Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №914/2531/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 914/2531/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючого), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Сочка В. І. (адвокат),

відповідача - Мудрик І. В. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллтех"

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллтех"

до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України,

про визнання недійсним та скасування рішення.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оллтех" (далі - ТОВ "Оллтех", Товариство, позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Південно- Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, Комітет, відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Відділення АМК від 20.06.2025 № 63/116-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК) у справі № 63/4-01-74-2025 щодо визнання вчинення, зокрема, Товариством порушень, що передбачені пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) та накладення штрафу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки Відділення АМК, викладені у Рішенні не відповідають дійсності, є необґрунтованими, безпідставними, а тому підстави для визнання Товариства таким, що вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210 у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, відсутні. За твердженням позивача, жодної узгодженості між позивачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) не було.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд Львівської області рішенням від 27.11.2025 (суддя Березяк Н. Є.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 (колегія суддів: Бонк Т. Б., Бойко С. м., Якімець Г. Г.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі Товариство, із посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Підставою касаційного оскарження позивач визначає пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) із посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права, без врахування висновків Верховного Суду, які викладені:

- у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 917/1357/17 та від 25.03.2021 у справі № 910/1943/20 щодо застосування статей 42, 43, 44 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зокрема, у контексті того, що норми Закону № 2210 та Закону України "Про публічні закупівлі" не містять заборони суб`єктам господарювання, які беруть участь у процедурі закупівлі, мати господарські договірні відносини між собою та не пов`язують наявність таких відносин з ознаками антиконкурентних узгоджених дій;

- у постановах від 25.08.2020 у справі № 910/7972/19 та від 16.06.2020 у справі № 910/13158/19 про те, що сама лише наявність умов для обміну інформацією при сучасних засобах комунікації, зокрема використання однакових IP-адрес, без доказів такого обміну при вже проведених торгах не може бути доказом вчинення антиконкурентних узгоджених дій також про те, що для встановлення обміну інформацією самого факту використання однакової IP-адреси недостатньо, необхідно також встановити та довести факт використання учасниками торгів однакової МАС-адреси;

- у постановах від 16.12.2021 у справі № 11- 164сап21 та від 15.09.2021 у справі № 750/9209/19, щодо застосування положень частини першої статті 86, пункту 5 частини четвертої статті 238, частин першої, другої статті 269, пункту 3 частини першої статті 282 та частини п`ятої статті 236 ГПК України, зокрема, щодо обов`язку суду ухвалити рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

4.1.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України Товариство вказує про відсутність висновків Верховного Суду у спірних правовідносинах, зокрема:

- щодо застосування статті 43 Конституції України, у контексті наявності або відсутності ознак узгоджених антиконкурентних дій в учасників торгів, пов`язаних трудовими відносинами;

- щодо застосування статті 1 Закону № 2210, у контексті можливості / неможливості встановлення органами Комітету наявності в діях суб`єктів господарювання ознак антиконкурентних узгоджених дій, шляхом оцінки пов`язаності учасників торгів через третіх осіб;

- щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та статей 61, 62 Конституції України через призму застосування критеріїв "Енгеля", сформованих Європейським судом з прав людини у справі "Engel and Others v. The Netherlands" при розгляді органами Комітету справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

4.1.4. Із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази.

4.1.5. На переконання скаржника, Рішення АМК ґрунтується лише на наявності епізодичних договірних відносин між учасниками торгів, що фактично зумовлено їх власними економічними інтересами та не може свідчити про обізнаність учасників із господарською діяльністю один одного, та про наявність умов для обміну інформацією і відповідно, погодження останніми своєї поведінки під час участі у торгах. З огляду на наведене вважає, що ототожнення судами першої та апеляційної інстанції наявності між учасниками торгів господарських відносин та пов`язаністю учасників через третіх осіб ґрунтується на неправильному застосуванні судами статті 1 Закону № 2210, зокрема, в частині визначення контролю.

4.1.6. Суди не надали належної оцінки поданим Товариством доказам на спростування висновків відповідача, покладених в основу оскаржуваного Рішення АМК, зокрема, і щодо використання однієї ІР-адреси.

4.1.7 . Також на переконання скаржника, суди не взяли до уваги його доводів, що застосований Комітетом у Рішенні підхід щодо визначення штрафу є більш жорстокішим ніж підхід до призначення санкцій за сукупністю порушень, встановлених в кримінальному порушенні та фактично у 4000 разів перевищує мінімальний розмір штрафу, встановлений для кримінального покарання.

4.1.8. Відтак скаржник вважає, що Відділенням АМК у розгляді справи № 63/4-01-74-2025 обов`язково підлягало встановленню факт наявності вини Товариства та іншого учасника торгів; у прийнятті оскаржуваного Рішення АМК відповідач мав ґрунтувати свої висновки на стандарті доказування "поза розумним сумнівом", який передбачає, що встановлена під час розгляду справи сукупність обставин виключає будь-яке інше розумне пояснення того, що порушення, яке ставиться у провину мало місце і суб`єкти господарювання є винними у його вчиненні. При цьому, обов`язок доказування вини покладено саме на відповідача, а всі сумніви щодо доведеності вини суб`єктів господарювання мають тлумачитися на їх користь.

4.1.9. Суди не надали належної та об`єктивної оцінки поданим позивачем доказам, зокрема: наказу Товариства від 10.01.2024 № 4, яким підтверджується факт застосування до економіста з договірних та претензійних робіт ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення (догани) у період проведення Торгів; пояснення ОСОБА_1 , у яких остання підтверджує, що 27-28.12.2025 вона самовільно залишила робоче місце та перебуваючи вдома використовувала програмне забезпечення TeamViewer, внаслідок чого отримала віддалений доступ до робочого комп`ютера та дистанційно здійснила подання тендерних пропозицій для участі у торгах; договір найму житла, укладений 01.09.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який підтверджує, що у період проведення Торгів 1 ОСОБА_1 тимчасово проживала у сусідньому будинку до адреси місцезнаходження Товариства, а тому саме в такий спосіб (без відома позивача, використовуючи відриту гостьову wi-fi мережу Товариства), отримала доступ до мережі Інтернет.

4.1.10. На переконання скаржника, наведені вище докази підтверджують, що використання учасниками торгів однієї ІР-адреси у період проведення торгів є лише наслідком дії об`єктивних чинників та жодним чином не доводить вчинення учасниками антиконкурентних узгоджених дій.

4.1.11. Скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені без повного, всебічного з`ясування дійсних обставин справи та без належного дослідження доказів у судовому засіданні. Суди самоусунулися від виконання обов`язку щодо надання оцінки його доводам та фактично обмежилися формальним дублюванням позиції Відділення АМК замість здійснення належної перевірки рішення останнього на предмет його відповідності вимогам статті 59 Закону № 2210.

4.1.12. Крім того, скаржник стверджує, що в порушення норм процесуального права, суд першої інстанції безпідставно не залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ФОП ОСОБА_1. Товариство звертаючися до суду в позовній заяві зазначало ФОП ОСОБА_1. у якості третьої особи, однак суд першої інстанції жодного процесуального рішення з цього питання не ухвалив. У свою, чергу суд апеляційної інстанції означених порушень не усунув.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. У відзиві Відділення АМК просить суд відмовити у її задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.

5.2. Рішенням адміністративної колегії Відділення АМК від 20.06.2025 № 63/116-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 63/4-01-74-2025 визнано, зокрема:

- що ТОВ "Оллтех" та ФОП ОСОБА_1. вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі за предметом: ДК 021:2015:44160000-9 Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (труба оцинкована), ідентифікатор закупівлі UA-2022-01-11-006673-a, замовником якої є Мукачівське міське комунальне підприємство "Ремонтно-будівельне управління" (пункт 1 Рішення);

- за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 1 резолютивної частини Рішення, накладено на Товариство штраф у розмірі 68 000,00 грн (пункт 2 Рішення);

- що ТОВ "Оллтех" та ФОП ОСОБА_1 вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у процедурі закупівлі за предметом: ДК 021:2015:44480000-8 Протипожежне обладнання різне, ідентифікатор закупівлі UA-2023-12-19-005512-a, замовником якої є Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" (пункт 4 Рішення);

- за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 4 резолютивної частини Рішення, накладено на Товариство штраф у розмірі 68 000,00 грн (пункт 5 Рішення).

5.3. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Відділенням АМК у Рішенні встановлені порушення при проведенні таких торгів:

- Закупівля за предметом: ДК 021:2015:44160000-9 Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (труба оцинкована), ідентифікатор закупівлі UA-2022-01-11-006673-a, період проведення 11.01.2022 - 28.02.2022 (далі - Торги 1):

1) використання ТОВ "Оллтех" та ФОП ОСОБА_1. однієї ІР-адреси під час участі у торгах;

2) наявність договірних відносин між ТОВ "Оллтех" та ФОП ОСОБА_1.;

3) пов`язаність господарськими та трудовими відносинами ТОВ "Оллтех" та ФОП ОСОБА_1 через третіх осіб.

- Закупівля за предметом: ДК 021:2015:44480000-8 Протипожежне обладнання різне, ідентифікатор закупівлі UA-2023-12-19-005512-a, період проведення 19.12.2023 - 12.01.2024 (далі - Торги 2):

1) використання ТОВ "Оллтех" та ФОП ОСОБА_1. однієї ІР-адреси та послідовність дій під час участі у торгах та у господарській діяльності;

2) наявність трудових та господарських відносин між ТОВ "Оллтех" та ФОП ОСОБА_1.;

3) пов`язаність через третіх осіб;

4) технічна участь ФОП ОСОБА_1. у торгах.

5.4. Наведені вище обставини у своїй сукупності, за висновками Відділення АМК, підтверджують наявність спільних інтересів та взаємозв`язків, обізнаність та системність поведінки останніх під час підготовки та участі у торгах, що вказує на можливість учасників обмінюватися інформацією та координувати свою поведінку під час проведення торгів, шляхом заміни ризику, який породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки. Натомість їх існування не може бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчить про те, що, зокрема, Товариство узгоджувало свою поведінку з ФОП ОСОБА_1., що виключає змагальність досліджуваних у цій справі процедур закупівель.

5.5. За кожне з названих порушень на Товариство накладено штраф: за порушення у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій у загальному розмірі 136 000,00 грн.

5.6. Суди попередніх інстанцій у розгляді справи, встановивши, що:

- у межах Торгів 1, 2 позивач та ФОП ОСОБА_1. подавали початкові пропозиції з авторизованого електронного майданчика ТОВ "Смарттендер", заходивши до модулю електронного аукціону із IP-адреси: 193.34.172.246, до якої, зокрема, Товариству надається послуга з доступу до мережі Інтернет, а також, що тендерні пропозиції подавалися учасниками в один день та з тієї ж IP-адреси і означена IP-адреса також використовувалася ФОП ОСОБА_1. під час подання податкової звітності, для входу в систему дистанційного банківського обслуговування (зокрема, в одні і ті самі дні, послідовно в часі у період із листопада 2023 року до лютого 2024 року). Крім того, факт використання цієї IP-адреси визнається і самим позивачем;

- наявність господарських відносин між Товариством та ФОП ОСОБА_1., зокрема, за договорами поставки товару від 03.05.2021 №1-09 та від 10.01.2022 №17, а також те, що до проведення торгів та під час участі у торгах здійснювали оплати за означеними договорами;

- наявність трудових відносин між Товариством та ФОП ОСОБА_1., зокрема, Товариство перераховувало на рахунок цієї особи грошові кошти, як дохід, оскільки ФОП ОСОБА_1. працювала у Товаристві з 01.08.2022 за основним місцем роботи на посаді економіста з договірних та претензійних робіт;

- наявність пов`язаності між учасниками через третіх осіб, зокрема: 1) ОСОБА_4., був працівником та керівником Товариства та з яким ФОП ОСОБА_1. перебувала у господарських відносинах до та після проведення торгів, крім того, вказана фізична особа також уповноважена на здійснення банківських операцій від імені ФОП ОСОБА_1. також через ОСОБА_3., який є батьком ФОП ОСОБА_1. та з яким у Товариства існували договірні відносини за Договором оренди транспортного засобу від 30.08.2022, -

дійшли висновку про те, що характер та кількість виявлених співпадінь виключають можливість того, що пропозиції конкурсних торгів готувалися окремо та без обміну інформацією між учасниками торгів, відповідно, наявні докази у їх сукупності та взаємозв`язку підтверджують вчинення антиконкурентних узгоджених дій, зокрема, позивачем у справі.

6. Розгляд клопотань

6.1. Відділення АМК подало до Суду клопотання про повторну перевірку касаційним судом правильності сплати позивачем судового збору за подання касаційної скарги та застосування відповідних процесуальних наслідків його сплати у неповному розмірі - залишення касаційної скарги без руху.

6.2. На обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що оскільки позивач у своїй позовній заяві ставить вимогу про скасування 4 пунктів (пунктів 1, 2, 4, 5) оскаржуваного ним Рішення АМК, то, на думку заявника, по своїй суті фактично ініціює 4 окремі вимоги немайнового характеру.

6.3. Також 01.07.2026 від Товариства надійшло клопотання про повернення відзиву та клопотання Відділення АМК без розгляду, мотивоване тим, що ці процесуальні документи подані до суду касаційної інстанції у формі, яка не передбачена чинними положеннями ГПК України.

Щодо клопотання позивача

6.4. Згідно з частиною восьмою статті 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

6.5. Пунктом 26 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення) передбачено, що електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

6.6. До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються (пункт 27 Положення).

6.7. Частиною першою статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" унормовано, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

6.8. Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

6.9. Колегією суддів встановлено, що Відділенням АМК відзив на касаційну скаргу та клопотання подано через підсистему "Електронний суд", шляхом формування клопотання та долучення окремим файлом відзиву на касаційну скаргу, підписаного кваліфікованим електронним підписом (КЕП) голови Відділення АМК - Крижановського Олександра Миколайовича (КЕП: Крижановський Олександр Миколайович, 09.06.2026, сертифікат дійсний до 01.07.2026), зазначеному у нижньому лівому куті скарги, та QR-кодом для перевірки справжності підпису.

6.10. Зважаючи на викладене, доводи Товариства про те, що відзив на касаційну скаргу та клопотання подані до суду касаційної інстанції у формі, яка не передбачена чинними положеннями ГПК України Судом відхиляється, оскільки він поданий через підсистему "Електронний суд" із накладенням кваліфікованого електронного підпису представника відповідача відповідно до вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Щодо клопотання відповідача

6.11. Частиною другою статті 123 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

6.12. У статті 1 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат.

6.13. Законодавчо визначений алгоритм розрахунку та сплати судового збору передбачає, зокрема, що, звертаючися до суду з позовом, позивач зазначає у позовній заяві ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом або договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні (пункти 3 та 4 частини третьої статті 162 ГПК України).

6.14. Згідно з частиною першою статті 163 ГПК України ціна позову визначається:

- у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

- у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

- у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

6.15. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

6.16. Об`єднана палата касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.06.2026 у справі № 925/1421/20, викладала висновки, зокрема, щодо правової природи судового збору. У означеній постанові об`єднана палата зазначила, що судовий збір: є обов`язковим платежем, що справляється на всій території України; визначається у відповідності до законодавчо встановлених ставок та ціни позову; сплачується до Державного бюджету України; має цільове призначення відповідно до Бюджетного кодексу України; може бути примусово стягнутий за судовим рішенням або компенсований за рахунок держави; звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру відбувається відповідно до закону.

Діючи відповідно до законодавства, позивач як передумову судового розгляду справи визначає та сплачує судовий збір залежно від вартості майна, розрахунку стягуваних сум, змісту позовних вимог. Розмір належного до сплати в такому випадку судового збору відповідає ознакам прогнозованості очікуваних судових витрат як для самого позивача, так і для інших учасників справи.

При цьому ймовірна помилка позивача щодо майнової / немайнової природи позовних вимог, визначення кількості окремих позовних вимог, які підлягають оплаті судовим збором, об`єктивно не може змінювати розмір належного до сплати судового збору або звільняти від його сплати.

Ці самі ознаки притаманні й судовому збору, який сплачується за інші, крім позовної заяви, процесуальні дії та заяви.

6.17. У пункті 6.23. цієї постанови об`єднана палата визначила вичерпні процесуальні механізми контролю суду за сплатою судового збору в установленому законом розмірі, які передбачено чинним ГПК України, зокрема:

1) залишення позовної заяви без руху до відкриття провадження в справі з метою надання позивачу можливості усунути допущені недоліки щодо недоплати судового збору, а в разі відсутності їх усунення - повернення позовної заяви як неподаної (частина четверта статті 174 ГПК України);

2) залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження в справі та подальше можливе залишення позову без розгляду в разі неусунення позивачем допущених недоліків у частині недоплати судового збору (частина тринадцята статті 176 ГПК України);

3) достягнення судом до Державного бюджету України недоплаченого позивачем судового збору, в тому числі шляхом ухвалення додаткового рішення, в порядку, передбаченому частиною 2 статті 163 ГПК України, тобто в разі, коли розмір судового збору попередньо визначає суд відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи, а саме за умов очевидної невідповідності визначеної позивачем ціни позову дійсній вартості спірного майна або неможливості встановлення точної його ціни на момент пред`явлення позову (аналогічний процесуальний механізм застосовано апеляційним судом у справах № 914/185/18 та № 916/1101/21 і підтримано Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 та від 29.05.2025 відповідно).

6.18. Суд у вирішенні клопотання відповідача враховує та зазначає, що предметом спору у справі, яка розглядається є вимоги Товариства про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Відділення АМК від 20.06.2025 № 63/116-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 63/4-01-74-2025, в частині, що стосується позивача.

6.19. Слід зазначити, що Рішення АМК є індивідуально-правовим актом, прийнятим уповноваженим державним органом на підставі законодавства, у сфері відносин, що впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України, який стосується конкретного суб`єкта господарювання або декількох суб`єктів (у спірному випадку учасників торгів). Тобто Рішення АМК є індивідуально-правовим актом у якому органи Комітету: встановлюють факт порушення певним суб`єктом (суб`єктами) господарювання вимог законодавства у сфері захисту економічної конкуренції; визначають спосіб притягнення до відповідальності за таке порушення та/або зазначають вказівку на дії, які суб`єкт (суб`єкти) господарювання має (мають) виконати або навпаки від яких утриматися для припинення порушення.

6.20. У спірному випадку предметом заявлених вимог є одне Рішення АМК, в частині, що стосується позивача, як суб`єкта господарювання за порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210 у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, а тому, незважаючи на кількість встановлених та зазначених у різних пунктах цього Рішення епізодів, щодо вчинених позивачем порушень та кількості штрафів застосованих до нього Комітетом у резолютивній частині рішення, предметом оцінки суду (в частині застосування Комітетом вимог законодавства та здійснення ним рішень / дій на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України) є лише одне Рішення АМК, як індивідуально-правовий акт державного органу зі спеціальним статусом.

6.21. З огляду на наведене, Суд відхиляє клопотання відповідача про повторну перевірку касаційним судом правильності сплати позивачем судового збору за подання касаційної скарги та застосування відповідних процесуальних наслідків його сплати у неповному розмірі, як необґрунтоване. Сума сплаченого позивачем судового збору вже була предметом перевірки Суду на стадії вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження у цій справі. Водночас з огляду на наведене у пунктах 6.18. - 6.20. цієї постанови застосування наслідків, передбачених у частині тринадцятій статті 176 ГПК України у Суду відсутні.

6.22. Посилання Відділення АМК на наявність ухвали касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від у справі 20.05.2026 у справі № 914/3219/24 Суд також відхиляє та зазначає, що ухвали Верховного Суду не є джерелом правозастосовчої практики у розумінні частини четвертої статті 236 ГПК України.

6.23. Водночас у силу приписів пункту 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначено, що при застосуванні судами норм права врахуванню підлягають висновки Верховного Суду, які викладені у його постановах.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав про визнання недійсним та скасування Рішення АМК.

8.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій, дії, зокрема, позивача кваліфіковано за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону №2210, які стосуються спотворення результатів торгів.

8.3. Відповідно до приписів Закону № 2210:

- економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону №2210.

8.4. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.5. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.6. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.7. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з вказаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.8. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.9. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.10. Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, які наведені у пункті 4.1.2 цієї постанови.

8.11. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що суди попередніх інстанцій, відмовили у задоволенні позовних вимог, зокрема, в частині, що стосується позивача, вказавши на відсутність підстав, визначених статтею 59 Закону № 2210, для скасування оскаржуваного рішення Відділення АМК.

8.12. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що Відділенням АМК дотримано вимог Закону № 2210 під час розгляду антимонопольної справи. Водночас позовна заява Товариства містить виключно думку позивача щодо прийнятого відповідачем Рішення АМК, однак не спростовує встановлених Відділенням АМК під час розгляду справи обставин і зібраних доказів.

8.13. За висновками судів, сама по собі наявність господарських відносин між позивачем та ФОП ОСОБА_1 не є ознакою пов`язаності між юридичними особами, однак у вирішенні цього спору вирішальним є встановлення сукупності обставин та збігів щодо наявності взаємозв`язку суб`єктів господарювання під час проведення процедури закупівлі.

8.14. Зокрема, використання учасниками однієї і тієї ж IP-адреси під час участі у Торгах, а також під час входу подання податкової звітності, для входу в систему дистанційного банківського обслуговування; наявність господарських відносин між учасниками; наявність трудових та господарських відносин між позивачем та ФОП ОСОБА_1.; пов`язаність через третіх осіб та технічна участь ФОП ОСОБА_1. у торгах, у своїй сукупності та взаємозв`язку не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, і свідчать про узгодження (координацію) останніми своєї поведінки при підготовці до участі та участі у торгах. Характер та кількість виявлених Відділенням АМК співпадінь виключають можливість того, що пропозиції конкурсних торгів готувалися окремо та без обміну інформацією між учасниками торгів.

8.15. Встановлені відповідачем у Рішенні АМК обставини та їх характер не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників та свідчать про узгодження (координацію) учасниками своєї поведінки при підготовці та участі в торгах, зокрема, про обмін між ними інформацією. При цьому, наведених відповідачем у Рішенні АМК фактів позивачем не спростовано.

8.16. Суди також зазначили, що звертаючися до суду з позовом про оскарження Рішення АМК суб`єкт господарювання повинен брати до уваги, що відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції має індивідуальний характер. Також рішення органу АМК, у т.ч., й те, яке стосується притягнення особи до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій з іншими особами (особою), зацікавлена особа має право оскаржити лише стосовно себе.

8.17. Суд апеляційної інстанції також надавши оцінку доводам позивача стосовно порушення судом першої інстанції вимог процесуального права, зокрема, щодо незалучення до участі у справі ФОП ОСОБА_1. у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, зазначив таке:

- як слідує з матеріалів справи, позивач, звертаючися до суду з позовом у цій справі, на першій сторінці позовної заяви зазначив: "третя особа ФОП ОСОБА_1.", однак, заяв та клопотань про залучення третьої особи з обґрунтуванням на яких підставах суд повинен залучити таку особу позивач не заявив, ані у позові, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції;

- суд першої інстанції у вирішенні цього спору не врахував, що оскаржуване позивачем Рішення АМК містить висновки про наявність узгодженої поведінки під час участі , зокрема, і ФОП ОСОБА_1., отже рішення суду у цій справі може вплинути на права та обов`язки цієї особи, як особи щодо якої прийнято оскаржуване Рішення АМК;

- означене залишилось поза увагою суду та мало наслідком не залучення цієї особи до участі у справі у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, з власної ініціативи;

- однак, судом враховано, зокрема, що позовна заява у цій справі надіслана ФОП ОСОБА_1. до електронного кабінету, що свідчить про її обізнаність щодо цієї судової справи, однак клопотань від означеної особи про залучення її до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору до суду також не надходило;

- крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1. скористалася своїм правом на оскарження Рішення АМк та звернулася до господарського суду самостійно з позовною заявою до Відділення АМК про визнання недійсним та скасування пунктів 1, 3, 4, 6 Рішення №63/116-р/к від 20.06.2025, скасування якого є вимоги позову Товариства у цій справі;

- рішенням Господарського суду Львівської області від 24.11.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026, у справі № 914/2687/25 відмовлено у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1. Судові рішення у справі № 914/2687/25 набрали законної сили, наявні у Єдиному державному реєстрі судових рішень та є загальнодоступними.

8.18. Врахувавши означене, суд апеляційної інстанції із посиланням на правові висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 21.08.2025 у справі № 910/7898/23, виснував про те, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення, з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи. Скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту процесуального порушення, яке жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення є нічим іншим ніж проявом правового пуризму.

8.19. За висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи обізнаність ФОП ОСОБА_1. про наявність цієї судової справи, а також факт реалізації цією особою свого права на оскарження рішення Відділення АМК від 20.06.2025 № 63/116-р/к в судовому порядку, доводи апеляційної скарги Товариства в цій частині також не можуть слугувати підставою для скасування правильного ухваленого по суті рішення суду першої інстанції.

8.20. Втім, на думку скаржника, суди попередніх інстанції порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права, а тому є підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

8.21. Зокрема, стверджуючи про наявність вказаної підстави, скаржник посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 917/1357/17, від 25.03.2021 у справі № 910/1943/20, від 25.08.2020 у справі № 910/7972/19 та від 16.06.2020 у справі № 910/13158/19, зазначаючи, що використання однакових IP-адрес, без доказів такого обміну при вже проведених торгах не може бути доказом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, а також про відсутність законодавчо-визначеної заборони учасникам торгів мати господарські відносини.

8.22. Суд зазначає, що у всіх означених вище скаржником справах, містяться загальні висновки щодо застосування норми права при розгляді справ за участю органів Комітету, предметом яких є визнання недійсним його рішень, у яких кваліфікація правопорушення здійснена за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону №2210.

8.23. Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги, зазначає, що специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК, якими визнано дії учасників торгів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів / аукціонів, полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з`ясовується питання наявності / відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону № 2210, зокрема, є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

8.24. При цьому, відповідне з`ясування наявності / відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК у силу приписів статті 59 Закону № 2210, дослідження та оцінка доказів, ухвалення судового рішення здійснюється господарськими судами у відповідності до приписів процесуального права.

8.25. Саме на органи АМК покладений обов`язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини антимонопольної справи. Водночас з урахуванням приписів 2, 13, 14 ГПК України суд покликаний (в межах предмета та підстав заявлених вимог) дослідити, оцінити, наведені у рішенні органом АМК докази та надати правову оцінку обставинам спору і дослідити докази подані позивачем на спростування висновків Комітету.

8.26. У вирішенні доводів касаційної скарги колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово вказував про те, що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

8.27. Верховний Суд також не раз наголошував, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

8.28. Так, предметом розгляду у цій справі є визнання недійсним Рішення АМК, яким визнано, що позивачем вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів Торгів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване Рішення є неправомірним, оскільки, вказане рішення ґрунтується на зроблених відповідачем припущеннях, а не беззаперечно встановлених фактах, відтак неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи.

8.29. У означених скаржником справах, зокрема, № 917/1357/17, № 910/1943/20, № 910/7972/19 та № 910/13158/19 на неврахування висновків у яких зазначає скаржник, також предметом розгляду було визнання недійсним / частково недійсним і скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210.

8.30. Отже, Верховний Суд виходить з того, що зазначені справи і ця справа, яка розглядається, є схожими в частині, що стосується предмета позову (визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210.

8.31. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що суди під час розгляду справ про визнання недійсним / скасування / зміну рішення АМК, згідно з яким особі інкриміноване порушення антимонопольного законодавства у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій згідно з пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, мають дослідити та оцінити наведені АМК докази, у порядку, передбаченому статтею 86 ГПК України (як кожен доказ окремо, так і вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності) і, в разі їх підтвердження, дійти висновку щодо достатності / недостатності висновків, викладених у такому рішенні.

8.32. Вказаний висновок ґрунтується на пункті 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, який передбачає, що антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

8.33. Норми права, за якими відповідачем здійснена кваліфікація правопорушення (пункт 1 статті 50 та пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2210), та про неправильне застосування яких, зазначає скаржник, є загальними нормами при розгляді справ за участю органів АМК, предметом яких є визнання недійсним його рішень про притягнення суб`єкта господарювання за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів / аукціонів / конкурсів.

8.34. Закон № 2210 не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах/аукціонах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів, а тому питання про наявність / відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.

8.35. Наведена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду.

8.36. Верховний Суд також неодноразово виснував, що сукупна оцінка доказів у порядку статті 86 ГПК України, вказаних АМК в оспорюваному рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які на думку АМК, підтверджують таке узгодження. Тобто з урахуванням основних завдань та виключних повноважень АМК встановлення і доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій має бути здійснено останнім у тому числі і через призму наведеного у статті 61 Конституції України поняття "щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності". Саме такий підхід може свідчити про повноту виявлення кола причетних (зокрема, до порушення) осіб з доведенням дійсних мотивів їх поведінки, що, крім того, є підставою для притягнення їх до відповідальності.

8.37. При цьому застосування приписів статті 86 ГПК України, як норми процесуального права, у такій категорії спорів також має загальний (універсальний, абсолютний) характер для усіх справ. Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто, з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

8.38. Водночас висновки суду у кожній конкретній справі формуються за результатами оцінки судом фактичних обставин, певної доказової бази на підставі наданих сторонами доказів за правилами, визначеними у статті 86 ГПК України. Отже, при порівнянні щодо визначення подібності має значення застосування судами положень частини третьої статті 86 ГПК України, таким чином, щоб виключити ймовірнісний характер вірогідності.

8.39. Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судами першої та апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду на які посилається скаржник, оскільки у справі, яка розглядається, суди, враховуючи усю сукупність обставин і доказів, з`ясованих і досліджених в антимонопольній справі, встановив, що Відділення АМК досліджувало, зокрема:

- використання учасниками однієї і тієї ж IP-адреси під час участі у Торгах, а також під час входу подання податкової звітності, для входу в систему дистанційного банківського обслуговування;

- наявність господарських відносин між учасниками;

- наявність трудових та господарських відносин між позивачем та ФОП ОСОБА_1.;

- пов`язаність через третіх осіб та технічна участь ФОП ОСОБА_1. у торгах.

8.40. Як встановили суди, Рішення АМК прийнято на підставі зібраних у справі доказів, із повним дослідженням наявних документів, з`ясуванням обставини, як під час підготовки до торгів, так і під час їх проведення. Водночас доводи позивача, наведені в позовній заяві, не спростовують висновків Відділення АМК про вчинення учасниками Торгів узгоджених дій, оскільки зводяться лише до спростування кожної із встановлених відповідачем ознак антиконкурентних дій окремо, без надання оцінки таким ознакам у сукупності. За наведеного, суди і дійшли висновків, що вказані позивачем доводи зводяться лише до незгоди з кваліфікацією Відділенням АМК, досліджених доказів та встановлених обставин, що не може бути підставою для скасування Рішення АМК.

8.41. Щодо доводів скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, частини першої статті 86, пункту 5 частини четвертої статті 238, частин першої, другої статті 269, пункту 3 частини першої статті 282 та частини п`ятої статті 236 ГПК України, то слід зазначити, що згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.42. Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

8.43. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

8.44. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 ГПК України).

8.45. Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1-3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

8.46. Водночас Верховний Суд підкреслює, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

8.47. При цьому, як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, твердження скаржника стосовно недоведення відповідачем наявності у діях, зокрема, Товариства, порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, а також доводи Відділення АМК про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, були оцінені судами з урахуванням дослідження тих доказів, які були надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень. Місцевий та апеляційний господарські суди оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Суди попередніх інстанцій дали оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає частині другій статті 86 ГПК України.

8.48. Водночас посилання скаржника на викладені у постановах Верховного Суду які викладені у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 11- 164сап21 та від 15.09.2021 у справі № 750/9209/19 висновки фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів у справі, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

8.49. Посилаючись на те, що судами не враховано висновки, які викладені у постановах Верховного Суду у справах № 11- 164сап21 та № 750/9209/19, скаржник не враховує, що означені ним справи та справа, що розглядається є суттєво відмінними за підставами і предметом заявлених позовних вимог та нормативно-правовим регулюванням спірних відносин.

8.50. Цитуючи загальні висновки Верховного Суду в частині вимог процесуальних норм щодо змісту та повноти мотивів ухвалених судових рішень, скаржник залишає поза увагою предмет та підстави заявлених у цій справі позовних вимог.

8.51. Суд зауважує, що виходячи із кваліфікації інкримінованого позивачу порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції, скаржник залишає поза увагою, що ключовим у такому спорі є те, що змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону № 2210-III змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

8.52. У вирішенні доводів касаційної скарги в цій частині Суд наголошує, що позивач не бере до уваги та не враховує, що для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій достатнім є встановлення Комітетом самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію. При цьому мотиви, з яких учасники торгів узгоджують власну конкурентну поведінку на кваліфікацію правопорушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, не впливають.

8.53. Водночас недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону № 2210.

8.54. Верховний Суд зауважує, що Комітет у своїх висновках стосовно узгодженості дій за загальним правилом виходить не з одного факту чи доказу, що підтверджує узгодженість дій, а з сукупності фактів і обставин, які мають ґрунтуватися на належних та допустимих доказах, а не на припущеннях, які засновані на обставинах, які визнаються відповідачами антимонопольної справи й самі по собі не свідчать про їх домовленість. При цьому Комітет у рішенні має встановити / довести не те що учасники торгів знайомі між собою, тощо, а те що цей факт, зокрема, надавав їм можливість обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність.

8.55. Разом із тим, встановлені Відділенням АМК та досліджені судами факти, які встановлені у оскаржуваному Рішенні АМК, зокрема: використання учасниками однієї і тієї ж ІР-адреси під час входу до системи дистанційного банківського обслуговування, у сукупності з іншими встановленими Відділенням АМК фактами (наявність трудових та господарських відносин між позивачем та ФОП ОСОБА_1. та пов`язаність через третіх осіб, у т.ч. і технічна участь ФОП ОСОБА_1. у торгах), не спростовують обґрунтованих висновків судів про прийняття відповідачем оспорюваного Рішення АМК у межах наданих йому повноважень та про відсутність передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання його недійсним.

8.56. При цьому, зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що висновки судів попередніх інстанцій не є узагальненими, а містять належні висновки щодо оцінки та перевірки відповідності змісту Рішення АМК викладеним вимогам в контексті інкримінованого позивачу порушення антимонопольного законодавства, а судами попередніх інстанцій не встановлені обставини які є підставою для визнання недійсним і скасування Рішення АМК у частині, що стосується порушення Відділенням АМК положень статті 59 Закону № 2210.

8.57. Відтак, Суд зазначає, що скаржник, посилаючись на висновки, викладені у наведених ним постановах Верховного Суду, не враховує, що такі доводи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов`язаних із встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній.

8.58. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.

8.59. Щодо підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Суд зазначає таке.

8.60. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.61. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.62. На думку скаржника, відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норм законодавства, які наведені у пункті 4.1.3 цієї постанови.

8.63. У вирішенні доводів касаційної скарги в цій частині Суд зауважує та відзначає, що згідно з оспорюваним Рішенням АМК дії, зокрема, позивача кваліфіковано за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону № 2210, які стосуються спотворення результатів торгів.

8.64. При цьому, наводячи власне тлумачення висновків зроблених судами у оскаржуваних судових рішеннях скаржник не враховує саму суть поняття "контроль", визначеного у статті 1 Закону № 2210, як і не враховує, що ані оскаржуване Рішення АМК, ані ухвалені у справі судові рішення не ґрунтуються на доводах саме щодо наявності контролю між учасниками торгів.

8.65. З огляду на наведене, Верховний Суд відхиляє як нерелевантні посилання скаржника на висновки щодо визначення поняття "контроль" (вирішальний вплив), способів його набуття тощо.

8.66. Скаржником також не обґрунтовано, який взаємозв`язок мають вказані ним рішення Європейського Суду з прав людини з кваліфікацією дій скаржника як узгоджених антиконкурентних дій, що стосуються спотворення результатів торгів.

8.67. Водночас Суд зазначає, що застосування критеріїв "Енгеля", сформованих Європейським судом з прав людини у справі "Engel and Others v. The Netherlands", при кваліфікації обставин справи судами попередніх інстанцій не здійснювалося.

8.68. У свою чергу, доводи касаційної скарги в цій частині, окрім як загального посилання на необхідність врахування критеріїв "Енгеля" із посиланням на обов`язковість встановлення Відділенням АМК та судами факту наявності вини Товариства та іншого учасника торгів, позивач не конкретизував, не обґрунтував та не мотивував, який саме з трьох критеріїв, на його думку, не застосував чи не врахував суд.

8.69. Також наводячи у касаційній скарзі положення статті 43 Конституції України, яка гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується, скаржник взагалі не наводить будь-якого обґрунтування щодо наявності підстав для її застосування у спірних відносинах.

8.70. Відповідно, колегія суддів вважає відсутніми підстави для формування висновків щодо застосування наведених скаржником норм права, доцільність застосування яких ані суд першої, ані суд апеляційної інстанції, в контексті наведених у касаційній скарзі доводів, не аналізували.

8.71. Отже, доводи Товариства в цій частині не можуть підтверджувати обґрунтованість підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.72. Стосовно підстави касаційного оскарження за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України

8.73. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

8.74. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.75. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.76. Оскільки у цій справі не підтвердилася визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд не вбачає правових підстав для розгляду доводів касаційної скарги Товариства за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

8.77. Щодо посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права, які мали наслідком не залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ФОП ОСОБА_1., Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції у повній мірі надав оцінку наведеним доводам позивача та дійшов висновків, що означені процесуальні порушення допущені судом першої інстанції не призвели до неправильного вирішення справи.

8.78. Відповідно до частини другої статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

8.79. Водночас Суд враховує, що згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти України").

8.80. Аналіз наведеного свідчить про те, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи. Скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту процесуального порушення, яке жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення є нічим іншим ніж проявом правового пуризму.

8.81. У зазначеному аспекті Верховний Суд зазначає, що за встановлених судами попередніх інстанцій обставин законності та обґрунтованості Рішення АМК, у т.ч. і факт щодо відсутності підстав для його скасування, який встановлений судовими рішеннями у справі № 914/2687/25 (за позовом ФОП ОСОБА_1. до Відділення АМК), які набрали законної сили, - саме по собі незалучення ФОП ОСОБА_5. до участі у цій справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, не може бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.

8.82. З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

8.83. За результатами касаційного перегляду цієї справи оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Згідно із частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.2. Враховуючи доводи касаційної скарги, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку із чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій відсутні.

9. Судові витрати

9.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллтех" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 у справі № 914/2531/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова