстав для застосування запобіжних заходів, передбачених ст.ст. 176, 177 КПК України суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України та призначити покарання:

- за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 5 (п`яти) роки обмеження волі,

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років обмеження волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого призначеного вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 20.04.2026 року більш суворим покаранням, призначеним даним вироком, остаточно призначити покарання у виді 5 (п`яти ) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з дня проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили – не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням експертизи в кримінальному провадженні в сумі 4457 грн (чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім гривень).

Скасувати накладений за ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 березня 2026 року арешт на майно.

Речові докази у справі, а саме на посвідчення водія на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , виданого 03.12.2025 року в ТСЦ 8042, категорії В, яке упаковано до спеціального пакету «Національна поліція України» ICR0154747- знищити.

В умовах дії воєнного стану відповідно до ч.15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Згідно ст.ст. 376, 392, 393, 395, 532 КПК України, вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим в той самий строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1