Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №904/2216/21 (904/3670/25) — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/2216/21 (904/3670/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу арбітражного керуючого Слостіна Андрія Геннадійовича

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025

(Суддя - Суховаров А.В.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2026

(Колегія суддів: Іванов О.Г. - головуючий, Мороз В.Ф., Чередко А.Є.)

у справі № 904/2216/21 (904/3670/25)

за позовом ОСОБА_1

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд"

про розірвання договору оренди землі

в межах справи №904/2216/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/2216/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд" (52500, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Старолозуватка, вул. Центральна, б.1-А, ідентифікаційний номер юридичної особи 36910643) на стадії ліквідації; повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Слостін Андрій Геннадійович (свідоцтво №2042 від 10.11.2021).

2. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд", за змістом якого просить суд розірвати Договір оренди земельної ділянки (паю) від 09 грудня 2016 року, укладений між громадянкою України ОСОБА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд".

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

3. Оскаржується рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025, яким позовні вимоги задоволено. Розірвано Договір оренди земельної ділянки (паю) від 09 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Агро-Філд" . Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

4. Оскаржується постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2026, якою рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 у справі №904/2216/21 (904/3670/25) залишено без змін.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

5. До Верховного Суду від арбітражного керуючого Слостіна Андрія Геннадійовича (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2026 у справі №904/2216/21 (904/3670/25) та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

6. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:

6.1. Скаржник посилається на пункти 1 та 3 частини 2 статті 287 ГПК України. В обґрунтування вказаних підстав скаржник зазначає, що:

1) суди попередніх інстанцій застосували ч. 1 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 5 ст. 93 ЗК України, ст. 651 ЦК України, п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України без врахування висновків Верховного Суду щодо права оренди земельної ділянки як майнового активу боржника та необхідності врахування цілей процедури банкрутства під час вирішення спорів, які можуть зменшити ліквідаційну масу, зокрема викладені у постанові Верховного Суду від 18.11.2025 у справі №902/181/22 (902/1003/24).

2) суди не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.07.2024 у справі №904/9875/21, щодо зміни правового регулювання оборотоздатності права оренди земельної ділянки після внесення змін до ч. 5 ст. 93 ЗК України, а також висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.04.2025 у справі №732/702/24, від 16.04.2025 у справі №732/588/24, від 24.04.2025 у справі №732/726/24, від 24.04.2025 у справі №732/582/24, щодо впливу вимог про розірвання договору оренди землі на склад ліквідаційної маси боржника;

3) апеляційний суд безпідставно звів постанову Верховного Суду від 07.04.2025 у справі №732/702/24 лише до питання юрисдикції, хоча у ній надано матеріально-правову оцінку впливу припинення права оренди на ліквідаційну масу боржника;

4) відсутній висновок Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду щодо питання застосування ч. 1 ст. 62 КУзПБ, ч. 5 ст. 93 ЗК України, ст. 651 ЦК України та п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України у ситуації, коли в межах справи про банкрутство боржника розглядається позов орендодавця про розірвання договору оренди приватної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, право оренди якої зареєстроване за боржником на підставі договору, укладеного на тривалий строк, є відчужуваним майновим правом, а позивач не заявляв кредиторських вимог щодо орендної плати у процедурі банкрутства;

5) суди допустили істотні порушення норм статей 13, 74, 86, 236, 269, 282 ГПК України, оскільки не встановили та не надали правової оцінки обставинам, що мають значення для правильного вирішення справи: періоду, розміру та правовому режиму заборгованості з орендної плати; факту незаявлення позивачем кредиторських вимог; вартості та можливості реалізації права оренди у ліквідаційній процедурі; тривалому строку договору та його залишковому строку дії; наслідкам розірвання договору для ліквідаційної маси та прав конкурсних кредиторів; належності обраного позивачем способу захисту у процедурі банкрутства.

Відзиви

7. Відсутні.

Інші заяви та клопотання

8. Відсутні.

Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

9. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін виходячи з наступного.

10. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

11. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

Згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку серія ДП№117808 від 02.03.2004 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6, 920 га, розташованої на території Іларіонівської селищної ради на підставі свідоцтва про право на спадщину №2179 від 02.12.2003.

