Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №129/1610/26 — Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/1610/26

Провадження по справі № 1-кп/129/553/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Гайсині кримінальне провадження № 12026020020000055 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Котовська Одеської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, з початковою освітою, раніше судимого: 1)09.11.2010 Котовським міським судом Одеської області за ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; 2)09.06.2015 Котовським міським судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; 3)12.10.2022 Котовським міським судом Одеської області за ч. 1 ст. 115 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років, ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.04.2025 від подальшого відбування покарання звільнено умовно-достроково, невідбута частина покарання п`ять років сім місяців 19 днів, для проходження військової служби за контрактом, звільнений 21.04.2025 з Вознесенської ВК (№72), у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, -

установив:

Солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України у військовому званні «солдат», в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від виконання обов`язків військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та бажаючи їх настання, в умовах дії правового режиму воєнного стану, без отримання відповідного дозволу від командирів чи начальників та без наявності поважних причин, не прибув у встановлений строк до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , що дислокується в АДРЕСА_2 . Зазначений військовослужбовець вибувдо військової частини НОМЕР_2 , розташованої в населеному пункті Слов`янка, у зв`язку з отриманим пораненням під час виконання обов`язків із захисту Вітчизни, після чого з 16.08.2025 по 28.08.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради, з 28.08.2025 по 07.10.2025, проходив лікування у КНП «Лікарня» Пулинської селищної ради, Житомирського району, Житомирської області. Після завершення лікування 08.10.2025 солдат ОСОБА_5 без поважних причин та без належного погодження з командуванням до місця проходження військової служби до міста Гайсин Вінницької області не повернувся, чим допустив нез`явлення на службу у встановлений строк; ОСОБА_5 час проводив на власний розсуд за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, понад три доби, до 31.01.2026, - моменту встановлення його місцезнаходження працівниками поліції; за час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.

Дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.

Вину визнав повністю, щиро розкаявся і дав суду показання про те, що він будучи військовослужбовцем за контрактом після умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі, після отримання поранення під час участі у бойових діях по відсічі збройної агресії росії у Донецькій області з 16 серпня 2025 перебував на лікуванні, під час перебування на лікуванні дізнався про смерть матері в цей час, після завершення лікування мав прибути на службу 08.10.2025, однак без поважних причин та без належного погодження з командуванням до місця проходження військової служби до міста Гайсина не повернувся, чим допустив нез`явлення на службу у встановлений строк, він поїхав до села Бочманівка, Одеської області, Подільського району, де за життя проживала його мати, там проводив час на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_1 до затримання його працівниками поліції 31.01.2026.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та визначив обсяг доказів, які будуть досліджуватися та порядок їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що характеризують обвинуваченого. Судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винним нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Поряд із зазначеним суд бере до уваги визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і законну за нього санкцію, особу винного та визначені ст. 66,67 КК України пом`якшуючі та обтяжуючі його обставини; вид і розмір призначеного покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення винної у скоєнні кримінального правопорушення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 , суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, а саме, що передбачене ч. 5 ст. 407 КК України кримінальне правопорушення за класифікацією ст. 12 КК України віднесене до тяжких злочинів; дані про особу обвинуваченого, який приймав безпосередню участь у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації проти України, отримав поранення, неодружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має посередні характеристики з місця проживання та служби, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, востаннє засуджений вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12.10.2022 за ч.1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років, був звільнений умовно-достроково 21.04.2025 з Вознесенської ВК (№72) за ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.04.2025, оскільки виявив бажання укласти контракт про проходження військової служби в ЗСУ, який уклав 05.05.2025; за наявності пом`якшуючих покарання обставин у виді щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, беззастережне визнання вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, з урахуванням передбаченої ст.67 КК України обтяжуючої покарання обставини рецидив злочинів, однак враховуючи те, що солдат ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану, суд визнає за необхідне призначити покарання, пов`язане з ізоляцією від суспільства у виді позбавлення волі за ч.5 ст. 407 КК України, і таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень; остаточне покарання визначити ОСОБА_5 із застосуванням правил ст.71 КК України з урахуванням невідбутої частини покарання за попереднім вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12.10.2022 у виді позбавлення волі на строк п`ять років сім місяців 19 днів відповідно до ухвали Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.04.2025.

Призначення такого основного покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, речові докази відсутні.

Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 продовжити до вступу вироку в законну силу, але не більше ніж на 60 днів з огляду на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 368, 370-374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12.10.2022, остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.

Строк відбуття покарання рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.

В строк відбуття покарання на підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 строк його попереднього ув`язнення в цьому кримінальному провадженні з 31.01.2026 (дня його затримання) по день набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 продовжити до вступу вироку в законну силу, але не більше ніж на 60 днів.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, речові докази відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя: