Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №914/1802/25 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 Справа № 914/1802/25

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, за участі секретаря судового засідання Ольги КРАВЕЦЬ, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Ковалик Галини Романівни, місто Львів

до відповідача Dux Logistics Daniel Sajnacki, 03-289 Warszawa, Region 142202452, Rzeczpospolita Polska

про стягнення 16 000,00 євро.

За участі представників сторін:

від позивача: Біла Олена Володимирівна – адвокат (ордер серія ВС № 1373876 від 02.06.2025);

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Фізичної особи-підприємця Ковалик Галини Романівни до Dux Logistics Daniel Sajnacki про стягнення передоплати в сумі 16 000,00 євро.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

Протягом розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. До закінчення судових дебатів представник відповідача заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та подання відповідних доказів у строк визначений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Проголошення вступної та резолютивної частини у справі призначено на 02.07.2026.

У судове засідання 02.07.2026 з`явилась представник позивача в залі суду, представник відповідача в режимі відеоконференції не з`явився.

Відводи складу суду, секретарю не заявлялись.

02.07.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання укладеного між сторонами договору №1201/24-1 на транспортно-експедиційні послуги від 12.01.2024 позивачем (експедитором) було сплачено аванс в сумі 16 000,00 євро, що підтверджено платіжною інструкцією від 19.03.2025.

Відповідно до умов договорів-заявок №КТ 25-00415 та №КТ № 25-00416 про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.03.2025 вантаж повинен бути доставлений 14.04.2025 до Республіки Казахстан.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов`язання щодо перевезення відповідно до договорів заявок не виконав, оскільки транспортні засоби розвантажено в Республіці Польща.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 16 000,00 євро авансового платежу.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях.

Зокрема, зазначив про те, що з долученої відповідачем CMR вбачається, що пункт призначення доставки товару - Краків, куди товар і був доставлений (та тимчасово перебував у зв`язку із проблемами митного оформлення, що не залежали від відповідача).

Відповідач стверджує, що його вина у неможливості митного оформлення товару відсутня. Обов`язок забезпечити митне оформлення товару лежав на позивачеві, оскільки позивач його не виконала, вантаж неможливо було відразу доставити в Казахстан.

Після оформлення власником товару належних супроводжуючих документів вантаж було доставлено в Казахстан, що підтверджується накладною.

Таким чином, вантаж було доставлено до пункту призначення за договором № 1201/24-1-в Казахстан, однак з огляду на обставини, які не залежали від волі відповідача та не можуть ставитися йому у вину - неналежне митне оформлення (обов`язок оформлення покладався саме на позивача) товар було доставлено поза межами строків передбачених договором.

Отже, у позивача відсутні підстави стягувати з відповідача 16 000 євро .

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Обставини встановлені судом.

12.01.2024 між Фізичною особою-підприємцем Ковалик Галиною Романівною (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором –експедитор) в особі директора Ковалик Галини, яка діє на підставі виписки, з одного боку та Dux Logistics Daniel Sajnacki, (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - перевізник) в особі директора Daniel Sajnacki, який діє на підставі статуту, з іншого боку, при подальшому спільному іменувати - сторони; маючи, наміри співпрацювати на стабільній основі і взаємовигідних умовах, уклади договір №1201/24-1 на транспортно-експедиційні послуги.

Пунктом 1.1. договору експедитор замовляє, а перевізник надає, послуги з організації та здійснення перевезень вантажів дорожнім транспортом в міжнародному сполученні.

Відповідно до пункту 2.1.1 договору експедитор зобов`язаний надати вантаж’ для перевезення на підставі узгодженої заявки на перевезення вантажу, :яка є невід`ємною частиною даного договору в якій вказані маршрут, назва вантажу, вага, розміри і обсяг вантажу, кількість вантажу; кількість місць відвантаження і навантаження; упаковка вантажу, ціна вантажу, дата і час навантаження; повне найменування відправника вантажу, адреса; контактний телефон; контактна особа; повне найменування одержувача вантажу, адреса, контактний телефон, контактна особа, бажана дата доставки вантажу в місце призначення, вартість перевезення вантажу, додаткові вимоги.

Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що обов`язком експедитора є забезпечити належне і своєчасне оформлення супровідних документів (CMR, TIR-CARNET, пакінг- лист, накладна на палети) і, в разі необхідності, інших митних документів в узгоджений термін (в тому числі експортну декларацію і Т1).

Відповідно до пункту 2.1.3. договору експедитор зобов`язаний до прибуття транспортних засобів під навантаження, належним чином підготувати вантаж (и) для перевезення - завірити, промаркувати, згрупувати но вантажоодержувачам (якщо таких декілька), розмістити в транспортному засобі згідно параметрам, зазначеним- в заявці- на перевезення вантажу, -якщо дані обов`язки не покладені на виконавця.

Відповідно до пункту 2.1.4. договору експедитор зобов`язаний провести завантаження транспортного засобу таким чином, що не перешкоджає проведенню митного контролю, забезпечує збереження вантажу протягом перевезення, безпечний рух і маневрування транспортного засобу, якщо обов`язок завантаження не покладено на виконавця.

Відповідно до пункту 2.1.5. договору експедитор має забезпечити навантаження і митне оформлення вантажу, розвантаження і митне очищення вантажу, митне оформлення на кордоні – в максимально короткі терміни не перевищують обумовлені в заявці, в разі виникнення таких відшкодовувати перевізнику втрачений прибуток разом з оплатою простою.

Згідно з пунктом 2.1.6. договору обов`язком експедитора є здійснювати завантаження автомобілів з урахуванням встановлених в державах, по території яких здійснюється перевезення вантажів обмежень щодо загальної маси вантажів і навантаження на вісь автомобіля. Замовник компенсує, витрати, завдані виконавцю невиконанням або неналежним виконанням зазначеного зобов`язання, якщо інші умови не вказані в заявці.

Відповідно до пункту 2.1.7. договору експедитор зобов`язаний своєчасно проводити розрахунки з перевізником за надані транспортні послуги.

Пунктом 2.2.1. договору перевізник у разі досягнення згоди сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, зобов`язаній направляти підтверджену штампом «Заявку на перевезення вантажу» із зазначенням даних водія і державного номера (-ів) автомобіля (-ів).

Замовник виходить з того, що за відсутності негативної відповіді від виконавця протягом трьох календарних днів після отримання заявки на перевезення вантажу, дана заявка вважається прийнятою виконавцем.

Відповідно до пункту 2.2.3. договору перевізник зобов`язаний забезпечити наявність у водіїв відповідним чином оформлених документів для безперешкодного здійснення перевезені.

Відповідно до пункту 2.2.4. договору перевізник зобов`язаний подавати автомобілі під завантаження/розвантаження за адресою і в терміни зазначені в узгодженої «Заявки на перевезення вантажу».

Відповідно до пункту 2.2.5. договору зміна місця завантаження /розвантаження автомобіля можливо тільки після, письмового узгодження з замовником, про що повинна бути зроблена відмітка в товарно-транспортній накладній. Дана зміна веде до іншої вартості фрахту. Зміни повинні бути узгоджені об`єми сторонами.

Відповідно до пункту 2.2.6. договору перевізник зобов`язаний повідомляти замовника про виникнення будь-яких перешкод для здійснення перевезень (ДТП, конфіскація вантажу компетентними органами, відмова вантажоодержувача прийняти товар і т.д), в тому числі запізнення транспортного засобу.

Пунктом 2.2.7. договору сторони узгодили, що домовлені в заявці на перевезення вантажу терміни і дати повинні строго дотримуватися. При виникненні труднощів виконавець негайно повідомляє уповноваженому представнику замовника про затримки чи перешкоди вантажу.

Перевізник зобов`язаний доставити і здати вантаж вантажоодержувачу вказаною в СМR (пункт 2.2.8. договору).

У разі простою автомобіля на кордоні з причини, яка не залежить від виконавця та/або замовника (черга, закриття кордонів), термін доставки вантажу автоматично збільшується на час простою.

Сторони пунктом 3.1. договору передбачили, що ціни на послуги узгоджуються сторонами в заявці на перевезення і вказуються в рахунку-фактурі виконавця.

Валютою договору є євро, польські злоті, долар США (пункт 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору сторони передбачили, що оплата банківських витрат розподіляється наступним:

- витрати, що стягуються банком платником – несе замовник;

- витрати банку - кореспондента ї банку-одержувача несе виконавець;

Відповідно до пункту 3.4 договору замовник може передати виконання своїх обов`язків по даному договору іншим особам.

Пунктом 4.1.договору сторони передбачили, що розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій, формі шляхом попередньої або, після оплати і розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок виконавця після отримання рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (СМК) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, якщо в «Заявки на перевезення вантажу» не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

14.03.2025 року транспортні засоби були подані Dux Logistics Daniel Sajnacki, (відповідачем) на завантаження та вантаж був прийнятий ним до перевезення.

Відповідно до укладеного між сторонами договору №1201/24-1 на транспортно-експедиційні послуги від 12.01.2024 та договорів-заявок № КТ25-00415, № КТ25-00416 про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.03.2025 року, Dux Logistics Daniel Sajnacki (відповідач) зобов`язувався здійснити перевезення вантажу за маршрутом, вказаним у відповідних договорах-заявках, а саме: Republic of Kazakhstan, Zhetysu oblast, Yeskeldinsky district, village Karabulak, ul. T. Tokhtarova 16.

Вартість перевезення, форма та строк оплати 16 000 євро 50% переодоплата після завантаження, 50% оплата 7 банківських днів після розвантаження Б/г без ПДВ.

19.03.2025 Фізичною особою-підприємцем Ковалик Галиною Романівною (позивачем) на виконання умов договорів-заявок № КТ25-00415, № КТ25-00416, сплачено на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 16 000,00 євро, що підтверджено платіжною інструкцією від 19.03.2025.

Позивач стверджує, що відповідно до умов договорів-заявок № КТ25-00415 та № КТ25-00416 про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.03.2025 року, вантаж повинен був бути доставлений 14.04.2025 до Республіки Казахстан за адресою: Republic of Kazakhstan, Zhetysu oblast, Yeskeldinsky district, village Karabulak, ul. T. Tokhtarova 16. Проте, відповідачем не здійснено вказане перевезення, 07.04.2025 транспортні засоби розвантажено в Республіці Польща.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено порушення умов договорів-заявок № КТ25-00415 та № КТ25-00416 про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.03.2025.

10.04.2025 Фізична особа-підприємець Ковалик Галина Романівна (позивач) звернулася до - Dux Logistics Daniel Sajnacki (відповідача) з претензією № б/н за вих.№1004/01 від 10.04.2025, в якій просила у семиденний строк, з дати отримання цієї претензії, перерахувати на рахунок позивача суму в розмірі 16 000,00 євро. Факт надсилання вказаної претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: фіскальним чеком від 14.04.2025 та описом вкладення до листа від 14.04.2025. З долученого опису вбачається , що така претензія була надіслана Dux Logistics Daniel Sajnacki, за адресою: 03-289 Warszawa, ul.Zamozna, 13, Rzeczpospolita Polska

Відповідач зазначає, що позивач повинен був забезпечити митне оформлення вантажу, митне очищення вантажу, митне оформлення на кордоні. У зв`язку із тим, що не вказано повного найменування отримувача вантажу, контактів отримувача вантажу, а також відсутність сертифікату EURO1 у компанії експортера (власника обладнання, що підлягало перевезенню), неможливості митного оформлення вантажу для експорту в Казахстан, сторони на прохання власника майна і позивача оформили CMR, де вказали місце доставки Польща - адреса власника майна NB International, (Same as consignee).

Відповідач стверджує, що листом від 15.03.2025 перевізник повідомив експедитора про неможливість доставлення вантажу в Казахстан, у зв`язку із тим, що транзит Т1 зробити неможливо, оскільки Казахстан не перебуває у пільговому режимі, відсутністю сертифікатів власника товару NB INTERNATIONAL SP. Z O.O. Krakow, Rynek Glowny, 28. 03-010 - Krakow. NIP 6762620201.

Відповідач повідомив суд, що згідно з долученої відповідачем CMR вбачається, що пункт призначення доставки товару - Краків, куди товар і був доставлений (та тимчасово перебував у зв`язку із проблемами митного оформлення, що не залежали від відповідача), що не заперечується позивачем.

Представник відповідача стверджує, що вина відповідача у неможливості митного оформлення товару відсутня. Обов`язок забезпечити митне оформлення товару належав позивачеві, оскільки останвй його не виконав, вантаж неможливо було відразу доставити в Казахстан.

Відповідач повідомив суд, що після оформлення власником товару належних супроводжуючих документів спірний вантаж було доставлено в Казахстан, що підтверджується відповідною накладною.

Для повного і належного виконання зобов`язань перевезень залучено Торгово-сервісну фірму Marko Marcin Kowal, щодо транспортного замовлення від 05.03.2025 №SO 0053/03/2025 та №SO 0055/03/2025.

Відповідач повідомив суд, що спірний вантаж був остаточно доставлений відповідно до договору, укладеного між NB International (власником майна) та Dux Logistics Daniel Sajnacki, 05.05.2026, за посередництвом компанії Logbook Lojistik Hizmetleri Sanayi ve Ticaret Limited Sirketi, що підтверджується документами про доставку.

Представник позивача зазначила, що відповідач свої зобов`язання щодо перевезення відповідно до договорів заявок не виконав, оскільки транспортні засоби розвантажено в Республіці Польща, а не в Казахстані .

Позивач просить стягнути з відповідача 16 000,00 євро авансового платежу, відповідно до договору № 1201/24-1 на транспортно-експедиційні послуги від 12.01.2024.

Висновки суду.

Частиною 9 статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що права та обов`язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, що вибрана сторонами при укладенні договору (контракту) або у результаті подальшого узгодження.

Відповідно до положень статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 366 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Згідно частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Згідно пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право", приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно частини 1 статті 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону України "Про міжнародне приватне право", підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

За змістом частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Спір у даній справі не відноситься до випадків виключної підсудності, наведених в статті 77 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №1201/24 на транспортно-експедиційні послуги від 12.01.2024, а саме 2 (двох) договорів-заявок № КТ25-00415 та № КТ25-00416 про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.03.2025.

Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

За умовами статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 3 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Згідно з приписами статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини 1статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", міжнародним перевезенням пасажирів і вантажів визнається перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Відповідно до частин 1 та 2статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956 (далі - Конвенція).

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 №72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Суд зазначає, у статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів зазначено, що Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Отже, виходячи зі змісту Конвенції, враховуючи, що обставини даного спору виникли з факту міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому, за твердженням позивача, відповідач виступав в якості замовника у відносинах з перевізником, яким фактично здійснювалась організація перевезення вантажу, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції.

Враховуючи норми статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 3 Господарського процесуального кодексу України, до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування, визначено статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Так, відповідно до частин 11, 12 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути міжнародна автомобільна накладна (CMR), інші документи, визначені законами України.

Таким чином, основним транспортним документом про факт надання послуги з перевезення вантажу є міжнародна автомобільна накладна CMR.

Стаття 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 вказаної Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до абзацу 1 статті 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

14.03.2025 транспортні засоби були подані Dux Logistics Daniel Sajnacki, (відповідачем) на завантаження та вантаж був прийнятий ним до перевезення.

Вартість перевезення, форма та строк оплати 16 000 євро 50% переодоплата після завантаження, 50% оплата 7 банківських днів після розвантаження Б/г без ПДВ.

Сторонами укладено договори-заявки № КТ25-00415 та № КТ25-00416 про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.03.2025 року.

Позивач стверджує, що відповідно до вищезазначених заявок вантаж повинен був бути доставлений 14.04.2025 до Республіки Казахстан за адресою: Republic of Kazakhstan, Zhetysu oblast, Yeskeldinsky district, village Karabulak, ul. T. Tokhtarova 16 та погоджено вартість перевезення вантажу з Іспанії до Казахстану, а саме 16 000,00 євро по кожному договору-заявці.

Суд зазначає, що перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування визначено статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Так, відповідно до частин 11, 12 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, у тому числі, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про транзит вантажів", який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

14.03.2025 після завантаження автомобіля днз ТSА8404А/ТSА74VT (договір- заявка № КТ25-00415) відповідачем виставлено документ Рго-Fогmа № S0 003/03/2025 на оплату 50% передоплати за послугу перевезення Аlсаntarilla, Мuгсіа- Кагаbulак на суму 8000,00 євро.

14.03.2025 після завантаження автомобіля днз Т5А8405А/ТSА75VT (договір-заявка № КТ25-00416) відповідачем виставлено документ Рго- Fогmа № S0 004/03/2025 на оплату 50% передоплати за послугу перевезення Аlсаntarilla, Мuгсіа- Кагаbulак на суму 8000,00 євро.

19.03.2025 позивачем сплачено відповідачу 19 600,00 євро, в тому числі 16 000,00 євро за Рго-Fогmа № S0 003/03/2025 Fогmа № S0 004/03/2025.

Отже, 19.03.2025 Фізичною особою-підприємцем Ковалик Галиною Романівною (позивачем) на виконання умов договорів-заявок № КТ25-00415, № КТ25-00416, сплачено на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 16 000,00 євро, що підтверджено платіжною інструкцією від 19.03.2025.

Позивач зазначає, що відповідачем не здійснено перевезення відповідно до умов договору № 1201/24-1, 07.04.2025 транспортні засоби розвантажено в Республіці Польща.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статтею 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 2.2 договору обов`язками перевізника є у разі досягнення згоди сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, направляти підтверджену штампом "Заявку на перевезення вантажу із зазначенням даних водія і державного номера (ів) автомобіля (ів). Замовник виходить з того, що за відсутності негативної відповіді від виконавця протягом трьох календарних днів після отримання заявки на перевезення вантажу, дана. заявка вважається прийнятою виконавцем.

Відповідно до пункту 2.2.7. договору домовлені в заявці на перевезення вантажу терміни і дати повинні строго дотримуватися. При виникненні труднощів виконавець негайно повідомляє уповноваженому представника замовника про затримки чи перешкоди доставки вантажу

Листом від 15.03.2025 Dux Logistics Daniel Sajnacki (перевізник) повідомив Фізичну особу-підприємця Ковалик Галину Романівну (експедитора) про неможливість доставлення вантажу в Казахстан, у зв`язку із тим, що транзит Т1 зробити неможливо, оскільки Казахстан не перебуває у пільговому режимі та відсутність сертифікатів у NB International (власника товару).

Відповідно до пункту 2.1.1 договору експедитор зобов`язаний надати вантаж для перевезення на підставі узгодженої заявки на перевезення вантажу, :яка є невід`ємною частиною даного договору в якій вказані маршрут, назва вантажу, вага, розміри і обсяг вантажу, кількість вантажу; кількість місць відвантаження і навантаження; упаковка вантажу, ціна вантажу, дата і час навантаження; повне найменування відправника вантажу, адреса; контактний телефон; контактна особа; повне найменування одержувача вантажу, адреса, контактний телефон, контактна особа, бажана дата доставки вантажу в місце призначення, вартість перевезення вантажу, додаткові вимоги.

Відповідно до пункту 2.1.5. договору експедитор має забезпечити навантаження і митне оформлення вантажу, розвантаження і митне очищення вантажу, митне оформлення на кордоні – в максимально короткі терміни не перевищують обумовлені в заявці, в разі виникнення таких відшкодовувати перевізнику втрачений прибуток разом з оплатою простою.

Отже, відповідно до умов договору на позивача, який є експедитором, покладений обов`язок забезпечити митне оформлення вантажу, митне очищення вантажу, митне оформлення на кордоні. У зв`язку із тим, що не вказано повного найменування отримувача вантажу, контактів отримувача вантажу, а також відсутність сертифікату EURO 1 у компанії експортера (власника обладнання, що підлягало перевезенню), та неможливості митного оформлення вантажу для експорту в Казахстан, сторони оформили СМR, де вказали місце доставки Польща - у NB International (адреса власника майна).

Відповідно до пункту 2.2.8 договору перевізник зобов`язаний доставити і здати вантаж вантажоодержувачу вказаному в СМR.

Відповідно до пункту 2.1.2. договору обов`язками експедитора є забезпечити належне і своєчасне оформлення супровідних документів (СМR, ТІК-САRNEТ, пакін лист, накладна на палети) і, в разі необхідності, інших митних документів в узгоджений термін .

СМR на яку посилається позивач у позовній заяві, не оформлена належним чином, зокрема не підписана NB International (власником майна), ні системою, в якій вона сформована.

У рамках співпраці з компанією Каігоs Тгаns (договори № КТ25-00415 від 05.03.2025, КТ25-00416 від 05.03.2025) наприкінці лютого відповідач отримав замовлення на пошук транспорту з Іспанії до Казахстану.

У березні два автомобілі були завантажені товаром в Іспанії. У документах одержувачем вказано компанію NB International (Польща), а не компанію в Казахстані.

NB International (власноком майна) дано вказівку відповідачу вирушити до міста Русе (Болгарія), де мали бути оформлені всі експортні документи щодо вантажу.

Оскільки перевізник не мав відповідних експортних документів до Казахстану, він був змушений змінити маршрут. Замість транзиту через Сербію транспортні засоби вирушили через Угорщину та Румунію до Болгарії з метою митного оформлення та подальшого завантаження на пором, який мав доставити автомобілі до Грузії.

Після прибуття до Русе (Болгарії) документи були оформлені, і транспортні засоби були направлені до порту для подальшого транспортування.

Митні органи в порту Варна не допустили автомобілі до завантаження на пором.

Вантаж був повернений до Польщі компанії власнику майна NB International (Польща).

Таким чином, відповідач виконував свої зобов`язання згідно договору, згідно наданих йому позивачем СМR.

Відтак, саме позивач не виконала свого обов`язку щодо оформлення митних документів для поставки товару в Казахстан.

В матеріалах справи міститься належним чином оформлена СМR, яка передбачає місце вантажоотримувача - Польща.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку що вина відповідача у неможливості митного оформлення товару відсутня.

Таким чином, саме позивач не виконала свого обов`язку щодо оформлення митних документів для поставки товару в Казахстан.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Відповідач спростував належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами підставність позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, на думку суду, позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування “вірогідності доказів” на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Обставини наведені відповідачем у відзиві не спростовують позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено 13.07.2026

Суддя Сухович Ю.О.