Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №712/1821/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/1821/26

Провадження № 2/712/2364/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкас у складі:

головуючого судді – Пересунька Я.В.,

при секретарі – Руденко А.В.,

за участі представника позивача – адвоката Дрогомана О.О.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, -

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

1.1. У лютому 2026 року адвокат Дрогоман О.О., який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з указаним позовом, просить: виділити в натурі та визнати право власності за ОСОБА_2 на частину домоволодіння у розмірі 92/400 (23/100) яка складається з житлової квартири АДРЕСА_1 , а саме приміщення коридорів № 3-5 площею 3,4 кв.м та № 3-6 площею 6,8 кв.м, № 3-7 площею 8,4 кв.м, житлові кімнати № 3-8 площею 20,5 кв.м та № 3-9 площею 23,6 кв.м, приміщення прибудови літ. «А2-1» до житлового будинку літ. «А-1», житлова кімната № 3-10 площею 13,5 кв.м, коридор № 3-4 площею 7,7 кв.м, приміщення веранди № 3-1 площею 9,9 кв.м, прибудова літ. «а3», прибудова літ. «а4»: санвузол № 3-2 площею 2,3 кв.м, кухня № 3-3 площею 4,1 кв.м, сараю літ. «В» з підвалом літ. «в1» під ним, гаража літ. «Е» з оглядовою ямою літ. «е», вбиральня літ. «І», свердловина № 6, ворота з хвірткою № 2, огорожі літ. «№ 3,4», що знаходяться по АДРЕСА_2 ; припинити право спільної часткової власності на 92/400 (23/100) частини житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_2 , що зареєстроване за ОСОБА_2 .

1.2. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом отримала у власність 23/100 (92/400) частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться по АДРЕСА_2 .

1.3. Реєстрація права власності на зазначену частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться по АДРЕСА_2 , була проведена 24 січня 2025 року, про що свідчить витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 січня 2025 року та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 березня 2025 року (реєстраційний номер об`єкту - 1764560571101).

1.4. З метою покращення житлово-побутових умов позивач намагалася звернутись до відповідачів із пропозицією укласти договір про поділ житлового будинку з виділенням в окрему одиницю, але такі намагання не призвели до бажаного результату. Отже, порушено повноцінний зміст права власності позивача на нерухоме майно, що належить йому на праві спільної часткової власності, оскільки позивач не може повноцінно реалізувати своє право на вільне розпорядження власним майном (продати, подарувати тощо) без згоди інших співвласників.

1.5. Загалом нерухоме майно, яке знаходиться у спільній частковій власності позивачів та відповідачів складається з: житлового будинку «А-1», житлової прибудови літ. «А2-1», житлової прибудови «АЗ-ІІ», прибудова «а3», прибудова «а4», прибудова «а7», прибудова «а8», прибудова «а9», прибудова «а10», сарай «Б,б1», вбиральня «М», сарай «В», погріб «в1», вбиральня «в», гараж з оглядової ямою «Е, е», погріб «Г», гараж «Н», огорожі №1-5, 9-14, водоколонка № 6-7, замощення «І, II, III, IV».

1.6. Згідно з висновком № 17/25-БТ за результатами проведення судової будівельно- технічної експертизи від 29 квітня 2025 року, щодо технічної можливості виділу частки об`єкта нерухомого майна визначено: відповідно до державних будівельних норм України існує технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва виділити зі спільного будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 , його частку у розмірі 92/400 (23/100), яка належить на праві власності ОСОБА_2 і розташована на частині земельної ділянці, як окремий об`єкт права власності; частка у розмірі 92/400 (23/100) складається з житлової квартири АДРЕСА_3 площею 100,20 кв. м (частина приміщень житлового будинку «А-1», а саме приміщення коридорів № 3-5 площею 3,4 кв.м та № 3-6 площею 6,8 кв.м, № 3-7 площею 8,4 кв.м, житлові кімнати № 3-8 площею 20,5 кв.м та № 3-9 площею 23,6 кв.м, приміщення прибудови літ. «А2-1» до житлового будинку літ. «А-1», житлова кімната № 3-10 площею 13,5 кв.м, коридор № 3-4 площею 7,7 кв.м, приміщення веранди № 3-1 площею 9,9 кв.м, прибудова літ. «а3», прибудова літ. «а4»: санвузол № 3-2 площею 2,3 кв.м, кухня № 3-3 площею 4,1 кв.м, сараю літ. «В» з підвалом літ. «в1» під ним, гаража літ. «Е» з оглядовою ямою літ. «е», вбиральня літ. «І», свердловина № 6, ворота з хвірткою № 2, огорожі літ. «№3,4».

1.7. Співвласники відмовляються від укладання нотаріально посвідченого договору про виділ у натурі частки нежитлової будівлі, що є перешкодою для реалізації права власності за власним розсудом.

1.8. 21 квітня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 надано відзив на позовну заяву, в якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

1.9. Відзив обґрунтовано тим, що позивачем з позовною заявою надано висновок експертного будівельно-технічного дослідження №17/25-БТ, складений 29 квітня 2025 року судовим експертом Гнатком В.Г. При цьому в розділі «Переліку нормативних актів, рекомендованої науково технічної та довідкової літератури», які використовувались експертом, відсутнє посилання, що проведена експертиза здійснена відповідно до Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 488.

1.10. Водночас експертом було використана Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна затвердженого Наказом №55 від 18 серпня 2007 року, який втратив чинність.

1.11. За таких обставин висновок експертного будівельно-технічного дослідження №17/25-БТ виконано не за процедурою визначеною відповідним нормативно-правовим актом та не може бути належним доказом при розгляді справи як предмет доказування.

1.12. Відповідно, позивачем не надано висновок щодо технічної можливості об`єднання об`єктів нерухомого майна складений згідно з додатком 6 Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 488.

1.13. Ще однією підставою, для відмови в позові позивачеві є передчасність даної позовної заяви. Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на неможливість реалізації прав на майно яким володіє, зокрема неможливість його утримання в належному стані чи його відчуження, а також на відмову відповідачів щодо укладення нотаріального договору щодо поділу спільного часткового майна (домоволодіння). Однак за весь час його володіння своєю часткою в спільному частковому майні домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , позивачка ОСОБА_2 до нього, як до співвласника майна, не зверталася ні щодо необхідності його перепланування, ні щодо його відчуження (продажу), ні щодо укладення нотаріального договору щодо поділу спільного часткового майна (домоволодіння). Підтвердженням цього факту є відсутність в доданих матеріалах до позовної заяви будь-яких доказів щодо реалізації своїх прав, тобто звернень до нього чи іншого відповідача, а також відповідних їхніх відмов на такі звернення.

1.14. Водночас, з огляду на те, що в позовній заяві позивач висловив намір відчужити (продати) свою частку, то він ОСОБА_1 офіційно підтверджує свій намір викупити частку позивачки за ціною експертної оцінки про ринкову вартість цієї частки, яка додана до позовної заяви.

1.15. 22 квітня 2026 року відповідачем ОСОБА_3 надано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

1.16. Відзив обґрунтовано тим, що у позові позивач зазначає, що з метою покращення житлово-побутових умов позивач намагався звернутися до відповідачів із пропозицією укласти договір про поділ житлового будинку з виділенням в окрему одиницю. Дане твердження є безпідставним і таким, що не відповідає дійсності так, як він та відповідач ОСОБА_1 про намір позивача виділити частку його власності із нерухомого майна вперше дізнався із позовної заяви, а позивач не надав жодних доказів досудового врегулювання спору, а саме документального підтвердження повідомлення співвласників житлового будинку щодо бажання реалізувати своє право на виділення часток в окреме право власності.

1.17. В той же час він ніколи не заперечував проти поділу майна, що є у спільній частковій власності відповідно до ст. 367 ЦК України, а саме не просто виділення частки одного із співвласників та припинення його права спільної часткової власності, а повного розподілу з метою визначення права власності на майно кожного із власників часткового права.

1.18. Відповідно позивачем не було вжито заходів щодо досудового врегулювання спору, а саме не проведено жодного з комплексу добровільних заходів, спрямованих на вирішення конфлікту між сторонами без звернення до суду.

1.19. Позивач вірно в позові зазначає, що всі співвласники довгий час проживають у вищезазначеному житловому будинку із таким же розподілом часток і в такому самому складі приміщень. Території подвір`їв чітко визначені і розподілені між співвласниками. Частини житлового будинку та господарських будівель і споруд окремо існують від частин усіх співвласників та мають окремі особисті рахунки, незалежні системи опалення, у кожного з співвласників окремі господарські споруди, якими вони користуються і окремо визначені земельні ділянки, під частками нерухомого майна, з чіткими межами та оформленими майновими правами на об`єкти нерухомого майна (земельні ділянки). Тобто у сторін немає будь яких перешкод щодо проведення поділу майна, що є у спільній частковій власності в порядку ст. 367 ЦК України та припинення права спільної часткової власності шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності в порядку досудового врегулювання.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

2.1. Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкас від 06 березня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

2.2. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

2.3. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

2.4. Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні 16 червня 2026 року не заперечував проти задоволення позовних вимог після надання уточненого висновку експерта, вказавши що за таких обставин рішення суду не порушуватиме його прав.

2.5. Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом про час та місце розгляду справи.

3. Положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини

3.1. Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

3.2. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3.3. Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

3.4. Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

3.5. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

3.6. За приписами частин 1-4 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

3.7. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

3.8. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

3.9. Частинами 1, 5, 6 ст. 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

3.10. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

3.11. У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

3.12. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

3.13. Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

3.14. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

3.15. За приписами ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

3.16. Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

3.17. У ст. 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

3.18. Частиною 1 ст. 356 ЦК України зазначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

3.19. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша-третя статті 358 ЦК України).

3.20. Відповідно до частин першої та другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

3.21. Згідно із частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

3.22. Відповідно до частини другої статті 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

3.23. Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушень не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

3.24. Відповідно до роз`яснень, наданих судам у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», якщо до вирішення судом спору між співвласниками житлового будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався, або вона перебувала у користуванні співвласників, і ними не було досягнуто згоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) часток у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

3.25. Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

4. Фактичні обставини, встановлені судом

4.1. Судом установлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 482063523 від 16 червня 2026 року, ОСОБА_2 належить 23/400 та 69/400 частин будинковолодіння АДРЕСА_2 , а всього – 92/400 частин.

4.2. Іншими співвласниками домоволодіння є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

4.3. Відповідно до висновку судового експерта Гнатка В.Г. № 17/25-БТ за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження, складеного 29 квітня 2025 року та наданого до суду 16 червня 2026 року після усунення недоліків такого висновку, відповідно до державних будівельних норм України існує технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва виділити зі спільного будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 , його частку у розмірі 92/400, що належить на праві власності ОСОБА_2 і розташована на частині земельної ділянки, як окремий об`єкт права власності.

Частка у розмірі 92/400 складається з житлової квартири АДРЕСА_3 площею 100,20 кв.м (частина приміщень житлового будинку літ. «А-1», а саме приміщення коридорів № 3-5 площею 3,4 кв.м та № 3-6 площею 6,8 кв.м, № 3-7 площею 8,4 кв.м, житлові кімнати № 3-8 площею 20,5 кв.м та № 3-9 площею 23,6 кв.м; приміщення прибудови літ. «А2-1»: житлова кімната № 3-10 площею 13,5 кв.м, коридор № 3-4 площею 7,7 кв.м; приміщення веранди № 3-1 площею 9,9 кв.м в прибудові літ. «а3»; приміщення в прибудові літ. «а4»: санвузол 3-2 площею 2,3 кв.м, кухня № 3-3 площею 4,1 кв.м; сараю літ. «В» з підвалом літ. «в1» під ним; вбиральні літ. «в»; гараж літ. «Е» з оглядовою ямою літ. «е»; вимощення літ. «І»; свердловина літ. «№ 6»; ворота з хвірткою літ. «№ 2»; огорожі літ. «№ 3» та літ. «№ 4».

5. Оцінка Суду

5.1. Вирішуючи вказаний позов у межах позовних вимог, суд зауважує, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються.

5.2. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

5.3. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20).

5.4. Тлумачення положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

5.5. Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

5.6. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц (провадження № 61-21409св18), від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15 (провадження № 61-26178св18) від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц (провадження № 61-19073св20).

5.7. Водночас суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 (провадження № 14-36цс25).

5.8. Так, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому за бажанням можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку.

5.9. Винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється.

5.10. Оскільки у справі, що є предметом перегляду, не установлено обставин того, що всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу спірного майна, тому суд не зобов`язаний визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників.

5.11. Саме позивач звернулася до суду з позовом про виділ належної їй частки у праві спільної часткової власності на будинок по АДРЕСА_2 , а тому суд робить висновок про задоволення позову в цій частині, оскільки позивачу можна виділити частини нерухомого майна на її частку у праві спільної часткової власності, які можуть становити окремий об`єкт нерухомого майна.

5.12. Щодо задоволення позовної вимоги про припинення права спільної часткової власності на житловий будинок, то ВП ВС вказала, що задоволення вимоги про поділ житлового будинку вже свідчить про припинення правового режиму спільної часткової власності на такий об`єкт. Тому у суду немає підстав зазначати в резолютивній частині рішення про припинення такого режиму щодо житлового будинку. Крім того, ВП ВС раніше вже виснувала, що окрема вимога припинити право спільної часткової власності є неефективним способом захисту (постанова ВП ВС від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц.

6. Розподіл судових витрат між сторонами

6.1. Враховуючи, що позивачем не доплачено 1 866 грн 67 коп. судового збору, з огляду на вартість 92/400 домоволодіння по АДРЕСА_2 , то ця сума підлягає стягненню з позивача в дохід держави.

6.2. Суд також враховує, що позивач не наполягав на розподілі судових витрат та стягненні їх з відповідачів.

Керуючись ст. ст. 12-13, 19, 81, 82, 89, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Виділити в натурі та визнати право власності за ОСОБА_2 на частину домоволодіння в розмірі 92/400 як на окремий об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з житлової квартири АДРЕСА_3 площею 100,20 кв.м (частина приміщень житлового будинку літ. «А-1»), а саме приміщення коридорів № 3-5 площею 3,4 кв.м та № 3-6 площею 6,8 кв.м, № 3-7 площею 8,4 кв.м, житлові кімнати № 3-8 площею 20,5 кв.м та № 3-9 площею 23,6 кв.м; приміщення прибудови літ. «А2-1»: житлова кімната № 3-10 площею 13,5 кв.м, коридор № 3-4 площею 7,7 кв. м; приміщення веранди №3-1 площею 9,9 кв.м в прибудові літ. «а3»; приміщення в прибудові літ. «а4»: санвузол 3-2 площею 2,3 кв.м, кухня № 3-3 площею 4,1 кв.м; сараю літ. «В» з підвалом літ. «в1» під ним; вбиральні літ. «в»; гараж літ. «Е» з оглядовою ямою літ. «е»; вимощення літ. «І»; свердловина літ. «№ 6»; ворота з хвірткою літ. «№ 2»; огорожі літ. «№ 3» та літ. «№ 4».

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 866 грн 67 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Черкаським апеляційним судом, якщо таке рішення не буде скасовано.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 25 червня 2026 року.

Суддя: Я.В. Пересунько