09.12.2016 між позивачем - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яка є власником земельної ділянки кадастровий номер 1224855300:01:003:0006, право власності на яку підтверджується Актом на право власності на землю серії ДП №117808 від 02.03.2004 (далі - орендодавцем) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ФІЛД" в особі директора Годлевського Ігоря Олександровича, який діяв на підставі статуту (далі - орендарем), укладено Договір оренди земельної ділянки (паю) (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування виділену в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку земельну ділянку сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 1224855300:01:003:0006, яка знаходиться на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Відповідно до п.2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,92 га, в тому числі ріллі 6,92 га.

Грошова оцінка земельної ділянки становить 257 234, 55 грн. (п.2.2 Договору).

Згідно з п.2.3 Договору на земельній ділянці не розміщені об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури.

Договір укладено строком на 49 років, починаючи з дати його реєстрації (у разі укладення договору оренди землі для введення товарного сільгоспвиробництва - з урахуванням ротації культур, згідно з проєктом землеустрою) (п. 3.1 Договору).

Договір не може бути розірваний в односторонньому порядку до закінчення строку оренди, при умові виконання сторонами умов цього Договору (п.3.3 Договору).

Згідно з п.3.4 Договору умови цього Договору зберігають чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договору, законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені договором.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що складає 7 717, 04 грн. (п.4.1 Договору).

Згідно з п.4.2 Договору за домовленістю сторін сплата орендної плати або її частки можлива в натуральній (кількість або частка продукції, одержуваної із земельної ділянки, якісні показники продукції, місце, умови, порядок, строки поставки обговорюються окремо) та відробітковій формі (види, обсяги, строки і місце надання послуг, види, обсяги і місце виконання робіт обговорюються окремо).

Відповідно до п.4.3 Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється без урахування індексації.

Сторони погодили в п.4.4 Договору, що орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року.

Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами (п.4.5 Договору).

Згідно з п.5.1 Договору земельна ділянка передається в оренду з метою сільськогосподарського використання, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Сторони погодили в п.6.1 Договору, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розробки проєкту її відведення.

Відповідно до п.6.2 Договору земельна ділянка передається в оренду за Актом приймання-передачі, який оформлюється не пізніше семи днів з моменту набуття чинності даного Договору.

Відповідно до пункту 9.1 Договору орендодавець має право:

9.1.4.вимагати від орендаря використання земельної ділянки у відповідності до мети, визначеної у п. 5.1 цього договору: забезпечення екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства України, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі;

9.1.5. своєчасного внесення орендної плати;

9.1.6. вільного доступу до переданої в оренду земельної ділянки для контролю за додержанням орендарем умов цього договору.

Згідно з пунктом 9.1 Договору орендодавець зобов`язаний:

9.1.7. забезпечувати відповідно до закону права третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;

9.1.8. передати орендарю по акту прийомки - передачі у належному стані та у визначених межах земельну ділянку згідно з цим договором;

9.1.9. не втручатися у господарську діяльність орендаря і не створювати йому будь-яких перешкод при виконанні умов цього договору;

9.1.10. попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об`єкта оренди.

Орендар має право:

9.2.4. використовувати орендовану земельну ділянку на власний розсуд у відповідності до мети , обумовленої у договорі, одержувати продукцію і доходи;

9.2.5. преважного придбання у власність орендованої земельної ділянки у відповідності до закону та переважного права за різних умов на поновлення договору оренди;

9.2.6. з письмовою згодою орендодавця проводити поліпшення земельної ділянки, зводити у встановленому законом порядку будівлі і споруди ( в тому числі водогосподарські споруди та меліоративні системи), закладати насадження.

9.2.7. передавати земельну ділянку в суборенду з письмовим повідомленням Орендодавця.

Орендар зобов`язаний:

9.2.8. приступати до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди;

9.2.9. використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у п.5.1 цього договору ефективно, запобігати погіршенню стану землі внаслідок своєї господарської діяльності, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі;

9.2.10. здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель згідно з умовами земельного законодавства України;

9.2.11. не порушувати права власників і орендарів інших земельних ділянок;

9.2.12. додержуватись правил добросусідства, дозволяти іншим власникам землі і орендарям прохід до доріг загального користування, якщо це не перешкоджає його господарській діяльності і не спричиняє збитків.

За змістом п.12.2 Договору сторони погодили, що дія Договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання Орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи-орендаря.

Дія Договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- за рішенням суду на вимогу однієї із Сторін внаслідок невиконання другою Стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використання, а також з інших підстав, визначених законом (п.12.3 Договору).

Згідно з п.13.1 Договору за невиконання або неналежне виконання цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору.

Відповідно до Прикінцевих положень цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до закінчення строку оренди.

09.12.2006 між орендодавцем та орендарем укладено акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 1224855300:01:003:0006, яка знаходиться на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району.

За змістом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.03.2025, власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 1224855300:01:003:0006, яка знаходиться на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області є ОСОБА_1.; 20.01.2017 в реєстрі зареєстровано договір оренди земельної ділянки від 09.12.2016, укладений між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ "Агро-Філд" (орендар).

Позивач зазначає про порушення відповідачем умов Договору в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про розірвання укладеного з відповідачем Договору.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 по справі №904/2216/21 припинено процедуру санації Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Філд». Визнано боржника банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру.

12. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Відповідачем не надано доказів на спростування позовних вимог, а саме в частині систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

13. Право оренди земельної ділянки визначено у частині 1 статті 93 Земельного кодексу України як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

14. Аналогічне визначення закріплено також у статті 1 Закону України "Про оренду землі", згідно зі статтею 13 якого договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

15. У частині 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" перелічені істотні умови договору оренди, якими, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

16. У положеннях статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" закріплено переліки прав та обов`язків обох сторін договору оренди. До них віднесено, зокрема, обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, якому кореспондує право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

17. У разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 наведеного Закону договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін (частина 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі").

18. Пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України також встановлено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

19. Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

20. Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначено через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, і це відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України віднесено, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

21. Оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.

23. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Наведене відповідає висновкам, зокрема, викладеним у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17, від 06.03.2019 у справі №183/262/17, на які послався апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові.

24. Верховний Суд неодноразово наголошував (зокрема у постанові від 04.05.2023 у справі №910/8259/16 (905/1126/21)), що провадження у справах про банкрутство має суттєві відмінності від позовного провадження, воно є самостійним видом судового провадження, який характеризується особливим порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань банкрутства, суб`єктного складу учасників, способів захисту учасників справи про банкрутство, тривалістю судового провадження тощо.

25. З моменту порушення / відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і спеціальні норми КУзПБ мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ за участю боржника щодо інших законодавчих актів України. За цих умов, завдання та цілі, які ставить перед собою провадження у справі про банкрутство мають пріоритет у порівнянні з тими, які характерні для позовного провадження.

26. Тож зазначені особливості банкрутства як судового провадження не можуть ігноруватися та залишатися поза увагою під час розгляду в межах цієї справи позовів за участю боржника, адже саме це дозволяє забезпечити реалізацію та виконання завдань, які ставить перед собою таке провадження.

27. Преамбулою КУзПБ закріплено одним із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Наповнення ліквідаційної маси боржника, і, як наслідок, задоволення сукупності вимог кредиторів боржника, відбувається за рахунок майнових активів боржника.

28. Верховний Суд враховує наведені висновки під час розгляду цієї справи, однак зауважує, що вказана постанова у справі №910/8259/16 (905/1126/21) ухвалена за результатами вирішення спору про розірвання договору оренди земельної ділянки, на якій розташовано об`єкти нерухомого майна, що підлягають відчуженню чи були відчужені в межах процедури банкрутства, у зв`язку з чим до таких правовідносин підлягали застосуванню положень статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України щодо правових наслідків набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду стосовно прав на земельну ділянку, на якій вони розміщені, неможливості відчуження чи передачі позивачем земельних ділянок у разі розірвання договору оренди без виділення частин ділянок, на яких розміщено нерухоме майно, належне боржнику, та які необхідні для його обслуговування.

29. Натомість у вказаній справі не вирішувались питання щодо правильного застосування норм матеріального права до правовідносин, пов`язаних із розірванням договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, на якій відсутнє нерухоме майно боржника у справі про банкрутство. Відповідно, зазначена постанова не формує висновку щодо неможливості розірвання договору оренди земельної ділянки за вказаних обставин. Тому висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04.05.2023 по суті вирішення спору в справі №910/8259/16 (905/1126/21) щодо можливості розірвання спірного договору оренди, не можуть бути застосовані до вирішення спору в цій справі через їх нерелевантність.

30. Щодо спірних у цій справі правовідносин Верховний Суд виходить із того, що відповідно до положень частини 1 статті 62, частини 1 статті 63 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси; після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні.

31. Протокол про проведення аукціону та акт про придбання майна на аукціоні є підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та державної реєстрації права власності або іншого майнового права на нерухоме майно в порядку, передбаченому законодавством (частина 3 статті 87 КУзПБ).

32. Водночас майно, щодо якого боржник є користувачем (за умови, що право користування не може бути відчужено згідно із законом або договором), балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору (частина 7 статті 62 КУзПБ).

33. Наведене кореспондується з положеннями статті 177 Цивільного кодексу України, яка визначає об`єктами цивільних прав, зокрема, майнові права.

34. Поняття оборотоздатності об`єктів цивільних прав розкрито в статті 178 Цивільного кодексу України, за змістом якої об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів, перебування яких у цивільному обороті не допускається або допускається за спеціальним дозволом, а також які можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.

35. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

36. Отже, право оренди земельної ділянки є майновим (речовим) правом, похідним від права власності, яке підлягає державній реєстрації, оборотоздатність якого, зокрема, залежить від повноважень учасників цивільного обороту.

37. Аналіз наведених норм у їх сукупності та взаємозв`язку надає підстави для висновку, що в разі визнання господарським судом юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси боржника включається не лише майно, а й майнові права, які належать боржнику та є оборотоздатними, зокрема, право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке може бути відчужено без погодження з власником такої земельної ділянки. Такі майнові права можуть бути відчужені на аукціоні зі спрямуванням виручених від їх продажу коштів на задоволення вимог кредиторів до боржника.

38. Подібні за змістом висновки викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №732/588/24, від 24.04.2025 у справі №732/582/24, від 24.04.2025 у справі №732/726/24. Однак необхідно зауважити, що під час розгляду перелічених справ Верховний Суд не вирішував по суті питання щодо можливості або неможливості розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного з боржником у справі про банкрутство. Висновок щодо включення до ліквідаційної маси належного боржнику права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення сформульовано у контексті необхідності передання такого спору на розгляд господарському суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, виходячи з встановленого у статті 7 КУзПБ принципу концентрації в межах такої справи всіх спорів, стороною яких є боржник.

39. Верховний Суд погоджується з таким висновком і враховує його під час розгляду цієї справи, тому вважає слушними аргументи Скаржника про те, що оскільки Земельна ділянка має сільськогосподарське призначення та не належить до державної чи комунальної власності, право її оренди може бути предметом обороту в межах, визначених частиною 5 статті 93 Земельного кодексу України, а отже, таке право може входити до ліквідаційної маси Боржника.

40. Однак Верховний Суд вважає, що можливий вплив розірвання Договору та припинення права оренди Земельної ділянки на розмір ліквідаційної маси Боржника та обсяг задоволення вимог кредиторів не є достатньою підставою для висновку про неможливість (неприпустимість) задоволення таких позовних вимог, зважаючи на таке.

41. У силу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Наведені положення чинного законодавства ніяк не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

42. Відповідно до сталої та послідовної практики Європейського суду з прав людини втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм (рішення у справі "Беєлер проти Італії").

43. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

44. Згідно з положеннями статей 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

45. У силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

46. У статті 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

47. Зокрема, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1 статті 22 Земельного кодексу України).

48. Статтею 23 Земельного кодексу України встановлено пріоритетність земель сільськогосподарського призначення, що передбачає надання земель, придатних для потреб сільського господарства (крім самозалісених земель), насамперед для ведення сільського господарства, ведення лісового господарства, створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

49. До обов`язків власників земельних ділянок і землекористувачів належить, зокрема, забезпечення використання їх за цільовим призначенням; підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі (частина 1 статті 91, частина 1 статті 96 Земельного кодексу України).

50. Аналіз наведених норм законодавства надає підстави для висновку, що суспільний, публічний інтерес у сфері землекористування полягає в забезпеченні охорони та раціонального використання землі як основного національного багатства, що стосовно земель, придатних для сільськогосподарського використання, передбачає відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель, захист, зокрема, від шкідливого антропогенного впливу, від ерозії, селів, підтоплення тощо (глава 26 Земельного кодексу України).

51. Водночас з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури його господарська діяльність завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів щодо захисту, збереження (підтримання) в належному стані майна боржника, оренди майна, що тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації. При цьому у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (частина 1 статті 59 КУзПБ).

52. КУзПБ не встановлює загальної заборони на розірвання договору оренди землі за участі банкрута та водночас пов`язує допустимість подальших дій банкрута після відкриття ліквідаційної процедури із завершенням господарської діяльності, захистом майна банкрута або забезпеченням його збереження, орендою майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу, а також із витратами, безпосередньо пов`язаними зі здійсненням ліквідаційної процедури. Тому сама по собі можливість включення відчужуваного права оренди до ліквідаційної маси не створює для банкрута безумовної правової підстави примусово зберігати користування земельною ділянкою, яка належить іншій особі, попри наявність істотного порушення договору оренди.

53. За таких умов збереження за банкрутом права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення задля забезпечення можливості відчуження такого права в ході ліквідаційної процедури, погашення за рахунок отриманих від продажу коштів вимог кредиторів боржника, не може бути визнано таким, що відповідає вимогам законності та співмірності втручання у право власника відповідної земельної ділянки на мирне володіння майном (обмеження такого права), у тому числі на забезпечення раціонального використання такої ділянки, отримання плати за користування такою земельною ділянкою, враховуючи покладення на нього обов`язку зі сплати земельного податку, тощо.

54. Необхідність захисту ліквідаційної маси, права боржника як власника майнового права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення та прав кредиторів боржника не є достатньою та безумовною підставою для відмови у захисті прав власника земельної ділянки з урахуванням встановленого Конституцією України режиму землі як основного національного багатства. Примус власника земельної ділянки до продовження правовідносин із де-факто безоплатного користування нею іншою особою (за відсутності на земельній ділянці нерухомого майна зазначеної особи) на невизначений строк - до моменту можливого відчуження відповідного майнового права на аукціоні, з урахуванням збереження за власником обов`язку зі сплати земельного податку до бюджету, мав би наслідком порушення балансу інтересів учасників таких правовідносин, а також по суті нівелював би зміст оренди як строкового, платного володіння і користування для провадження підприємницької та іншої діяльності.

55. Виходячи з викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що наявність підстав для включення до складу ліквідаційної маси Боржника права оренди Земельної ділянки, на якій відсутнє будь-яке належне йому нерухоме майно, не може позбавляти власника Земельної ділянки права на розірвання Договору.

56. Отже, встановивши у цій справі обставини істотного порушення Боржником умов Договору, яке полягає в систематичній несплаті орендної плати, внаслідок чого Позивач значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні Договору, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для дострокового розірвання Договору.

57. Наведене спростовує доводи касаційної скарги та свідчить про те, що при ухваленні рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2026 у справі № 904/2216/21 (904/3670/25) було правильно застосовано положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Відповідно до положень ст. 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

59. З урахуванням того, що при ухваленні рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2026 у справі № 904/2216/21 (904/3670/25) було правильно застосовано положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі ст. 309 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги арбітражного керуючого Слостіна Андрія Геннадійовича та про залишення без змін оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Слостіна Андрія Геннадійовича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2026 у справі № 904/2216/21 (904/3670/25) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

В.Г. Пєсков