Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №639/6601/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року

м. Київ

справа № 639/6601/23

провадження № 61-13110св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Департамент Державної реєстрації Харківської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко Андрій Олександрович, на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 листопада 2024 року у складі судді Єрмоленко В. Б. та постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» (далі - ТОВ «ФК «Прайм Альянс», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Департамент державної реєстрації Харківської міської ради, про визнання права іпотекодержателя.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» (далі - ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», банк) та ОСОБА_2 укладений кредитний договір. Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, міжбанком та ОСОБА_2 було укладено договори іпотеки, згідно з якими він передав в іпотеку банку житловий будинок та земельну ділянку на АДРЕСА_1 .

31 січня 2020 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс» (ТОВ «ФК «Депт Фінанс») було укладено договори про відступлення прав вимоги за договором кредиту та забезпечувальними договорами.

09 червня 2020 року між ТОВ «ФК «Депт Фінанс» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» укладений договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою О. П. (далі - приватний нотаріус Іванова О. П.), згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Депт Фінанс» відступило, а ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло усі належні права за іпотечним договором - права іпотекодержателя.

У зв`язку із порушенням позичальником умов кредитного та іпотечного договорів, на підставі рішень державного реєстратора Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Тесленка І. А. (далі - державний реєстратор Тесленко І. А.) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 20 липня 2020 року проведено реєстрацію за ТОВ «ФК «Прайм Альянс» права власності на житловий будинок і земельну ділянку на АДРЕСА_1 . Внаслідок звернення стягнення право іпотеки припинилося.

31 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гленкор Девелопмент» (далі - ТОВ «Гленкор Девелопмент») придбало у ТОВ «ФК «Прайм Альянс» вказане нерухоме майно.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 грудня 2021 року (справа № 639/5752/20), залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, скасовано рішення державного реєстратора Тесленка І. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 липня 2020 року про реєстрацію за ТОВ «ФК «Прайм Альянс» права власності на житловий будинок і земельну ділянку, витребувано із незаконного володіння ТОВ «Гленкор Девелопмент» житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, що було продане ТОВ «Прайм Альянс» за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу

Богданович А. О. (далі - приватний нотаріус Богданович А. О.), зареєстрованим у реєстрі за № 1197.

Постановою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року (справа № 639/5752/20) рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 16 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року залишено без змін.

Таким чином, після скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок за ТОВ «Прайм Альянс» відпала підстава для недійсності права вимоги позивача за іпотекою, а отже, іпотечне зобов`язання ОСОБА_2 поновилося, оскільки сторони кредитно-іпотечних відносин повернулися у попередній правовий стан.

02 листопада 2023 року ТОВ «ФК «Прайм Альянс» стало відомо, що за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Молодчим І. О. (далі - приватний нотаріус Молодчий І. О.) проведено державну реєстрацію права власності на домоволодіння за сином іпотекодавця ОСОБА_1 . Зазначений договір дарування укладений сторонами договору на шкоду кредитодавця, а отже, є нікчемним. ОСОБА_2 був обізнаним про поновлення іпотеки, оскільки 21 жовтня 2023 року отримав вимогу від товариства про виконання забезпеченого грошового зобов`язання з роз`ясненням щодо поновлення кредитного та іпотечного зобов`язань.

Станом на 01 травня 2023 року (поновлення права власності первинного іпотекодавця) і станом на 02 листопада 2023 року (день переходу права власності на житловий будинок) грошове зобов`язання ОСОБА_1 не виконано та не припинилося.

Посилаючись на те, що виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру не впливає на чинність іпотеки; дарування житлового будинку вчинено на шкоду інтересам кредитора з метою унеможливлення звернення стягнення на предмет іпотеки, ТОВ «ФК «Прайм Альянс» просило суд визнати за товариством право іпотекодержателя стосовно земельної ділянки, кадастровий номер 6310137900:07:013:0003, загальною площею 0,0694 га та житлового будинку, загальною площею 339,2 кв. м, житловою площею 133,1 кв. м літ. «Д-1» з надвірними будівлями: навіс літ. «Е», басейн літ. «Ж», погреб літ. «З», огорожа № 2, № 5, № 6, що розташовані на АДРЕСА_1 , яке виникло

на підставі договору іпотеки житлового будинку та земельної ділянки від 29 січня 2014 року № ZXR019521.218842.002, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І. Е. (далі - приватний нотаріус Ліпінська І. Е.), зареєстрованого у реєстрі за № 51, договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 31 січня 2020 року приватним нотаріусом Івановою О. П., зареєстрованого у реєстрі за № 40 та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 09 червня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Івановою О. П., зареєстрованого у реєстрі за № 183, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи від 29 січня 2014 № 4466589 та № 44665534.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року, позовні вимоги ТОВ «ФК «Прайм Альянс» задоволено.

Визнано за ТОВ «ФК «Прайм Альянс» права іпотекодержателя за договором іпотеки від 29 січня 2014 року № ZXK019521.218842:002 земельної ділянки, загальною площею 0,0694 га, кадастровий номер 6310137900:07:013:0003, та житлового будинку під літ. «Д-1», загальною площею 339,2 кв. м, житловою площею 133,1 кв. м з надвірними будівлями: навіс літ. «Е», басейн літ. «Ж», огорожа № 2, № 5, № 6, що знаходяться на АДРЕСА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Ліпінською І. Е., зареєстрованим у реєстрі за № 51, який укладений між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_2 .

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Прайм Альянс» судовий збір у сумі 9 416,64 грн.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що ТОВ «ФК «Прайм Альянс» правомірно набуло право вимоги за кредитним договором та всіма забезпечувальними договорами, укладеними з ОСОБА_2 , на умовах, які існували у первісного кредитора.

Виключення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не впливає на чинність іпотеки, оскільки, за відсутності доказів виконання зобов`язання, забезпеченого іпотекою, іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек.

При зверненні ТОВ «ФК «Прайм Альянс» до суду з цим позовом іпотека була чинною незалежно від наявності інформації щодо неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто правовідносини між сторонами не припинилися та тривають, а задоволення позовних вимог про визнання права іпотекодержателя лише засвідчує факт наявності іпотеки, яка є чинною.

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відчуження предмета іпотеки за договором дарування від 02 листопада 2023 року дають підстави для висновку про їх спрямованість на ухилення від виконання боргових зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко А. О.,звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 листопада 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі 757/28231/13-ц, від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 14 травня 2019 року у справі № 826/14797/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/705/17,від 20 червня 2019 року у справі № 910/12694/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 461/2900/11 та інших (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України));

відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 36 Закону України «Про іпотеку» у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);

порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема суди не дослідили зібрані у справі докази та ухвалили оскаржувані судові рішення на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини третьої статті 411, пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Прайм Альянс», суди попередніх інстанцій належно не перевірили доводів відповідача про те, що позивач не може бути кредитором та, відповідно, іпотекодержателем внаслідок відсутності в нього ліцензії фінансової установи.

На час укладання договору про відступлення права вимоги, ТОВ «ФК «Прайм Альянс» втратило статус фінансової установи, оскільки 04 червня 2020 року розпорядженням Національної комісії, що здійснювала державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1186 товариству було анульовано всі види фінансових ліцензій.

Крім того, відповідно пункту 4. договору про купівлю-продаж прав вимоги

від 09 червня 2020 року № 01/06-20 сторони погодили суму відступлення права вимоги у розмірі 603 477, 24 грн і зазначили, що вказана сума підлягає сплаті до моменту набрання чинності договором відповідно до пункту 14 цього договору.

Позивач не надав доказів на підтвердження сплати зазначених грошових коштів.

Відповідно до вимоги, на яку посилається позивач, загальна сума заборгованості ОСОБА_2 становить 627 775, 74 грн, а ринкова вартість спірного нерухомого майна становить 5 073 800,00 грн, тобто, договір купівлі-продажу прав вимоги від 09 червня 2020 року № 01/06-20 фактично є договором факторингу, для укладення якого, позивачу потрібна була відповідна ліцензія, зважаючи на те, що ТОВ «Прайм-Альянс» внаслідок виконання ОСОБА_2 зобов`язання або в разі звернення стягнення на предмет іпотеки, отримає значно більшу суму, аніж сплатив за відступлення права вимоги.

Суд апеляційної інстанції помилково послався на обставини, встановлені у справі № 639/5752/20 як преюдиційні, оскільки у згаданій справі питання правомірності та доведеності відступлення права вимоги не досліджувалося.

Водночас апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у цій справі (639/6601/23) до ухвалення судового рішення у справі № 761/5553/24 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «Прайм Альянс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними.

Вирішуючи позовні вимоги, суди не звернули уваги на те, що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, в обраному позивачем позасудовому порядку, кредитний договір припинив свою дію та не може бути автоматично продовженим, після скасування рішення про реєстрацію права власності на домоволодіння за ТОВ «ФК «Прайм-альянс».

За таких обставин припинив свою дію й договір іпотеки, оскільки він є похідним (акцесорним) від дії кредитного договору.

Звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку було вчинено з численними порушеннями, що було встановлено у рішенні Жовтневого районного суду м. Харкова у справі № 639/5752/20.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та внесення про це відповідного запису призводить до відновлення становища, яке існувало до проведення державної реєстрації прав, оскільки, перед зверненням стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, позивач звернувся до реєстратора із заявою про зняття іпотечного обтяження із спірної нерухомості.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що право іпотеки на спірне нерухоме майно не поновилося.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, помилково не взяв до уваги доводів відповідача про те, шо він є добросовісним набувачем, оскільки набув право власності на нерухоме майно, яке було вільним від будь-яких обтяжень.

У грудні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «ФК «Прайм Альянс», у якому товариство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив містить клопотання про поновлення строку для його подання, яке мотивоване тим, що доступ до матеріалів цивільної справи ТОВ «ФК «Прайм Альянс» отримало 04 грудня 2025 року та, відповідно, цього ж дня ознайомилося з касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Статтею 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

З огляду на зазначені вище обставини, які підтверджуються матеріалами касаційного провадження, з метою забезпечення права учасника справи на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що встановлений судом строк на подання відзиву ТОВ «ФК «Прайм Альянс» підлягає продовженню до дати його подання - 05 грудня 2026 року.

У квітні 2026 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення у справі від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко А. О.

У квітні 2026 року до Верховного Суду надійшли заперечення від ТОВ «ФК «Прайм Альянс» на додаткові пояснення у справі ОСОБА_1 .

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко А. О., на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 листопада 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2025 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко А. О., на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 листопада 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року з підстав, визначених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Новобаварського районного суду м. Харкова (у зв`язку із набранням 25 квітня 2025 року чинності Законом України від 26 лютого 2025 року № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів найменування Жовтневого районного суду м. Харкова змінено на Новобаварський районний суд м. Харкова) матеріали цивільної справи № 639/6601/23; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У грудні 2025 року матеріали справи № 639/6601/23 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення,

а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 29 січня 2014 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № IKIZG.218842.001, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 у тимчасове, платне користування грошові кошти у сумі 1 000 000,00 грн під заставу нерухомості із кінцевим терміном повернення 28 січня 2024 року.

Пунктом 2.2 кредитного договору від 29 січня 2014 року № IKIZG.218842.001 передбачено, що забезпеченням виконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки, а також інших витрат, є житловий будинок, загальною площею

339,2 кв. м, житловою площею 133,1 кв. м, з надвірними будівлями і спорудами та земельна ділянка фактичною площею 694 кв. м у

АДРЕСА_1 .

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 29 січня 2014 між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки житлового будинку та земельної ділянки № ZXK01952.218842.002, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку житловий будинок літ. «Д-1», загальною площею 339,2 кв. м, житловою площею 133,1 кв. м з надвірними будівлями (навіс літ. «Е», басейн літ. «Ж», погреб літ. «З», огорожа № 2, № 5, № 6), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 932 000 грн, а також земельну ділянку площею 0,0694 га, кадастровий номер 6310137900:07:013:003, вартістю в 227 000,00 грн.

Пунктом 18.10 зазначеного договору іпотеки визначено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з пунктами 18.6, 18.8, 18.9 цього договору, іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмету іпотеки, а також на задоволення інших забезпечених іпотекою вимог.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21 грудня 2015 року № 914 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних прийнято рішення від 22 грудня 2015 року № 234 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВБР» та делегування повноважень ліквідатора банку».

18 грудня 2019 року рішенням № 926 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджено умови продажу права відступлення.

31 січня 2020 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «ФК «Депт Фінанс» укладений договір № 150 про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договорами поруки, відповідно до умов якого банк відступив на користь ТОВ «ФК «Депт Фінанс» своє право вимоги до позичальника, іпотекодавця та поручителів за кредитним договором від 29 січня 2014 року № IKIZG.218842.001.

Сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за основними договорами новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 602 589,65 грн.

Того ж дня, між банком та ТОВ «ФК «Депт Фінанс» укладений договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений 31 січня 2020 року приватним нотаріусом Івановою О. П., відповідно до якого банк відступив, а ТОВ «ФК «Депт Фінанс» набуло усі належні банку права за іпотечним договором - права іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Вказані договори про відступлення права вимоги укладені між банком та ТОВ «ФК «Депт Фінанс» на підставі протоколу електронних торгів від 16 січня 2020 року № UA-EA-2019-12-21-000071-b.

01 червня 2020 року між ТОВ «ФК «Депт Фінанс» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» укладений договір № 01/06-20 про купівлю-продаж прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Депт Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «Прайм Альянс» своє право вимоги кредитора до позичальників фізичних осіб, зазначених у додатку № 1, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами, зокрема заборгованості за кредитним договором

від 29 січня 2014 року № IKIZG.218842.001, договором іпотеки від 29 січня 2014 року № ZXK019521.218842:002, договорами поруки. Сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за основними договорами новий кредитор сплачує кредитору грошові кошти у сумі 623 500,00 грн.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 04 червня 2020 року № 1186 анульовано ТОВ «ФК «Прайм Альянс» на підставі заяви ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на: надання гарантій та поручительств; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання послуг з факторингу; надання послуг з фінансового лізингу, видані згідно з розпорядженням Нацкомфінпослуг від 03 квітня 2018 року № 491.

09 червня 2020 року між ТОВ «ФК «Депт Фінанс» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» укладений договір № 01/06-20 про купівлю-продаж прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Депт Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «Прайм Альянс» своє право вимоги кредитора до позичальників фізичних осіб, зазначених у додатку № 1, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами, зокрема заборгованості за кредитним договором

від 29 січня 2014 року IKIZG.218842.001, договором іпотеки від 29 січня 2014 року № ZXK019521.218842:002, договорами поруки фізичних осіб ( ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ). Ціна договору становила 603 477,24 грн.

Права вимоги за договорами, які потребують нотаріального посвідчення, відступаються новому кредитору окремими договорами та посвідчуються нотаріально (пункт 2 договору від 09 червня 2020 року № 01/06-20 про купівлю-продаж прав вимоги).

09 червня 2020 року між ТОВ «ФК «Депт Фінанс» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» укладений договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Івановою О.П., згідно з яким ТОВ «ФК «Депт Фінанс» відступило, а ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло усі належні права за іпотечним договором - права іпотекодержателя на предмет іпотеки. Відступлення права вимоги за договором іпотеки розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки (пункт 1.3 договору).

09 червня 2020 року між ТОВ «ФК «Депт Фінанс» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» укладено угоду про врегулювання відносин, за умовами якої сторони досягли згоди та встановили, що умови договорів від 01 червня 2020 року № 01/06-20 та від 09 червня 2020 року № 01/06-20 застосовуються до відносин між ними, які виникли до їх укладення, а саме з 01 червня 2020 року. Також сторони підтвердили, що права вимоги за основними договорами перейшли до нового кредитора ТОВ «ФК «Прайм Альянс» 01 червня 2020 року, а саме в день підписання сторонами договору купівлі-продажу прав вимоги від 01 червня 2020 року № 01/06-2020.

Матеріали справи містять платіжні доручення про сплату ТОВ «ФК «Прайм Альянс» на рахунок ТОВ «ФК «Депт Фінанс» грошових коштів на виконання договору купівлі продажу прав вимоги від 09 червня 2020 року № 01/06-20.

Право власності на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Прайм Альянс» зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 липня 2020 року державним реєстратором Тесленком І. А.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 грудня 2021 року у справі № 639/5752/20 позов ОСОБА_2 до державного реєстратора Тесленка І. А., ТОВ «ФК «Прайм Альянс», ТОВ «Гленкор Девелопмент», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ «ФК «Депт Фінанс», про визнання незаконними рішень державного реєстратора та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Тесленка І. А. від 20 липня 2020 року про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Прайм Альянс» права власності на нерухоме майно - житловий будинок літ. «Д-1», загальною площею 339,2 кв. м, житловою площею 133,1 кв. м, з надвірними будівлями: навіс літ. «Е»,

басейн літ. «Ж», погреб літ. «З», огорожа № 2, № 5, № 6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення державного реєстратора Тесленка І. А. від 20 липня 2020 року про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Прайм Альянс» права власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,0694 га, кадастровий номер 6310137900:07:013:0003, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

витребувано із незаконного володіння ТОВ «Гленкор Девелопмент», житловий будинок літ. «Д-1», загальною площею 339,2 кв. м, житловою площею 133,1 кв. м, з надвірними будівлями: навіс літ. «Е», басейн літ. «Ж», погреб літ. «З», огорожа № 2, № 5, № 6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0694 га, кадастровий номер 6310137900:07:013:0003, розташовану за цією ж адресою, які було продано останньому ТОВ «Прайм Альянс» за договором купівлі-продажу, посвідченим нотаріусом Богданович А. О., зареєстрованим у реєстрі за № 1197.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року (справа № 639/5752/20) апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Прайм Альянс» залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 грудня 2021 року - без змін. Доповнено абзац четвертий резолютивної частини рішення суду першої інстанції словосполученням «у власність ОСОБА_2 ».

На підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 грудня 2021 року державний реєстратор Пісочинської селищної ради Харківської області Михайлова Я. О. (далі - державний реєстратор Михайлова Я. О.) 01 травня 2023 року здійснила державну реєстрацію скасування попередньої державної реєстрації права власності на житловий будинок і земельну ділянку за ТОВ «Гленкор Девелопмент».

01 травня 2023 року право власності на житловий будинок літ. «Д-1», загальною площею 339,2 кв. м, та земельну ділянку площею 0,0694 га, кадастровий номер 6310137900:07:013:0003, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 .

Постановою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року (справа № 639/5752/20) касаційну скаргу ТОВ «ФК «Прайм Альянс» залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року залишено без змін.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 02 листопада 2023 року за договором дарування, посвідченого 02 листопада 2023 року приватним нотаріусом Молодчим І. О., право власності

на житловий будинок з надвірними будівлями і земельну ділянку на

АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_1

20 жовтня 2023 ТОВ «ФК «Прайм Альянс» надіслало ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_5 вимогу про виконання забезпеченого кредитного зобов`язання, а саме сплату заборгованості перед товариством в загальній сумі 670 905,74 грн, яку вони отримали 21 жовтня 2023 року.

Матеріали справи містять уточнену вимогу про виконання забезпеченого кредитного зобов`язання від 22 листопада 2023 року, в якій загальну суму заборгованості вказано в розмірі 627 775,74 грн.

Згідно з листом ТОВ «ФК «Депт Фінанс» від 23 листопада 2023 року № 01-02/983 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 сплатив три платежі на загальну суму 64 695,00 грн, а саме 20 березня 2020 року у розмірі 21 565,00 грн, 08 квітня 2020 року у розмірі 21 565,00 грн та 06 травня 2020 року у розмірі 21 565,00 грн.

Матеріали справи містять квитанції про сплату ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а саме від 03 червня 2020 року у сумі 21 565,00 грн, від 08 липня 2020 року у сумі 21 565,00 грн,

від 07 серпня 2020 року у сумі 21 565,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 грудня 2024 року у справі № 639/7242/23 відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ФК «Прайм Альянс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором з підстав ненадання банківських виписок, розрахунку заборгованості, яка виникла на час відступлення права вимоги.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки (частина шоста статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

За частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об`єктів проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою (стаття 4 Закону України «Про іпотеку»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) вказала, що виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню. Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.

У пункті 9.6 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом. У такому випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек.

У випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя (пункт 9.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20)).

Вирішуючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ «ФК «Прайм Альянс» правомірно набуло право вимоги за кредитним договором та всіма забезпечувальними договорами, укладеними з ОСОБА_2 , на умовах, які існували у первісного кредитора; виключення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не впливає на чинність іпотеки, оскільки, за відсутності доказів виконання зобов`язання, забезпеченого іпотекою, іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що такий висновок судів попередніх інстанцій є помилковим, оскільки:

договір про відступлення прав вимоги є фактично договором факторингу, оскільки ТОВ «Прайм-Альянс» внаслідок виконання ОСОБА_2 зобов`язання або в разі звернення стягнення на предмет іпотеки, отримає значно більшу суму, аніж сплатив за відступлення права вимоги;

на час укладання договору про відступлення права вимоги (09 червня 2020 року) ТОВ «ФК «Прайм Альянс» втратило статус фінансової установи (04 червня 2020 року).

Перевіривши доводи відповідача, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Отже, за договором факторингу фактор має надавати фінансову послугу, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту). При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Водночас грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує в собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що правочин, який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, провадження № 12-97гс18, пункт 106).

Якщо предметом і метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22).

Зважаючи на те, що договір про купівлю-продаж права вимоги від 09 червня 2020 року № 01/06-20, а також договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 09 червня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Івановою О. П., зареєстрований у реєстрі за № 183, не містять елементів договору факторингу, зокрема, надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги. Факту отримання прибутку від здійснення операції відповідач не довів, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. Сама лише різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу, за відсутності інших ознак, не свідчить про наявність фінансової послуги.

Доводи касаційної скарги про те, що на час укладання договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки (09 червня 2020 року) ТОВ «ФК «Прайм Альянс» втратило статус фінансової установи (04 червня 2020 року), а отже не могло набути прав кредитора, є необґрунтованими, оскільки суб`єктний склад правочинів з відступлення права вимоги законом не обмежений, на відміну від договорів факторингу, однією зі сторін якого обов`язково має бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 16 березня 2021 року у справі № 906/174/18 (пункт 62) та від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (пункт 34) уточнила правовий висновок, викладений у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, зазначивши, що відступлення права вимоги за договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ, якщо таке відступлення відбулося у процедурі позбавлення фінансової установи ліцензії та виведення її з ринку банківських послуг.

Вирішуючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій встановили, що договори про відступлення прав вимоги від 31 січня 2020 року, укладені між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «ФК «Депт Фінанс» було укладено в процедурі ліквідації банку, тобто первісний кредитор відчужив свої активи у процедурі ліквідації.

Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги про те, що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, в обраному позивачем позасудовому порядку, кредитний договір припинив свою дію, а отже припинив свою дію й договір іпотеки, оскільки він є похідним (акцесорним) від дії основного, кредитного, договору.

Підстави припинення іпотеки визначені ЦК України та Законом України «Про іпотеку».

За змістом частини першої-третьої статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов`язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов`язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Аналогічні положення викладені законодавцем у Законі України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» (у редакції на момент сплати грошових коштів на виконання рішення суду) іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Системний аналіз зазначеного дає підстави для висновку про те, що іпотека припиняється, зокрема, у зв`язку із припиненням основного зобов`язання.

Підстави для припинення зобов`язання визначені законодавцем у статтях 598-609 ЦК України.

За змістом статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконання останнього. При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних із припиненням іпотеки, оскільки за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості іпотека припиняється за фактом виконання основного зобов`язання.

Таким чином, за умови належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, яке є похідним від основного зобов`язання.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) та постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16, від 27 квітня 2023 року у справі № 161/23141/21.

Із матеріалів справи відомо, що 20 липня 2020 року право власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за ТОВ «ФК «Прайм Альянс», яке надалі на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2020 року відчужило зазначене нерухоме майно на користь ТОВ «Гленкор Девелопмент».

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 грудня 2021 року у справі № 639/5752/20, з урахуванням доповнень, внесених постановою Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, скасовано рішення державного реєстратора Тесленка І. А. від 20 липня 2020 року про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Прайм Альянс» права власності на житловий будинок та земельну ділянку площею, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та витребувано зазначене нерухоме майно із незаконного володіння ТОВ «Гленкор Девелопмент» у власність ОСОБА_2 .

Підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 стало порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вирішуючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій встановили, що забезпечене іпотекою основне зобов`язання за кредитним договором належно не виконане, а тому відсутні правові підстави для висновку про припинення іпотеки.

Виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом. У такому випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про те, що при зверненні ТОВ «ФК «Прайм Альянс» до суду з позовом іпотека була чинною незалежно від наявності інформації щодо неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто правовідносини між сторонами не припинилися та тривають, а задоволення позовних вимог про визнання права іпотекодержателя лише засвідчує факт наявності іпотеки, яка і так є чинною, є обгрунтованим.

Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, надав належну оцінку аргументам відповідача щодо його добросовісності, про що навів відповідні мотиви у оскаржуваному судовому рішенні.

Перевіривши доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Визначаючи наявність передбачених статтею 251 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 6 частини першої цієї статті, - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до зазначеної норми суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Таким чином для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Із матеріалів справи відомо, що 24 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі, яке мотивував тим, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває справа № 761/5553/24 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «Прайм Альянс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними, у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_2 предмет спору у цій справі буде відсутній, а отже, позивач не матиме правових підстав для визнання його іпотекодержателем.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 відмовлено, зокрема, з тих підстав, що сама лише взаємопов`язаність справ не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у справі № 761/5553/24, оскільки незалежно від результату розгляду зазначеної справи, апеляційний суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи 639/6601/23.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Вирішуючи питання про наявність передбачених статтею 251 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 6 частини першої цієї статті, - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до зазначеної норми суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Зважаючи на те, що необхідність зупинити провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду по відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі, оскільки наявність спору в справі № 761/5553/24 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «Прайм Альянс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними не виключало можливість суду апеляційної інстанції на підставі зібраних у справі доказів самостійно встановити під час розгляду цієї справи існування обставин, якими ОСОБА_3 обґрунтовував свої заперечення проти позовних вимог.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень касаційного суду.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду

від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішення не впливають, Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої

статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 409, 416 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко Андрій Олександрович, залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 листопада 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник